10 липня 2023 р. Справа № 440/2546/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "САНРАЙС ЛОГИСТИКС" про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 , головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.11.22 року по справі № 440/2546/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНРАЙС ЛОГИСТИКС"
до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "САНРАЙС ЛОГИСТИКС" (далі - позивач, ТОВ "САНРАЙС ЛОГИСТИКС") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - відповідач 1, ГУ ДПС у Полтавській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС України), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН №3663006/42044752 від 17.01.2022 року;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН № 87 від 25.11.2021 датою її надходження.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Полтавській області №3663006/42044752 від 17.01.2022 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 25.11.2021 №87.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.11.2021 №87, складену та подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "САНРАЙС ЛОГИСТИКС" , датою її первинного подання.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНРАЙС ЛОГИСТИКС" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн.
Головне управління ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ТОВ "САНРАЙС ЛОГИСТИКС" в повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 року - залишено без змін.
13.06.2023 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.
Представник Головного управління ДПС у Полтавській області подав заперечення на заяву про винесення додаткового рішення в якій просив залишити її без задоволення.
За приписами ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлялось клопотання про розподіл судових витрат та надання можливості протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду довести розмір фактично понесених судових витрат у зв'язку з апеляційним розглядом справи та залучити до матеріалів справи докази таких витрат, зазначено орієнтовний розмір судових витрат - 50 000 грн.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом часу.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У поданій заяві представник позивача просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн, понесені ним під час апеляційного розгляду справи.
На підтвердження розміру понесених витрат до матеріалів справи долучено наступні документи: договір про надання правової допомоги № 220110 від 10.01.2022 року, додаткову угоду № 3 від 10.01.2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2023 року з Додатком № 1 та рахунок на оплату послуг по договору № 230605 від 05.06.2023 року.
Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги №220110 від 10.01.2022 року ТОВ «Санрайс Логистикс» (далі - клієнт) доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання відповідно до умов даного договору надати клієнту юридичні послуги, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги. Зміст, умови та вартість послуг зазначаються сторонами у додаткових угодах до даного Договору.
Згідно з пп. 1.2. п. 1 додаткової угоди № 3 від 10.01.2022 року до договору про надання правової допомоги відповідно до умов п. 1. договору клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати юридичні послуги, що полягають в оскарженні в судовому порядку рішення комісії Головного управління ДГІС у Полтавській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №3663006/42044752 від 17.01.2022 року та зобов'язання ДГІС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №87 від 25.11.2021 року датою її надходження, що включає: представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції: підготовка, підписання та подача до суду апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, підготовка та подача клопотань / заяв /пояснень, участь в судових засіданнях, надання інших послуг, необхідних для належного представництва інтересів клієнта.
Відповідно до пп. 2.2. п. 2. додаткової угоди № 3 від 10.01.2022 року до договору №220110 про надання правової допомоги від 10.01.2022 року вартість наданих послуг згідно з пп. 1.2. даної додаткової угоди становить 50 000 грн.
На виконання п. 3.2. договору про надання правової допомоги № 220110 від 10.01.2022 року укладено акт приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2023 року, яким сторони підтвердили належне виконання обов'язків по договору про надання правової допомоги в частині представництва інтересів клієнта в Другому апеляційному адміністративному суді згідно з пп. 1.2. п. 1. Додаткової угоди № 3 від 10.01.2022 року та Договору про надання правової допомоги № 220110 від 10.01.2022 року та складено рахунок на оплату послуг № 230605 від 05.06.2023 року.
Колегія суддів вказує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат віднесено до повноважень суду за результатами розгляду справи та є дискреційними повноваженнями.
Так, заявлену суму в розмірі 50 000 грн в якості судових витрат на правничу допомогу понесених позивачем під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає не співмірною із складністю справи та виконаними адвокатським бюро послугами зі складання відзиву на апеляційну скаргу та надання консультацій.
Надаючи правову оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області у розмірі 3 000 грн, оскільки вказаний розмір є обґрунтованим та співмірним.
Ураховуючи те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 року питання щодо розподілу судових витрат вирішено не було, тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність ухвалення додаткової постанови.
Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "САНРАЙС ЛОГИСТИКС" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНРАЙС ЛОГИСТИКС" (вул. Європейська, буд. 2, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 42044752) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Курило Л.В.
Судді Бегунц А.О. Рєзнікова С.С.