Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.
10 липня 2023 р. Справа № 820/13667/13-а
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2023, по справі № 820/13667/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України , Державної виконавчої служби України Відділу примусового виконання рішень
про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила:
- визнати незаконними дії Державної виконавчої служби України Відділу примусового виконання рішень щодо несвоєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини по стягненню коштів і їх виплату, такою, що призвели до невиконання рішення Європейського суду з прав людини відповідно до вимог вказаних у рішенні - протягом трьох місяців з дня набрання рішенням чинності, чим порушено ст. 46 Європейської конвенції з прав людини;
- зобов'язати Державну виконавчу службу України Відділу примусового виконання рішень здійснити повне виконання рішення суду, а саме перерахувати кошти в частині різниці, що виникла при конвертації 3 тис. євро в національну валюту на підставі перерахування її не за курсом, який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення; зобов'язати відповідача нарахувати пеню у розмірах, визначених рішенням Європейського суду з прав людини: нарахувати простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати з 07.09.2013 по день здійснення остаточного розрахунку, який складається з повної виплати 3 тис. євро , які конвертовані в національну валюту по курсу, який існував 21.11.2013 (день здійснення платежу), із додаванням трьох відсотків по формулі 32436.39:365х4хкількість днів, які є різницею між 06.09.2013 та днем здійснення остаточного виконання судового рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 адміністративний позов залишено без задоволення.
В подальшому постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо не своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини по стягненню коштів на користь позивача з держави та їх виплату, такою, що призвела до невиконання рішення Європейського суду з прав людини відповідно вимог вказаних в рішенні - протягом трьох місяців з дня набрання рішення чинності.
Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби здійснити повне виконання рішення Європейського суду з прав людини, а саме перерахувати на банківський рахунок ОСОБА_1 різницю, яка виникла при конвертації 3000 євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу 21.11.2013, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини.
Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України нарахувати пеню у розмірах визначених рішенням Європейського суду з прав людини, а саме нарахувати простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати з 07.09.2013 по день здійснення остаточного розрахунку, який складається з повної виплати 3000 євро, які конвертовані в національну валюту по курсу, який існував на 21.11.2013.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили, у справі видано виконавчі листи.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 у справі здійснено заміну боржника як сторони виконавчого провадження ВП № 46226845 з виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 820/13667/13-а а саме: Державну виконавчу службу України відділ примусового виконання рішень на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Позивач звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконання судового рішення, у якій просила зобов'язати Міністерство юстиції України надати до суду звіт про виконання рішення суду, постановленого по справі № 820/13667/13-а, 29.04.2014, встановивши строк його подання протягом 10 днів, від отримання ухвали суду про зобов'язання надати до суду звіт.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заяву.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на теперішній час судове рішення у справі № 820/13667/13-а є невиконаним. Також апелянт вказала, що Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ліквідовано, а його правонаступником є Міністерство юстиції України, тому саме на цей орган покладено обов'язок з виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Приймаючи рішення про залишення без задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для зобов'язання саме Міністерства юстиції України в порядку ч. 1 ст. 382 КАС України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, оскільки вказаний суб'єкт владних повноважень не є боржником, як стороною виконавчого провадження з виконання вказаного судового рішення.
Колегія суддів погоджується із такими висновками та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Позивач в обґрунтування заяви про встановлення судового контролю зазначив, що судове рішення у даній справі - постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014, набрало законної сили, проте до теперішнього часу не виконано.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений ст. 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із матеріалів справи встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист № 820/13667/13-а від 02.07.2014, виданий 28.07.2014 Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби здійснити повне виконання рішення Європейського суду з прав людини, а саме перерахувати на банківський рахунок ОСОБА_1 різницю, яка виникла при конвертації 3000 євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу 21.11.2013, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини.
В подальшому у зв'язку із припиненням Державної виконавчої служби України відділ примусового виконання рішень ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 здійснено заміну боржника як сторони виконавчого провадження ВП № 46226845 з виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 820/13667/13-а на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Отже, на теперішній час боржником у справі є саме Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
У той же час, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України просить встановити контроль за виконанням вказаного вище рішення шляхом зобов'язання Міністерства юстиції України надати звіт про його виконання.
Однак, незважаючи на те, що Міністерство юстиції України є відповідачем у даній справі, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 не містить жодних приписів зобов'язального характеру щодо вказаного суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи, що у розумінні ст. 382 КАС України обов'язок щодо подання звіту про виконання судового рішення покладено на суб'єкт владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, колегія суддів не знаходить підстав для зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії, передбачені вказаною нормою КАС України.
Посилання апелянта на те, що Департамент державної виконавчої служби є ліквідованим, а його правонаступником є Міністерство юстиції України, висновків суду не спростовують, оскільки такі обставини є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні.
Та оскільки вказані процесуальні дії вчинено не було, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зобов'язання Міністерства юстиції України подавати звіт про виконання судового рішення у справі № 820/13667/13-а, а отже і задоволення заяви ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 по справі № 820/13667/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді І.С. Чалий В.В. Катунов