04 липня 2023 р.Справа № 440/9568/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.,
представника позивача - Михайленко А.М.,
представника відповідача - Єгоренка Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2022, (головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко) по справі № 440/9568/22
за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної податкової служби України
про зобов'язання вчинити певні дії,
Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Полтавській області від 28 жовтня 2022 року №195-рл "Про анулювання ліцензії";
- зобов'язати ДПС України видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, відомості щодо анулювання ліцензії на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць торгівлі, реєстраційний номер 990614201900013, терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024 та відновити інформацію про дію цієї ліцензії.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Полтавській області від 28.10.2022 № 195-рл «Про анулювання ліцензії».
Зазначена заява обґрунтована, тим, що за відсутності ліцензії на право здійснення оптової торгівлі пальним ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" позбавлено можливості виконати мобілізаційні завдання з забезпечення ЗСУ пальним у випадку їх надходження, що буде мати наслідком підрив обороноздатності країни в умовах війни.
Вважає, що внаслідок припинення дії ліцензії, підприємство перебуває в стані простою, що може призвести до звільнення значної кількості працівників з огляду на зупинення виробництва, продажу продукції та неможливості виплачувати їм заробітну плату. Зазначає, що зупинення діяльності ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" в умовах воєнного стану призведе до ще більшої соціальної кризи та напруги в суспільстві.
Крім того, вказує про очевидну протиправність зазначеного вище розпорядження, оскільки ГУ ДПС у Полтавській області не є органом, який видав підприємству ліцензію, отже не мало повноважень на її анулювання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 заяву про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Полтавській області від 28 жовтня 2022 року №195-рл "Про анулювання ліцензії" щодо анулювання ліцензії на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201900013 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/9568/22.
Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач 1), не погодившись з ухвалою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не навів підстав та обґрунтувань того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову та ознак, які свідчать про очевидність протиправності спірного розпорядження.
Також, вказує, що за наслідками прийняття податковим органом спірного розпорядження, ліцензія ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" втратила юридичну силу. Разом з тим, оскаржуваною ухвалою суду фактично надано позивачу дозвіл на здійснення діяльності на підставі ліцензії, яка є анульованою, що може призвести до відновлення господарської діяльності без наявності передбачених законом підстав та до порушення інтересів держави.
Крім того, на думку апелянта, задовольнивши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції фактично вирішив спір по суті, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
ДПС України (далі - відповідач 2) не надала відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечувала проти вимог апеляційної скарги, вважала ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності беззаперечно залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії, а її анулювання призводить до неможливості здійснення господарської діяльності Товариством і може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з відповідними труднощами заявника.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. (ч. 2 ст. 151 КАС України).
Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони Відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Отже, надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Вказану позицію підтримав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 01.06.2023 у справі № 640/10260/22.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує правомірність прийняття ГУ ДПС у Полтавській області розпорядження від 28 жовтня 2022 року №195-рл "Про анулювання ліцензії".
Отже, саме незгода позивача із прийнятим розпорядженням, стала підставою для звернення до суду із позовом.
В заяві про забезпечення позову, заявник вказував, що не вжиття таких заходів як зупинення дії спірного розпорядження може призвести до істотного ускладнення поновлення порушених прав, а також звертав увагу на очевидну протиправність рішення податкового органу.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову.
Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним та зазначає, що судом не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову стосовно спірного розпорядження може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції обмежився лише висновками, що анулювання ліцензії призведе до припинення відповідної діяльності позивача, проте не надав належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача розпорядженням ГУ ДПС у Полтавській області від 28 жовтня 2022 року №195-рл "Про анулювання ліцензії".
Натомість, колегія суддів зауважує, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи заяву, не навів жодних обґрунтованих мотивів з яких він дійшов висновку про заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також настання негативних наслідків, для виправлення яких ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" буде необхідно докласти значних зусиль і витрат.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про забезпечення позову.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 по справі № 440/9568/22 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 10.07.2023 року