Справа № 420/11780/22
28 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Носач В.О.
За участю сторін:
Позивача: ОСОБА_1
Представника позивача: Легенченко О.А.
Представника відповідача: Алексєєнко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (т.1 а.с. 79-90) до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п.7, п.8 Наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1221 від 29.07.2022 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських УКР ГУНП в Одеській області» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1359 о/с від 10.08.2022 року «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) з 12 серпня 2022 року старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0008573), помічника оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- поновити ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання старший сержант поліції, на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2022 року по день фактичного поновлення на посаді;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1221 від 29.07.2022 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1359 о/с від 10.08.2022 позивача на підставі п.6 ч. 1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) було звільнено зі служби в поліції.
Водночас позивач вважає притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції незаконним, а вищевказані накази, в частині звільнення зі служби в поліції, протиправними, оскільки наявність кримінального провадження відносно нього за відсутності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили не може бути самостійною і достатньою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення тих самих дій, що інкримінуються як вчинення злочину. Відносно позивача відсутній обвинувальний вирок суду, яким би було встановлено вчинення позивачем злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 162, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 289 Кримінального кодексу України.
Ухвалою суду від 12.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч. 5 ст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 14.11.2022 року (т.4 а.с.6-7) подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Під час підготовчих судових засідань сторони у справі надали відзив на адміністративний позов (т. 1 а.с. 162-192), додаткові пояснення (т. 4 а.с. 56-72) та письмові докази (т. 2 а.с. 1-365, т. 3 а.с. 1-305) по суті обставин справи.
Ухвалами суду від 12.12.2022 року, 01.03.2023 року, 29.05.2023 року провадження у справі було зупинено та в подальшому поновлено відповідно ухвалами від 11.01.2023 року, 12.04.2023 року та 28.06.2023 року.
12.04.2023 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 29.06.2023 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, та просили їх задовольнити.
Представник Головного управління Національної поліції в Одеській області проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов та наполягала, що оскаржувані накази є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
Судом у справі встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області (т.2 а.с. 316, т.3 а.с. 155).
21.06.2022 року на адресу Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшло подання Одеського управління ДВБ Національної поліції України від 20.06.2022 року №903/42-15/01-2022 за фактом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та повідомлення, зокрема, ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 162, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 289 КК України.
У поданні Одеського управління ДВБ Національної поліції України вказано, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування y кримінальному провадженні №62022150020000134 від 05.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 146-1, ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України.
24.06.2022 року наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області №958 (т.2 а.с. 4-6), з метою перевірки відомостей, викладених у поданні Одеського управління ДВБ Національної поліції України від 20.06.2022 року вих. №903/42-15/01-2022 (вх. ВДЗ від 21.06.2022 №3404) за фактом проведення обшуків в окремих працівників УКР ГУНП в Одеській області, а також з приводу вручення слідчими ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, у межах кримінального провадження №62022150020000134 від 05.04.2022 року, письмових повідомлень про підозру поліцейським вказаного управління, зокрема, начальнику оперативно-пошукового відділу підполковнику поліції С.Федоришену, старшому оперуповноваженому оперативно-пошукового відділу лейтенанту поліції В.Мовчану, старшому оперуповноваженому оперативно-пошукового відділу старшому лейтенанту поліції С.Стельмашенку та помічнику оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу старшому сержанту поліції ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.289, ч.4 ст.189,ч.2 ст.146, ч.2 ст.162 КК України, відповідно до статтей 14, 15, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС від 07.11.2018 року №893, було призначено службове розслідування.
З вказаним наказом позивач був ознайомлений 01.07.2022 року, що підтверджується його власноручним підписом.
Наказом начальника ГУ НП в Одеській області від 06.07.2022 року №1039 на підставі доповідної записки голови дисциплінарної комісії (т.2 а.с. 7-8) було продовжено термін службового розслідування стосовно позивача до 23.07.2022 року.
За висновками проведеного службового розслідування, який затверджено начальником ГУ НП в Одеській області 22.07.2022 року (т. 3 а.с. 221-240), Дисциплінарною комісією було встановлено грубе порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 18, пунктів 1, 3, 7, 9, 26 частини 1 статті 23, пунктів 1, 2, 3 частини 1, частини 2, 3 статті 38, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, пунктів 1, 2, 3, 8, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-VII, частин 1, 2, 3 статті 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», частин 2, 3 статті 246 КПК України, абзаців 1, 2, 3 пункту 1 розділу II, абзаців 1, 3 пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 року №100, пунктів 3.1, 3.2 розділу ІІІ Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНІІ в Одеській області, затверджених наказом Головного управління від 01.02.2021 року №177.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.07.2022 року №1221 (т.1 а.с. 200-207) помічника оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області, старшого сержанта ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (п.7 наказу).
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1359 о/с від 10.08.2022 року (т.1 а.с. 194, 197) позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) було звільнено зі служби в поліції.
Не погоджуючись із зазначеними наказами №1221 від 29.07.2022 року та 1359 о/с від 10.08.2022 року та вважаючи їх протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/11780/22.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Заслухавши у відкритих судових засіданнях пояснення сторін, дослідивши висловлені ними доводи та заперечення, подані до суду заяви по суті справи та письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (далі Закон №580-VIII) та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VIII, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з ч.1 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про Національну поліцію» рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
Основні обов'язки поліцейського визначені статтею 18 Закону №580-VIIІ. Зокрема, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (пп. 1 частини 1); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (пп. 2 частини 1); поважати і не порушувати прав і свобод людини (пп. 3 частини 1).
Згідно п.1, 3, 7, 9, 26 частини 1 статті 23 Закону №580-VIIІ поліція відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;
9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
26) здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, відповідно до статті 11 якого за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з ч. 2 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно пунктів 1, 2, 3, 8, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1)зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За приписами частини першої статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Тобто, зазначена норма містить вичерпний перелік підстав для звільнення особи зі служби в поліції.
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Відповідно до частини першої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Згідно статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право:
1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи;
3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У пункті 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що мас ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень п. 1, 4,7 розділу V Порядку № 893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VI Порядку № 893).
Відповідно до абзаців 1, 2, 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179 (далі - Правила) під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України
Так зокрема у висновку проведеного службового розслідування вказано, що 21.06.2022 року на адресу керівництва Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшло подання Одеського управління ДВБ Національної поліції України 20.06.2022 року №903/42-15/01-2022 за фактом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини), ч. 2 ст. 162 (Порушення недоторканності житла), ч.4 ст.189 (Вимагання) та ч. 3 ст. 289 (Незаконне заволодіння транспортним засобом) КК України наступним працівниками поліції: начальнику оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП в області підполковнику поліції ОСОБА_3 , старшим оперуповноваженим ОПВ УКР ГУНП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_4 , лейтенанту поліції ОСОБА_5 та помічнику оперуповноваженого ОПВ УКР старшому сержанту поліції ОСОБА_1 .
У поданні Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (т.2 а.с.10-11) вказано, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022150020000134 від 05.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.162, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України.
Під час обшуків, які 03.06.2022 року були проведені у службовому автомобілі Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , та за місцем мешкання лейтенанта поліції ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено в якості речових доказів: три пристрої "Sherif" для відмикання автомобільної сигналізації, пристрій для відстрілу гумових куль "ПМР", серії НОМЕР_2 , у тому числі, 5 набоїв до нього (вказаний пристрій зареєстрований ГУНП в Харківській області на ОСОБА_7 і рахується втраченим з 01.12.2017 року), 11 набоїв калібру 7,62 мм, 11 набоїв 9 мм, два комплекти номерних знаків з ( НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ), Gps-трекер та поліетиленовий пакунок з рослинною речовиною зеленого кольору.
16.06.2022 року вказаним вище працівникам поліції повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.162, ч.4 ст.189 та ч.3 ст.289 КК України.
Також з матеріалів службового розслідування вбачається, що ОСОБА_8 на початку квітня 2022 року, діючи разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими не встановленими на той час співробітниками поліції визначили об'єктами посягання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його цивільну дружину ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_8 використовуючи службове становище та надані можливості внаслідок зайняття посади начальника оперативно-пошукового відділу УKP ГУНП в Одеській області, шляхом моніторингу інформаційно-телекомунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України (система - ІПНП) та системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеса (КУ "ЦЕНТР-" 077") отримав персональні дані ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у тому числі, шляхом вивчення маршрутів пересування встановив їх місце проживання: АДРЕСА_2 .
03.04.2022 року використовуючи службові автомобілі VolkswagenPassat, ВАЗ 21099 та Reno Express, із застосуванням конспірації шляхом підміни державних номерних знаків, близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та інші не встановлені співробітники поліції заздалегідь прибули за адресою: АДРЕСА_3 .
Перебуваючи у форменому одязі з написом «Поліція» та відповідною символікою Національної поліції України, одягнувши балаклави чорного кольору, зазначені особи із зброєю у руках близько 11 год. 05 хв. затримали ОСОБА_12 , поваливши його на землю, заломили руки за спину та посадили до автомобіля Reno Express, позбавивши його волі та всупереч волі останнього заволоділи ключами від квартири, у якій він проживає, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
У подальшому, близько 11 год. 10 хв., ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими не встановленими співробітники поліції, всупереч волі осіб, які проживають у квартирі, використовуючи відібрані ключі, в порушення ч.2 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", без повідомлення мешканців про проведення превентивних поліцейських заходів та причин їх застосування, без доведення до її відома нормативно-правових актів, на підставі яких застосовуються такі заходи, за відсутності отриманої згоди останніх, незаконно проникли до житла, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де в той час перебувала ОСОБА_13 .
Потрапивши в середину квартири, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими не встановленими співробітниками поліції, усвідомлюючи про відсутність жодних правових підстав для проникнення до зазначеної квартири, визначених п.п. 1-3 ч.1 ст.38 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки не існували невідкладні випадки, пов'язані з рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій, безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні, не маючи жодних правових підстав та добровільної згоди мешканців, розпочали проведення незаконного обшуку у приміщенні вищевказаної квартири. У цей час, застосовуючи фізичний та психологічний тиск на ОСОБА_13 , чим здійснювали контроль над діями потерпілої, примушуючи її залишатись на місці.
Побачивши символіку Національної поліції України та зброю у руках поліцейських, потерпіла ОСОБА_13 вимушено підкорилась незаконним вимогам співробітників поліції, які позбавили її волі та можливості вільного пересування,
Під час проведення незаконного обшуку, співробітниками поліції нібито відшукано наркотичну речовину.
Близько 11 год. 55 хв., змушуючи підкоритися незаконним вимогам співробітників поліції, останні завели до приміщення квартири ОСОБА_12 , де продовжили позбавляти його волі та можливості вільного пересування.
Після чого, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими не встановленими на даний час співробітниками поліції, почали погрожувати ОСОБА_16 та ОСОБА_13 їх затриманням, доставленням до відділу поліції та притягненням до кримінальної відповідальності за нібито вчинені злочини у сфері обігу наркотичних речовин, та вимагати у останніх грошові кошти в сумі 20000 доларів США за нібито врегулювання цих питань.
У зв'язку з відсутністю у потерпілих такої суми грошових коштів, під погрозою затримання та забороною вільного пересування ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими не встановленими співробітниками поліції, примусили ОСОБА_13 надати їм технічний паспорт на належний їй автомобіль "Hyundaі SantaFe", номерний знак НОМЕР_5 , синього кольору, 2014 року випуску, код 5 НОМЕР_6 та ключі від нього, для його продажу та зарахування отриманих грошових коштів в суму раніше висловленої вимоги. При цьому уточнивши, що решту грошових коштів необхідно буде передати в подальшому в готівковій формі. З цією метою, поліцейські примушували ОСОБА_13 дзвонити рідним та просити надання грошових коштів у борг.
Після чого, ОСОБА_15 сфотографував вищевказаний технічний паспорт з автомобілем "Hyundai SantaFe" та намагався його збути стороннім особам, пропонуючи вартість у розмірі 7000 доларів США, при цьому змушуючи ОСОБА_13 здійснити перереєстрацію у сервісному центрі майнових прав на автомобіль на особу, яку їй скажуть.
Не знайшовши одразу можливості збути автомобіль, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими не встановленими співробітниками поліції, близько 17 год. 38 хв. використовуючи раніше отримані від ОСОБА_13 ключі, всупереч волі законного власника, повторно незаконно заволоділи вищевказаним транспортним засобом, який був припаркований поруч із будинком за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом його заведення та переміщення у невідомому напрямку для подальшого використання на власний розсуд.
Лише після заволодіння вищевказаним транспортним засобом, 03.04.2022 року близько 17 год. 40 хв. вказані працівники поліції, отримавши контактні дані потерпілої ОСОБА_13 , вимагаючи від неї та ОСОБА_12 передачі для них у майбутньому всієї суми грошових коштів, яку до цього було названо потерпілим, дозволили їм покинути приміщення квартири, де останні примусово утримувалися за вищевказаних обставин та фактично були позбавлені волі та вільного пересування.
У подальшому, заволодівши транспортним засобом "Hyundai Santa Fe", номерний знак НОМЕР_7 , синього кольору, 2014 року випуску, код 5 НОМЕР_8 , працівники поліції покинули місце події.
ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими не встановленими співробітниками поліції не склали жодного документа, на підставі якого здійснено затримання та позбавлено волі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
16.06.2022 року, як встановлено у ході службового розслідування, підполковнику поліції ОСОБА_17 , старшому лейтенанту поліції С. Стельмашенку, лейтенанту поліції В. Мовчану та старшому сержанту поліції ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.162, ч.4 ст.189 та ч.3 ст.289 КК України. Останні, з вказаними процесуальними документами були не згодні, при цьому від надання показань у якості підозрюваних відмовились, посилаючись на статтю 63 Конституції України (т. 2 а.с. 354-365, т. 3 а.с. 4-6).
Окрім цього, як повідомила опитана потерпіла, працівники поліції незаконно заволоділи технічним паспортом, ключами та її автомобілем "Hyundai Santa Fe", номерний знак НОМЕР_7 , який вимагали продати, а виручені кошти передати їм для вирішення проблем із законом. У подальшому, як вказує опитана, ключі та автомобіль їй повернули.
Дисциплінарна комісія звернула увагу, що під час відповідних слідчих дій, які відбувалися 09.04.2022 року, ОСОБА_13 впізнала та вказала на підполковника поліції С.Федоришена, старшого лейтенанта поліції С.Стельмашенка, лейтенанта поліції В.Мовчача та старшого сержанта поліції ОСОБА_18 , як на осіб, що вчинили зазначені вище протиправні дії відносно неї, що підтверджується відповідними протоколами та її поясненням від 05.07.2022 року.
ОСОБА_19 у своїх поясненнях факт вчинення протиправних дій, які вказані у поясненні ОСОБА_13 , також підтвердив. Разом з цим уточнив, що 03.04.2022 він разом із знайомими ОСОБА_20 та ОСОБА_21 намагалися замінити колеса на автомобілі "Hyundai Santa Fe", номерний знак НОМЕР_7 , який належить його цивільній дружині. У цей момент він та його знайомі були затриманні працівниками поліції, які прибули на автомобілях "Volkswagen Passat" та "Renault Express". Останні почали цікавитись у нього про диверсійно-розвідувальні групи та затримали їх. При цьому, як ствердив опитаний, він повідомив їм, що можливо його затримують, оскільки він перебуває у розшуку по м. Києву. Однак вказаний факт, як ствердив опитаний, працівників поліції не цікавив.
Також працівники поліції, зі слів опитаного, вимагали у нього гроші у сумі 20000 доларів США, яких у нього не було. Тоді, зі слів опитаного, працівники поліції повідомили, що заберуть вказаний автомобіль, який оцінили в 14000 доларів США, при цьому повідомили, що він повинен їм ще сплатити 5 000 доларів США.
Дисциплінарна комісія звернула увагу, що під час відповідних слідчих дій, які відбувалися 09.04.2022 року, ОСОБА_19 впізнав та вказав на підполковника поліції С.Федоришена, лейтенанта поліції В.Мовчача та старшого сержанта поліції ОСОБА_18 , як на осіб, що вчинили зазначені вище протиправні дії відносно нього, що підтверджується відповідними протоколами та його поясненням від 05.07.2022 року.
У висновку службового розслідування вказано, що працівники поліції достовірно були обізнані про те, що ОСОБА_19 розшукується Солом'ямським РУП ГУНП в м. Києві за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
Оглядом мобільного телефону ОСОБА_22 , який намагався придбати автомобіль "Hyundai Santa Fе", номерний знак НОМЕР_7 , виявлено переписку між ним та старшим сержантом поліції ОСОБА_10 , щодо продажу вказаного автомобіля. Також наявне листування вказаного працівника поліції в месенджері "Watsapp", у якому останній 03.04.2022 року надсилає ОСОБА_23 фотографії технічного паспорта та зазначеного автомобіля, у тому числі пропозиція продажу за 7000 доларів США.
З протоколу огляду мобільного телефону старшого лейтенанта поліції С.Стельмашенка, згідно якого підполковник поліції ОСОБА_8 надавав вказівки щодо моніторингу пересування авто, наявне листування підполковника поліції ОСОБА_17 в месенджері "Telegram", у якому останній 01.04.2022 року, 02.04.2022 року та 06.04.2022 року надсилав підлеглому старшому лейтенанту поліції ОСОБА_11 особисті дані ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та фотографії автомобіля "Hyundai Santa Fе", номерний знак НОМЕР_7 .
Також було задокументовано факт повернення автомобіля "Hyundai Santa Fе", номерний знак НОМЕР_7 , старшим лейтенантом поліції С. Стельмашенком, що підтверджується поясненням ОСОБА_13 від 05.07.2022 року.
Також у висновку службового розслідування зазначено, що 03.04.2022 року дії підполковника поліції С. Федоришена, старшого лейтенанта поліції С. Стельмашенка, лейтенанта поліції В. Мовчана та старшого сержанта поліції Д. Ткачука призведи до негативних наслідків - незаконного затримання ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , безпідставного проведення обшуку у квартирі останніх по АДРЕСА_3 , незаконного заволодіння автомобілем "Hyundai Santa Fe", номерний знак НОМЕР_9 , технічним паспортом та ключами від вказаного автомобіля, у тому числі, до вимагання грошових коштів від вказаних громадян та відкриття кримінальних проваджень та повідомлення працівникам поліції про підозри.
Відповідно до ст.38 Закону України Про Національну поліцію, поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов'язаних із: 1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій; 2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення; 3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні.
Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.
Про застосування вказаного поліцейського заходу обов'язково складається протокол.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:
1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: - кримінальні правопорушення, що готуються; - осіб, які готують вчинення кримінального правопорушення; - осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання; - осіб безвісно відсутніх; - розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; - реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності
2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках, а також осіб, яким надається дозвіл на перебування без супроводу в контрольованих та стерильних зонах, зонах обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частинах таких зон аеропортів; 2-1) необхідність перевірки осіб у зв'язку з призначенням на посади в розвідувальних органах України або залученням до конфіденційного співробітництва з такими органами, доступом осіб до розвідувальної таємниці;
3) випадки, передбачені статтею 17 Закону України "Про розвідку";
Згідно ч. 2, 3 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов'язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до п.п. 6, 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
Поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки. За рішенням керівника органу (підрозділу) поліції або особи, яка виконує його обов'язки, відомості про виявлене кримінальне правопорушення уповноважена службова особа реєструє в ІТС ІПНП (журналі ЄО в разі тимчасової відсутності технічних можливостей унесення таких відомостей до ІТС ІПНП) та невідкладно, але не пізніше 24 годин реєстрації передаються: до органу досудового розслідування для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) або передання цих відомостей до органів (підрозділів) поліції нижчого рівня та їх внесення до ЄРДР; у міжрегіональних територіальних органах поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах - до органів (підрозділів) поліції, на території обслуговування яких сталася така подія, для прийняття відповідних рішень та внесення до ЄРДР.
Як зазначено у висновку службового розслідування, з листа УКР ГУНП в Одеській області від 08.07.2022 року №2/1-вих.937 (який надійшов до УГІ ГУНП в області 08.07.2022 року за №55/1111) встановлено, що 03.04.2022 року підполковник поліції С. Федоришен, старший лейтенант поліції С. Стельмашенко, лейтенант поліції В. Мовчан та старший сержант поліції Д. Ткачук несли службу у складі фільтраційної групи щодо перевірки підозрілих громадян на причетність до диверсійно-розвідувальних груп, та здійснення моніторингу оперативної обстановки в Суворовському районі м.Одеси. За результатами вказаного відпрацювання реєстрація виявлених кримінальних правопорушень та затримань в ІТС ПНІ (журналах оперативного обліку) не здійснювалась. ОСОБА_19 та ОСОБА_13 до органів та підрозділів ГУНП не запрошувались та не доставлялись.
За таких умов Дисциплінарна комісія зауважила, що працівники поліції, зокрема, старший сержант поліції ОСОБА_15 , 03.04.2022 року та у подальшому, недотримуючись правил внутрішнього розпорядку, перевищуючи свої повноваження, без відкриття кримінального провадження, у тому числі відповідної оперативно-розшукової справи, безпідставно (без письмових доручень, постанов слідчого, вказівок прокурора, ухвал слідчого судді) здійснили оперативно-розшукові заходи (слідчі (розшукові) дії) у відношенні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яких запідозрили у вчиненні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Крім цього, вказані працівники поліції укрили від єдиного обліку Національної поліції України інформацію у відношенні г. Кітросяна та ОСОБА_13 , яких запідозрили у вчиненні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, та не зареєстрували її в ЖЄО відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП В Одеській в області.
Також вищезазначені працівники поліції не вжили жодних заходів, направлених на складання процесуальних документів (з приводу затримання ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , проведення обшуку за місцем Їх мешкання та вилучення приватного майна), передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, про вказані порушення керівнику УКР ГУНП в області не доповіли.
За таких умов, Комісією було встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 18, пунктів 1, 3, 7, 9, 26 частини 1 статті 23, пунктів 1, 2, 3 частини 1, частини 2, 3 статті 38, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, пунктів 1, 2, 3, 8, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-VII, частин 1, 2, 3 статті 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», частин 2, 3 статті 246 КПК України, абзаців 1, 2, 3 пункту 1 розділу II, абзаців 1, 3 пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 року №100, пунктів 3.1, 3.2 розділу ІІІ Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНІІ в Одеській області, затверджених наказом Головного управління від 01.02.2021 року №177.
Разом з тим, належних, допустимих та достатніх доказів на спростування встановлених порушень, позивачем ані під час проведення службового розслідування, ані під час розгляду справи, не надано.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як було зазначено у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 року по справі №160/6819/21 службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Верховним Судом сформовано усталену практику, відповідно до якої вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого прямий начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед встановлених законом.
Слід зазначити, що ні зміст досліджених судом матеріалів службового розслідування, ні зміст наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містять висновків про встановлення наявності чи відсутності вини позивача у вчиненні певного кримінального правопорушення, а дисциплінарною комісією надана оцінка лише діям позивача у межах дотримання ним службової дисципліни та Правил етичної поведінки поліцейського.
Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що застосування до позивача за порушення службової дисципліни дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо порушень позивачем службової дисципліни знайшла своє підтвердження.
Аналогічна правова позиція була висловлена П'ятим апеляційним судом у постановах від 11 травня 2023 року по справі №420/11778/22 та від 28.03.2023 року по справі №420/11781/22.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 07 лютого 2020 року по справі №260/1118/18, де вказано, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення №114 (Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ) у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «С. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 1 1882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально- правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року по справі №800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29 травня 2018 року по справі №800/508/17, у постанові від 12.12.2018 року по справі №803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 року по справі №806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді справи №420/11780/22.
Також, при розгляді даної справи суд враховує висновок колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові по справі №320/3085/20 від 14.04.2021 року. Так, у вказаній постанові Верховний Суд зробив висновок, що відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №320/3085/20 вказав, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Порушення позивачем моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Суд вважає, що наявні в матеріалах службового розслідування докази підтверджують, що позивач вчинив дії, які підривають авторитет та імідж Національної поліції України, а також довіру населення до поліції у цілому, в результаті чого підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 162, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 289 Кримінального кодексу України.
На думку суду висновок службового розслідування складений з урахуванням норм чинного законодавства та у межах компетенції відповідача, вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, відтак суд погоджується з висновками відповідача про те, що оскаржувані накази є правомірними, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення відповідає вчиненому позивачем проступку.
При цьому суд критично ставиться до посилання позивача на те, що посадові особи ГУНП в Одеській області, діючи у дисциплінарній комісії при проведенні службового розслідування діяли без додержання приписів Дисциплінарного статуту, оскільки будь-яких доказів в обґрунтування вказаних обставин позивачем суду не надано.
З матеріалів справи вбачається, що службове розслідування відносно позивача було призначено з підстав, передбачених Дисциплінарним статутом, та проведено відповідно до його вимог, за результатами якого належним чином з відібранням від позивача та інших учасників подій необхідних пояснень (т.3 а.с.130-164) та письмових доказів складено висновок службового розслідування, затверджений уповноваженою особою, чого позивачем не заперечується.
При цьому позивач знав про проведення службового розслідування, підстави його проведення та мав можливість, в порядку визначеному Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказ Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893, надавати письмові пояснення (у тому числі з накладанням електронного цифрового підпису) щодо відомих йому відомостей про діяння, яке стало підставою для призначення службового розслідування, а також подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.
Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що члени дисциплінарної комісії не мали відповідних знань чи досвіду, які необхідні для ефективного проведення службового розслідування, позивачем суду не надано. При цьому, наказ №958 від 24.06.2022 року про призначення службового розслідування, в тому числі призначення членів комісії, станом на дату розгляду справи не оскаржено та він є чинним.
Суд вважає неспроможними доводи позивача про те, що службовим розслідуванням не встановлено порушення посадових інструкцій та будь-яких інших обов'язків, оскільки з матеріалів справи вбачається, що як висновок службового розслідування так і оскаржувані накази містять посилання на нормативно-правові акти, порушення яких було допущено позивачем.
Також, доводи позивача щодо того, що відповідачем не враховано його позитивну характеристику, отримання подяк та інших ознак, а також сімейні обставини, суд не приймає до уваги, оскільки вказані доводи не спростовують висновків щодо порушення позивачем нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, викладених у наказах про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що відповідачем під час розгляду справи доведено, що ним в межах повноважень та із дотриманням процедури, в порядок та спосіб, що передбачені законом, за наявності для цього фактичних та правових підстав було обґрунтовано винесені оскаржувані накази №1221 від 29.07.2022 року та 1359о/с від 10.08.2022 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 (як основні, так і похідні) задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, м. Одеса, вул.Академіка Філатова, 15-а) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 10 липня 2023 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.