Справа № 540/906/22
10 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2022 року № 301692,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2022 року № 301692.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 грудня 2021 року о 09 год. 59 хв. посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Херсонській області Погорілим С.І. проведена перевірка автобусу марки «IVECO», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу, під керуванням водія ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено Акт №325193, відповідно до якого встановлено порушення Позивачем ст.34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: під час надання послуг з регулярних перевезень пасажирів за маршрутом Херсон - Берислав, перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, тахокартки. На підставі акту №325193 відповідачем винесено постанову №301692 від 08.01.2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу та стягнуто з позивача штраф у сумі 17000.00 гривень за порушення ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Позивач зазначає, що на транспортному засобі виробником не передбачено встановлення контрольних пристроїв (тахографів). Позивач наголошує, що згідно Положення № 340, автомобільні перевізники, водії, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами мають право вибору підтверджуючих документів про облік робочого часу i часу відпочинку, а саме: індивідуальної контрольної книжки водія або роздруківки даних роботи тахографа, а тому застосування адміністративно господарського штрафу за наявності одного з таких документів - є протиправним та таким, що не відповідає положенням чинного законодавства України.
Ведення індивідуальної контрольної книжки водія є допустимою тахографу альтернативною формою фіксації інформації про рух транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв під час виконання внутрішніх перевезень. Оскільки водієм транспортного засобу ведеться індивідуальна контрольна книжка водія, а транспортний засіб не обладнаний тахографом - порушення з боку позивача ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» відсутнє.
Позивач, вважаючи протиправною постанову №301692 від 08.01.2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000.00 грн., звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 року залишено позовну заяву без руху, надано позивачу 10-денний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме надання до суду документу про сплату судового збору в сумі 992,40 грн. або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, територіальна підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду визначена Одеському окружному адміністративному суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року справа призначена до розгляду судді Самойлюк Г.П.
Ухвалою від 17.02.2023 року прийнято до провадження адміністративну справу № 540/906/22, продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви
Ухвалою від 08.05.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
05.07.2023 року до суду надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, 09.12.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на перевірку від 06.12.2021 року № 125539, проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки IVECO д.р.н. НОМЕР_1 , що належить Позивачу, на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки складено акт від 09.12.2021 року № 325193, в якому зафіксовано, що під час надання послуг з регулярних перевезень пасажирів за маршрутом Херсон-Берислав на маршрутах понад 50 км. перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до т/з, тахокарти, чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - абзац 3 частини першої - надання послуг з перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до т/з, тахокарти.
Крім того відповідач зазначає, що індивідуальна контрольна книжка водія не надавалась для перевірки, а долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.
Відповідач наголошує, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено відсутність зазначених вище документів.
Надані до позову матеріали відносно заповнення індивідуальної книжки водія не є юридично значимими документами, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який є первинним носієм доказової інформації. Надання інших матеріалів жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Крім того, відсутність зазначених в акті документів не заперечується.
Доводи позивача про те, що оскаржувана постанова є протиправною внаслідок того, що позивачем забезпечено контроль за умовами праці і відпочинку водія шляхом ведення індивідуальної контрольної книжки відповідач вважає необґрунтованими. Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн. повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
На підставі наведеного відповідач зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2022 року № 301692 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд
09.12.2021 року о 09:59 год в м.Херсон, Автовокзал, посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Херсонській області проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт перевізника транспортного засобу марки IVECO, державний номерний знак НОМЕР_1 ., що належить ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складений акт №325193 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано, що водієм ОСОБА_2 під час надання послуг з регулярних перевезень пасажирів за маршрутом Херсон-Берислав на маршрутах понад 50 км. перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу тахокартки, чим порушив ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В акті №325193 від 09.12.2021 року міститься запис про те, що водій з актом ознайомлений, що підтверджується його підписом, від пояснень відмовився.
06.01.2022 року відповідачем направлено на адресу місцезнаходження ОСОБА_1 запрошення на розгляд справи на 18.01.2022 року.
За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 18.01.2022 року Відділом державного нагляду (контролю) в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, з посиланням на акт №325193 від 09.12.2021 року, прийнята постанова №301692 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн (а.с.111).
Позивач, не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №301692 від 18.01.2022 року, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом №2344-ІІІ Про автомобільний транспорт, Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року, Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 року, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року.
Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
П. 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).
Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Вiдповiдно до ч.12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Вiдповiдно до статті 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водпв транспортних засобів автомобiльнi перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку вiдповiдно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати органiзацiю та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язкiв i включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-III автомобiльний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирiв та/чи вантажiв; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згiдно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеки дорожнього руху; забезпечувати водіїв вiдповiдною документацію на перевезення пасажирiв.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно ч.2 ст. 49 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
З аналізу викладених норм законодавства вбачається, що на водія транспортного засобу покладається обов'язок щодо пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Судом встановлено, 09.12.2021 року під час перевірки транспортного засобу марки IVECO д.р.н. НОМЕР_1 , посадовими особами відповідача виявлені порушення ст. 34 «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 № 340, п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385, а саме під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме неоформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до т/з, тахокарти.
У свою чергу, доводи позивача обґрунтовані тим, що пунктом 6.3. Положення №340 передбачено два варіанти фіксування робочого часу та часу відпочинку водія: перший - контроль здійснюється за допомогою обладнаного тахографа, другий - ведення індивідуальної контрольної книжки водія.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлюються Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 № 340 (далі Положення №340)
У відповідності до п. 1.1. Положення №340 воно розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух.
Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що воно поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно п. 7.1. Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Відповідно до вимог п. 6.1. Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Зі змісту даної статті вбачається обов'язок обладнання вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн діючим та повіреним тахографом.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (п. 6.3. Положення №340).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385) її розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Пунктом 1.3. Інструкції передбачено, що вона поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Інструкції № 385 пункти сервісу тахографів (ПСТ) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку І. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до вимог п. 3.1. Інструкції № 385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Згідно п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Пунктом 3.6 Інструкції № 385 визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.
Отже, виходячи з системного аналізу Інструкції № 385, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є документом, який повинен мати водій транспортного засобу, що обладнаний тахографом, у разі якщо такий автомобіль використовується для перевезень пасажирів та/або вантажів суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Судом встановлено, що позивачем під час проведення перевірки контролюючим органом не надано протокол перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу (тахокартки при аналоговому або особистої карти водія, роздруківки даних роботи водія при цифровому тахографі). Відсутність зазначених документів зафіксована в Акті перевірки. При цьому, зазначене не заперечує позивач.
Поряд з цим, відповідно до п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року, передбачено, що водій, який керує транспортним засобом не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.
Нормами чинного законодавства передбачено виключний випадок, коли водій веде індивідуальну контрольну книгу водія - в разі якщо транспортний засіб не обладнано тахографом.
Отже, враховуючи, що транспортний засіб позивача не обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України позивач зобов'язаний водій вести індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.
З врахуванням вище викладеного, суд робить висновок, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010.
Разом з цим, на підтвердження фіксування робочого часу та часу відпочинку водія до суду надано копію індивідуальної контрольної книжки водія.
Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначений документ надавався водієм транспортного засобу марки IVECO д.р.н. НОМЕР_1 під час перевірки 09.12.2021 року. Водій від надання пояснень та підпису вказаного акту перевірки відмовився.
Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Відповідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі викладених норм права та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що встановлені відповідачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відносно позивача є правомірними.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що спірна постанова є правомірною, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, Код ЄДРПОУ 39816845), Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Бериславське шосе, 46, м. Херсон, 73008) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2022 року № 301692 - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.
.