10 липня 2023 р. № 400/6469/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
02 червня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) про:
визнання відмови відповідача щодо перерахунку та збільшення пенсії позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 протиправною;
зобов'язання відповідача провести перерахунок та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.02.2023 позивачу пенсії в розмірі 90 % грошового забезпечення за останньою або аналогічною їй посадою на момент звільнення (рішення Миколаївського окружного адміністративного суд по справі № 400/7925/21 від 19.11.2021), з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії (рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/3819/22 від 15.09.2022), без обмеження її максимального розміру (рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/1557/23 від 25.04.2023), збільшеної у відповідності постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118.
Позов позивач обґрунтував тим, що відповідач при перерахунку йому пенсії на виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду протиправно не включив до розміру пенсії суми індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, встановленому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позовна заява та ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 про відкриття провадження в адміністративній справі надіслані відповідачу в його електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримані ним, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідачі правом на подачу відзиву не скористався. На підставі частини шостої статті 162 КАС України суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно, з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
16.06.1996 Миколаївський обласний військовий комісаріат призначив позивачу пенсію за вислугу, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача серія НОМЕР_1 від 30.07.1996.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі № 400/257/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Цим рішенням ухвалено зобов'язати відповідача провести з 01.04.2019 перерахунок пенсії позивачу, виходячи з грошового забезпечення, обчисленого на підставі довідки від 30.11.2020 № 9/1/631, виданої Миколаївським обласним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням зазначених у цій довідці посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію, премії та виплатити позивачу перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі № 400/7925/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке набрало законної сили, позов задоволено. Цим рішенням ухвалено зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 у розмірі 90 % грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 у справі № 400/3819/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Цим рішенням ухвалено зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії позивача, виходячи з 90% грошового забезпечення на підставі довідки від 25.04.2022 за № 9/1/1129, виданої Миколаївським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, та виплатити позивачу перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі № 400/1557/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке набрало законної сили, позов задоволено. Цим рішенням ухвалено зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до довідки Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 25.04.2022 року № 9/1/1129, виходячи з 90% сум грошового забезпечення без обмежень максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
24.01.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення індексації його пенсії та про щомісячну виплату її, починаючи з 01.02.2023, згідно з Постановою № 118.
Листом від 07.02.2023 відповідач повідомив позивача про те, що розмір його пенсійної виплати, визначений на виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду, підвищенню відповідно до Постанови № 118 не підлягає, оскільки розмір його пенсійної виплати перевищує межу максимального розміру, визначеного законом.
Вважаючи таку відмову (бездіяльність) відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Згідно з абзацом першим преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Абзацом третім преамбули Закону № 2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком та незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Право особи на отримання пенсії є безумовним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державною зобов'язань у соціальній сфері.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 та від 29.11.2019 у справі № 608/957/16-а.
Відповідно до абзаців один і два пункту 1 Постанови № 118 установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.
Абзацом першим пункту 2 Постанови № 118 установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (абзац четвертий пункту 2 Постанови № 118).
Частиною першою статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім цього, згідно з пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI перше речення частини п'ятої статті 43 Закону № 2262-ХІІ викладено в такій редакції:
«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.»
Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 43 Закону № 2262-XII доповнено реченням такого змісту:
«Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.»
Згідно зі змінами, внесеними підпунктом 3 пункту 1 розділу І Законом України від 12.04.2016 №1080-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей», частина п'ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частина сьома статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016 є втрата чинності з 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.
Підпунктом 1 пункту 10 розділу І Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) передбачено, що у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Пунктом 2 розділу ІІ Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Однак, Конституційний Суд України рішенням від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнав неконституційним перше та друге речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто усю частину сьому цієї статті. Втрата із 20.12.2016 чинності частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII така норма вважається відсутньою у тексті Закону. При цьому після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення зміни до першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.
Отже, із 2017 року стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17 і від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.
Суд встановив, що на виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі № 400/257/21, від 19.11.2021 у справі № 400/7925/21 і від 15.09.2022 у справі № 400/3819/22 відповідач перерахував розмір пенсії позивача у межах максимального розміру пенсії, а саме: 20930,00 гривень.
У листі від 07.02.2023 відповідач повідомив позивача про те, що розмір його пенсійної виплати підвищенню відповідно до Постанови № 118 не підлягає, оскільки її розмір перевищує межу максимального розміру, визначеного законом.
Проте, у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, незважаючи на наявність у Постанові № 118 норми про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв'язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить.
Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого вони втратили чинність 20.12.2016 - з дня ухвалення вищезазначеного рішення Конституційного Суду України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права. Тому така його бездіяльність є протиправною.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо обмеження розміру його пенсії на суму підвищень пенсії, установлених Постановою № 118, та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення пенсії, передбаченого Постановою № 118.
Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення за останньою або аналогічною їй посадою на момент звільнення (рішення Миколаївського окружного адміністративного суд по справі № 400/7925/21 від 19.11.2021), з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії (рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/3819/22 від 15.09.2022), без обмеження її максимального розміру (рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/1557/23 від 25.04.2023), то суд зазначає наступне.
Вищенаведені позовні вимоги вже були предметом розгляду в адміністративних справах № 400/7925/21, № 400/3819/22 і № 400/1557/23, і по них прийняті судові рішення, які набрали законної сили.
Тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією від 01.06.2023 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1073,60 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо відмови у перерахунку та збільшенні пенсії ОСОБА_1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) здійснити з 01.02.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) підвищення пенсії, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; код за ЄДРПОУ: 13844159) судовий збір у розмірі 1073 (Одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 10 липня 2023 року