про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 липня 2023 року справа № 380/15529/23 Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця Маковецького Зоряна Вікторовича про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця Маковецького Зоряна Вікторовича. Позивач просить суд:
зобов'язати приватного виконавця Маковецького З.В. зняти арешт з нерухомого майна, а саме : будівлі лазні-пральні, пл.543,7 кв. м. та котельні пл.134,3 кв. м., що розташовані у АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні №614314145.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02.06.2021 приватним нотаріусом Черник Н.С. відкрито спадкову справу щодо майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкову справу зареєстровано у Спадковому реєстрі за №22/2021. 13.02.2022 позивач звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак у видачі такого відмолено, оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на спадкове майно накладене арешт приватним виконавцем Маковецьким З.В. в рамках виконавчого провадження №614314145 з примусового виконання виконавчого листа Залізничного районного суду м. Львова по справі №462/2589/14-ц від 25.06.2018 щодо стягнення із ОСОБА_3 боргу згідно її зобов'язань перед ОСОБА_4 . З метою зняття арешту з нерухомого майна, позивач звернувся до відповідача із відповідною клопотанням. Відповідач листом повідомив позивача, про відсутність підстав на зняття арешту з майна із посиланням на вимоги ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1, п.2, п.7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
З позовної заяви та доданих до неї додатків встановлено, що 02.06.2021 ОСОБА_5 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу зареєстровано спадкову справу №22/2021 після смерті ОСОБА_6 .
13.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Черник Н.С. із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом.
Листом від 13.07.2022 №107/02-14 приватний нотаріус Черник Н.С. повідомила позивача, що згідно даних, що містяться в ДРРП на нерухоме майно, на спадкове майно накладено арешт на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова у справі №465/4457/20 від 30.12.2020 та ухвали Залізничного районного суду м. Львова у справі №465/5290/20 від 30.10.2020.
07.03.2023 адвокат Писаренко К.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Маковецького З.В. про зняття арешту з майна.
Листом від 28.06.2023 №1096 приватний виконавець Маковецький З.В. повідомив, що відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника, передбачені ч.4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”.
Тобто, фактично підставою для звернення до суду із позовом слугує наявність накладеного арешту на майно, що перешкоджає йому можливості оформити спадкові права.
Положеннями частини першої статті 287 КАС визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не - боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З аналіз наведеної норми права слід дійти висновку, що для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.
Відповідно до частини другої статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно з частиною третьою статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно частини четвертої статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.59 Закону України “Про виконавче провадження”).
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Нормами частин першої статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Підставою цього позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на майно спадкодавця, що перешкоджає йому в оформленні його спадкових прав на нерухоме майно.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України до спірних правовідносин підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі №340/25/19, які полягають у такому.
Для визначення юрисдикції спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Позов, який спрямований на захист цивільних прав позивача та який пов'язаний з оформленням права власності на спадкове майно, фактично є різновидом негаторного позову.
Отже, з урахуванням суті цього спору, характеру правовідносин, суб'єктного складу сторін, підстав та предмету позову цей спір є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача. Такий позов підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 1, ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Відтак судовий збір, сплачений позивачем відповідно до квитанції №40 від 06.06.2023 року в сумі 1073,60 грн підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 241, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця Маковецького Зоряна Вікторовича про зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету сплачений судовий збір сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами направити позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Гулкевич Ірена Зіновіївна