справа № 380/1977/23
07 липня 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 08 грудня 2022 року № 913180118574 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723 «Про державну службу», пунктів 10, 12 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 313/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 314/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 08 грудня 2022 року.
- стягнути в інтересах позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Управління застосування пенсійного законодавства відділу з призначення та перерахунку пенсій № 8 1073,60 грн сплачених судових витрат.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). 08 грудня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889), як державному службовцю, який має стаж державної служби понад 20 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 08 грудня 2022 року № 913180118574, прийнятим за принципом екстериторіальності (далі - також оскаржуване рішення), позивачу відмовлено у призначенні такої пенсії та зазначено, що довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 313/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 314/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року видані за посадою, не віднесеною до категорій посад державних службовців, а тому не можуть бути застосовані при розрахунку розміру пенсії державного службовця.
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням відповідача-1, уважає його протиправним, оскільки з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон № 889, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723). Після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723 вік і страховий стаж. Позивач стверджує, що всі перелічені умови були наявні у нього на дату звернення за призначенням пенсії, а саме: стаж державної служби понад 20 років; страховий стаж 38 років; вік понад 62 роки.
Позивач відзначає, що твердження відповідача-1 про те, що згадані вище довідки про складові заробітної плати видані за посадою, не віднесеною до категорій посад державних службовців, не заслуговують на увагу, позаяк як видно із записів у його трудовій книжці в період з квітня 1967 року по 27 грудня 1996 року він працював на посадах державної служби в органах митного контролю з присвоєнням спеціальних звань посадової особи митної служби. З положень частини 18 статті 37 Закону № 3723, пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та Митного кодексу України слідує, що перебування на посадах митної служби, які передбачають присвоєння спеціального звання, перебування на посадах керівних працівників і спеціалістів органів митного контролю зараховується до стажу державної служби, який відповідно дає право на отримання пенсії державного службовця.
Також позивач зауважує, що спірні довідки про складові заробітної плати складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3, видані належним державним органом, їх зміст відображає всі належні складові заробітної плати, з сум якої до того ж сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З наведеного позивач висновує, що відповідач-1 протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 313/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року та № 314/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року, а тому адміністративний позов просить задовольнити повністю.
Відповідач-1, який належним чином повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі, відзиву на позовну заяву не подав. Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Водночас відповідач-1 подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не має технічної можливості надати документи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, оскільки звернення позивача опрацьовувалося за принципом «єдиної черги», тому матеріали його електронної пенсійної справи доступні лише територіальному управлінню Пенсійного фонду України за місцем перебування позивача на обліку.
Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що вимога позивача призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця є безпідставною, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області заяву позивача про переведення не розглядало та відповідно не приймало жодних рішень з цього питання; крім того, позивачу фактично вже призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, а тому в подальшому, за наявності підстав, можливе лише переведення з одного виду на інший вид пенсії.
Відповідач-2 зазначає, що оскаржуване рішення відповідача-1 відповідає нормам чинного законодавства, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку із недоцільністю такого, позаяк у випадку його переведення з пенсії за віком, призначеної за Законом № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 розмір пенсії зменшиться. Зауважує, що при визначенні права особи на призначення пенсії за Законом № 889 слід керуватися записами в трудовій книжці та аналізувати відповідність займаної особою посади посадам, визначеним у статті 25 Закону № 3723 та в актах Кабінету Міністрів України.
Стосовно вимоги позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889 на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 313/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року та № 314/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року відповідач-2 відзначає, що на сьогодні відсутні норми законодавства, які б визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою державного службовця та підстави для такого перерахунку. Вимоги позивача у цій частині є неправомірними та передчасними, оскільки позивачу призначено пенсію відповідно до Закону № 1058, а спір про право щодо призначення чи переведення позивача на пенсію відповідно до Закону № 889 ще не вирішено.
У зв'язку з наведеним у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 07 лютого 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Сторонами у справі не заперечується та обставина, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 09 серпня 1958 року (а.с.15-19) позивач у період з 17 квітня 1967 року по 27 грудня 1996 року працював на посадах контролера, інспектора, старшого інспектора, головного інспектора Мостиської митниці. Присягу державного службовця прийняв 15 червня 1995 року. Звільнений з роботи у зв'язку із виходом на пенсію 27 грудня 1996 року.
08 грудня 2022 року позивач звернувся із заявою (а.с.22-23) та необхідними документами, перелік яких наведений у розписці-повідомленні (а.с.24), до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 08 грудня 2022 року № 913180118574 (а.с.25), прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в задоволенні його заяви від 08 грудня 2022 року про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з тієї підстави, що у такому випадку розмір пенсії позивача зменшиться з 6734,58 грн до 5888,18 грн. Також у рішенні зазначено про те, що довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 313/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року та № 314/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року видані за посадою, не віднесеною до категорій посад державних службовців, а тому не можуть бути застосовані при розрахунку розміру пенсії державного службовця. При цьому у рішенні фактично стверджується про те, що на сьогодні відсутні норми законодавства, які б визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою державного службовця та підстави для такого перерахунку.
Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача-1, уважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 08 грудня 2022 року № 913180118574 про відмову в перерахунку ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058 встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Страховий стаж, це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058).
Із змісту наведених правових норм Закону № 1058 слідує наступне:
- право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку;
- в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати як пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника;
- особі яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором;
- переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду;
- розрахунок розміру пенсійних виплат згідно із пенсією на яку було переведено особу за її заявою проводиться тільки із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Відповідно до статті 90 цього Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 687/545/17.
Згідно з пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
При цьому стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії
Відповідно до пункту 1 Порядку № 283 цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
За змістом пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
Частиною 17 статті 37 Закону № 3723 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11 липня 2002 року № 92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, згаданим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Згідно з частиною 1 статті 413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.
Відповідно до частин 1, 2 статті 569 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.
Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 588 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.
Частиною 1 статті 588 МК України (у редакції Закону № 405-VII від 04 липня 2013 року) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» передбачались і у редакціях Митного кодексу України від 11 липня 2002 року (про що зазначено вище) та від 12 грудня 1991 року (зокрема, частина 3 статті 154 МК України у редакції Закону № 1970-XII).
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Як вже зазначено судом вище, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Суд встановив, що на день звернення до відповідача за пенсією позивач досягнув віку 62 років, тобто пенсійного віку, що відповідає приписам статті 37 Закону № 3723.
При цьому відповідно до записів у трудовій книжці позивача він у період з 17 квітня 1967 року по 27 грудня 1996 року працював на посадах контролера, інспектора, старшого інспектора, головного інспектора Мостиської митниці. Присягу державного службовця прийняв 15 червня 1995 року.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889, а саме 01 травня 2016 року, становив більше 20 років.
За таких обставин за сукупністю умов, про які судом зазначено вище, позивач має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Посилання відповідача-1 в оскаржуваному рішенні на недоцільність такого переведення, оскільки у цьому випадку розмір його пенсії зменшиться, суд оцінює критично, оскільки право вибору пенсії відповідно до законодавства належить виключно пенсіонеру. Крім цього, пункт 13 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058, на який є покликання в зазначеному рішенні, передбачає, що у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. Позивач же отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 1058, та бажає отримувати пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», а не навпаки. Відтак твердження відповідача-1 про недоцільність переведення позивача не узгоджуються з нормами законодавства.
Ураховуючи викладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне відновити порушене відповідачем-1 право позивача на пенсійне забезпечення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 08 грудня 2022 року № 913180118574 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Водночас суд звертає увагу на те, що позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058, а відтак повторне призначення пенсії є неможливим. З огляду на викладене у задоволенні позовної вимоги в частині призначення пенсії необхідно відмовити.
Зважаючи на викладене, та беручи до уваги те, що позивачу вже призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» з часу звернення за перерахунком такої пенсії, а саме з 08 грудня 2022 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 313/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 314/7.4-22/37 від 01 грудня 2022 року, суд зазначає наступне.
В межах цього спору лише вирішується питання про наявність підстав для переведення позивача на пенсію за Законом України «Про державну службу». При цьому переведення позивача на пенсію, призначену відповідно до положень Закону України «Про державну службу» відповідач-2 ще не здійснив, і відповідно оцінку вказаним довідкам відповідач-2 не надав. Судовому ж захисту відповідно до статті 5 КАС України підлягають лише порушені права та інтереси особи. При цьому захист права на майбутнє законодавством не передбачений. З огляду на вказане позовні вимоги, заявлені до відповідача-2, у згаданій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з їх передчасністю.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, які виступають відповідачами у справі, підлягає сума у розмірі 1073,60 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. С. Бандери, 43, м. Суми, 40030), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 08 грудня 2022 року № 913180118574 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» з часу звернення за перерахунком такої пенсії, а саме з 08 грудня 2022 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 536,80 грн сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 536,80 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 07 липня 2023 року.
Суддя Клименко О.М.