Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1822/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.М.» (Україна, 01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 4/6, ідентифікаційний код особи 24095427)
до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (Україна, 61037, Харківська обл., місто Харків, Пр.Героїв Харкова, будинок 199, ідентифікаційний код особи 05762269) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерного товариства «ЗАВОД „ЕЛЕКТРОВАЖМАШ“» (Україна, 61089, Харківська обл., місто Харків, Пр.Московський, будинок 299, ідентифікаційний код особи 00213121)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
До Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «В.М.» з позовом до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» та просить суд:
1. Прийняти цю позовну заяву та відкрити провадження.
2. Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код 00213121, місцезнаходження: пр. Московський (пр. Героїв Харкова), буд. 299, м. Харків, 61089) залучити третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (ідентифікаційний код 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.М.» (ідентифікаційний код 24095427) за договором № 217-04/21 від 21.04.2021 року суму 24 016,80 грн., в тому числі:
- заборгованість за товар 17 429,88 грн.
- пеня 871,50 грн.
- інфляційні втрати 5 465,00 грн.
- 1% річних 250,42 грн.
4. Витрати покласти на Відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «В.М.» звернулось до Господарського суду Харківської області за захистом, оскільки вважає свої законні права порушеними зі сторони Державного підприємства «Завод «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» за Договором № 217-04/21 від 21.04.2021 року на поставку Товару.
Ухвалою від 09.05.2023 було відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
01.06.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Разом із відзивом відповідачем подано заяву про поновлення строку на подання відзиву. В обґрунтування заяви про поновлення строку на подання відзиву відповідач вказує, що ухвалу суду в частині надання відзиву-відправки Сторонам у справі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної електронною системи Відповідач у день 29.05.2023 не зміг своєчасно виконати через збій у роботі інтернету. Крім того, виникнення форс-мажорних обставин у Відповідача також підтверджується Сертифікатом Харківської Торгово-промислової палати за вих. № 114/63.01-6 від 30.09.2022 про підтвердження виникнення обставин непереборної сили у АТ «Українські енергетичні машини». Також, дирекцією Відповідача разом з профкомом винесено постанову від 24.02.2022 № 5/88 «Про роботу підприємства у період військового стану». Згідно даної постанови, що виходить зі змісту п.10, у період воєнного стану до роботи залучаються лише працівники, задіяні в роботі критичної інфраструктури Відповідача. Юристи до такої категорії працівників ТАКОЖ не відносяться. Через систематичні обстріли території Відповідача, АТ «Українські енергетичні машини», відповідно, через об'єктивні, незалежні від підприємства причинами, фактично зупинило господарську діяльність. Обстріли не зупиняються і до цього часу, у зв'язку із чим штатні юристи АТ «Українські енергетичні машини» покинули територію міста Харкова. Поряд з цим, наразі у Відповідача значне навантаження по судовим справам та іншій поточній роботі. Зокрема, в провадженнях судів України різних інстанцій наразі знаходиться понад 50 судових проваджень, що простежується з реєстрів судової влади України. Вищезазначені обставини позбавили можливості АТ «Українські енергетичні машини» своєчасно виконати ухвалу суду в частині направлення відзиву у цей же день суду та Сторонам по справі у встановлений судом строк.
Суд ухвалою від 02.06.2023 задовольнити клопотання відповідача про поновлення встановленого строку на подання відзиву.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.М.» (Постачальник) та Державним підприємством «Завод «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» було укладено Договір № 217-04/21 від 21.04.2021 року (надалі - Договір) на поставку Товару. Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Замовника продукцію, а Замовник зобов'язався прийняти від Постачальника продукцію і оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором. Сторони погодили (п. 3.1. Договору) що загальна вартість продукції за Договором складає 20 149,62 грн. (Двадцять тисяч сто сорок дев'ять грн. 62 коп.), в т.ч. ПДВ 20% 3 358,27 грн. (Три тисячі триста п'ятдесят вісім грн. 27 коп.).
Відповідно до п. 2.1 Розділу № 2 Договору Постачальник здійснює передачу продукції Замовнику протягом 7 календарних днів з моменту направлення письмової заявки від Замовника.
За поданими заявками Товариство з обмеженою відповідальністю «В.М.» здійснило, згідно з умовами Договору поставку Товару на загальну суму 17 429,88 грн., згідно з накладними: ДП «Завод «Електроважмаш» № H3K00836969 від 22.06.2021 р. на суму 610,56 грн.; AT «Завод «Електроважмаш» (на дату поставки було правонаступником ДП «Завод «Електроважмаш» за Договором) № H3K00853832 від 27.09.2021 р. на суму 16 819,32 грн.
Згідно п. 4.1., 4.3. Договору розрахунок проводиться шляхом 100% оплати за продукцію протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту постачання і приймання її за якістю та кількістю. При відвантаженні продукції Постачальник надає Замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів оплата Замовником не проводиться, документи повертаються Постачальнику для переоформлення. У разі затримки надання належним чином оформлених документів Замовник має право перенести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату Замовник в даному випадку не несе.
Датою отримання продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації (п. 9.1. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору Замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату продукції, на умовах цього Договору, а згідно з п. 5.4. Договору Постачальник має право своєчасно і в повному обсязі отримувати плату за поставлену продукцію. Замовник прийняв продукцію, поставлену за Договором без зауважень до товару та товарно-супровідної документації. Тому, у відповідності до 60-ти денного строку, встановленого п. 4.1. Договору продукція підлягала оплаті у наступні терміни за накладними: № H3K00836969 від 22.06.2021 р. на суму 610,56 грн. - до 21.08.2021 р.; № H3K00853832 від 27.09.2021 р. на суму 16 819,32 грн, - до 26.11.2021 р. Однак, замовник не розрахувався за товар, що поставлений на підставі Договору, відповідно до зазначених накладних та основна заборгованість за товар складає 17 429,88 грн.
Сторони Договору погодили, що за порушення строку оплати, Постачальник має право пред'явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми (п. 10.4 Договору).
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За перші шість місяців (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) прострочення виконання Замовником грошового зобов'язання позивачем було нараховано пеню в розмірі 871,50 грн.
Також, за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних втрат (п. 10.5 Договору).
Враховуючи зазначене, позивачем було нараховано відповідачу суму інфляційних втрат в розмірі 5 465,00 грн. та 1% річних в розмірі 250,42 грн.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач заперечував проти наявності факту правонаступництва Відповідачем за зобов'язаннями третьої особи та просив суд врахувати ст.218 ГК України для звільнення останнього від відповідальності через відсутність правопорушення у сфері господарювання, якщо суд встановить факт правонаступництва.
Відповідач вказував, що з 26.08.2021 почалася нова реорганізація третьої особи за пропозицією Фонду державного майна та за розпорядженням КМУ № 1005-р - після завершення перетворення у процесі приватизації шляхом приєднання до AT «Турбоатом», саме з цієї дати підприємство (третя особа) перебуває в процесі припинення і яке не завершене до теперішнього часу; продовжує ведення справ до підписання передавального акту, договору про приєднання, їх затвердження відповідними вищими органами управління (суб'єктом управління) та до дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення, яке на момент подання позову - не відбулося. Підприємство, яке перебуває в процесі припинення і яке не завершене до теперішнього часу; продовжує ведення справ до підписання передавального акту, договору про приєднання, їх затвердження відповідними вищими органами управління (суб'єктом управління) та до дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (яке на момент подання позову - не відбулося). У графі «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: повне найменування, ідентифікаційний код» - будь-які записи відсутні.
Частиною 8 статті 4 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються внаслідок приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. З аналізу вищевикладеного слідує, що моментом переходу прав та обов'язків до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, відповідач погоджується, що 03.12.2021 Протоколом позачергових зборів Відповідача прийнято рішення про затвердження передавального акту балансових рахунків та активів від третьої особи до відповідача, наказом ФДМУ від 01.12.2021 № 2143 затверджено Передавальний акт, правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків переходить до правонаступника (відповідача) з моменту затвердження Передавального акту з 01.12.2021. Однак, за твердженням відповідача, ті документи, що додані Позивачем до позову, лише містять інформацію про встановлення обставин матеріального правонаступництва. Тому відповідач вважає, що позивачем не надано доказів юридичного факту настання правонаступництва з огляду на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», не підтверджено належними та допустимими доказами факт правонаступництва.
Розглядаючи заперечення відповідача в частині визнання факту правонаступництва за визначеним зобов'язанням, суд виходить з наступного.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 248-р «Про погодження перетворення Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» в акціонерне товариство» було погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо перетворення державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) в акціонерне товариство у процесі приватизації.
26 серпня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис номер 1004801120068009292 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121). В той же день, 26.08.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис номер 1004801450000089799 про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення - Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121). Також, до даного Реєстру внесено дані про те, що Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121) є правонаступником Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121).
Разом з Листом № 10-17-10030 від 21.04.2023 р. ФДМУ надав копії: Наказу ФДМУ від 18.08.2021 р. № 1450; Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Державного підприємства «Завод «Електроважмаш», затвердженого Наказом ФДМУ від 18.08.2021 р. № 1450; додатку № 15 «Розшифровка кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги) ДП «Завод «Електроважмаш» станом на 30.06.2021 р. до передавального акту, затвердженого Наказом ФДМУ від 18.08.2021 р. № 1450.
Згідно з пунктом 1 Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Державного підприємства «Завод «Електроважмаш», затвердженого Наказом ФДМУ від 18.08.2021 р. № 1450 правонаступництво щодо майна, усіх прав та обов'язків, залишків державного підприємства «Завод «Електроважмаш» після його реорганізації шляхом перетворення переходить правонаступнику - «Акціонерному Товариству «Електроважмаш».
Згідно з п. 28 додатку № 15 «Розшифровка кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги) ДП «Завод «Електроважмаш» станом на 30.06.2021 р.» AT «Завод «Електроважмаш» прийняло кредиторську заборгованість перед ТОВ «В.М.» за Договором, що є підставою цього позову.
Акціонерне товариство «Турбоатом» було перейменовано в Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» (скорочене найменування AT «Укренергомашини»).
Протоколом № 31/2021 від 03.12.2021р. позачергових загальних зборів Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», ідентифікаційний код 05762269 (попередня назва - Акціонерне товариство «Турбоатом») прийнято рішення, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш» до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини».
Разом з Листами № 10-17-8701 від 11.04.2023 р. та № 10-17-10030 від 21.04.2023 р. ФДМУ надав копії: Наказу ФДМУ від 01.12.2021 р. № 2143, яким було затверджено зазначений передавальний акт; Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (Товариство, що приєднується) до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (Товариство - правонаступник), затвердженого Наказом ФДМУ від 01.12.2021 р. № 2143; витягу з додатку № 15 «Розшифровка кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги) AT «Завод «Електроважмаш» станом на 31.10.2021 р.» до передавального акту, затвердженого Наказом ФДМУ від 01.12.2021 р. № 2143.
Згідно з пунктом 1 Передавального акту, затвердженого Наказом ФДМУ 1243 від 01.12.2021 р., правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов'язків Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» переходить правонаступнику -Акціонерному товариству «Українські енергетичні машини» з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021 р. Відповідно до пункту 4 Передавального акту, затвердженого Наказом ФДМУ 1243 від 01.12.2021 р., всі підтверджені належним чином права, обов'язки, зобов'язання Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш», що приєднується, а також права, обов'язки, зобов'язання інших осіб в частині правовідносин з Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш», що приєднується, переходять в повному обсязі до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» - правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.
Відповідно до п. 6 Передавального акту, затвердженого Наказом ФДМУ 1243 від 01.12.2021 р., з моменту затвердження та підписання цього Передавального акту Товариство, що приєднується, припиняє свою звичайну господарську діяльність, а виконання зобов'язань та прийняття виконання зобов'язань здійснює Товариство-правонаступник. Згідно з додатком № 15 до зазначеного передавального акту «Розшифровка кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги) AT «Завод «Електроважмаш» станом на 31.10.2021 р. до AT «Українські енергетичні машини» перейшла кредиторська заборгованість перед ТОВ «В.М.» за накладними, що є підставою цього позову.
Таким чином, Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» (попередня назва Акціонерне товариство «Турбоатом») є правонаступником Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» в результаті приєднання останнього до Акціонерного товариства «Турбоатом», в подальшому перейменованого в Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини». Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» є правонаступником ДП «Завод «Електроважмаш» та утворено в результаті перетворення ДП «Завод «Електроважмаш».
Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
З аналізу вищевикладеного слідує, що моментом переходу прав та обов'язків до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Дійсно, внаслідок злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання. Проте така процедура є тривалою і полягає у вчиненні певної сукупності дій до моменту внесення відповідного запису до Реєстру. Беззаперечним свідченням та доказом правонаступництва є запис у Реєстрі. Однак, з огляду на специфіку припинення юридичної особи шляхом приєднання, правонаступництво може відбутися і до внесення запису до Реєстру. Разом з тим обставина такого правонаступництва має бути підтверджена належними і допустимими доказами, оскільки як вже зазначалось процедура є триваючою, складається з проведення декількох етапів дій і їх належного оформлення.
За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.
Під час розгляду даної справи судом встановлено обставини матеріального правонаступництва (яке визнається і відповідачем у відзиві на позовну заяву), зокрема позивачем надано передавальний акт № 2143 від 01.12.2021, що підтверджує передання обсягу прав та обов'язків відповідачу, зокрема із зазначенням реквізитів правочину та суми заборгованості, стягнення якої є предметом позову по даній справі (згідно витягу з додатку 15 до передавального акту передано зобов'язання за договором 217-04/21 від 21.04.2021 на суму 16819,32 грн та 610,56 грн).
Враховуючи встановлені обставини, належним відповідачем за даним позовом є AT «Українські енергетичні машини», як правонаступник з моменту затвердження Наказом ФДМУ № 2143 від 01.12.2021 р. передавального акту між AT «Завод «Електроважмаш» та AT «Українські енергетичні машини», а тому суд визнає необґрунтованими заперечення відповідача відносно відсутності доказів факту правонаступництва за зобов'язанням.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом було встановлено, що за поданими заявками Товариство з обмеженою відповідальністю «В.М.» здійснило, згідно з умовами Договору поставку Товару на загальну суму 17 429,88 грн., згідно з накладними: ДП «Завод «Електроважмаш» № H3K00836969 від 22.06.2021 р. на суму 610,56 грн.; AT «Завод «Електроважмаш» (на дату поставки було правонаступником ДП «Завод «Електроважмаш» за Договором) № H3K00853832 від 27.09.2021 р. на суму 16 819,32 грн.
Згідно п. 4.1., 4.3. Договору розрахунок проводиться шляхом 100% оплати за продукцію протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту постачання і приймання її за якістю та кількістю. При відвантаженні продукції Постачальник надає Замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів оплата Замовником не проводиться, документи повертаються Постачальнику для переоформлення. У разі затримки надання належним чином оформлених документів Замовник має право перенести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату Замовник в даному випадку не несе. Датою отримання продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації (п. 9.1. Договору).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказів виконання зобов'язань за вкладеним договором та здійснення оплати вартості отриманого товару до суду не було надано, тому суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення основної заборгованості.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони Договору погодили, що за порушення строку оплати, Постачальник має право пред'явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми (п. 10.4 Договору).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Також, за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних втрат (п. 10.5 Договору).
За перші шість місяців (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) прострочення виконання Замовником грошового зобов'язання позивачем було нараховано пеню в розмірі 871,50 грн. Окрім того, позивачем було нараховано відповідачу суму інфляційних втрат в розмірі 5 465,00 грн. та 1% річних в розмірі 250,42 грн.
Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, 1% річних та інфляційних втрат суд вважає їх обґрунтованими.
Розглядаючи заперечення відповідача відносно того, що на підставі ч.5 ст. 254 ЦК, днем закінчення строку оплати є перший за ним робочий день, 23 серпня 2021 року, а першим днем прострочення - наступний після цього день - 24 серпня 2021 року, суд зазначає, що нарахування позивачем пені в розмірі 0,1 % було здійснено в межах 5 відсоткового обмеження від несплаченої суми, встановленого п. 10.4 Договору, а тому дата початку прострочення виконання зобов'язання фактично не впливає на суму пені, оскільки розрахована в розмірі 0,1 % пеня перевищує встановлене договором обмеження та підлягає визначенню в розмірі 5 %, що і було зроблено позивачем.
Щодо звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язання у зв'язку з форс-мажорними обставинами суд зазначає, що Торгово-промислова палата (ТПП) України у своєму листі від 28.02.2022 р. «…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Стаття 617 Цивільного кодексу України звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Але, сама по собі війна з РФ не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Однак, в порушення умов Договору відповідачем не було надано до суду доказів повідомлення позивача про неможливість виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили.
Також, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов'язання за укладеним сторонами Договором в наслідок непереборної сили, а тому суд відхиляє посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин.
Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18.
Однак, в даній справі відповідачем не було доведено, що належні до сплати штрафні санкції, відсотки річні та інфляційні надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду в погоджені сторонами умови щодо розміру встановленої відповідальності за поручення договірного зобов'язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат.
Враховуючи встановлені обставини, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (Україна, 61037, Харківська обл., місто Харків, Пр.героїв Харкова, будинок 199, ідентифікаційний код особи 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.М.» (Україна, 01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 4/6, ідентифікаційний код особи 24095427) заборгованість в розмірі 17 429,88 грн, пеню - 871,50 грн, три відсотки річних - 250,42 грн, інфляційні втрати - 5 465,00 грн та 2 684,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Л.С. Лаврова