Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
04.07.2023м. ХарківСправа № 922/1001/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Голубенка Андрія Вікторовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІВЕРІ"
простягнення коштів
за участю представників:
позивача - Трушкевич В.В.
відповідача - Желудков В.В.
ФОП Голубенко А.В. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Делівері", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 125.420,00 грн, завдані в результаті користування приміщенням за договором суборенди від 01.02.2021 №3103-ОМ; упущену вигоду в розмірі 50.000,00 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/1001/23 за місцем знаходження майна у відповідності до ч.3 ст. 30 ГПК України, оскільки спірний об'єкт оренди знаходиться у Харківській області, м. Красноград, вул. Харківська, 115а.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 закрито підготовче провадження у справі №922/1001/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 20.06.2023 у справі №922/1001/23 на підставі статті 216 ГПК України була оголошена перерва на 04.07.2023 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 20.06.2023.
Присутній у судовому засіданні по суті 04.07.2023 представник позивача позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просить суд задовольни позов.
Представник відповідача в судовому засіданні по суті 04.07.2023 проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позов.
Заслухавши вступне слово представників сторін, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
Між ФОП Голубенком А.В. (орендар) та ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» (суборендар) був укладений Договір суборенди від 01.02.2018 №314-ОМ. За умовами якого орендар зобов'язався передати суборендареві, а суборендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, визначене в цьому Договорі, а також зобов'язався сплачувати орендарю суборендну плату. Договір вступає в силу з моменту підписання акта приймання-передачі і діє до 31.01.2020.
01.02.2018 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі до Договору суборенди від 01.02.2018 №314-ОМ, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв складське приміщення, що розташоване за адресою: м. Красноград, вул. Харківська, 115а та має площу 100 кв. м.
31.01.2021 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі (повернення) до Договору суборенди від 01.02.2018 №314-ОМ, згідно з яким суборендар передав, а орендар прийняв складське приміщення, що розташоване за адресою: м. Красноград, вул. Харківська, 115а та має площу 100 кв. м.
В подальшому між ФОП Голубенком А.В. (орендар) та ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» (суборендар) був укладений Договір суборенди від 01.02.2021 №3103-ОМ (далі - Договір). Згідно з умовами якого орендар зобов'язався передати суборендареві, а суборендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, визначене в цьому Договорі, а також зобов'язався сплачувати орендарю суборендну плату. Приміщення, яке передається в суборенду за цим Договором, знаходиться за адресою: м. Красноград, вул. Харківська, 115а, має загальну площу 100 кв. м (далі Приміщення).
Згідно з пунктом 2.1. Договору орендар зобов'язаний передати Приміщення суборендареві в належному стані. Передача приміщення оформляється актом прийняття-передачі із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендарю і передається разом із приміщенням.
Суборендар протягом 5 днів після закінчення строку оренди повертає, а орендар приймає орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами (пункт 2.2. Договору).
Пунктом 3.4. Договору передбачені обов'язки суборендаря, зокрема, підтримувати орендоване майно у справному стані, запобігати його знищенню та пошкодженню; повернути у разі припинення дії договору суборенди орендоване майно в належному стані з урахуванням умов зносу; компенсувати орендарю завдані збитки, якщо вони виникли з вини суборендаря (про що сторонами складається та погоджується двосторонній акт за підписами уповноважених осіб) за ринковими цінами, які діють на момент такого відшкодування.
Договір вступає в силу з моменту підписання акта приймання-передачі і діє до 31.01.2022 (пункт 6.1. Договору).
01.02.2021 між позивачем та відповідачем був підписаний Акт прийому-передачі до Договору, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв Приміщення.
Листом від 18.08.2022 вих. №388-22 відповідач повідомив позивача про необхідність розірвання Договору з 31.08.2022 та повернення примішення. У відповідь позивач листом від 26.08.2022 повідомив відповідача про очікування представника ТОВ «Делівері» для визначення розміру пошкоджень та визначення методу їх усунення, та підписання акту прийому передачі приміщення.
Позивач зазначає, що під час огляду приміщення 22.08.2022 ним були виявлені значні пошкодження, які стали наслідком недбалого ставлення відповідача до приміщення протягом строку його використання, про що свідчить здійснений позивачем відеозапис.
Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 12.10.2022, в якій пропонував відповідачеві перерахувати на рахунок позивача суму відшкодування або самостійно провести ремонт та усунути недоліки.
Листом від 10.11.2022 вих. №518-22 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для відшкодування збитків.
На замовлення позивача ТОВ «ТАЛАМУС ГРУП» був розроблений технічний звіт обстеження технічного стану частини приміщень нежитлової будівлі літ. «А-1», розташованих за адресою: Харківська обл., м. Красноград, вул. Харківська, 115а. Згідно з наведеним у ньому висновком - під час експлуатації були порушені умови експлуатації, що призвело до пошкодження оздоблення стін та підлоги в об'ємі непридатному до подальшої експлуатації.
Між ФОП Голубенком А.В. та ТОВ «БУД.РЕМ.АРК» був укладений договір підряду від 12.01.2023 №1 щодо проведення ремонтних робіт у нежитловому приміщенні за адресою: Харківська обл., м. Красноград, вул. Харківська, 115а. Загальна вартість робіт за цим Договором становить 125.420,00 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свої зобов'язання, передбачені Договором, внаслідок чого позивачу були завдані збитки, які полягають у вартості пошкодженого майна і додаткових витрат для проведення ремонту Приміщення, а також доходів, які позивач міг би реально одержати (упущена вигода).
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на той факт, що за наявними матеріалами неможливо встановити стан Приміщення, коли воно передавалось орендарю, та стан приміщення на момент припинення дії Договору. Між сторонами не складаний та не погоджений двосторонній акт, як то передбачено пунктом 3.4. Договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 4 ГПК України, встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору відповідачем було прийнято Приміщення, що підтверджується відповідним Актом прийому-передачі від 01.02.2021.
Істотними умовами договору оренди є, зокрема, строк, на який укладається договір оренди (частини перша статті 284 ГК України). Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).
Зі змісту Договору вбачається, що він був укладений на строк з 01.02.2021 до 31.01.2022 (пункт 6.1).
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди передбачені у статті 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Згідно із частиною четвертою статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він визнається в силу закону продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець, причому орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши орендарю відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що ані позивач, ані відповідач не висловили жодної ініціативи (згоди, заперечення) щодо припинення з 01.02.2022 Договору після спливу узгодженого в пункті 6.1. терміну оренди. Дана обставина сторонами не заперечується, у зв'язку з чим не підлягає доведенню з огляду на приписи частини першої статті 75 ГПК України (обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом). Таким чином, укладений між сторонами Договір був автоматично пролонгований до 31.01.2023.
При цьому, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами договірні відносини були фактично достроково припинені наприкінці серпня 2022.
Згідно з положеннями статті 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Щодо вимоги позивача про стягнення збитків під час суборенди на відновлення приміщення в розмірі 125.420,00 грн, суд зазначає наступне.
В даному випадку, позивач вказує на те, що під час огляду Приміщення ним були виявлені пошкодження, котрі не належать до природного зносу, а сталися внаслідок недбалого ставлення відповідача до приміщення та невиконанням відповідачем його обов'язку утримувати приміщення у справному стані. Для усунення завданої відповідачем шкоди позивач поніс витрати на відновлення Приміщення в розмірі 125.420,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною першою статті 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); 2) збитків (шкідливого результату такої поведінки); 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
З урахуванням викладеного та у відповідності до статті 74 ГПК України позивач повинен довести наявність трьох елементів господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням та збитками. Наявність четвертого елементу - вини, презюмується. Ця презумпція може бути спростовна відповідачем.
При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Тобто, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Одним із обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення для стягнення збитків є вина заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Позивачем в якості доказів заподіяння збитків надано технічний звіт обстеження технічного стану частини приміщень нежитлової будівлі літ. «А-1», розташованих за адресою: Харківська обл., м. Красноград, вул. Харківська, 115а, розроблений ТОВ «ТАЛАМУС ГРУП».
Судом досліджено відповідний доказ та встановлено, що в даному звіті зазначений висновок про те, що під час експлуатації були порушені умови експлуатації, що призвело до пошкодження оздоблення стін та підлоги в об'ємі непридатному до подальшої експлуатації. Проте вказаним звітом не встановлено, що саме дії відповідача призвели до зазначеного стану приміщення під час його перебування в користуванні на підставі Договору. При цьому, вказане обстеження проводилося в лютому 2023, а припинення орендних правовідносин між сторонами, як свідчать пояснення представників сторін, фактично відбулося наприкінці серпня 2022.
Щодо посилань позивача на те, що акт прийому-передачі від 01.02.2021 до Договору підписаний відповідачем без будь-яких зауважень, а отже орендовані Приміщення перебували у нормальному технічному стані, то суд зазначає наступне.
По-перше дійсно умовами договору, а саме п. у пункті 2.1. Договору передбачено, що позивач зобов'язаний передати приміщення відповідачу в належному стані. Передача приміщення оформляється актом приймання-передач із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендарю та передається разом з приміщенням. Проте, з наявних у матеріалах справи актів прийому-передачі від 01.02.2018, від 31.01.2021, від 01.02.2021 як за Договором суборенди від 01.02.2018 №314-ОМ так і за Договором суборенди від 01.02.2021 №3103-ОМ неможливо встановити дійсний технічний стан складських приміщень, котрі передавалися позивачем відповідачеві в оренду. Зазначені акти взагалі не містять характеристики технічного стану орендованого Приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендарю, крім того, що площа Приміщення становить 100 кв. м.
По-друге надані позивачем до позовної заяви фотографії приміщення не підтверджують стан орендованого Приміщення станом на дату підписання Договору, оскільки з них неможливо встановити місце та дату їх створення. Крім того, такі фотографії не є додатком до Акту приймання-передачі від 01.02.2021 до Договору.
Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач користувався орендованим Приміщенням починаючи з 01.02.2018, проте матеріали справи не містять доказів контролю позивачем протягом всього строку дії договорів оренди технічного стану приміщень та цільового використання майна (підпункт 3.2.1. пункту 3.2. Договору - орендар має право раз у місяць здійснювати контроль використання технічного стану приміщення), як і не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про підтримання орендованих приміщень у належному стані (підпункт 3.2.3. пункту 3.2. Договору - орендар має право має право вимагати від суборендаря орендну плату у відповідності з умовами цього договору).
Щодо посилань позивача на те, що відповідач протягом строку дії Договору жодного разу не здійснював поліпшення приміщення, не проводив його поточного ремонту, то суд зазначає, що як вже було зазначено вище позивач мав право у відповідності до умов договору перевіряти стан приміщення, проте в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача в продовж всього строку оренди приміщення з відповідними вимогами.
Щодо наданого позивачем відеозапису огляду приміщення в якості доказу, суд зазначає наступне.
По-перше, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про те, що 22.08.2022 року відповідачу необхідно з'явитись для передачі приміщення.
По-друге, долучений позивачем до матеріалів справи відеозапис був досліджений судом під час розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.07.2023 та з наданого відеозапису не вбачається, що останній проводився саме 22.08.2022 під час приймання від відповідача орендованого Приміщення та те, що відповідний відеозапис було зроблено саме у орендованому Приміщенні.
По-третє, з даного відеозапису взагалі неможливо встановити дійсну дату, час та місце проведення відеофіксації, а також присутніх на ньому осіб.
Окрім цього, матеріали справи не містять доказів складання акту про виявлені пошкодження об'єкта оренди, як то передбачено підпунктом 3.4.6. пункту 3.4. Договору. Посилання представника позивача на те, що такий акт не складався у зв'язку з відсутністю уповноважених осіб відповідача під час прийняття орендованих приміщень, не позбавляло позивача на складання такого акту в односторонньому порядку з подальшим його надсилання відповідачеві для погодження та підписання.
Більш того з листування наявного в матеріалах справи вбачається, що відповідач листом від 18.08.2022 року повідомив позивача про необхідність розірвання договору та повернення майна саме 31.08.2022 року, проте в матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідного листа, але як вбачається позивачем на відповідний лист була надана відповідь 26.08.2022 року. З долучених до відзиву на позов документів вбачається, що 31.08.2022 року відповідачем було складено акт приймання-передач приміщення та на відповідному акті зазначено, що позивач відмовився підписувати відповідний акт прийому-передачі (повернення). Проте, останній міг підписати відповідний акт з зауваженнями якщо такі наявні у останнього.
Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів неможливо дійсно встановити технічний стан орендованого Приміщення як станом на момент підписання Договору (01.02.2021), так і станом на момент фактичного припинення правовідносин між сторонами за цим Договором.
Отже, наявними у справі доказами не підтверджено вини відповідача у виявлених позивачем пошкодженнях орендованого Приміщення та відповідно причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками.
Крім того, заявляючи до стягнення відповідача збитки, у заявленому розмірі, позивач мав довести їх відповідну суму.
Як вже було зазначено вище, позивачем на підтвердження понесених збитків на ремонт Приміщення були надані до суду наступні документи: Договір підряду від 12.01.2023 №1, укладений між позивачем та ТОВ «БУД.РЕМ.АРК», на ремонтні роботи Приміщення; кошторис від 12.01.2023 до договору на суму 125.420,00 грн; платіжну інструкцію від 18.02.2023 №126 на суму 125.420,00 грн.
Зі змісту укладеного договору підряду вбачається, що ТОВ "БУД.РЕМ.АРК" як підрядник зобов'язалося на свій ризик виконати за завдання ФОП Голубенка А.В. з використанням власних матеріалів ремонтні роботи нежитлового приміщення. Загальна вартість робіт становить 125.420,00 грн. Підрядник виконує роботи протягом 45 календарних днів із моменту отримання грошових коштів. Протягом 3 днів після фактичного завершення робіт уповноваженими представниками проводиться приймання виконаних робіт.
Враховуючи дату перерахування позивачем грошових коштів у сумі 125.420,00грн, ремонті роботи за договором підряду повинні були виконані ТОВ "БУД.РЕМ.АРК" у строк 04.04.2023.
Разом із тим суд зазначає, що під час розгляду даної справи позивачем не були надані до суду докази виконання Договору підряду від 12.01.2023 №1, у зв'язку з чим неможливо встановити чи дійсно роботи за таким договором були виконані на суму 125.420,00грн та чи виконані роботі ТОВ "БУД.РЕМ.АРК" взагалі.
Таким чином, позивачем не доведено заявлену до відшкодування суму збитків у розмірі 125.420,00 грн, оскільки матеріали справи не містять доказів фактичного виконання Договору підряду від 12.01.2023 №1 на відповідну суму.
Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач належними та допустимим доказами не довів наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення в діях відповідача, що виключає можливість стягнення з останнього нарахованих збитків у розмірі 125.420,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 50.000,00 грн упущеної вигоди суд, зазначає наступне.
Як вбачається позивач посилається на те, що починаючи з жовтня 2022 останній щомісяця втрачає 10.000,00 грн, оскільки не може передати Приміщення в оренду. Розмір упущеної вигоди за 5 календарних місяців становить 50.000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України, частини першої статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Як вбачається зі змісту позову, наявність збитків у вигляді упущеної вигоди позивач обґрунтовує саме неможливістю використання (передання в суборенду) Приміщення через його незадовільний стан.
Так, між позивачем та ФОП Романча Є.М. був укладений договір суборенди від 01.10.2022 №1-10, за умовами якого позивач зобов'язався зробити ремонт Приміщення і привести його в технічно справний стан. А отже, починаючи з 01.10.2022, позивач щомісячно втрачає 10.000,00 грн орендної плати, оскільки до усунення пошкоджень Приміщення, завданих відповідачем, позивач не може передати такі приміщення в суборенду та позбавлений можливості одержувати прибуток.
Разом з тим, зважаючи на недоведеність обставини порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо неналежного користування майном, що в свою чергу завдало позивачу збитки (реальні збитки) у вигляді вартості пошкодженого майна, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди (втраченого доходу) в розмірі 50.000,00 грн також, відсутні.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з відсутністю складу господарського правопорушення з боку відповідача, а саме: позивачем належними та допустимими доказами не доведено протиправної поведінки відповідача, розміру збитків та причинний зв'язок між порушенням та збитками. З огляду на це, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 125.420,00 грн та упущеної вигоди в розмірі 50.000,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9.000,00 грн залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволені позову відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "10" липня 2023 р.
Суддя Н.С. Добреля