Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі
"10" липня 2023 р. м. ХарківСправа № 922/2886/23
Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.
розглянувши матеріали
позовної заяви Військової частини НОМЕР_1
доПриватного підприємства "АЛЕКС"
провстановлення юридичного факту
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "АЛЕКС", в якій просить суд встановити юридичний факт того, що введення воєнного стану не є підставою для відстрочки чи не виконання зобов'язання ПП "АЛЕКС" перед військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до договору від 16.09.2013 №8 та додаткової угоди від 12.02.2021 №4/1.
Дослідивши вищезазначені матеріали позовної заяви, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (див. постанову Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №924/224/16).
Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (ч. 3 ст. 2 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Вичерпний перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 ГПК України.
Частиною першою статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1); справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3); інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (п. 15).
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлена вимога про встановлення юридичного факту .
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач безпідставно уникає взятих на себе зобов'язань за договором від 16.09.2013 №8 Про спільний обробіток землі та додатку до нього від 12.02.2021 №4/1, посилаючись на форс мажорні обставини в листі від 17.06.2022. Проте, позивач зазначає, що у відповідності до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов'язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції яка обумовлена договором. Враховуючи ухилення відповідача від своїх зобов'язань за договором позивач звернувся до суду з позовом про встановлення юридичного факту про те, що введення воєнного стану не є підставою для відстрочки чи не виконання зобов'язання ПП "АЛЕКС" перед військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до договору від 16.09.2013 №8 та додаткової угоди від 12.02.2021 №4/1.
Тобто, позивач звернувся до суду не за захистом свого порушеного або оспорюваного права, а за встановленням обставин та певних фактів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 на яку сам і посилається позивач викладено висновок про те, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
При цьому, на переконання суду, ініціювавши вказаний спір позивач намагається встановити факти, що мають юридичне значення та не стосується захисту цивільного права. Тобто, такі доводи можуть розглядатися господарськими судами та встановлюватись лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право, проте в даному випадку заявником не заявлено вимоги про спір про право. Такими вимогами можуть бути спонукання відповідача до виконання умов договору, стягнення збитків тощо. Крім того суд, вважає за необхідне зазначити, що саме при розгляді спору про право суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин проте, як вже було зазначено позивачем не заявлено вимоги про спір про право.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 в пункті 52 зазначено, що захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 175 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Частиною шостою статті 175 ГПК України, господарський суд роз'яснює позивачу, що доводи останнього, які викладені в позовній заяві, не можуть бути самостійним предметом спору в суді.
Поняття «спір, який не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої інстанції наразі не зазначає суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї позовної заяви. (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.03.2018 у справі № 800/559/17).
Враховуючи те, що заявлена позовна вимога направлена на встановлення юридичного факту та не є спором про право, а також не може бути заявлена стороною в господарському процесі окремо без вимог про спір про право, оскільки відповідні обставини на які посилається позивач повинні встановлюватись лише при розгляді вимог про відповідний спір, приймаючи до уваги те, що стаття 20 ГПК України містить вичерпний перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, суд дійшов висновку, що даний спір про встановлення юридичного факту не підлягає розгляду в господарському суді і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції без вимог про спір про право, у зв'язку з чим суд відмовляє Військовій частині НОМЕР_1 у відкритті провадження у справі.
Крім того суд, вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що даний спір буде підвідомчий господарському суду у разі якщо позивачем буде пред'явлено вимоги про спір про право між тими ж сторонами.
Керуючись статтями 175, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства "АЛЕКС" про встановлення юридичного факту.
2. Позовну заяву з доданими до неї документами повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Ухвалу підписано 10.07.2023.
Суддя Н.С. Добреля