Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1649/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", м. Харків
до Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради, м. Люботин
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 23 853,36 грн. збитків. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "Українська залізниця" зазначає, що порушення відповідачем норм Податкового кодексу України позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 23 853,36 грн., тобто позивач поніс збитки. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 11.05.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень вказував на те, що згідно з п.п. 1.2, 3.4, 3.10 договору встановлено, що облік та оплата використаної води здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на мережі Споживача. Стоки приймаються у кількості, що дорівнює кількості відпущеної води, згідно показників лічильників води. Тобто, вартість послуг з водовідведення визначається за показниками приладів обліку, які встановлені на мережі водопостачання Споживача. АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" отримувало від ВККУ Люботинської міської ради рахунки - фактури за надані послуги з водовідведення та водопостачання за поточний місяць, вартість яких було визначено за показниками приладів обліку води та містили загальну суму платежу, суму податку на додану вартість та індивідуальний податковий номер ВККУ Люботинської міської ради, а тому позивач мав без отримання податкової накладної включити вищевказані рахунки до податкового кредиту, згідно п. 11 ст. 201 Податкового кодексу України. Оскільки АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" не включило вищевказані рахунки до податкового кредиту, тому власними діями позбавили себе права на зменшення податкового зобов'язання на суму 23 853,36 грн., що й призвело до понесених збитків.
Позивачем до суду була подана відповідь на відзив, в якій він не погоджується із запереченнями відповідача проти позову та вказує на те, що оскільки прилади обліку на водовідведення у позивача відсутні, відповідач був зобов'язаний відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в установлені терміни скласти податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, листами від 27.06.2019 №226, від 19.08.2020 №341, від 29.06.2021 №255 відповідач надав пояснення, що податкові накладні не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних через наявність податкового боргу. Отже, відповідач визнав, що повинен був виконати обов'язок з реєстрації податкових накладних Єдиному реєстрі податкових накладних, але не зробив цього через наявність податкового боргу.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
03.03.2016 між Водопровідно-каналізаційним управлінням Люботинської міської ради (виконавець за договором, відповідач) та АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (споживач за договором, позивач) був укладений договір №589 П/Т-16868/НЮ, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, визначених цим договором.
Як вказує позивач у період березень 2019 - грудень 2020 року, на виконання умов договору, відповідачем були надані послуги з водовідведення. АТ "Укрзалізниця" та Водопровідно-каналізаційним комунальним управлінням Люботинської міської ради були підписані акти здачі - прийому виконаних робіт, наданих послуг, зокрема, з водовідведення, а саме: №№ б/н від 20.03.2019, 19.04.2019, 20.05.2019, 21.06.2019, 18.07.2019, 22.08.2019, 19.09.2019, 21.10.2019, 21.11.2019, 31.12.2019, 23.01.2020, 24.02.2020, 25.03.2020, 24.04.2020, 25.05.2020, 24.06.2020, 23.07.2020, 27.08.2020, 24.09.2020, 27.10.2020, 25.11.2020, 24.12.2020 на загальну суму 143 120,16 грн., у тому числі ПДВ - 23 853,36 грн..
На виконання умов договору платіжними дорученнями від 11.04.2019 №1748731, від 11.05.2019 №1829044, від 07.06.2019 №1866598, від 09.07.2019 №1980737, від 30.07.2019 №1988361, від 09.08.2019 №2059949, від 11.09.2019 №2140957, від 09.10.2019 №2220674, від 05.11.2019 №2293352, від 06.12.2019 №2382186, від 23.12.2019 №2421249, від 11.01.2020 №2467570, від 13.02.2020 №2554934, від 10.03.2020 №2623289, від 26.03.2020 №2656091, від 10.04.2020 №2694747, від 08.05.2020 №2748531, від 10.06.2020 №2811519, від 10.07.2020 №2882683, від 27.07.2020 №2914003, від 10.08.2020 №2956041, від 26.08.2020 №2988352, від 10.09.2020 №3039011, від 09.10.2020 №3116760, від 10.11.2020 №3192126, від 10.12.2020 №3270845, від 06.01.2021 №3323398 було перераховано грошові кошти на загальну суму 143 120,16 грн., у тому числі ПДВ - 23 853,36 грн.
Разом з тим, відповідач обов'язку щодо реєстрації податкових накладних про надані послуги з водовідведення не виконав.
Листами від 26.06.2019 № 231, від 18.08.2020 № Т-07-02/653, від 10.06.2021 № Т-07-02/672 позивач звертався до відповідача про надання пояснень щодо не реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Листами від 27.06.2019 № 226, від 19.08.2020 № 341, від 29.06.2021 № 255 відповідач надав пояснення, що відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних зумовлена наявність податкового боргу підприємства відповідача та від'ємним сальдо на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Позивач не може скористатись підставами для нарахування сум, що відноситься до податкового кредиту, які визначені пунктом 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України, без отримання податкових накладних.
Умовами абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відтак, за загальним правилом, приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
З системного аналізу вище викладеного вбачається, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Так, за приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.
Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Таким чином, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Доказів щодо вчинення відповідачем дій у визначені законом порядку та строки щодо належної реєстрації податкових накладних суду не подано. Порушення відповідачем норм Податкового кодексу України позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 23 853,36 грн., тобто позивач поніс збитки.
При цьому хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні у встановлені законом порядку та строки і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу правопорушення.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про наявність у позивача права на стягнення збитків у зв'язку з порушенням відповідачем обов'язку щодо реєстрації податкових накладних.
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Отже, враховуючи вищезазначені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради (62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Ушакова, 3-А, код ЄДРПОУ 21183364) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216) - 23 853,36 грн. збитків та 2684,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216).
Відповідач - Водопровідно-каналізаційне комунальне управління Люботинської міської ради (62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Ушакова, 3-А, код ЄДРПОУ 21183364).
Рішення підписано 10 липня 2023 року.
Суддя О.В. Погорелова