Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1689/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, 66; код ЄДРПОУ: 39820081)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Комарова, будинок 10-А; код ЄДРПОУ: 38667449)
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
27.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" грошові кошти в загальному розмірі 124 553,30 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором поставки №БПР170122 від 17.01.2022, з яких 37 854,97 грн. інфляційних збитків, 72 160,98 грн. пені, 4 973,95 грн. 3 % річних та 9 563,40 грн. штрафу, а також просить суд розподілити судові витрати.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №БПР170122 від 17.01.2022 в частині своєчасної оплати товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.05.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1689/23. Вирішено розгляд справи №922/1689/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
29.05.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13530 від 29.05.2023).
У відзиві представник відповідача зазначив, що розрахунок штрафних санкцій є необґрунтованим. Так, відповідно до специфікації №1 за видатковою накладною №7 від 19 січня 2022 р. позивачем було поставлено товар на суму 255 231,30 грн. У свою чергу, відповідачем було проведено оплату за відповідний товар 04.02.2022, тобто в межах 21-денного строку, встановленого специфікацією. Відповідно до специфікації №3 позивачем поставлено товар за видатковими накладними №2 від 04.05.2022 на суму 233 764, 20, №3 від 04.05.2022 на суму 263 080,80 грн., №4 від 04.05.2022 на суму 283 632 грн. У свою чергу, відповідачем було проведено оплату за відповідний товар 05.05.2022, 10.05.2022, 12.05.2022, тобто в межах 21-денного строку, встановленого специфікацією. Також позивачем поставлено товар за видатковими накладними №1 від 11.05.2022 на суму 225 462,60 грн., №2 від 11.05.2022 на суму 271 396, 50 грн., а оплату за цей товар проведено 12.05.2022, 19.05.2022, тобто в межах 21-денного строку, встановленого специфікацією. За товар по видатковій накладній №4 від 12.05.2022 на суму 235 764,00 грн. оплату проведено 24.05.2022, тобто в межах 21-денного строку, встановленого специфікацією. За товар по видатковим накладним №3 від 16.05.2022 на суму 220 339,80 грн., №8 від 16.05.2022 на суму 219 744,00 грн., №9 від 16.05.2022 на суму 211 601,70 грн. оплату проведено 31.05.2022, 02.06.2022, тобто в межах 21-денного строку, встановленого специфікацією. За товар по видатковій накладній №9 від 20.05.2022 на суму 231 810,30 грн. оплату проведено 10.06.2022, тобто в межах 21-денного строку, встановленого специфікацією. За товар по видатковій накладній №10 від 20.05.2022 на суму 226 151,40 грн. оплату проведено 07.06.2022, тобто в межах 21-денного строку, встановленого специфікацією.
Також, як зазначив відповідач, ним виконано грошові зобов'язання у повному обсязі. Крім того, відповідач, незважаючи на воєнний стан, продовжує працювати в складних умовах, виплачувати заробітну плату, сплачувати податки та підтримувати економіку країни.
05.06.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№14145 від 05.06.2023).
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що з наданого ним розрахунку штрафних санкцій можна побачити інформацію щодо суми поставленого товару, сум оплати та суми заборгованості на кожен день. Докази надані разом із позовною заявою разом із розрахунком штрафних санкцій в повній мірі та досить детально відображають порядок виконання зобов'язання та договором та факти його порушення. Натомість, відповідач у відзиві досить вибірково зазначає про вчасну оплату поставок лише за окремими видатковими накладними.
13.06.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№15161 від 12.06.2023).
У запереченнях представник відповідача просить врахувати, що основним видом діяльності відповідача є виробництво хліба та хлібобулочних виробів. Відповідач є підприємством з безперервним циклом виробництва. Щоденно працівниками підприємства виготовляється та доставляється хліб покупцям і споживачам міста Полтави і Полтавської області. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 341 хліб житньо-пшеничний та батон включені до Переліку товарів, що мають істотну соціальну значущість. Відповідача було включено до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05. Березня 2022 року №148. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.08.2022 № 539 Відповідача було включено до Переліку постачальників продовольчої продукції, пакувальних товарів для їх фасування та виконавців послуг із зберігання та/або переробки зерна для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану. Зокрема відповідачем здійснюється постачання продукції бюджетним організаціям. Відповідачу також встановлено мобілізаційне завдання (замовлення). Підприємство продовжує виробництво і постачання продукції на замовлення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань. Крім того, відповідача включено до переліку об'єктів критичної інфраструктури в секторі харчової промисловості та агропромислового комплексу в повному обсязі.
На переконання представника відповідача, заявлені позивачем штрафні санкції є неспівмірно високими та несправедливими, та посилання позивача нібито на паритетність відповідальності з відповідачем за умовами договору не відповідають дійсності. Згідно умов договору позивач несе відповідальність лише у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.5.5. Договору), а відповідальність відповідача за одне порушення (прострочення оплати за поставлений товар) становить пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який вона нараховувалась від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання покупцем свого зобов'язання за договором , штрафи у розмірі від 5 до 20 відсотків від вартості неоплаченого товару та відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) процентів річних за користування чужими грошовими коштами. Значний розмір штрафних санкцій при одночасності наведених обставини є надмірним та несправедливим по відношенню до відповідача. При їх застосуванні, за наявності економічного спаду у період збройної агресії РФ проти України, вони можуть негативно вплинути на діяльність відповідача та лягти непомірним фінансовим тягарем. Це не відповідає справедливості та пропорційності у господарських відносинах між сторонами. Застосування значного розміру пені не може бути підставою для матеріального збагачення іншої сторони за її рахунок. При цьому у правовідносинах між сторонами існує пропорційність, яка дотягнеться стягненням річних та інфляційних у разі задоволення позову в зазначеній частині. Станом на момент розгляду справи відповідач сплатив повністю основну суму заборгованості, а нарахована сума процентів у розмірі 16% (збільшеною в більш ніж 5 разів в порівнянні з 3%, встановленим законом) є значною у порівнянні із самою заборгованістю та неспівмірною з нею, а саме 72 160,98 грн. Отож, з метою недопущення порушення принципів господарювання у разі задоволення позову судом є підстави та необхідність зменшення розміру нарахованих позивачем процентів річних на 2/3 від нарахованої згідно з умовами договору суми.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (покупець) було укладено договір поставки №БПР170122 (надалі - Договір) (а.с.5 т.1).
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (даті - товар) ціна найменування, асортимент, кількість та якість якого погоджується сторонами в специфікації, що є додатком до Договору (далі - Специфікація).
Строк поставки товару погоджується сторонами в Специфікаціях (п.2.1.Договору).
Поставка товару здійснюється на умовах відповідно до Інкотермс 2010, які погоджуються сторонами в Специфікації. В частині протиріччя умов Інкотермс 2010 з умовами Договору, пріоритетним вважаються умови Договору (п.2.2.Договору).
Момент переходу права власності на товар та момент виконання зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються такими, що настали з моменту підписання видаткової накладної (п.2.3.Договору).
Покупець зобов'язується за 3 (три) дні до дати поставки у разі поставки автомобільним транспортом падати постачальнику письмову заявку на відвантаження товару із зазначенням: найменування, кількості та асортименту товару, строку поставки, номера транспортних засобів та ПІБ водія (у разі поставки автомобільним транспортом покупця). У разі попадання заявки постачальник має право відвантажити товар без заявки, якщо буде вважати та доцільним або підмовитись від поставки товару до моменту надання заявки та після її отримання здійснити поставку у разі фактичної можливості (п.2.4.Договору).
Згідно з п.3.1. Договору, ціна на товар є договірною та погоджується сторонами в Специфікаціях. Ціна на товар встановлюється у національній валюті України.
Загальна сума Договору складає загальну вартість товару у всіх підписаних сторонами Специфікаціях до цього Договору (п.3.2.Договору).
Покупець проводить оплату товару на умовах, які зазначені в Специфікації на розрахунковий рахунок постачальника в строк, що затверджений сторонами в Специфікації, але не пізніше ніж протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з дати поставки товару (п.3.3.Договору).
Датою оплати за товар є дата зарахування коштів покупця на рахунок постачальника (п.3.4.Договору).
Приймання товару за кількістю та якістю відбувається відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15 червня 1965 NП-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25 квітня 1966 NП-7, за виключенням умов, що суперечить, умовам Договору. У разі наявності протиріч умов у нормативних документах, які зазначені в Договорі з умовами Договору, пріоритетними вважаються умови Договору (п.4.1.Договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Договором і чинним законодавством України. Винна сторона в повному обсязі відшкодовує збитки, заподіяні іншій стороні неналежним виконанням та/або невиконанням зобов'язань, а також сплачує штрафні санкції, передбачені Договором (п.5.1.Договору).
У випадку несвоєчасної оплати товару згідно з умовами Договору покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання покупцем свого зобов'язання за цим Договором (п.5.3.Договору).
Відповідно до п.5.5. Договору, у разі порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника штраф в наступних розмірах:
- порушення строку оплати товару більш ніж на 10 календарних днів - 5% від вартості не оплаченого товару;
- порушення строку оплати товару більш ніж на 20 календарних днів - 10% від вартості не оплаченого товару;
- порушення строку оплати товару більш ніж на 30 календарних днів - 20% від вартості не оплаченого товару.
Сторони домовились встановити строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкції у 3 роки (п.5.8.Договору).
Сторони домовились, відповідно до частини 6 етапі 232 Господарського кодексу України збільшити строк нарахування штрафних санкцій до 3 (трьох) років від дня коли зобов'язання мало бути виконано (п.5.9.Договору).
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України сторони встановили 36 (тридцять шість) процентів річних за користування чужими грошовими коштами (п.5.10.Договору).
Специфікацією №1 від 18.01.2022 до Договору сторони погодили поставку товару (борошно пшеничне вищого ґатунку) у кількості 21,430 тонн на загальну суму 42 538,55 грн. Визначення кількості товару відбувається на підставі навантаженій кількості та відображена в належній чином оформленій видатковій накладній. Строк поставки з 18.01.2022 по 20.01.2022 включно. Покупець оплачує товар протягом 21 календарного дня з дати поставки товару. В разі не отримання оплати за попередню партію, постачальник має право призупинити відвантаження наступної партії до повного виконання своїх зобов'язань покупцем. Умови поставки: EXW ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Новопокровка, вул. ім. В. Весіча, 1, відповідно до Інкотермс 2010 (а.с.62 т.1).
Специфікацією №2 від 21.02.2022 до Договору сторони погодили поставку товару (борошно пшеничне першого ґатунку) у кількості 23,540 тонн на загальну суму 43 549,00 грн. Визначення кількості товару відбувається на підставі навантаженій кількості та відображена в належній чином оформленій видатковій накладній. Строк поставки з 21.02.2022 по 23.02.2022 включно. Покупець оплачує товар протягом 21 календарного дня з дати поставки товару. В разі не отримання оплати за попередню партію, постачальник має право призупинити відвантаження наступної партії до повного виконання своїх зобов'язань покупцем. Умови поставки: EXW ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Новопокровка, вул. ім. В. Весіча, 1, відповідно до Інкотермс 2010 (а.с.62 т.1).
Специфікацією №3 від 03.05.2022 до Договору сторони погодили поставку товару (борошно пшеничне вищого та першого ґатунку) у загальній кількості 1356,350 тонн на загальну суму 2 107 934,55 грн. Визначення кількості товару відбувається на підставі навантаженій кількості та відображена в належній чином оформленій видатковій накладній. Сторок поставки з 04.05.2022 по 30.06.2022 включно. Покупець оплачує товар протягом 21 календарного дня з дати поставки товару. В разі не отримання оплати за попередню партію, постачальник має право призупинити відвантаження наступної партії до повного виконання своїх зобов'язань покупцем. Умови поставки: EXW ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів", Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Новопокровка, вул. ім. В. Весіча, 1, та/або EXW ст. Основа, м. Харків, відповідно до Інкотермс 2010 (а.с.63 т.1).
На виконання умов Договору у межах узгодженого строку позивачем було поставлено відповідача товар на загальну суму 8 080 621,50 грн. згідно наступних видаткових накладних:
- 19.01.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №7 від 19.01.2022 на суму 255 231,30 грн. (а.с.6 т.1),
- 23.02.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №7 від 23.02.2022 на суму 261 294,00 грн. (а.с.6 т.1),
- 04.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №2 від 04.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП040522-03 від 04.05.2022 на суму 233 764,20 грн. (а.с.7 т.1),
- 04.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №3 від 04.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП040522-02 від 04.05.2022 на суму 263 080,80 грн. (а.с.8 т.1),
- 04.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №4 від 04.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП040522-01 від 04.05.2022 на суму 283 632,00 грн. (а.с.9 т.1),
- 11.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №1 від 11.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП110522-02 від 11.05.2022 на суму 225 462,60 грн. (а.с.10 т.1),
- 11.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №2 від 11.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП110522-01 від 11.05.2022 на суму 271 396,50 грн. (а.с.11 т.1),
- 12.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №4 від 12.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП120522-03 від 12.05.2022 на суму 235 764,00 грн. (а.с.12 т.1),
- 16.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №3 від 16.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП160522-06 від 16.05.2022 на суму 220 339,80 грн. (а.с.13 т.1),
- 16.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №8 від 16.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП160522-08 від 16.05.2022 на суму 219 744,00 грн. (а.с.14 т.1),
- 16.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №9 від 16.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП160522-09 від 16.05.2022 на суму 211 601,70 грн. (а.с.15 т.1),
- 20.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №9 від 20.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП200522-09 від 20.05.2022 на суму 231 810,30 грн. (а.с.16 т.1),
- 20.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №10 від 20.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП200522-08 від 20.05.2022 на суму 226 151,40 грн. (а.с.17 т.1),
- 23.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №6 від 23.05.2022 на суму 205 734,90 грн. (а.с.18 т.1),
- 23.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №7 від 23.05.2022 на суму 211 433,40 грн. (а.с.18 т.1),
- 24.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №4 від 24.05.2022 на суму 226 250,10 грн. (а.с.19 т.1),
- 25.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №7 від 25.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП250522-04 від 25.05.2022 на суму 203 070,60 грн. (а.с.19-20 т.1),
- 26.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №11 від 26.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП260522-08 від 26.05.2022 на суму 202 917,90 грн. (а.с.20-21 т.1),
- 30.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №5 від 30.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП300522-05 від 30.05.2022 на суму 196 814,40 грн. (а.с.21-22 т.1),
- 30.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №2 від 30.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП300522-07 від 30.05.2022 на суму 190 526,40 грн. (а.с.22-23 т.1),
- 30.05.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №3 від 30.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП300522-06 від 30.05.2022 на суму 203 343,30 грн. (а.с.23-24 т.1),
-01.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно товарно-транспортної накладної №НП010622-04 від 01.06.2022 на суму 202 354,50 грн. (а.с.24 т.1),
- 03.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №1 від 03.06.2023 та товарно-транспортної накладної №НП300622-02 від 03.06.2022 на суму 205 171,50 грн. (а.с.25 т.1),
- 06.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №1 від 06.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП060622-07 від 06.06.2022 на суму 187 799,40 грн. (а.с.26-27 т.1),
- 06.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №2 від 06.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП060622-06 від 06.06.2022 на суму 181 436,40 грн. (а.с.26-27 т.1),
- 10.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №1 від 10.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП100622-01 від 10.06.2022 на суму 188 344,80 грн. (а.с.28 т.1),
- 10.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №2 від 10.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП100622-06 від 10.06.2022 на суму 212 495,70 грн. (а.с.29 т.1),
- 13.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №1 від 13.06.2022 на суму 180 885,60 грн. (а.с.30 т.1),
- 13.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №2 від 13.06.2022 на суму 194 130,00 грн. (а.с.30 т.1),
- 18.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №4 від 18.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП180622-06 від 18.06.2022 на суму 196 200,00 грн. (а.с.31 т.1),
- 20.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №2 від 20.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП060622-06 від 20.06.2022 на суму 195 888,00 грн. (а.с.32 т.1),
- 21.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №3 від 21.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП210622-06 від 21.06.2022 на суму 189 540,00 грн. (а.с.33 т.1),
- 22.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №4 від 22.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП220622-07 від 22.06.2022 на суму 184 212,00 грн. (а.с.34 т.1),
- 23.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №5 від 23.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП230622-05 від 23.06.2022 на суму 222 516,00 грн. (а.с.35 т.1),
- 24.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №5 від 24.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП240622-04 від 24.06.2022 на суму 176 652,00 грн. (а.с.36 т.1),
- 27.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №1 від 27.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП270622-07 від 27.06.2022 на суму 194 880,00 грн. (а.с.37 т.1),
- 29.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №3 від 29.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП290622-09 від 29.06.2022 на суму 191 268,00 грн. (а.с.38 т.1),
- 30.06.2022 позивач поставив відповідача товар згідно видаткової накладної №6 від 30.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП300622-05 від 30.06.2022 на суму 197 484,00 грн. (а.с.39 т.1).
Згідно вищезазначених видаткових накладних відповідач прийняв товар без жодних зауважень, заперечень чи претензій.
Відповідачем було сплачено позивачу за товар грошові кошти у загальному розмірі 8 080 621,50 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:
- №7031351 від 04.02.2022 на суму 255 231,00 грн.,
- №7764 від 04.05.2022 на суму 261 294,00 грн.,
- №7839 від 05.05.2022 на суму 263 080,00 грн.,
- №7899 від 10.05.2022 на суму 233 764,20 грн.,
- №8131 від 12.05.2022 на суму 283 632,00 грн.,
- №8299 від 17.05.2022 на суму 271 396,50 грн.,
- №8440 від 19.05.2022 на суму 225 462,60 грн.,
- №8634 від 24.05.2022 на суму 235 764,00 грн.,
- №8734 від 26.05.2022 на суму 219 744,00 грн.,
- №8896 від 31.05.2022 на суму 220 339,80 грн.,
- №8925 від 02.06.2022 на суму 211 601,70 грн.,
- №9164 від 07.06.2022 на суму 226 151,40 грн.,
- №9317 від 10.06.2022 на суму 231 810,30 грн.,
- №9445 від 14.06.2022 на суму 205 734,90 грн.,
- №9572 від 17.06.2022 на суму 211 433,40 грн.,
- №9833 від 23.06.2022 на суму 203 070,60 грн.,
- №9832 від 23.06.2022 на суму 226 250,10 грн.,
- №10127 від 28.06.2022 на суму 190 526,40 грн.,
- №10128 від 28.06.2022 на суму 196 814,40 грн.,
- №10126 від 28.06.2022 на суму 202 917,90 грн.,
- №10129 від 28.06.2022 на суму 203 343,30 грн.,
- №10255 від 30.06.2022 на суму 202 354,50 грн.,
- №10298 від 05.07.2022 на суму 205 171,50 грн.,
- №10519 від 07.07.2022 на суму 181 436,40 грн.,
- №10518 від 07.07.2022 на суму 187 799,40 грн.,
- №10746 від 13.07.2022 на суму 45 180,00 грн.,
- №10745 від 13.07.2022 на суму 148 950,00 грн.,
- №10740 від 13.07.2022 на суму 180 885,60 грн.,
- №10743 від 13.07.2022 на суму 195 888,00 грн.,
- №10747 від 13.07.2022 на суму 196 200,00 грн.,
- №10693 від 13.07.2022 на суму 212 495,70 грн.,
- №10849 від 14.07.2022 на суму 189 540,00 грн.,
- №10954 від 19.07.2022 на суму 184 212,00 грн.,
- №10955 від 19.07.2022 на суму 222 516,00 грн.,
- №11074 від 22.07.2022 на суму 176 652,00 грн.,
- №11425 від 26.07.2022 на суму 188 344,80 грн.,
- №11470 від 28.07.2022 на суму 194 880,00 грн.,
- №11565 від 03.08.2022 на суму 191 268,00 грн.,
- №11566 від 03.08.2022 на суму 197 484,00 грн. (а.с.40-59 т.1).
Як стверджує позивач, відповідачем не було виконано належним чином своїх зобов'язань за Договором, що виявилося у систематичному порушенні строку виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором поставки №БПР170122 від 17.01.2022 інфляційні збитки у розмірі 37 854,97 грн., пеню у розмірі 72 160,98 грн., 3% річних у розмірі 4 973,95 грн. штраф у розмірі та 9 563,40 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).
Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).
Як було встановлено судом, 17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (покупець) було укладено договір поставки №БПР170122, відповідно до п.1.1., п.2.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар ціна найменування, асортимент, кількість та якість якого погоджується сторонами в Специфікації, що є додатком до Договору. Строк поставки товару погоджується сторонами в Специфікаціях.
Позивач поставив, а відповідач прийняв та оплатив в повному обсязі товар на загальну суму 8 080 621,50 грн. на підставі видаткових накладних № 7 від 19.01.2022 на суму 255 231,30 грн., № 7 від 23.02.2022 на суму 261 294,00 грн., № 2 від 04.05.2022 на суму 233 764,20 грн., № 3 від 04.05.2022 на суму 263 080,80 грн., № 4 від 04.05.2022 на суму 283 632,00 грн., № 1 від 11.05.2022 на суму 225 462,60 грн., № 2 від 11.05.2022 на суму 271 396,50 грн., № 4 від 12.05.2022 на суму 235 764,00 грн., № 3 від 16.05.2022 на суму 220 339,80 грн., № 8 від 16.05.2022 на суму 219 744,00 грн., № 9 від 16.05.2022 на суму 211 601,70 грн., № 9 від 20.05.2022 на суму 231 810,30 грн., № 10 від 20.05.2022 на суму 226 151,40 грн., № 6 від 23.05.2022 на суму 205 734,90 грн., № 7 від 23.05.2022 на суму 211 433,40 грн., № 4 від 24.05.2022 на суму 226 250,10 грн., № 7 від 25.05.2022 на суму 203 070,60 грн., № 11 від 26.05.2022 на суму 202 917,90 грн., № 5 від 30.05.2022 на суму 196 814,40 грн., № 2 від 30.05.2022 на суму 190 526,40 грн., № 3 від 30.05.2022 на суму 203 343,30 грн., № 1 від 03.06.2022 на суму 205 171,50 грн., № 1 від 06.06.2022 на суму 187 799,40 грн., № 2 від 06.06.2022 на суму 181 436,40 грн., № 1 від 10.06.2022 на суму 188 344,80 грн., № 2 від 10.06.2022 на суму 212 495,70 грн., № 1 від 13.06.2022 на суму 180 885,60 грн., № 2 від 13.06.2022 на суму 194 130,00 грн., № 4 від 18.06.2022 на суму 196 200,00 грн., № 2 від 20.06.2022 на суму 195 888,00 грн., № 3 від 21.06.2022 на суму 189 540,00 грн., № 4 від 22.06.2022 на суму 184 212,00 грн., № 5 від 23.06.2022 на суму 222 516,00 грн., № 5 від 24.06.2022 на суму 176 652,00 грн., № 1 від 27.06.2022 на суму 194 880,00 грн., № 3 від 29.06.2022 на суму 191 268,00 грн., № 6 від 30.06.2022 на суму 197 484,00 грн., а також товарно-транспортною накладною № НП010622-04 від 01.06.2022 на суму 202 354,50 грн.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Специфікаціями №1 від 18.01.2022, №2 від 21.02.2022 та №3 від 03.05.2022 до Договору сторони погодили, що покупець оплачує товар протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.
Отже, відповідач повинен був здійснити оплату товару наступним чином:
- згідно видаткової накладної №7 від 19.01.2022 на суму 255 231,30 грн. - у строк до 09.02.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №7 від 23.02.2022 на суму 261 294,00 грн. - у строк до 16.02.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №2 від 04.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП040522-03 від 04.05.2022 на суму 233 764,20 грн. - у строк до 25.05.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №3 від 04.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП040522-02 від 04.05.2022 на суму 263 080,80 грн. - у строк до 25.05.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №4 від 04.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП040522-01 від 04.05.2022 на суму 283 632,00 грн. - у строк до 25.05.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №1 від 11.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП110522-02 від 11.05.2022 на суму 225 462,60 грн. - у строк до 01.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №2 від 11.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП110522-01 від 11.05.2022 на суму 271 396,50 грн. - у строк до 01.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №4 від 12.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП120522-03 від 12.05.2022 на суму 235 764,00 грн. - у строк до 02.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №3 від 16.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП160522-06 від 16.05.2022 на суму 220 339,80 грн. - у строк до 06.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №8 від 16.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП160522-08 від 16.05.2022 на суму 219 744,00 грн. - у строк до 06.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №9 від 16.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП160522-09 від 16.05.2022 на суму 211 601,70 грн. - у строк до 06.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №9 від 20.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП200522-09 від 20.05.2022 на суму 231 810,30 грн. - у строк до 10.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №10 від 20.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП200522-08 від 20.05.2022 на суму 226 151,40 грн. - у строк до 10.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №6 від 23.05.2022 на суму 205 734,90 грн. - у строк до 13.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №7 від 23.05.2022 на суму 211 433,40 грн. - у строк до 13.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №4 від 24.05.2022 на суму 226 250,10 грн. - у строк до 14.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №7 від 25.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП250522-04 від 25.05.2022 на суму 203 070,60 грн. - у строк до 15.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №11 від 26.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП260522-08 від 26.05.2022 на суму 202 917,90 грн. - у строк до 16.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №5 від 30.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП300522-05 від 30.05.2022 на суму 196 814,40 грн. - у строк до 20.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №2 від 30.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП300522-07 від 30.05.2022 на суму 190 526,40 грн. - у строк до 20.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №3 від 30.05.2022 та товарно-транспортної накладної №НП300522-06 від 30.05.2022 на суму 203 343,30 грн. - у строк до 20.06.2022 включно,
- згідно товарно-транспортної накладної №НП010622-04 від 01.06.2022 на суму 202 354,50 грн. - у строк до 22.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №1 від 03.06.2023 та товарно-транспортної накладної №НП300622-02 від 03.06.2022 на суму 205 171,50 грн. - у строк до 24.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №1 від 06.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП060622-07 від 06.06.2022 на суму 187 799,40 грн. - у строк до 27.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №2 від 06.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП060622-06 від 06.06.2022 на суму 181 436,40 грн. - у строк до 27.06.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №1 від 10.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП100622-01 від 10.06.2022 на суму 188 344,80 грн. - у строк до 01.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №2 від 10.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП100622-06 від 10.06.2022 на суму 212 495,70 грн. - у строк до 01.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №1 від 13.06.2022 на суму 180 885,60 грн. - у строк до 04.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №2 від 13.06.2022 на суму 194 130,00 грн. - у строк до 04.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №4 від 18.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП180622-06 від 18.06.2022 на суму 196 200,00 грн. - у строк до 09.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №2 від 20.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП060622-06 від 20.06.2022 на суму 195 888,00 грн. - у строк до 11.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №3 від 21.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП210622-06 від 21.06.2022 на суму 189 540,00 грн. - у строк до 12.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №4 від 22.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП220622-07 від 22.06.2022 на суму 184 212,00 грн. - у строк до 13.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №5 від 23.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП230622-05 від 23.06.2022 на суму 222 516,00 грн. - у строк до 14.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №5 від 24.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП240622-04 від 24.06.2022 на суму 176 652,00 грн. - у строк до 15.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №1 від 27.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП270622-07 від 27.06.2022 на суму 194 880,00 грн. - у строк до 18.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №3 від 29.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП290622-09 від 29.06.2022 на суму 191 268,00 грн. - у строк до 20.07.2022 включно,
- згідно видаткової накладної №6 від 30.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП300622-05 від 30.06.2022 на суму 197 484,00 грн. - у строк до 21.07.2022 включно.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач прострочив оплату товару за наступними накладними:
1) за видатковою накладною №7 від 23.02.2022 на суму 261 294,00 грн. відповідач здійснив оплату товару 04.05.2022;
2) за видатковою накладною №6 від 23.05.2022 на суму 205 734,90 грн. відповідач здійснив оплату товару 14.06.2022;
3) за видатковою накладною №7 від 23.05.2022 на суму 211 433,40 грн. відповідач здійснив оплату товару 17.06.2022;
4) за видатковою накладною №4 від 24.05.2022 на суму 226 250,10 грн. відповідач здійснив оплату товару 23.06.2022;
5) за видатковою накладною №7 від 25.05.2022 та товарно-транспортною накладною №НП250522-04 від 25.05.2022 на суму 203 070,60 грн. відповідач здійснив оплату товару 23.06.2022;
6) за видатковою накладною №11 від 26.05.2022 та товарно-транспортною накладною №НП260522-08 від 26.05.2022 на суму 202 917,90 грн. відповідач здійснив оплату товару 28.06.2022;
7) за видатковою накладною №5 від 30.05.2022 та товарно-транспортною накладною №НП300522-05 від 30.05.2022 на суму 196 814,40 грн. відповідач здійснив оплату товару 28.06.2022;
8) за видатковою накладною №2 від 30.05.2022 та товарно-транспортною накладною №НП300522-07 від 30.05.2022 на суму 190 526,40 грн. відповідач здійснив оплату товару 28.06.2022;
9) за видатковою накладною №3 від 30.05.2022 та товарно-транспортною накладною №НП300522-06 від 30.05.2022 на суму 203 343,30 грн. відповідач здійснив оплату товару 28.06.2022;
10) за товарно-транспортною накладною №НП010622-04 від 01.06.2022 на суму 202 354,50 грн. відповідач здійснив оплату товару 30.06.2022;
11) за видатковою накладною №1 від 03.06.2023 та товарно-транспортною накладною №НП300622-02 від 03.06.2022 на суму 205 171,50 грн. відповідач здійснив оплату товару 05.07.2022;
12) за видаткової накладної №1 від 06.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП060622-07 від 06.06.2022 на суму 187 799,40 грн. відповідач здійснив оплату товару 07.07.2022;
13) за видатковою накладною №2 від 06.06.2022 та товарно-транспортної накладної №НП060622-06 від 06.06.2022 на суму 181 436,40 грн. відповідач здійснив оплату товару 07.07.2022;
14) за видатковою накладною №1 від 10.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП100622-01 від 10.06.2022 на суму 188 344,80 грн. відповідач здійснив оплату товару 26.07.2022;
15) за видатковою накладною №2 від 10.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП100622-06 від 10.06.2022 на суму 212 495,70 грн. відповідач здійснив оплату товару 13.07.2022;
16) за видатковою накладною №1 від 13.06.2022 на суму 180 885,60 грн. відповідач здійснив оплату товару 13.07.2022;
17) згідно видаткової накладної №2 від 13.06.2022 на суму 194 130,00 грн. відповідач здійснив оплату товару 13.07.2022;
18) за видатковою накладною №4 від 18.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП180622-06 від 18.06.2022 на суму 196 200,00 грн. відповідач здійснив оплату товару 13.07.2022;
19) за видатковою накладною №2 від 20.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП060622-06 від 20.06.2022 на суму 195 888,00 грн. відповідач здійснив оплату товару 13.07.2022;
20) за видатковою накладною №3 від 21.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП210622-06 від 21.06.2022 на суму 189 540,00 грн. відповідач здійснив оплату товару 14.07.2022;
21) за видатковою накладною №4 від 22.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП220622-07 від 22.06.2022 на суму 184 212,00 грн. відповідач здійснив оплату товару 19.07.2022;
22) за видатковою накладною №5 від 23.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП230622-05 від 23.06.2022 на суму 222 516,00 грн. відповідач здійснив оплату товару 19.07.2022;
23) за видатковою накладною №5 від 24.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП240622-04 від 24.06.2022 на суму 176 652,00 грн. відповідач здійснив оплату товару 22.07.2022;
24) за видатковою накладною №1 від 27.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП270622-07 від 27.06.2022 на суму 194 880,00 грн. відповідач здійснив оплату товару 28.07.2022;
25) за видатковою накладною №3 від 29.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП290622-09 від 29.06.2022 на суму 191 268,00 грн. відповідач здійснив оплату товару 03.08.2022;
26) за видатковою накладною №6 від 30.06.2022 та товарно-транспортною накладною №НП300622-05 від 30.06.2022 на суму 197 484,00 грн. відповідач здійснив оплату товару 03.08.2022.
У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
Позивач просить стягнути з відповідача 37 854,97 грн. інфляційних втрат та 4973,95 грн. 3 % річних.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично не вірними.
Здійснивши контррозрахунок, судом встановлено що інфляційні втрати за спірний період складають 37 956,54 грн., а 3% річних - 4 669,33 грн.
При цьому суд не має права виходити за межі суми, заявленої до стягнення позивачем.
Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 72 160,98 грн. та штраф у розмірі 9 563,40 грн.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідальність у вигляді пені та штрафу передбачена сторонами п.5.3. та п.5.5. Договору.
Так, сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно з умовами Договору покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання покупцем свого зобов'язання за цим Договором. А у разі порушення строку оплати товару більш ніж на 10 календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% від вартості не оплаченого товару.
Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Позивач нараховує штраф у розмірі 9 563,40 грн. у зв'язку порушенням відповідачем узгодженого строку оплати товару, поставленого на підставі видаткової накладної №3 від 29.06.2022 на суму 191 268,00 грн., оплату за який відповідач здійснив 03.08.2022 згідно платіжного доручення №11565 на суму 191 268,00 грн., тобто з порушенням строку оплати більше ніж на 10 календарних днів.
Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок штрафу судом встановлено, що даний розрахунок здійснено арифметично вірно.
Також, враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично не вірно. За контррозрахунком суду пеня за спірний період становить 61 500,06 грн.
В свою чергу відповідач стверджує, що нарахована сума процентів у розмірі 16% (збільшеною в більш ніж 5 разів в порівнянні з 3%, встановленим законом) є значною у порівнянні із самою заборгованістю та неспівмірною з нею, а саме 72 160,98 грн.
Фактично відсотки, про які зазначає відповідач, є пенею, нарахованою позивачем у розмірі 72 160,98 грн.
Відтак, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 2/3 до розміру 48 107,31 грн., інфляційних збитків на 2/3 до розміру 25 236,64 грн., річних процентів на 2/3 до розміру 3 315,96 грн. та штрафу на 2/3 до розміру 6 375,59 грн.
Однак, суд вважає за можливе частково задовольнити заявлене відповідачем клопотання з наступних підстав.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій представник відповідача зазначає, що станом на момент розгляду справи відповідач сплатив повністю основну суму заборгованості. Основним видом діяльності відповідача є виробництво хліба та хлібобулочних виробів. Відповідач є підприємством з безперервним циклом виробництва. Щоденно працівниками підприємства виготовляється та доставляється хліб покупцям і споживачам міста Полтави і Полтавської області. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 341 хліб житньо-пшеничний та батон включені до Переліку товарів, що мають істотну соціальну значущість. Відповідача було включено до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05. Березня 2022 року №148. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.08.2022 № 539 Відповідача було включено до Переліку постачальників продовольчої продукції, пакувальних товарів для їх фасування та виконавців послуг із зберігання та/або переробки зерна для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану. Зокрема відповідачем здійснюється постачання продукції бюджетним організаціям. Відповідачу також встановлено мобілізаційне завдання (замовлення). Підприємство продовжує виробництво і постачання продукції на замовлення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань. Крім того, відповідача включено до переліку об'єктів критичної інфраструктури в секторі харчової промисловості та агропромислового комплексу в повному обсязі.
На переконання відповідача, значний розмір штрафних санкцій при одночасності наведених обставини є надмірним та несправедливим по відношенню до Відповідача. При їх застосуванні, за наявності економічного спаду у період збройної агресії РФ проти України, вони можуть негативно вплинути на діяльність відповідача та лягти непомірним фінансовим тягарем. Це не відповідає справедливості та пропорційності у господарських відносинах між сторонами. Застосування значного розміру пені не може бути підставою для матеріального збагачення іншої сторони за її рахунок.
Згідно ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 12.02.2020 у справі №924/414/19.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України).
При цьому, обов'язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.
Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 р. по справі №910/1005/19).
Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування підприємства відповідача.
Однак, в даному випадку, суд враховує поведінку відповідача, ступінь виконання зобов'язання, невеликий строк прострочення виконання, та, відповідно, приймає до уваги виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором до подання позивачем цього позову.
Водночас, суд враховує вид діяльності відповідача, а також введення воєнного стану в України, що в свою чергу дійсно могло впливати на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем.
Крім того, у даній справі позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов'язань з поставки товару у встановлений строк, відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру штрафу та пені (неустойки).
У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі 902/538/18).
Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18).
Водночас, суд бере до уваги, що застосування штрафних санкцій у вигляду пені та штрафу спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Зваживши на фактичні обставини спору, взявши до уваги інтереси обох сторін, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру штрафу та пені на 30%, а саме до суми пені у розмірі 43 050,04 грн. та до суми штрафу у розмірі 6 694,38 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
За висновками суду, присудження до стягнення пені та штрафу у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.
Водночас, відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за Договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені Договором строки здійснення оплати за поставлений йому товар.
Індекс інфляції та три проценти річних, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, інфляція та проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
При цьому, як уже було зазначено вище, ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Також суд враховує, що відповідачем не надано жодних доказів наявність в останнього обставин, що мають істотне значення для зменшення інфляції та 3% річних.
За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на зазначене, суд задовольняє позов частково, а саме: інфляційні збитки у розмірі 37 854,97 грн., 3 % річних у розмірі 4 669,33 грн., пеню у розмірі 43 050,04 грн. та штрафу у розмірі 6 694,38 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, не враховуючи зменшення розміру штрафних санкцій (зважаючи на те, що відповідні вимоги обґрунтовані, однак, суд скористався правом зменшити розмір неустойки (штрафу, пені)), у відповідності до статті 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1 958,16 грн., а в іншій частині покладаються на позивача.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач в позовній заяві просив суд надати позивачу строк на доведення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом цієї позовної заяви упродовж 5 днів з дня ухвалення рішення у даній справі та надав орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне надати позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання цього рішення (враховуючи розгляд цієї справи у спрощеному провадженні) для надання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
У разі ненадання позивачем вищезазначених доказів у строк встановлений судом питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом буде залишено без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" про зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу - задовольнити частково.
Зменшити розмір пені та штрафу на 30%.
Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Комарова, будинок 10-А; код ЄДРПОУ: 38667449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, 66; код ЄДРПОУ: 39820081) інфляційні збитки у розмірі 37 854 (тридцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 97 коп., 3 % річних у розмірі 4 669 (чотири тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 33 коп., пеню у розмірі 43 050 (сорок три тисячі п'ятдесят) грн. 04 коп., штраф у розмірі 6 694 (шість тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 38 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 958 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 16 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "07" липня 2023 р.
Суддя Т.О. Пономаренко