79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.07.2023 Справа № 914/1289/23
За позовом: Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр», м. Львів
до відповідача: Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко. Лімітед», м. Львів
про: стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Представники: від позивача: Хомутецький Д. С.
від відповідача: Парамонов С. О.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівським комунальним підприємством «Цитадель-Центр», м. Львів до відповідача Дочірнього підприємства «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко. Лімітед», м. Львів про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги розмірі 115 421,14грн. У поданій позовній заяві позивач просить стягнути витрати на оплату судового збору у рзмірі 2684,00грн. та повідомляє, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 5000,00грн., доказів понесення яких до матеріалів позовної заяви не додано.
Рух справи відображено в ухвалах суду.
В судовому засіданні 06.07.2023 сторони з'явилися, підтримали свої вимоги та заперечення. Суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція учасників справи
Аргументи позивача
01 квітня 2017 року між Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко. Лімітед» (відповідач у справі) та Львівським комунальним підприємством «Цитадель-центр» (позивач у справі) укладено договір №0-126/17 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Також, 01 квітня 2017 року між Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко. Лімітед» та Львівським комунальним підприємством «Цитадель-центр» укладено договір №О-010/17 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який стосується іншого приміщення.
Відповідно до п.1 даних договорів предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуга) у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифами рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Станом на 01.04.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 65 215 грн. 82 коп. за договором №О-010/17 від 01 квітня 2017 року. Станом на 01.04.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 50 205 грн. 32 коп. за договором №О-126/17 від 01 квітня 2017 року.
Просить стягнути заборгованість та задоволити позов.
Аргументи відповідача.
У задоволені позову просить відмовити. Зазначає, що надання позивачем послуг та нарахування вартості таких послуг з посиланням на вищевказані рішення виконавчого комітету, які втратили чинність, є безпідставними. Враховуючи приписи чинного законодавства та фактичні обставини Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №О-126/17 від 01.04.2017р. та № О-010/17 від 01.04.2017р. с нікчемними (невчиненими, неукладеними), відтак не створюють юридичних наслідків для його сторін.
З моменту прийняття Львівською міською радою ухвали від 10.10.2019р. №5636 про припиненим Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр» шляхом приєднання до Львівського міського комунального підприємства «Айсберг» працівники, які мали трудові відносини з позивачем, були звільнені з роботи у порядку переведення в ЛМКП «Айсберг». Відтак зазначені послуги позивачем не надавалися і правові підстави для їх оплати відсутні.
Обставини, встановлені судом.
01 квітня 2017 року між Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко. Лімітед» (відповідач у справі) та Львівським комунальним підприємством «Цитадель-центр» (позивач у справі) укладено договір №О-126/17 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
01 квітня 2017 року між Дочірнім підприємством «Албіс Компані» Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко. Лімітед» та Львівським комунальним підприємством «Цитадель-центр» укладено договір №О-010/17 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який стосується іншого приміщення.
Відповідно до п.п. 1 даних договорів предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуга) у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифами рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради у строк та на умовах, що передбачені цим договором
У житловому будинку АДРЕСА_1 ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО "АЛБІС КОМПАНІ" ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІАНІУМ ТРЕЙДІНГ КО. ЛІМІТЕД" орендує два нежитлових приміщення: Одне приміщення загальною площею 413,5 м2 (договір №О-010/17 від 01 квітня 2017 року); Друге приміщення загальною площею 315,5 м2 (договір №О-126/17 від 01 квітня 2017 року).
Згідно із п.1.2. договору №О-010/17 від 01 квітня 2017 року та договору №О-126/17 від 01 квітня 2017 року, виконавець надає послуги відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №561 від 31.05.2011 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально кожному будинку», а також згідно рішення щодо тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.02.2018 №121 внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 31.05.2011 року №561.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.06.2022 №407 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №561 від 31.05.2011 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально кожному будинку» визнано таким, що втратило чинність.
Ухвалою Львівської міської ради від 10.10.2019 року №5636 припинено ЛКП «Цитадель-Центр» шляхом приєднання до ЛМКП «Айсберг».
Норми права та мотиви суду
Предметом доказування є підставність стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Стосовно дійсності та укладеності договорів № О-126/17 від 01.04.2017 року та № О-010/17 від 01.04.2017 року суд зазначаємо таке.
Відповідач вказує на те, що зазначені договори підписані особою без зазначення її посади.
У судовому засіданні судом досліджено оригінали зазначених договорів.
У відповідності до пункту першого частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Як визначено частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина друга статті 638 ЦК України).
Визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв'язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.
В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Поданий суду договір містить відтиск печатки і підпис, проте, не зазначено прізвища особи, що підписала такий договір.
Із встановлених обставин вбачається, що підписання правочину підтверджується наявністю на спірному договорі відтисків печаток відповідача, як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.
Факт протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати суду не надано, так само як і доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, суди дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача (з врахуванням правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловленої у постанові від 23 липня 2019 року у справі №918/780/18).
Щодо актів звіряння взаємних розрахунків з 01/01/17 по 31/03/23 згідно договорів №О-010/17 та О-126/17.
Відповідач вважає, що вказані акти, як акти звірки взаємних розрахунків, що долучені до позовної заяви не можуть підтверджувати факт надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, оскільки підписані одноособово відповідачем.
Суд враховує доводи відповідача та зазначає таке. Вказані акти є одностороннім документом, оскільки підписані лише однією стороною.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 :
первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (ст.1 цього закону);
первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (з врахуванням правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №916/499/20).
Суд відхиляє доводи позивача та враховує аргументи відповідача, що вказані взаєморозрахунки з контрагентами за період з 01.01.20 по 30.04.23 згідно договору на виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо будинкових інженерних мережах від 01.03.2018р. та акт звірки взаєморозрахунків відповідно до договору на постачання електричної енергії не можуть підтверджувати факт надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, оскільки даний документ не відображає факт виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо будинкових інженерних мережах утримання в будинку АДРЕСА_1 та постачання електричної енергії за адресою знаходження приміщень відповідача. Документи первинного обліку у цьому випадку виконують функцію інформаційного характеру для вчасного виявлення розбіжностей між сторонами відповідних договорів; дані документи не містять будь-якої інформації, що зазначені роботи виконувалися за вказаною адресою.
Слід зазначити, як вбачається з даних документів, взаєморозрахунки стосуються Львівського комунального ремонтно-аварійного підприємства та ЛМКП «Айсберг», ТзОВ «Львівенергозбут» та ЛМКП «Айсберг», в той час як доводити факт надання зазначених послуг повинно ЛКП «Цитадель-Центр» як позивач у справі.
Судом досліджено зазначені виписки, що надані в підтвердження правової позиції як позивача, так і відповідача.
Згідно п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Тому помилковим є судження позивача, що банківськими виписками підтверджується визнання грошових зобов'язань та прийняття послуг.
Суми, які зазначені в банківських виписках та платіжних дорученнях, долучених позивачем, є відмінними від тих, які містяться в односторонніх Актах звіряння розрахунків, долучених позивачам до позовних матеріалів.
У зазначених виписках як й долучених платіжних дорученнях в графі «призначення платежу» не вказано підстави оплати (номер та дата договору, акт приймання- передачі послуг, тощо).
Оплата проведена як «експлуатаційні витрати», а не як послуга за утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .
У виписках за 02.03.2020р. та 06.08.2020р. зазначено сплата експлуатаційних витрат «Амадей» (йдеться про приміщення закладу ресторанного господарства «Амадей» по вул. Кадедральній, 7 у м. Львові, де відповідач здійснює діяльність).
Згідно наданих позивачем банківських виписок та платіжних доручень оплата здійснювалася на банківський рахунок НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», що належить Львівському міському комунальному підприємству «Айсберг», а не позивачу. Відтак, оплата здійснювалося не позивачу.
Суд доходить висновку, що надані позивачем копії банківських виписок не можуть вважати належними та достовірними доказами в розумінні ст.ст.73, 76. 77 ГПК України, які б у встановленому законом порядку підтвердили, факт надання позивачем послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 та отримання зазначених послуг і користування ними.
У вказаних рахунках зазначений банківський рахунок, який не належить позивачу та вказано адресу постачальника: м. Львів вул. Свободи, 39.
Банківський рахунок НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк» МФО 320478 належить Львівському міському комунальному підприємству «Айсберг», а не позивачу. Відтак, оплата за цим рахунком за спірний період здійснюється іншій особі, яка зазначена як надавач послуг та визначена правонаступником позивача - ЛКП «Айсберг», оскільки Ухвалою Львівської міської ради від 10.10.2019 року №5636 припинено діяльність ЛКП «Цитадель-Центр» шляхом приєднання до ЛМКП «Айсберг».
Згідно даних СДР ЮО ФОП ТА ГФ місцезнаходженням позивача (юридичною адреса) є: м. Львів вул. Коперника. 22.
Аналогічні рахунки із зазначенням того ж самого номеру, дати та сум, які надані позивачем були виготовлені Львівським міським комунальним підприємством «Айсберг», що належним чином підписані та скріплені печаткою і підтверджують факт надання послуг і стягнення коштів за ці послуги саме ЛМКП «Айсберг» - виконавцем послуг. Постачальником послуг за вказаними рахунками зазначено ЛМКІ1 «Айсберг», а не ЛКП «Цитадель-Центр».
Відтак суд доходить висновку, що відсутні правові підстави стягнення на користь позивача суми заборгованості, оскільки така згідно наданих документів підлягає сплаті ЛМКП «Айсберг». При цьому суд звертає увагу, що поданих рахунках окремим рядком зазначено: «Увага! У зв'язку з об'єднанням ЛКП «Цитадель-Центр» з ЛМКП «Айсберг» просимо оплати здійснювати по вказаним реквізитам».
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статей 76 та 77 ГПК України докази мають бути належним та допустимими. Пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Тобто, саме на позивача покладено обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку з урахуванням принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, зокрема, диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм ГПК України всі докази, які підтверджують заявлені позивачем вимоги, мають бути подані ним одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Враховуючи наведене вище, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання послуг саме позивачем і саме відповідачу, відсутність належно оформлених первинних документів, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову.
Судовий збір
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке. Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір, сплачений позивачем, покладається на нього.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд
У задоволені позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua
Повний текст рішення складено та підписано 10.07..2023 року.
Суддя Коссак С.М.