03.07.2023 Справа № 914/1598/22
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Лілії Бернацької, розглянувши скаргу Державного підприємства «Готель «Власта» на дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби (вх. № 1708/23 від 01.05.2023)
у справі № 914/1598/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів», м. Львів,
до відповідача: Державного підприємства «Готель «Власта», м. Львів,
предмет позову: стягнення 1 191 969,40 грн,
підстава позову: порушення умов договору про закупівлю від 15.02.2022,
за участю державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Львів,
за участю представників, що з'явилися:
скаржника (відповідача): Абісов Артур Володимирович,
позивача: не з'явився,
державної виконавчої служби: Сеньків Андрій Михайлович,
встановив:
у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» до Державного підприємства «Готель «Власта» про стягнення 1 191 969,40 грн, за результатами розгляду якої 22.09.2022 постановлено рішення про часткове задоволення позовних вимог та 31.10.2022 видано наказ на примусове виконання рішення.
01.05.2023 до Господарського суду Львівської області надійшла скарга Державного підприємства “Готель “Власта” на дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби з такими вимогами:
визнати незаконними неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківа Андрія Михайловича щодо не винесення постанови про зупинення виконавчого провадження ВП 70754372 з виконання наказу № 914/1598/22, виданого 31.10.2022 Господарським судом Львівської області, на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»,
визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківа Андрія Михайловича від 03.04.2023 про арешт майна боржника, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 70754372,
визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківа Андрія Михайловича від 03.04.2023 про арешт коштів боржника, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 70754372.
Ухвалою суду від 02.05.2023 скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2023, сторонам і державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вказано про забезпечення обов'язкової явки у судове засідання. Розгляд скарги неодноразово відкладався, що відображено у відповідних ухвалах суду.
У судовому зсіданні 03.07.2023 задавлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнус Трейдінг Україна» про заміну сторін у виконавчому провадженні № 70754372 і про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 31.10.2022 таким, що не підлягає виконанню. Проте, заяв з процесуальних питань при розгляді скарги на дії державного виконавця скаржником не заявлено та не подано. Тому незважаючи на вирішення інших заяв на стадії виконання рішення суду, суд розглядає вимоги скарги по суті.
У судовому зсіданні 03.07.2023 за участю представників відповідача і органу державної виконавчої служби оголошено вступну та резолютивну частини ухвали за результатами розгляду скарги.
ПОЗИЦІЯ СКАРЖНИКА (ВІДПОВІДАЧА)
Відповідач вважає постанови державною виконавця від 03.04.2023 такими, що не відповідають положенням Конституції України та нормам діючого законодавства, а бездіяльність приватного виконавця в частині невинесення постанови про зупинення виконавчого провадження ВП 70754372 неправомірною.
Скаржник зазначає, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» в державного виконавця виник імперативний обов'язок з винесення постанови про зупинення виконавчого провадження відносно всіх виконавчих проваджень про стягнення з «Готелю «Власта» (код ЄДРПОУ 31362413), які перебувають або будуть перебувати у нього на виконанні з 10.12.2021. Звертає увагу, що на виконанні перебуває 3 виконавчих провадження про стягнення з «Готелю «Власта» грошових коштів (ВП 59438499, ВП 70754372, ВП 70754208) і ВП № 59438499 зупинено з вищезазначених підстав, що підтверджує обізнаність виконавця у настанні підстав про зупинення виконавчого провадження.
Скаржник звертає увагу, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких указані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Вважає, що вимоги п. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не зобов'язують сторону щоразу повідомляти державного виконавця про існування обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчою провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» стосовно задоволення вимог скарги заперечує, стверджуючи про систематичне та умисне порушення боржником прав позивача як стягувача по виконавчому документу.
Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заперечує стосовно вимог скарги. Стверджує, що накладення арешту на майно та грошові кошти боржника є його прямим обов'язком, натомість обов'язком боржника як сторони виконавчого провадження є повідомлення державного виконавця про наявність обставин для зупинення виконавчого провадження, проте, скаржник свого права не реалізував.
Розглянувши матеріали скарги на дії державного виконавця, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Рішенням суду від 22.09.2022 у справі № 914/1598/22 з урахуванням ухвали про виправлення помилки від 19.10.2022 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Готель «Власта» (ідентифікаційний код юридичної особи 31362413, 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (ідентифікаційний код юридичної особи 39674924, 79018, Львівська обл., місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 72) 940 094,13 грн основного боргу, 69 043,58 грн інфляційних втрат, 108 248,50 грн пені, 10 793,82 грн 3 % річних і 17 223,37 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
31.10.2022 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.09.2022 видано наказ.
16.01.2023 заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківим Андрієм Михайловичем відкрито виконавче провадження № 70754372 по виконанню наказу від 31.10.2022.
03.04.2023 відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника з метою забезпечення реального виконання рішення.
В іншому виконавчому провадженні № 59438499 по виконанню наказу № 813/939/18 від 21.06.2018 (боржник - Державне підприємство Міністерства оборони України «Готель «Власта») встановлено, що майновий комплекс державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Власта» включено до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, тому 24.01.2022 вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу зупинено.
Відповідно до матеріалів скарги наказом Міністерства оборони України від 04.10.2021 № 304 функції з управління майном єдиного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Власта» (код ЄДРПОУ 31362413) передано Фонду державного майна України.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 10.12.2021 № 2220 внесено зміни до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 «Про затвердження приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» в частині внесення відомостей про Єдиний майновий комплекс державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Власта».
Відповідно до наказу Регіонального відділення фонду Державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 27.01.2023 № 00133 затверджено протокол про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20230107-25533, що додається, з продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Готель «Власта» за адресою м. Львів, вул. Клепарівська, 30, сформований електронною торговою системою 23.01.2023. Відповідно до протоколу переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнус Трейдінг Україна».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування поданої скарги на рішення та дії державного виконавця скаржник посилається на положення Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав зупинення виконавчого провадження і щодо винесення постанов про накладення арештів на майно та кошти боржника.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (п. 12). Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
На час судового засідання 10.05.2023 представник ДВС ствердив, що на цей час виконавче провадження уже зупинене. Представник скаржника вказаної інформації не заперечив. Проте, до часу подання скарги боржник не повідомляв державного виконавця про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження на підставі ст. 34 Закону.
Суд звертає увагу, що ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язок повідомлення про такі обставини покладено саме на сторони виконавчого провадження, а не на виконавця. Так, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Зауваження скаржника про те, що в іншому виконавчому провадженні виконавець зупинив виконавчі дії, то суд зауважує, що виконавче провадження по наказу від 31.10.2022 відкрито 16.01.2023, тобто через рік після зупинення виконавчого провадження № 59438499. Тому зв'язку між вчиненням дій у обох самостійних виконавчих провадженнях суд не вбачає. Натомість доказів виконання боржником свого обов'язку щодо повідомлення виконавця про наявність обставин для зупинення виконавчого провадження, відкритого 16.01.2023, який не ставиться відповідно до закону в залежність до того, чи виконавець з інших джерел обізнаний про наявність підстав, не подано. Припускаючи, що виконавець обізнаний про необхідність зупинення провадження чи що він об'єднає виконавчі провадження, та не повідомляючи у встановленому ст. 19 Закону України порядку про необхідність зупинення провадження, боржник діяв на власний ризик, і у випадку настання негативних для нього наслідків підстав перекладати свої обов'язки на повноваження державного виконавця немає.
Боржник також покликається на приписи статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Разом з тим, вимогами скарги є визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо невинесення постанови про зупинення виконавчих дій, а не щодо зобов'язання виконавця об'єднати існуючі виконавчі провадження. Тому така підстава скарги не відповідає вимогам скарги, які ставляться перед судом.
Більше того, суд звертає увагу і на те, що вимога визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не винесення постанови про зупинення виконавчого провадження за обставин наявності також постанови на час вирішення скарги є не актуальною і на захист прав та інтересів боржника не впливає.
Стосовно вимог скаржника про скасування постанов про накладення арешту на майно та на грошові кошти на рахунках боржника, суд звертає увагу на таке.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до обставин справи арешт накладений державним виконавцем 03.04.2023, тобто навіть пізніше, ніж відкрито виконавче провадження (16.01.2023), що забезпечувало боржнику достатньо часу для виконання обов'язку, передбаченого ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Як встановлено вище, ризик настання наслідків через неповідомлення виконавцю підстав для зупинення виконавчого провадження покладається на боржника. Інших підстав, які б підтверджували безпідставність і незаконність накладення арештів 03.04.2023, і норм, порушення яких допустив би виконавець під час вчинення таких дій, скаржником не наведено. Визначені підстави скарги не доводять незаконності дій державного виконавця при винесенні оскаржуваних постанові від 13.04.2023.
Суд звертає увагу, що наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи наведене вище, аналізуючи доводи скаржника, які не знайшли свого підтвердження в нормах Закону України «Про виконавче провадження» суд доходить висновку, що обґрунтованих підстав для задоволення поданої відповідачем скарги немає.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
ухвалив:
у задоволенні скарги Державного підприємства «Готель «Власта» у справі № 914/1598/22 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 07.07.2023.
Суддя Матвіїв Р.І.