ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2023Справа № 910/5768/23
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу № 910/5763/23
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до проФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнення 29 160,00 грн.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29160,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 466/ВЗЗ-2022 від 07.09.2022, у зв'язку чим позивачем нараховані пеня в сумі 20760,00 грн та штраф - 8400,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
04.05.2023 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 року відкрито провадження у справі №910/5768/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.05.2023 була направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 16.05.2023 уповноваженій особі відповідача.
24.05.2023 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив про неотримання уповноваженою особою відповідача заявки на постачання товару, а довіреністю від 01.09.2022 року відповідач не уповноважував ОСОБА_2 підписувати та отримувати заявки щодо поставки продукції.
01.06.2023 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
13.06.2023 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення та додані до них докази.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07.09.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (за договором - замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - постачальник) було укладено Договір №466/ВЗЗ-2022, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити Замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору. Код ДК 021:2015 15860000-4 кава, чай та супутні продукція. (п. 1.2. договору)
Відповідно до п. 4.1 договору ціна Договору складає 1200000 грн. без ПДВ.
Згідно п. 6.1 договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 14 договору.
У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.
У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, Замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.
Передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: АДРЕСА_2 та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України, визначених заявкою Замовника. (п. 6.2. договору).
Право власності на товар переходить від постачальника до Замовника після прийняття товару на складі Замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та Замовника на відповідній видатковій накладній. (п.6.7 Договору)
Відповідно до п. 8.3. договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника Учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів 3амовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2022. (п. 11.1 Договору).
Додатком № 1 до договору №466/ВЗЗ-2022 від 07.09.2022 року сторони погодили специфікацію до договору, якою визначили найменування товару, кількість, ціну, загальну суму в розмірі 1200000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №466/ВЗЗ-2022 від 07.09.2022 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму в розмірі 1 200 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №49 від 22.09.2022 на суму 120 000,00 грн, №51 від 22.09.2022 на суму 240 000,00 грн, №52 від 04.10.2022 на суму 240 000,00 грн, №53 від 07.10.2022 на суму 240 000,00 грн, №50 від 25.10.2022 на суму 240 000,00 грн, №48 від 28.12.2022 на суму 120 000,00 грн.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору №466/ВЗЗ-2022 від 07.09.2022 він надав відповідачу заявку від 12.09.2022 на постачання товару, яка була отримана уповноваженою особою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за дорученням від 01.09.2022 - ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у строки, визначені умовами договору, після отримання заявки від 12.09.2022. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 8400 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 20760 грн. 00 коп.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що не отримав заявки на постачання товару, а довіреністю від 01.09.2022 відповідач не уповноважував ОСОБА_2 підписувати та отримувати заявки щодо поставки продукції, тому відсутнє прострочення з поставки товару, у зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору №466/ВЗЗ-2022 від 07.09.2022 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що згідно п. 6.1 договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 14 договору.
У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.
У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, Замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору №466/ВЗЗ-2022 від 07.09.2022 року він надав відповідачу заявку від 12.09.2022 на постачання товару, в якій було зазначено строки здійснення поставки за вказаним договором, кількість товару, місце постачання. Позивач вказує, що вказана заява була отримана уповноваженою особою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за дорученням від 01.09.2022 - ОСОБА_2 , про що міститься підпис на вказаній заявці про отримання її нарочно ОСОБА_2 .
В матеріалах справи наявне доручення б/н від 01.09.2022, яким Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти інтереси довірителя з правом здійснювати від імені довірителя наступні дії: представляти права та особисті інтереси в усіх відповідних органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях, в будь-яких банківських установах України; складати, подавати, підписувати та отримувати від її імені заяви, договори, накладні, довідки, листи, повідомлення, документи, окрім заявок щодо поставки товару пов'язані з діяльністю ФОП ОСОБА_1 ; підписання та складання будь-яких накладних пов'язаних зі здачею-прийманням партії Товару за кількістю та якістю, у тому числі на право підписувати від імені ФОП ОСОБА_1 акт розбіжностей, а також право на одержання від ФОП ОСОБА_1 претензій щодо якості і кількості Товару. Довіреність видана строком до 24.12.2022 без права передоручення.
Згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 238 Цивільний кодекс України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 229 Цивільного кодексу України).
Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. (ст. 246 ЦК України)
Враховуючи викладене, з урахуванням того, що на підставі довіреності б/н від 01.09.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не уповноважувала ОСОБА_2 на отримання від її імені заявок щодо поставки товару пов'язані з діяльністю ФОП ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не був уповноваженим представником відповідача та не мав права отримувати від позивача жодних заявок на виконання умов договору №466/ВЗЗ-2022 від 07.09.2022.
Проте, суд звертає увагу на те, що умовами п. 6.1. договору визначено, що у заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.
Отже, за відсутності вказаної інформації постачальник не мав би змоги виконати свої зобов'язання за договором.
Як вбачається з заявки від 13.09.2022, переданої ОСОБА_2 , в останній містилися інформація щодо місце постачання товару, його кількості та дати поставки товару товароодержувачу. При цьому, за видатковими накладними № 49 від 22.09.2022, № 51 від 22.09.2022 товар був поставлений вчасно згідно з умовами переданої відповідачу заявки, за іншими видатковими накладними місце поставки товару та його кількість також відповідають умовам наданої на виконання заявці.
Водночас, відповідачем у відзиві на позовну та у запереченнях на відповідь на відзив не зазначено підстав поставки товару за договором за відсутності відповідної заявки та обізнаності щодо умов поставки товару.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що отримання заявки неуповноваженою особою не спростовує факту обізнаності відповідача про умови та строки поставки товару за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №466/ВЗЗ-2022 від 07.09.2022 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму в розмірі 1200000 грн., що підтверджується видатковими накладними №49 від 22.09.2022 на суму 120 000,00 грн, №51 від 22.09.2022 на суму 240 000,00 грн, №52 від 04.10.2022 на суму 240 000,00 грн, №53 від 07.10.2022 на суму 240 000,00 грн, №50 від 25.10.2022 на суму 240 000,00 грн, №48 від 28.12.2022 на суму 120 000,00 грн.
Передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: АДРЕСА_2 та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України, визначених заявкою Замовника. (п. 6.2. договору).
Право власності на товар переходить від постачальника до Замовника після прийняття товару на складі Замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та Замовника на відповідній видатковій накладній. (п.6.7 Договору)
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем на виконання умов вказаного договору поставлено товар за вищезазначеними видатковими накладними на загальну суму 1200000,00 грн відповідно до умов договору, проте з порушенням строків.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкцій у розмірі 29160 грн, з яких: 20760 грн - пені та 8400 грн - штрафу у розмірі 7 % від ціни договору, у зв'язку з несвоєчасною поставкою товару за видатковими накладними №52 від 04.10.2022 на суму 240 000,00 грн, №53 від 07.10.2022 на суму 240 000,00 грн, №50 від 25.10.2022 на суму 240 000,00 грн, №48 від 28.12.2022 на суму 120 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно зі статтею 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 7.1. розділу 7 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим Договором.
У пункті 7.3. розділу 7 Договору сторони узгодили між собою, що за порушення строку поставки Товару, зазначеного у заявці Позивача, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого Товару.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що заявлені до стягнення суми штрафу та пені є арифметично правильними та відповідно обґрунтованими.
З огляду на що, суд задовольняє вимогу про стягнення із відповідача пені в розмірі 20760,00 грн. та штрафу в розмірі 8400,00 грн. за порушення строків поставки.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-242, 247-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) пені в розмірі 20760,00 грн., штрафу - 8400,00 грн. та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 10.07.2023
Суддя А.І. Привалов