ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2023Справа № 910/18914/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши справу за правилами загального позовного провадження
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»
про стягнення 29 838 517, 78 грн.
За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 03.07.2023.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про стягнення 29 838 517, 78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021, в задоволені позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення змін до Договору щодо зміни тарифу на транспортування теплової енергії; відповідач у своїй діяльності у сфері теплопостачання зобов'язане виконувати імперативні рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), відтак правові підстави для застосування до нього тарифів, визначених у підзаконному нормативному акті виконавчого органу місцевого самоврядування, відсутні; у відносинах між сторонами відповідач є теплогенеруючою організацією (виробляє теплову енергію) та теплопостачальною організацією (постачає теплову енергію споживачам), а позивач є теплотранспортуючою організацією; відповідач не є споживачем у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання», а відтак відсутні й підстави для застосування інших тарифів, аніж ті, що визначені укладеним між сторонами Договором.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 910/18914/20 касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 у справі № 910/18914/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховний Суд при направлені даної справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва зазначив, що попередніми судовими інстанціями не в повному обсязі було з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення спору та вказав, що для правильного вирішення спору судам необхідно встановити обов'язковість тарифів, затверджених органом місцевого самоврядування (Київської міської ради) в межах своїх повноважень, для сторін у даній справі, з урахуванням законодавства, яким здійснюється державне регулювання таких тарифів та порядок їх застосування, а саме в частині виконання умов Договору щодо транспортування теплової енергії позивачем та оплати відповідачем послуг з транспортування теплової енергії. Тобто судам необхідно дослідити питання застосування відповідного тарифу на транспортування теплової енергії відповідача, тепловими мережами, які перебувають у господарському віддані позивача, до суб'єкта який вчиняє дії з транспортування теплової енергії, а саме встановити, який тариф підлягає застосування у спірних правовідносинах.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є сума заборгованості за транспортування теплової енергії, розмір якої залежить від тарифу на транспортування теплової енергії, для правильного вирішення спору у даній справі необхідним є повне та об'єктивне дослідження всіх питань, пов'язаних з визначенням як органу, до повноважень якого належить формування такого тарифу, так і суб'єкта, для якого є обов'язковим цей тариф, а також часу, з якого він повинен застосовуватись.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 справу № 910/18914/20 прийнято до провадження у складі судді Господарського суду міста Києва Алєєвої І.В. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.05.2023.
08.05.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просив в задоволені позову відмовити.
08.05.2023 від позивача через підсистему електронний суд надійшли пояснення, в яких позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Також, 25.05.2023 від позивача через підсистему Електронний суд надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 15.05.2023 господарський суд, заслухавши пояснення сторін, вирішив протокольною ухвалою відкласти розгляд справи на 29.05.2023. Про час та місце розгляду справи, сторони повідомлені під розписку від 15.05.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі. Розгляд справи відкладено на 19.06.2023. Про час та місце розгляду справи, сторони повідомлені під розписку від 29.05.2023.
14.06.2023 від позивача через підсистему електронний суд надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
19.06.2023 від відповідача через підсистему електронний суд надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В підготовче судове засідання 19.06.2023 з'явились представники сторін. Суд після заслуховування пояснень представників сторін, протокольною ухвалою вирішив закрити підготовче провадження по справі та призначити розгляду справи по суті на 03.07.2023, що підтверджується відповідною розпискою, підписаною учасниками справи у судовому засідання 19.06.2023.
30.06.2023 від позивача через підсистему Електронний суд надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
03.07.2023 від відповідача через підсистему електронний суд надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить в задоволені позову відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2023 надав усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні 03.07.2023 заперечили проти задоволення позовних вимог, просили в задоволені позову відмовити.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.07.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
01.06.2017 між позивачем (підприємство) та відповідачем (товариство) укладено Договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії, за умовами якого підприємство зобов'язується транспортувати теплову енергію, яка виробляється товариством і постачається споживачам зони теплопостачання товариства, тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні підприємства, а товариство зобов'язується оплачувати за послуги з транспортування теплової енергії у порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Згідно п. 4.2. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості транспортування теплової енергії товариства за цим Договором складається із сум вартості щомісячного транспортування теплової енергії товариства мережами підприємства, яка визначається згідно з п. 4.7. Договору.
Відповідно до п. 4.3. Договору, товариство зобов'язується до 8 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати нарочно підприємству Форму № 2-НКП-тепло (місячна), що подається до НКРЕКП, підписану уповноваженою особою.
Пунктом 4.4. Договору сторони визначили, що підприємство протягом 4 календарних днів після отримання Форми № 2-НКП-тепло (місячна) передає нарочно товариству Акт про надання послуг з транспортування теплової енергії у двох екземплярах. Товариство протягом 4 календарних днів розглядає проект Акта про надання послуг з транспортування теплової енергії за звітний місяць та підписує його зі своєї сторони і один примірник надсилає підприємству або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення, з урахуванням пункту 3.3.3 Договору.
Згідно п. 4.5 Договору товариство зобов'язалось до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування теплової енергії, сплачувати підприємству 30 % від вартості місячного транспортування теплової енергії, який визначається на підставі прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого п. 1.2 Договору. Остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги з транспортування теплової енергії товариство здійснює протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Акта про надання послуг з транспортування теплової енергії за вирахуванням здійсненої попередньої оплати.
За змістом п. 4.7 Договору місячний обсяг теплової енергії, що транспортується тепловими мережами підприємства є фактичним корисним відпуском теплової енергії, обсяг якої встановлюється згідно з пунктом 1 (код рядка 005) Форми № 2-НКП-тепло (місячна).
Додатковою угодою № 1 від 01.06.2018 до Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 травня 2019 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Якщо протягом 30 днів до терміну закінчення цього договору жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, договір вважається автоматично продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
Позивач, листом від 07.05.2020 № 28АУ/01/1у/1/1657 повідомив відповідача, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 636 від 23.04.2020 (далі - Розпорядження № 636) встановлено два тарифи на транспортування теплової енергії: 1) тариф на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів; 2) тариф на транспортування теплової енергії без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів.
Листом від 27.05.2020 № 28/АУ/40/1848 позивач повторно повідомив відповідача про застосування встановлених розпорядженням № 636 тарифів з дня набрання ним чинності (з 01.05.2020) та про необхідність з 01.05.2020 надавати позивачу інформацію про обсяги транспортованої теплової енергії тепловими мережами за двома складовими: з урахуванням та без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів.
За твердженнями позивача, 11.06.2020 на його адресу надійшов лист від 03.06.2020 № 09/1190, в якому відповідач в односторонньому порядку відмовився здійснювати розрахунки за послуги, що надаються позивачем за договором, за тарифами, встановленими Розпорядженням № 636.
Позивачем у встановленому договором порядку було надіслано на адресу відповідача Акти про надання послуг з транспортування теплової енергії за період: травень-вересень 2020 року, від підписання яких відповідач відмовився, не заперечуючи проти обсягу наданих послуг, висловивши заперечення щодо вартості послуг, оскільки тариф на транспортування теплової енергії має встановлюватись НКРЕКП, відповідно до пункту 4.1 договору, та в структурі тарифу на теплову енергію відповідача експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб'єктів господарювання враховано у розмірі 89,74 грн за 1 Гкал.
За доводами позивача, викладені у листах № 09/1354 від 03.07.2020, № 09/1447 від 17.07.2020, № 09/1617 від 13.08.2020, № 09/1847 від 18.09.2020 та № 09/2054 від 21.10.2020 пояснення не є обґрунтованими запереченнями до Актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за спірний період, відтак, на думку позивача, датою погодження (підписання) відповідачем Актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за період: травень-вересень 2020 року є наступний календарний день після спливу встановленого пунктом 4.4 Договору 4-денного строку для надання письмових заперечень.
Позивач вказує, що протягом спірного періоду (01.05.2020 - 30.09.2020) належним чином виконав зобов'язання за договором та надав відповідачу послуги з транспортування теплової енергії на загальну вартість 39 180 882,53 грн, за які відповідач розрахувався частково у сумі 9 342 364, 75 грн, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 29 838 517, 78 грн, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 в позові відмовлено. Вказане рішення суду, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 № 910/18914/20.
Рішення судів мотивовані тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення змін до Договору щодо зміни тарифу на транспортування теплової енергії; відповідач у своїй діяльності у сфері теплопостачання зобов'язаний виконувати імперативні рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), відтак правові підстави для застосування до нього тарифів, визначених у підзаконному нормативному акті виконавчого органу місцевого самоврядування, відсутні; у відносинах між сторонами відповідач є теплогенеруючою організацією (виробляє теплову енергію) та теплопостачальною організацією (постачає теплову енергію споживачам), а позивач є теплотранспортуючою організацією; відповідач не є споживачем у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання», а відтак відсутні й підстави для застосування інших тарифів, аніж ті, що визначені укладеним між сторонами Договором.
Постановою Верховного Суду від 01.11.2022 у даній справі рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
При направлені справи на новий розгляд Верховний Суд вказав, що для правильного вирішення спору судам необхідно встановити обов'язковість тарифів, затверджених органом місцевого самоврядування (Київської міської ради) в межах своїх повноважень, для сторін у даній справі, з урахуванням законодавства, яким здійснюється державне регулювання таких тарифів та порядок їх застосування, а саме в частині виконання умов Договору щодо транспортування теплової енергії позивачем та оплати відповідачем послуг з транспортування теплової енергії. Тобто судам необхідно дослідити питання застосування відповідного тарифу на транспортування теплової енергії відповідача, тепловими мережами, які перебувають у господарському віддані позивача, до суб'єкта який вчиняє дії з транспортування теплової енергії, а саме встановити, який тариф підлягає застосування у спірних правовідносинах.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є сума заборгованості за транспортування теплової енергії, розмір якої залежить від тарифу на транспортування теплової енергії, для правильного вирішення спору у даній справі необхідним є повне та об'єктивне дослідження всіх питань, пов'язаних з визначенням як органу, до повноважень якого належить формування такого тарифу, так і суб'єкта, для якого є обов'язковим цей тариф, а також часу, з якого він повинен застосовуватись.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
На спірний період з 01.05.2020 по 30.09.2020 діяльність позивача регулюється органом місцевого самоврядування - Київською міською радою (Київською міською державною адміністрацією) (далі - КМДА), а діяльність відповідача регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Як вже зазначалось, 01.06.2017 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії, за умовами якого підприємство зобов'язується транспортувати теплову енергію, яка виробляється товариством і постачається споживачам зони теплопостачання товариства, тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні підприємства, а товариство зобов'язується оплачувати за послуги з транспортування теплової енергії у порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1. Договору).
Згідно п. 4.1 Договору, тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до п. 4.2 Договору загальна сума вартості транспортування теплової енергії товариства за цим Договором складається із сум вартості щомісячного транспортування теплової енергії товариства мережами підприємства, яка визначається згідно з пунктом 4.7 Договору.
Для визначення обсягів теплової енергії, що транспортується тепловими мережами позивача та інших необхідних даних сторони керуються даними звіту про транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами Форма № 2- НКП-тепло (місячна). Окрім цього, сторони домовилися, що місячний обсяг теплової енергії, що транспортується тепловими мережами позивача є фактичним корисним відпуском теплової енергії, обсяг якої встановлюється згідно з пунктом 1 (код рядка 005) Форми № 2-НКП-тепло (місячна) (п. 4.7 Договору).
Пунктом 7.1 Договору визначено, що цей Договір може бути змінений або доповнений за письмовою домовленістю сторін, оформленою додатковою угодою до цього Договору, яка є його невід'ємною частиною.
Будь-які зміни та доповнення до цього Договору є невід'ємною частиною цього Договору та обов'язковими для виконання сторонами лише в разі, якщо вони оформленні таким чином: викладені письмово, підписані повноваженими представниками сторін, скріплені печатками сторін. Усі виправлення у тексті, зміни та доповнення до Договору мають юридичну силу у разі їх взаємного посвідчення повноваженими представниками сторін (п. 7.4. Договору).
На час укладення спірного Договору регулювання діяльності сторін здійснювалось Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
У зв'язку з набуттям чинності постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання», ліцензійна справа позивача передана до Київської міської державної адміністрації.
На переконання позивача, у зв'язку із цим розрахунки за Договором мають здійснюватися відповідно до тарифів, встановлених КМДА.
Як вже зазначалось, відповідач листами від № 09/1354 від 03.07.2020, №09/1447 від 17.07.2020, № 09/1617 від 13.08.2020, № 09/1847 від 18.09.2020 та № 09/2054 від 21.10.2020 надав свої заперечення щодо актів про надання послуг з транспортування теплової енергії, звертаючи увагу на те, що застосуванню підлягають тарифи, встановлені НКРЕКП, а саме:
- за умовами договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал має встановлюватися НКРЕКП (п. 4.1 Договору);
- в структурі тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для споживачів ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», встановлених постановою НКРЕКП від 17.03.2020 № 623, експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб'єктів господарювання враховано у розмірі 89, 74 грн за 1 Гкал.
У матеріалах справи відсутні докази розірвання сторонами Договору або внесення до договору будь-яких змін щодо застосування тарифу на транспортування теплової енергії чи інших умов порядку визначення вартості транспортування теплової енергії.
Разом з тим, сторони підтверджують дію Договору № 5 у період з 01.05.2020 по 30.09.2020 та відсутність будь-яких дій щодо розірвання та або внесення зміни до умов Договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору; сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
Позивач та відповідач є суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сферах теплопостачання та комунальних послуг.
Верховний Суд під час розгляду даної справи вказав, що у відносинах між сторонами договору відповідач є теплогенеруючою організацією (виробляє теплову енергію) та теплопостачальною організацією (постачає теплову енергію споживачам), надавачем комунальних послуг споживачам, а позивач, у свою чергу, є теплотранспортуючою організацією.
Враховуючи, що відповідач не є теплотранспортуючою організацією (відсутність у господарському віданні тепломереж), він (як теплогенеруюча та теплопостачальна організація) зобов'язаний укласти договір на транспортування теплової енергії в обсязі, достатньому для виконання договірних зобов'язань перед своїми споживачами (п.п 17 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308).
Частиною 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.
Таким чином, договори на транспортування теплової енергії укладаються, згідно з вимогами закону, між теплопостачальною організацією та теплотранспортуючою організацією для виконання зобов'язань теплопостачальної організації перед своїми споживачами (споживачами теплової енергії).
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії формуються для споживачів на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних із провадженням певного виду ліцензованої діяльності (абз. 3 п. 6 постанови КМУ від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги»).
Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі (п. 1.5 постанови НКРЕКП від 25.06.2019 №1174 Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», п. 59 постанови КМУ від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги»).
Згідно положень Законів України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» тарифи затверджуються уповноваженими органами та застосовуються до споживачів теплової енергії (комунальної послуги з постачання теплової енергії).
Враховуючи наведене, державному регулюванню підлягають тарифи на теплову енергію та комунальну послугу з постачання теплової енергії (кінцевий тариф). Тариф на транспортування теплової енергії не застосовується окремо, а є частиною тарифу на теплову енергію (комунальну послугу), який застосовується до споживачів такої послуги.
Транспортування теплової енергії оплачується споживачами у складі відповідної комунальної послуги.
Слід зазначити, що тарифи розраховуються та встановлюються уповноваженими органами окремо для кожного підприємства (виконавця комунальної послуги).
Відповідно до п. 1 постанови НКРЕКП від 21.06.2016 № 1159 «Про переоформлення ліцензій з виробництва електричної енергії, виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, постачання теплової енергії, виданих ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», переоформлено ліцензії АД № 036331 на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, АД № 036403 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, АВ № 597422 на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, видані ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на безстрокові.
На спірний період з 01.05.2020 по 30.09.2020 позивач як теплотранспортуюча організація діє на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП № 2340 від 22.12.2016; орган, уповноважений встановлювати тарифи - КМДА, а відповідач здійснює діяльність з виробництва та постачання теплової енергії на підставі ліцензії АД № 036403 та АВ № 597422; орган, уповноважений встановлювати тарифи - НКРЕКП.
Відповідно до частин другої, третьої статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Таким чином, законом передбачено повноваження з встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії як НКРЕКП, так і органів місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Такі суб'єкти встановлюють тарифи для різного кола споживачів.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює зокрема, встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Для решти суб'єктів господарювання, які не підпадають під сферу регулювання НКРЕКП, тарифи на теплову енергію та комунальні послуги встановлюються органами місцевого самоврядування.
З викладеного вбачається, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад встановлюють тарифи, зокрема на транспортування теплової енергії, за винятком тарифів, які встановлюються НКРЕКП.
Таким чином, Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація) затверджує тариф для споживачів позивача, а НКРЕКП для споживачів відповідача.
Отже, державному регулюванню підлягають тарифи на теплову енергію та комунальну послугу з постачання теплової енергії (кінцевий тариф). Тариф на транспортування теплової енергії не застосовується окремо, а є частиною тарифу на теплову енергію (комунальну послугу), який застосовується до споживачів такої послуги.
Транспортування теплової енергії оплачується споживачами у складі відповідної комунальної послуги.
Таким чином, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими та застосовуються до споживачів комунальних послуг.
Щодо особливостей встановлення тарифів Позивачу.
Механізм формування тарифів для підприємств - ліцензіатів органів місцевого самоврядування визначений Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» (Порядок № 869).
Оскільки позивач є і теплогенеруючою, і теплотранспортуючою, і теплопостачальною організацією для споживачів власної зони постачання, тарифи для позивача встановлюються на теплову енергію, на виробництво теплової енергії, на транспортування теплової, на постачання теплової енергії та на послугу з постачання теплової енергії, тобто на кожний вид діяльності.
Тарифи на послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води для споживачів, договори з якими укладено до 01.05.2019 (стара класифікація послуг до набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги»), встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.12.2018 № 2340.
При цьому, Розпорядженням КМДА № 2340 встановлюються тарифи, у т.ч. на транспортування теплової енергії, в розрізі кожної категорії споживачів зони постачання позивача (населення, бюджетні установи, релігійні організації, інші споживачі). Тариф на транспортування теплової енергії визначений у розмірі - 89, 74 грн за 1 Гкал без ПДВ.
Тарифи на теплову енергію, її виробництво, постачання, послугу з постачання теплової енергії для споживачів, договори з якими укладено після 01.05.2019 (нова класифікація послуг з набранням чинності Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 636 від 23.04.2020.
Розпорядженням КМДА № 636, так само, встановлюються тарифи, у т.ч. на транспортування теплової енергії, в розрізі кожної категорії споживачів зони постачання позивача. Тариф на транспортування теплової енергії визначений у розмірі - 376, 36 грн за 1 Гкал без ПДВ.
Тариф, встановлений Розпорядженням КМДА № 636, застосовуються до споживачів позивача, які входять до його зони постачання.
Відповідно до п. 41 Розпорядження КМДА № 636, тарифи, сформовані за новою класифікацією послуг, застосовуються за умови укладення договорів згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Отже, тариф на транспортування теплової енергії, встановлений Розпорядженням КМДА № 636, як окрема складова, що включена в загальний тариф (ціну) за теплову енергію і, відповідно, на житлово-комунальну послугу для споживача, - розповсюджуються саме на споживачів позивача, яким останній надає комунальні послуги.
При цьому, у Розпорядженні КМДА № 636 відсутній окремо встановлений тариф на транспортування теплової енергії відповідача як іншого ліцензіата-виробника теплової енергії.
Щодо особливостей встановлення тарифів відповідачу.
Механізм формування тарифів для підприємств - ліцензіатів НКРЕКП визначався Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженим постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174 (Порядок №1174).
Відповідно до п. 1.4, 1.5 Порядку № 1174 тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, коригування витрат, які встановлюються НКРЕКП. Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.
Судом встановлено, що у спірний період відповідач надавав власним споживачам послуги за ціною, згідно умов чинних укладених договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (укладені до 01.05.2019 за старою класифікація послуг). Послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, тобто за новою класифікацією послуг згідно Закону України «Про житлово- комунальні послуги» - не надавав.
Джерелом фінансування здійснюваного позивачем у спірний період транспортування теплової енергії для відповідача є кінцевий тариф на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для споживачів.
До структури наведених тарифів входять наступні складові: тариф на виробництво теплової енергії, витрати на транспортування теплової енергії та тариф на постачання теплової енергії.
Так, на період з 01.05.2020 по 30.09.2020 для споживачів відповідача діяли чинні тарифи, встановлені постановою НКРЕКП від 17.03.2020 № 623 (встановлено тариф на теплову енергію, її виробництво та постачання, послугу з постачання теплової енергії для відповідача). В структурі тарифів на теплову енергію відповідача (Додаток 1 до постанови НКРЕКП від 14.01.2020 № 77 в редакції постанови НКРЕКП від 17.03.2020 № 623) експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб'єктів господарювання становлять 89, 74 грн. за 1 Гкал.
Відповідно до підпункту 9, пункту 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії та підпунктів 8, 9, 13, пункту 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (затверджені Постановою НКРЕКП від 22 березня 2017 року № 308 в редакції, яка була чинною на спірний період) відповідач зобов'язаний, зокрема:
- дотримуватися структури витрат згідно зі статтями, затвердженими у тарифі на виробництво теплової енергії;
- здійснювати продаж виробленої теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом;
- здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом;
- дотримуватися структури витрат згідно із статтями, затвердженими у тарифі на постачання теплової енергії;
- здійснювати постачання теплової енергії відповідно до умов договору, укладеного в установленому порядку.
Як вже зазначалось, державному регулюванню підлягають тарифи на теплову енергію та комунальну послугу з постачання теплової енергії (кінцевий тариф), у той час як тариф за транспортування теплової енергії окремо не застосовується, оскільки тариф на транспортування є складовою тарифу на теплову енергію і оплачується споживачами у складі відповідної комунальної послуги.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Отже, тариф на транспортування теплової енергії споживачам відповідача є складовою тарифу на теплову енергію, встановленого для відповідача.
Таким чином, досліджуючи суб'єктне коло, на яке поширюються встановлені тарифи, суд приходить до висновку, що встановлені Розпорядженням КМДА № 636 тарифи на транспортування теплової енергії, були встановлені та розповсюджуються саме на споживачів позивача, які уклали з останнім договори у відповідності до умов Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Враховуючи наведене, витрати на транспортування теплової енергії відповідача тепловими мережами позивача є складовою тарифу на теплову енергію, її виробництво та постачання й відповідно на певну комунальну послугу, яку відповідач надає своїм споживачам.
Отже, обов'язок відповідача з оплати послуг транспортування теплової енергії за Договором виник саме в розмірі тарифу експлуатаційних витрат на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб'єктів господарювання, який становить для послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (стара класифікація) - 89, 74 грн без ПДВ за 1 Гкал.
Враховуючи відсутність правових підстав для застосування до відповідача встановленого Розпорядженням № 636 тарифу на транспортування теплової енергії, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином виконано взяті на себе грошові зобов'язання за Договором, виходячи із встановленого постановою НКРЕКП від 17.03.2020 № 623 тарифу на транспортування теплової енергії.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем, в обґрунтування своєї правової позиції, не надано належних доказів, в розумінні статті 76 ГПК України, які б свідчили про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача в разі відмови в позові.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи направлення Верховним Судом даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції після скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021, з урахуванням відмови в задоволенні позову під час нового розгляду справи, витрати по сплаті судового збору, в тому числі витрати в апеляційній та касаційній інстанції, у відповідності до положень ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 74, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 10.07.2023.
Суддя Алєєва І.В.