Справа № 535/385/23 Номер провадження 33/814/1209/23Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
07 липня 2023 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Греся А.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника - адвоката Дем'янченка С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника - адвоката Дем'янченка С.М., на постанову Котелевського районного суду Полтавської області від від 07 квітня 2023 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 536 гривень 80 копійок судового збору на користь держави.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 березня 2023 року о 22 годині 37 хвилин по вул. Весняній у с. Лихачівка Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України, керуючи автомобілем «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і його представник - адвокат Дем'янченко С.М., просять скасувати постанову Котелевського районного суду Полтавської області від від 07 квітня 2023 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Свої вимоги мотивують тим, що суд першої інстанції: не врахував те, що: з долученого до протоколу відеозапису не вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і його зупинки поліцією, натомість свідок ОСОБА_2 повідомила, що саме вона керувала автомобілем; на місці події військовослужбовці й поліцейські здійснювали тиск на ОСОБА_1 , а військовослужбовці також погрожували йому; показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підлягають урахуванню, оскільки перші двоє свідків є заінтересованими особами (військовослужбовцями), а свідок ОСОБА_5 викликав поліцію на місце події; письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є однотипними; відеозапис поліції не є безперервним, що ставить під сумнів належність цього доказу та можливість його використання; протокол про адміністративне правопорушення є неналежним і недопустимим доказом, оскільки складений з порушенням вимог ст.ст.254, 256 КУпАП і під впливом сторонньої особи. Водночас апелянти посилаються на те, що місцевий суд безпідставно не допитав свідка ОСОБА_5 та з власної ініціативи здійснив допит свідка ОСОБА_4 , який не був зазначений у матеріалах справи, перейнявши на себе функцію сторони обвинувачення.
Суд апеляційної інстанції заслухав думку ОСОБА_1 і його представника на підтримку апеляційної скарги, перевірив матеріали справи, дослідив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови, як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за обставин, установлених в оскаржуваній постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №007895 15 березня 2023 року о 22 годині 37 хвилин ОСОБА_1 по вул. Весняній у с. Лихачівка Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода) та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу й у медичному закладі. Протокол складено з дотриманням вимог ст.ст.254, 256 КУпАП, його зміст засвідчено підписами 2 свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 без будь-яких доповнень і зауважень (а.с.1).
Свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (військовослужбовці ЗС України) в судовому засіданні першої інстанції підтвердили те, що 15 березня 2023 року приблизно о 22 годині 37 хвилин ОСОБА_1 по вул. Весняній у с. Лихачівка Полтавського р-ну Полтавської обл. керував автомобілем «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 , у якому на пасажирському сидінні знаходилась дівчина (на ім'я ОСОБА_6 ), та заїхав цим транспортним засобом на територію військового об'єкта.
Також свідок ОСОБА_3 засвідчив, що ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, на зауваження не реагував і мав ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота й хиткої ходи, у зв'язку з чим було викликано поліцію. Затим ОСОБА_1 на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу й у медичному закладі.
Наведені ж вище дані протоколу та показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 об'єктивно підтверджуються змістом відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено, що 15 березня 2023 року приблизно о 22 годині 37 хвилин ОСОБА_1 по вул. Весняній у с. Лихачівка Полтавського р-ну Полтавської обл. керував автомобілем «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 . Так, присутні на місці події свідки (військовослужбовці), серед яких був, зокрема, свідок ОСОБА_4 , підтвердили те, що ОСОБА_1 керував названим вище транспортним засобом і заїхав на територію військового об'єкта (00:15-00:27 хвилин відеозапису №1, 00:39-00:40 хвилин відеозапису №3, 04:52-05:11 відеозапису №5). Це вбачається також і з поведінки ОСОБА_1 , який після приїзду поліції підтвердив вживання ним алкоголю та виконання функцій водія, при цьому, тримав ключі від його транспортного засобу Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 , відчинив його для здійснення поверхневого огляду поліцією й лише в подальшому в ході з'ясування обставин правопорушення висловив захисну позицію про те, що не керував транспортним засобом (01:29-01:30, 02:27-02:29, 04:14-04:16, 06:31-06:39 хвилин відеозапису №1, 00:00-00:14, 01:23-01:26 хвилини відеозапису №3). Затим поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння та достатніх підстав уважати, що він перебуває в названому стані, однак ОСОБА_1 на вимогу поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку: на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, і в медичному закладі (01:25-06:28 відеозапису №3, 03:46-03:50 відеозапису №5). Поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 , що проходження такого огляду ним, як водієм, у силу вимог закону є обов'язковим, наслідки такої відмови, а саме, що це є порушенням п.2.5 ПДР України та вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, права та обов'язки ОСОБА_1 , який підтвердив їх зрозумілість (01:04-01:31 відеозапису №7). При цьому, конфлікт між ОСОБА_1 і військослужбовцем мав місце вже після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан аклогольного сп'яніння. Попередньо ж будь-яких тиску чи дій, що ставили би під сумнів волевиявлення ОСОБА_1 , військовослужбовцями та поліцейськими не вчинялось. Навпаки, останній добровільно та без жодного примусу/умовлянь відмовився від проходження огляду, а тому майбутній конфлікт ОСОБА_1 із військовослужбовцями не спростовує наявність у його діях складу адіміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Твердження апелянтів про те, що свідки є зацікавленими особами, оскільки вони є військовослужбовцями, позбавлені підстав.
Так, цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно й правильно засвідчити події та факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Військовослужбовці безпосередньо сприймали обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, вони не є суб'єктом, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху в частині адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, і не мають юридичної зацікавленості у вирішенні справи.
Об'єктивні підстави не довіряти показанням свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відсутні, оскільки їх показання повністю підтверджуються даними відеозаписів.
Отже, викладені вище докази безперечно доводять керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, й, таким чином, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Натомість, показання свідка ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ) в судовому засіданні місцевого суду про те, що вона керувала транспортним засобом «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 , а не ОСОБА_1 , спрямовані на надання допомоги уникнути ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, і підлягають критичній оцінці, оскільки спростовуються відеофіксацією, яка є засобом об'єктивного контролю та не викликає сумнівів у її достовірності, й відповідними цій фіксації показаннями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Окрім того, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили те, що ОСОБА_2 не є тією дівчиною, яка була пасажиром автомобіля «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 .
Посилання апелянтів, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, га те, що суд першої інстанції з власної ініціативи допитав свідка ОСОБА_4 , який не був зазначений у матеріалах справи, є неспроможними.
Суд, реалізуючи функцію правосуддя (вирішення справи), покликаний забезпечити повне, всебічне й неупереджене дослідження обставин справи, що в кінцевому результаті є необхідним для прийняття законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення.
При розгляді справ за ч.1 ст.130 КУпАП суду необхідно з'ясовувати необхідні обставини, перелічені у ст.280 КУпАП, що можливо, в тому числі шляхом допиту свідків.
Так, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Використання під час розгляду справи судом процесуальних можливостей, у тому числі шляхом допиту свідків, для перевірки доводів особи, яка притягається адміністративної відповідальності, й повного встановлення фактичних обставин не суперечить приписам КУпАП, а радше є виконанням завданням засад провадження в порядку КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що в ході допиту свідка ОСОБА_3 (військовослужбовця) місцевим судом було встановлено особу іншого очевидця події - свідка ОСОБА_4 (командира роти військової частини, на територію якої заїхав ОСОБА_8 ), тобто, показання якого містять відомості щодо фактичних обставин справи, що пітведжується журналом судового засідання й технічним носієм інформації, на якому судове провадження в місцевому суді від 07 квітня 2023 року. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано допитав свідка ОСОБА_4 і надав його показанням відповідну оцінку в оскаржуваній постанові.
Що стосується аргументів апелянтів, які зводяться до безпідставного нездійснення місцевим судом допиту свідка ОСОБА_5 , то вони також є необґрунтованими.
Згідно з журналом судового засідання й технічним носієм інформації, на якому судове провадження в першій судовій інстанції від 07 квітня 2023 року, місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання про повторний виклик свідка ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що він вибув на інше місце військової служби, яке є невідомим, що встановлено також у розписці (а.с.33, 43-47).
Наявні ж у матеріалах справи відеозаписи й наведені вище показання інших свідків містять необхідні відомості для повного й усебічного з'ясування обставин справи, перевірки узгодженості доказів, якими зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оформлення відповідних матеріалів поліцією. Таким чином, і апелянтами не обґрунтовано, що свідок ОСОБА_5 міг повідомити суду невідомі або ж інші відомості, які мали б значення для встановлення суттєвих обставин учиненого правопорушення й були відсутніми в матеріалах провадження.
З огляду на все зазначене вище, прийняте судом першої інстанції рішення про відмову в задоволенні вказаного вище клопотання й розгляд справи по суті не потягли за собою неповноту судового розгляду і не завадило встановленню істини в цьому провадженні. Місцевий суд створив необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
Доводи ж апеляційної скарги про неповноту відефіксації позбавлені підстав, оскільки наявний у матеріалах справи технічний носій інформації з відеозаписами, повністю підтверджує факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння згідно з порядком, установленим законом.
Таким чином, доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм з водійським посвідченням серії НОМЕР_2 від 01 липня 2005 року, що підтверджується довідкою СПД №1 ВП №4 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області (а.с.8).
Тому, суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП обгрунтовано наклав на ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника - адвоката Дем'янченка С.М., залишити без задоволення, а постанову Котелевського районного суду Полтавської області від від 07 квітня 2023 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун