Справа № 761/15354/23
Провадження № 3/761/3686/2023
28 червня 2023 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Міхєєва І.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до ад міністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Туркменістану, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 28.04.2023 серії ААД
№ 436905, ОСОБА_1 28.04.2023 о 10 год. 30 хв. перебуваючи за адресою: м. Києві, вул. Ярославів Вал 13, керував транспортним засобом ВАJAZ B 15 BOXER BM 125X державний номерний знак НОМЕР_1 не маючи право керувати транспортним засобом відповідної категорії «А», вказане правопорушення вчинено повторно протягом року, 07.11.2022 постановою ЕАР 6134504 був притягнутий за ч.2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання, призначене на 28.06.2023 захисник ОСОБА_2 - адвокат Гуджал А.А. не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
В судовому засіданні, яке відбулося 23.06.2023 захисник ОСОБА_2 - адвокат Гуджал А.А. просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_2 на вимогу працівників поліції пред'явив останнім посвідчення водія категорії «А», «В», «С» № НОМЕР_2 дійсне до 23.08.2028 видане республікою Туркменістан, а також посвідчення водія категорії В серії НОМЕР_3 видане в Україні, відтак ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом має відповідне посвідчення водія категорії «А» видане його країною, яке відповідає Додатку №6 Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, та надавало йому право на керування транспортним засобом категорії «А» на території України на час законного його перебування на території України до 31.08.2024, що виключає в діях ОСОБА_2 наявність складу і події адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України.
Заслухавши пояснення адвоката Гуджали А.А., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, оцінка доказів у відповідності до положень ст. 252 КУпАП здійснюється відповідним органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 2.1а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з п. 2.4а Правил дорожнього руху на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Указом Президії Верховної Ради ПВР УРСР «Про ратифікацію Конвенції про шляховий рух» № 2614-VIII від 25.04.1974зі змінами та доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01.05.1971, у редакції від 26.03.2006 було ратифіковано Конвенцію про дорожній рух (Відень, 08.11.1968).
Частиною 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух встановлено, що договірні сторони будуть визнавати будь-яке національне водійське посвідчення, складене їх національною мовою або на одній з їх мов або, якщо воно не складене на такій мові, супроводжуване завіреним перекладом; будь-яке національне водійське посвідчення, що відповідає приписам додатку 6 Конвенції, будь-яке міжнародне водійське посвідчення, що відповідає приписам додатку 7 Конвенції, дійсними на своїй території для керування автомобілем, що відповідає категорії чи категоріям транспортних засобів, на керування якими видане посвідчення, за умови, що вказане посвідчення є дійсним та що воно видане іншою договірною стороною чи одним з її територіальних підрозділів або об'єднанням, уповноваженим на це цієї договірної сторони чи одним з її територіальних підрозділів.
Відповідно до пункту 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати національне посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.
Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на національне посвідчення водія, а також видача їм національних посвідчень водія замість утраченого у зв'язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.
Як вбачається з відеозапису долученого до протоколу від 28.04.2023 серії ААД 436905 ОСОБА_2 , на вимогу працівників поліції, пред'явив останнім посвідчення водія категорії «А», «В», «С» дійсне до 23.08.2028 видане республікою Туркменістан, а також посвідчення водія категорії «В» серії НОМЕР_3 видане в Україні.
Крім того, як вбачається з долучених захисником документів, громадянин Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 від 24.12.2020, строк дії якої встановлено до 31.08.2024.
Таким чином, з наданих суду матеріалів не доведено, що ОСОБА_2 на час його зупинки не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки ОСОБА_2 має посвідчення водія іноземної держави (Туркменістану), яке надає йому право керування відповідним транспортним засобом.
Відтак, оцінка наявних доказів у їх сукупності не дозволяє дійти беззаперечного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідні положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Також при розгляді даної справи суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» у рішенні від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» у рішенні від 20.09.2016, в яких Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготовитися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Частиною 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне закрити провадження у справі відносно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 126, 247, 252, 256, 280, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя І.М. Міхєєва