Справа № 761/13787/23
Провадження № 1-кп/761/2860/2023
15 червня 2023 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42022000000000400, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2022 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
установив:
Історія провадження.
21.04.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000400, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2022, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2023 визначено головуючого суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 21.04.2023 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст. ст. 314-316 КПК України.
Під час підготовчого судового засідання задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про колегіальний розгляд вказаного обвинувального акту від 21.04.2023 поданого в межах кримінального провадження № 42022000000000400.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 визначено склад колегії суддів: головуючого суддю ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Ухвалою суду від 24.04.2023 клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 задоволено та обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Позиція, клопотання, скарги і заяви учасників судового провадження у підготовчому судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначив, що більш м'які запобіжні заходи не можуть бути обрані, оскільки не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, вказавши, що ризики, зазначенні стороною обвинувачення є необґрунтованими. ОСОБА_3 має належну процесуальну поведінку, оскільки, отримавши повідомлення про наявність кримінального провадження відносно нього, самостійно прибув до України, де був затриманий. Також зазначив, що обвинувачений за весь період служби жодного разу не перебував за кордоном. Крім того, вказав, що відсутній ризик впливу на свідків, оскільки ОСОБА_3 знає останніх більше 15 років та з лютого 2022 року до прибуття в Україну 2023 року не вчиняв ніякий вплив. Інші ризики, заявлені прокурором також ґрунтуються на припущеннях, оскільки ОСОБА_3 самостійно видав всі наявні у нього відомості, самостійно повернувся до України, процесуальна поведінка ОСОБА_3 також дає підстави стверджувати про відсутність ризиків. Просив врахувати, що всі клопотання сторони захисту про проведення слідчих дії у даному кримінальному провадженні були залишені без задоволення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 надала письмові заперечення на зазначене клопотання прокурора, в яких заперечувала проти даного клопотання та просила у його задоволенні повністю відмовити, оскільки ризики, заявлені прокурором базуються на припущеннях та не підтверджуються жодним документом, котрі додані до клопотання, як докази.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисників, заперечував проти клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що 12.12.2022 дізнався про наявність кримінального провадження в якому йому повідомили про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, після чого почав шукати собі захисника. Також, зв'язувався з прокурором та повідомляв його про те, що має намір повернутися до України, проте наявність кримінального провадженні в іншій країні перешкоджало одразу повернутися до України. Однак, після того, як кримінальне провадження в іншій країні було перекваліфіковано на адміністративну відповідальність, повернувся в Україну, де близько м. Львів, був затриманий.
Положення закону, яким керувався суд.
Із ч. 3 ст. 315 КПК України вбачається, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до абзацу п'ятого п.20-5 Розділу X Прикінцевих положень КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Висновки та мотиви суду.
Враховуючи, що неможливо у визначений КПК України строк колегією суддів розглянути клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно до положень п. 20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, дане клопотання, в порядку ст. 35 КПК України, розглядається головуючим суддею у даній справі.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про наявність на даній стадії достатніх підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наступне.
У межах даного кримінального провадження під час досудового розслідування до обвинуваченого ухвалою слідчого судді застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та ухвалою слідчого судді було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в ході чого, досліджувалось питання обґрунтованості підозри повідомленої обвинуваченому з огляду на приписи КПК України.
Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, більш детальну оцінку яким суд надасть в ході судового розгляду під час вивчення змісту цих доказів та під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду, цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу, про який йдеться у клопотанні прокурора.
Крім того, судом враховуються наявні ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Так, в обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду, прокурор наводить наступні доводи: тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, оскільки, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких, а тому, з метою його уникнення, ОСОБА_3 , який не з'являвся на виклики слідчого та прокурора, може переховуватися від суду на тимчасово непідконтрольних територіях України, так і на території російської федерації.
Враховуючи тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, а також дані про особу обвинуваченого, який матиме змогу використовувати свої вміння, здобуті під час проходження служби в підрозділах СБ України, відсутність на даний час місця проживання в Україні, в їх сукупності, суд, приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризику можливості обвинуваченим переховуватися від суду.
Під час надання оцінки наявності ризику переховуватись від органу досудового розслідування, судом також враховується те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», із урахуванням продовження строку дії правового режиму, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».
Крім того, прокурор посилається на ризик незаконного впливу на свідків, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 може здійснювати вплив на них з метою спонукання останніх до ненадання показань, спотворення обставин, які їм відомі, виходячи з того, що обвинуваченому стали відомі персональні дані, засоби зв'язку та місце проживання частини свідків у кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, що в свою чергу зможе перешкодити проведенню належного судового розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати.
Водночас, суд вважає недоведеним прокурором наявність такого ризику, як знищення, спотворення або сховування будь-якої із речей, що мають істотне значення, оскільки досудове розслідування завершено, обставини кримінального провадження стороною обвинувачення встановлені, крім того, будь-яких доказів на підтвердження вказаного ризику суду не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями з боку прокурора.
Також, враховуючи пояснення сторони захисту та матеріали справи, суд вважає недоведеним прокурором наявність такого ризику, як вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, будь-яких доказів на підтвердження вказаного ризику суду прокурором також не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями з боку прокурора.
При цьому, суд звертає увагу на те що, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до розділу І та ХІХ КК України належать до злочинів проти основ національної безпеки України та військових кримінальних правопорушень, в той час, коли відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність даних правопорушень.
Крім того, суд зазначає, що будь-який інший запобіжний захід до обвинуваченого застосувати неможливо, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою, а отже застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, як не є можливим згідно з процесуальними нормами, так і не буде достатнім для стримування ризиків непроцесуальної поведінки, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, суд звертає увагу на те що, стороною захисту не надано доказів про наявність місця проживання у обвинуваченого ОСОБА_3 на території України, вирішуючи питання про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
При продовженні запобіжного заходу судом враховано також вік обвинуваченого, його стан здоров'я, дані про сімейні та соціальні зв'язки і спосіб життя, а також суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень. Слід зазначити, що будь-яких даних на підтвердження поганого стану здоров'я або існування інших обставин, що виключали би можливість тримання під вартою останнього, суду не надано.
Слід зауважити, що ч. 4 ст. 183 КПК України передбачає чіткий перелік випадків, коли суд має право не визначати розмір застави, а саме: під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обсяг обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 176 КПК України, застосування застави у даному випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не застосовується.
Отже, клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню, оскільки, в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, на даній стадії судового розгляду, є виправданим.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 314-315, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13 серпня 2023 включно.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині застосування запобіжного заходу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1