Справа № 761/3367/23
Провадження № 2-а/761/558/2023
06 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейської Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП Любарської Яни Анатоліївни, Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови,-
У січні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до поліцейської Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП Любарської Яни Анатоліївни (відповідач 1), Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області (відповідач 2) про скасування постанови, в якому просив суд скасувати постанову серії ДП18 №846439 від 14.01.2023 р. про притягнення позивача до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.1, ст. 121 ч.1 КУпАП, стягнути судові витрати.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 14.01.2023 р. відповідачем 1 винесено постанову серії ДП18 №846439 про притягнення позивача до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.1, ст. 121 ч.1 КУпАП, оскільки позивач рухався автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункту по трасі М-21 +82 км м. Калинівка, зі швидкістю 96 км/год, в салоні якого перебувала дитина, зростом менше 140 см, без авто сидіння.
Позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки працівники поліції не вжили жодних заходів щодо надання можливості реалізувати право на надання правової допомоги.
Вказане стало підставою для звернення до суду
У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, зазначає, позивач порушив швидкісний режим в населеному пункті та перевозив дитину без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки. Звертає увагу, що права позивача при розгляді справи не були порушені, реалізація права позивача щодо можливості скористатись правовою допомогою забезпечується в суді під час оскарження рішення суб'єкта владних повноважень. Процедурні порушення, допущені суб'єктом владних повноважень при розгляді справи, не можуть бути обставиною , яка звільняє від адмінвідповідальності у разі підтвердження правопорушення.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, та своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату і час розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Згідно ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 01.06.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, судом враховано, що постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року).
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 14.01.2023 р. поліцейською Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП Любарською Я.А. винесено постанову серії ДП18 №846439 про притягнення позивача до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.1, ст. 121 ч.10 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу, оскільки 14.01.2023 р. о 14:42 год. позивач рухався автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункту по трасі М-21 +82 км м. Калинівка, зі швидкістю 96 км/год, в салоні якого перебувала дитина, зростом менше 140 см, без авто сидіння.
Пункт 21.11.б ПДР України передбачає, що забороняється перевозити:дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда, крім: транспортних засобів, що здійснюють регулярні, регулярні спеціальні та нерегулярні пасажирські автобусні перевезення, за умови дотримання встановлених цими Правилами обмежень швидкості руху; спеціалізованих санітарних автомобілів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, оперативних транспортних засобів Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, Держприкордонслужби, Служби безпеки, Управління державної охорони під час виконання ними невідкладного службового завдання.
Згідно ст. 121 ч. 10 КУпАП порушення правил перевезення дітей -тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з ст. 122 ч.1 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.
Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18).
Це означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.
Зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач не оспорює сам факт допущених порушень, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину та порушення правил перевезення дітей.
Варто зазначити, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 47 ч.1 КАС України)
Будь-яких заяв про зміну підстав позову, тобто зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом, у відповідності зі ст. 47 ч.1 КАС України від позивача не надходило.
Відтак, зазначення позивачем в судовому засіданні додатковою підставою позову - неможливість фіксування правопорушення засобом «TruCAM» з рук, суд не приймає до уваги.
При цьому, лазерний вимірювач швидкості TruCam є засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту Методичних рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Згідно позовної заяви підставою для скасування постанови ДП18 №846439 від 14.01.2023 р. є те, що працівники поліції не вжили жодних заходів щодо надання можливості реалізувати право позивачу на надання правової допомоги.
Статтею 268 КУпАП закріплено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме, в частині 1 вказано, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
При складані оскаржуваної постанови відповідачем 1 дотримано вимоги статей 268 КУпАП, що підтверджується з відеозаписом наданим відповідачем разом з відзивом, за яким повідомлено позивача про причину зупинки, роз'яснено його права.
Відповідно до частини другої статті 279 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно з частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Таким чином, законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 121 ч.10, 122 ч.1 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо.
Варто зазначити, що згідно чинного законодавства, до повноважень та обов'язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов'язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов'язана з обов'язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський, згідно із законодавством, лише ознайомлює особу із її правами, однак, виключно така особа вирішує, чи скористається він своїми правами та в який спосіб.
Вищевказане свідчить, що відповідач жодним чином не перешкоджав позивачу у користуванні своїми правами, у тому числі, не обмежував у праві отримувати правову допомогу.
Вказане також підтверджується відеозаписом, наданим відповідачем, за яким позивач двічі просив (з 14:49:30 та з 14:54:30), щоб саме працівники поліції забезпечили його адвокатом, а не він хотів скористатись правничою допомогою адвоката.
Відтак, суд приходить до переконання, що поліцейський жодним чином не перешкоджав позивачу у користуванні своїми правами, у тому числі, не обмежував у праві отримувати правову допомогу в телефонному режимі, роз'яснив позивачу, що правова допомога поліцейськими викликається тільки у випадках затримання особи.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.02.2020 року у справі № 524/9827/16-а суд вважає необґрунтованими, оскільки, дане судове рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі.
Судом також враховано, що позивач в судовому засіданні зазначив, що є адвокатом. Відтак, поведінка позивача, який сам є адвокатом, щодо забезпечення його працівниками поліції правничою допомогою, вказує на його бажання у будь-який спосіб уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Ст. 9 ч.2 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачами в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було вчинено порушення, за що передбачена відповідальність за ст. 122 ч.1, ст. 121 ч.10 КУпАП.
Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем 1 винесено постанову з дотримання вимог закону, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст.121, 122, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 276, 279-1, 283, 284 КУПАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейської Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП Любарської Яни Анатоліївни, Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови,-залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1
Відповідачі поліцейська Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП Любарська Яна Анатоліївна, Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108646, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24
Суддя: А.А.Осаулов
Повний текст рішення виготовлено 06.07.2023 року