Справа № 204/10208/23
Провадження № 1-кс/204/2444/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
10 липня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю підозрюваного ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє:
-вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2020 року, за ч. 3 ст. 185 КК України, засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки 6 місяців, 21 жовтня 2022 року звільнений умовно-достроково,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
7 липня 2023 року слідчий СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Слідчим відділенням відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041680000489 від 09.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України № 66/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, на всій території України введено військовий стан, та впроваджено визначені ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану. Згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Згідно з Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 №№ 757/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Згідно з Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Згідно з Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Крім цього, у зв'язку із веденням в Україні воєнного стану, Президентом України прийнято Закон України №2117-ІХ від 03.03.2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», відповідно до якого частину четверту статті 185 після слів «у великих розмірах» доповнити словами «чи в умовах воєнного або надзвичайного стану». Достовірно знаючи про те, що на всій території України введено воєнний стан, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності (крадіжка) вчинена в умовах воєнного стану. Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна вчинене повторно, в умовах воєннного стану, 08.05.2023 року близько 03 годин 00 хвилин, взявши з собою ніж та сікатор покинув своє місце проживання та направився до місця вчинення злочину. Реалізуючи свій злочинний умисел 08.05.2023 року приблизно о 03 години 40 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи біля будинку №30 по вул. Тітова у м. Дніпрі, де на фасаді вказаного будинку побачив кабельну продукцію, що належить АТ «Укртелеком», яку визначив, як предмет свого злочинного посягання. Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчиненого повторно та в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, підійшов до будинку, та діючи умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим умислом, заліз на драбину яка вмонтована в стіну будинку, шляхом відрізання сікатором, який заздалегідь взяв з собою, викрав чуже майно, що належить потерпілому АТ «Укртелеком», а саме: 11,5 метрів телефонного кабелю марки ТПП 50*2*0,4, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №15-23 від 30.05.2023, станом на 08.05.2023 складає 1415 гривень 35 копійок; 23 метри телефонного кабелю марки ТПП 30*2*0,5, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №15-23 від 30.05.2023, станом на 08.05.2023 складає 365 гривень 24 копійки; 66,5 метрів телефонного кабелю марки ТПП 10*2*0,32, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №15-23 від 30.05.2023, станом на 08.05.2023 складає 864 гривні 50 копійок. Після чого ОСОБА_4 , утримуючи викрадене майно при собі, покинув місце вчинення вказаного кримінального правопорушення, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв АТ «Укртелеком» майнову шкоду у розмірі 2645 гривень 09 копійок. Умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно та в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України. 19.06.2023 року ОСОБА_4 в порядку ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Підозра відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується та обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: заявою про вчинене кримінальне правопорушення від 09.05.2023 року; актом №2, довідкою про вартість викраденого, актом №005-0523-343 ДМД01-dni; протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом ОМП від 08.05.2023; довідкою про перевірку слідів рук; іншими наявними в матеріалах доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування. Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінальних правопорушеннь, які йому інкримінуються, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України. Аналізуючи зібрані докази, орган досудового розслідування приходить до висновку про наявність фактів та відомостей, які вказують на те, що саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , причетний до скоєння вищевказаного злочину. Також, проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, досудове розслідування приходить до висновку про доцільність обрання ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України та в п. 1,2,4,5 ст.178 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. В ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) Можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком понад 5 років. В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлює невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Слід зазначити, що ОСОБА_4 є працездатною особою, проте постійного офіційного місця роботи не має, постійного місця реєстрації у м. Дніпрі не має, міцних соціальних зв'язків не має, що вказує на можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду. Крім того, враховуючи, що наразі у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на всій території України діє воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому продовжений та на теперішній час не скасований, є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може покинути територію Дніпропетровської області та України. Також, даний ризик обумовлюється тим, що ОСОБА_4 мешкає не за місцем своєї реєстрації, що обумовлює наведений ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. 3) Можливість незаконно впливати на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні. Органом досудового розслідування із врахуванням того факту, що ОСОБА_4 відомі особисті дані та місце проживання свідка у даному кримінальному провадженні, тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідка кримінального правопорушення з метою уникнення відповідальності за вчинене тяжке кримінальне правопорушення шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди. 4) Можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Враховуючи, що в ході досудового розслідування встановлено що підозрюваний ОСОБА_4 є працездатною особою, проте постійного офіційного місця роботи не має, постійного місця реєстрації та проживання у м. Дніпрі не має, що свідчить про наявність не спростованого ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином шляхом зміни місця мешкання, а також враховуючи, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на всій території України введено воєнний стан, який наразі є продовженим та не є скасованим, що доводить вказаний ризик та демонструє можливість впливу підозрюваного ОСОБА_4 на хід досудового розслідування з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. 5) Можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи, що в ході досудового розслідування встановлено що підозрюваний ОСОБА_4 є працездатною особою, проте постійного офіційного місця роботи не має та будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, знову підозрюється у вчиненні злочину проти власності з корисливих мотивів, є підстави вважати, що підозрюваний може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення з метою збагачення. Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, ступінь реалізації злочинного умислу підозрюваним, суспільну небезпеку дій підозрюваного, вчинених в умовах воєнного стану, досудове розслідування приходить до висновку, що в разі застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_4 таких як: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, існує реальна загроза переховування його від органів досудового розслідування та суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме знаряддя вчинення кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідків та експертів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, не призведуть до забезпечення нормальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Вказані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, а враховуючи те, що такі запобіжні заходи як: - особисте зобов'язання; - застава; - домашній арешт; не зможуть зашкодити підозрюваному уникнути від органу досудового розслідування, оскільки базуються лише на суб'єктивному відношенні підозрюваного до необхідності виконання покладених на нього обов'язків, а - особиста порука не може бути застосована до ОСОБА_4 з урахуванням відсутності осіб, які заслуговують на довіру. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний не заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, роботи.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Так, прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити нове кримінальне правопорушення. Всі зазначені вище ризики знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, наявність яких встановлена у судовому засіданні.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, наявність непогашених судимостей, наявність постійного місця проживання, відсутність постійного місця роботи, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення в якому він підозрюється може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити нове кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням цього слідчий суддя вважає, що достатньою сумою застави необхідно визначити 200 000 гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 7 вересня 2023 року.
Визначити заставу у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ у м. Київ.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області та до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвалу направити до ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області - для виконання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1