СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/1260/23
ун. № 759/11002/23
04 липня 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши під час відкритого підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні за № 12023000000000911 від 23.05.2023, стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор: ОСОБА_6 ,
обвинувачені: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисники: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою,
До Святошинського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному проваджені за № 12023000000000911 від 23.05.2023, стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 309 КК України.
Обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва 29.05.2023, строк тримання під вартою спливає 06.07.2023.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 314, ч. 3 ст. 331 КПК України, судом 15.06.2023 було постановлено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання.
У підготовче судове засідання не прибув захисник обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_9 , яка належним чином повідомлялася про дату, час і місце підготовчого судового засідання. Від адвоката ОСОБА_9 через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із перебуванням у відпустці (з 02.07.2023 по 13.07.2023).
У підготовче судове засідання з'явилися прокурор, обвинувачені, захисник ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 , який призначений Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві для проведення окремої процесуальної дії.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів. Загалом клопотання прокурора обґрунтовано тим, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останніх слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та на даний час продовжують існувати, а тому є необхідність у продовженні до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_8 , думку якого підтримали обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження відносно останніх запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Крім того, долучив письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту.
Заслухавши думку учасників судового провадження, оцінивши ступінь обґрунтованості заявленого клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Щодо наявності обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою, суд звертає увагу, що на теперішній час ризики, які були підставою для застосування, а в подальшому продовження запобіжного заходу обвинуваченим не втратили своєї значущості, при цьому суд вбачає ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України можливість обвинувачених переховуватися від суду з метою уникнення покарання, у разі доведеності їх вини у вчиненні інкримінованого їм злочину, який є особливо тяжкими злочином; п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що спілкування між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та іншими особами з числа злочинної групи відбувалось за допомогою мобільних телефонів та меседжерів, тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як особи, які тривалий час незаконно збували наркотичні засоби та психотропні речовини володіючи повною інформацією про контакти зі спільниками та чати в меседжері «Телеграм», «Елемент», перебуваючи на волі можуть знищити предмети, речі та інформацію, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні стосовно інших, невстановлених членів злочинної групи, досудове розслідування у якому триває; ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на інших обвинувачених та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на думку сторони обвинувачення знають особисто один одного, проживають в одному місті та можуть вчинити дії щодо уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування спонукати свідків, та інших обвинувачених у цьому провадженні відмовитися від раніше наданих показань чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час судового засіданні; щодо ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, можу бути виражений у створені обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального провадження висунутих ним у подальшому захисних версій, також зазначений ризик може бути реалізований обвинуваченими шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці в судові засіданні та затягування судового розгляду; ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтовується ти, що останні можуть і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не мають постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його кримінального правопорушення. Отже, на даний час вказані ризики не зменшились та продовжують існувати.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.
Суд критично ставиться до доводів сторони захисту з приводу того, що до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 може бути застосований більш м'який запобіжний захід. Так, на теперішній час судом триває підготовче судове засідання, у даному провадженні не призначено справу до судового розгляду, а тому суд приходить до висновку, що ризики передбачені ст. 177 КПК України наявні і на теперішній час.
Також, враховуючи, що стороною захисту не надано переконливих та документально підтверджених доказів, які б на теперішній час унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, суд приходить до висновку, що сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких вони обвинувачується, відомості, які характеризують особу обвинувачених, свідчить, що на даний час продовження щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, є непоправні наслідки вчиненого, оскільки, відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя та здоров'я є найвищою соціальною цінністю.
Сукупність викладеного свідчить про відсутність підстав для зміни обвинуваченим раніше застосованого запобіжного заходу, на менш суворий запобіжний захід, оскільки не зможе забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на обвинувачених обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Також враховуючи те, що дане кримінальне провадження стосується злочинів, вчинених щодо особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів , психотропних речовин, то суд, керуючись положеннями п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення розміру застави обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Враховуючи наведене та керуючись ст. 176-178, 181-183, 194, 197, 314-316, 369-372, 376 КПК України, суддя, -
Клопотання прокурора, - задовольнити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 вересня 2023 року (включно), і утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, а саме 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн 00 к., після внесення якої ОСОБА_3 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за викликом до суду;
2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими даного кримінального провадження;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, - не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 вересня 2023 року (включно), і утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, а саме 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн 00 к., після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за викликом до суду;
2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими даного кримінального провадження;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, - не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору, а також надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до виконання.
Ухвала набирає законної сили негайно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 07 липня 2023 року.
Суддя ОСОБА_1