СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-н/759/301/23
ун. № 307/2206/23
10 липня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Ключник А.С., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 , -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ" звернулось до Тячівського районного суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу, в якій заявник просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06.06.2023 року цивільну справу за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 передано для розгляду до Святошинського районного суду м. Києва за територіальною підсудністю.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що справа не підсудна Святошинському районному суду м. Києва з таких підстав.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Статтею 30 ЦПК України передбачено випадки виключної підсудності справ. Зокрема, згідно ч. 1 цієї статті, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місце знаходженням цього майна або основної його частини.
Вимоги ЦПК щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Тому до спорів, предметом яких є стягнення або перерахунок заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо нерухомого майна, поширюються процесуальні норми щодо виключної підсудності справ.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, а також у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 638/1988/17.
Згідно з висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, оскільки предметом позову є зобов'язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заявник просить стягнути заборгованість за послуги з постачання електричної енергії, яка надавалась за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться у Тячівському районі Закарпатської області та відноситься до територаільної підсудності Тячівського районного суду Закарпатської області.
Предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають за надання послуг з постачання електричної енергії. Такі послуги надаються за місцем перебування нерухомого майна.
З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання електричної енергії має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Тячівським районним судом Закарпатської області було помилково направлено справу за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За наведених обставин, враховуючи, що предмет заяви про видачу судового наказу стосується стягнення заборгованості за надання послуг з постачання електричної енергії, який розташований у Тячівському районі Закарпатської області, суд приходить до висновку, що вказана справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто за місцем знаходження нерухомого майна та вважає за необхідне повернути матеріали вказаної справи для розгляду до Тячівського районного суду Закарпатської області, як помилково надісланої.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 162, 165, 260 ЦПК України, суддя, -
Цивільну справу за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 повернути на розгляд до Тячівського районного суду Закарпатської області (90500, Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Незалежності, 120).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Ключник А.С.