Справа № 755/7108/23
"10" липня 2023 р. м. Київ Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040001526 від 24.04.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого не офіційно, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, зокрема:
-вироком Баришівського районного суду Київської області від 07.04.2015 року за ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
-вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України, призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі (14.12.2018 року звільнений по закінченню строку відбування покарання);
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 24.04.2023 року приблизно о 12:00, тобто під час воєнного стану, перебував у квартирі АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, де об'єктом своїх злочинних посягань він обрав предмет належний ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки "Xiaomi" моделі "Redmi 6a" чорного кольору з серійним номером - НОМЕР_1 , ІМЕІ 1 - НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення ОСОБА_6 впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, зайшов до кімнати ОСОБА_5 , підійшов до місця, де лежав мобільний телефон, а саме: на підлозі біля подовжувача, та взяв мобільний телефон марки "Xiaomi" моделі "Redmi 6а" вартістю 900 грн, зняв його із зарядного пристрою та поклав до правої кишені своїх джинсів, після чого вийшов з кімнати ОСОБА_5 .
У подальшому, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, вийшов з квартири із викраденим майном, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 900 грн.
Після чого вищевказаний мобільний телефон здав до магазину ремонту телефонів за адресою: м. Київ, вул. Івана Миколайчука, 9А, а отриманими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе за ч. 4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачене КК України за вказаний злочин, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Обвинувачений показав, що 24.04.2023 року, близько 12:00, перебуваючи вдома у товариша, за адресою АДРЕСА_2 , він здійснив таємне викрадення чужого майна, а саме: мобільний телефон марки "Xiaomi" моделі "Redmi 6a", що належать ОСОБА_5 , після чого місце злочину покинув та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, а саме здав до магазину ремонту телефонів за адресою: АДРЕСА_4 , та отримав грошові кошти в розмірі 200 грн, які витратив на цигарки. Зокрема зазначив, що всі обставини, так як вони викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення відповідають дійсності та розуміє, що його дії були умисними, корисливими, вчинені під час дії воєнного стану в державі. У скоєному щиро каявся, запевняв, що більше правопорушень вчиняти не буде.
У судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження, які надав прокурор, та документи, що характеризують особу обвинуваченого.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, в тому числі і тих, що характеризують особу обвинуваченого. Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно та в умовах воєнного стану, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин. При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження; його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, щиро каявся у вчиненому; дані про його особу, зокрема: не одружений, має дитину, яку виховує бабуся; працює не офіційно; під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; раніше неодноразово судимий, в тому числі і за корисливі злочини проти власності, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин під час воєнного стану в державі. Крім того, суд враховує думку потерпілого, який зазначив, що обвинувачений перед ним не вибачився, шкоду не відшкодував.
Обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України ОСОБА_3 є щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою вину повністю та висловив щирий жаль з приводу учинених протиправних дій.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі викладеного та враховуючи думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, думку сторони захисту обвинувачений просив суворо його не карати, думку потерпілого - призначити покарання на розсуд суду, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, оскільки перевиховання та виправлення ОСОБА_3 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. Таке покарання суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Підстав для застосування ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає.
У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати за проведення судової експертизи № 2195/23 від 01.05.2023 року у сумі 260 грн.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- мобільний телефон марки "Xiaomi" моделі "Redmi 6a" чорного кольору з серійним номером - НОМЕР_1 , ІМЕІ 1 - НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_3 , який упаковано до спеціального пакету №7056310, що переданий в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві відповідно до квитанції № 020016 від 17.05.2023 року - повернути потерпілому ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, потерпілому та обвинуваченому.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1