ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3419/22
провадження № 2/753/5/23
04 липня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.
представника відповідача - 1 Климова А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя,
21 лютого 2022 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що з 1972 року по 2000 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . За час перебування в шлюбі за спільні кошти подружжя були придбані садовий будинок та земельна ділянка АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті Першою київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 475/2021. У вересні 2021 року позивач звернулася до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні колишнього подружжя, однак державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки заявником не було надано документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно. У зв'язку з викладеним, позивач звернулася до суду з вимогою визнати за нею право власності на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2022 року цивільну справу № 753/3419/22 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 22 лютого 2022 року.
29 червня 2022 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідачів.
Ухвалою суду від 30 червня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 15 серпня 2022 року на 12:30 год.
19 липня 2022 року на адресу суду від представника відповідача-1 ОСОБА_2 - адвоката Климова А.Р., надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не заперечував проти задоволення позовних вимог (вх. №29605).
Підготовче засідання призначене на 15 серпня 2022 року було відкладено на 17 жовтня 2022 року у зв'язку із неявкою відповідача-2.
13 жовтня 2022 року на адресу суду від Першої київської нотаріального контори надійшла копія спадкової справи № 475/2021, що заведена за померлим ОСОБА_4 .
Протокольною ухвалою суду від 17 жовтня 2022 року підготовче засідання у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 листопада 2022 року на 12:00 год.
22 листопада 2022 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі, оскільки відповідач ОСОБА_3 відповідно витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 призначений начальником групи розвідки штабу, з 01 березня 2022 року приступив до виконання службових обов'язків та наразі перебуває у складі Збройних Сил України.
Ухвалою суду від 22 листопада 2022 року задоволено клопотання представника відповідача -2 та зупинено провадження у справі.
27 березня 2023 року представником відповідача-1 до суду було подано клопотання про поновлення провадження у справі, враховуючи ухвалу Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 501/1699/17, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі, з підстав відсутності інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій ОСОБА_3 перебуває на військовій службі.
Ухвалою суду від 29 березня 2023 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду у судове засідання на 4 травня 2023 року.
Ухвалою суду від 4 травня 2023 року у задоволенні заяви представника відповідача - 2 Падалко Ольги Юріївни про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя відмовлено. Розгляд справи відкладено на 3 липня 2023 року.
3 липня 2023 року представником відповідача - 2 втретє подано клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 3 липня 2023 року у задоволені заяви адвоката Падалко О.Ю. про зупинення провадження відмовлено.
У судовому засіданні 3 липня 2023 року представник з'явився представник відповідача -1, представник відповідача - 2, відповідач - 2 та представник позивача у судове засідання не з'явились. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність. Причини неявки представника відповідача - 2 та відповідача - 2 суду не повідомлені.
Поряд з цим, подаючи до суду втретє клопотання про зупинення провадження у справі, адвокат Падалко О.Ю. зазначила, що вона уповноважена відповідачем лише на подання заяви про зупинення провадження у справі та просила не надсилати більше судові повістки на її адресу.
Суд, дослідивши долучені адвокатом Падалко О.Ю. документи до клопотання, прийшов до наступного висновку.
Звертаючись втретє із клопотанням про зупинення провадження у справі, адвокат Падалко О.Ю. долучила до клопотання копію ордеру від 30 червня 2023 року, в якому зазначено, що він виданий на виконання договору про надання правової допомоги від 2 лютого 2022 року. Копії самого договору до ордеру не долучено. При цьому поданий ордер не підписаний адвокатом Падалко О.Ю.
Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
За нормою пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
За нормою частини четвертої статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Суд зауважує, що сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документа, що посвідчує його повноваження у визначеному законодавством порядку.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI ( далі - Закон №5076-VI) повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 статті 26 Закону №5076-VI визначено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Поняття ордеру визначено у частині 2 статті 26 Закону №5076-VI, відповідно до якої це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Рада адвокатів України рішенням від 12 квітня 2019 року №41 затвердила Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення № 41).
Пунктом 4 Положення № 41 передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Імперативними приписами пп.12.10 пункт 12 Положення № 41 визначено, що ордер повинен містити підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат").
Згідно з пунктом 11 Положення № 41 передбачено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
29 квітня 2022 року Рада адвокатів України ухвалила рішення № 45 «Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги», яким доповнила Положення, зокрема, пункт 10 новим абзацом наступного змісту: «Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об'єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об'єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності».
Таку позицію викладено у постанові Верховного суду № 522/14112/22 від 02 березня 2023 року.
Зі змісту наданого адвокатом Падалко О.Ю. ордера вбачається, що він не містить власноручного підпису адвоката у графі «Адвокат», що свідчить про відсутність у ньому обов'язкових реквізитів, визначених Положенням № 41.
Суд зазначає, що поданий представником відповідача -2 ордер не є сформованим електронним ордером через модуль у підсистемі «Електронний суд» у встановленій адміністратором формі, а є додатком до позовної заяви, а тому має містити обов'язкові реквізити, визначені Положенням №41.
Суд зауважує, що згенерований через «Особистий кабінет адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України ордер має містити обов'язкові реквізити визначені Положенням № 41. У випадку автоматичного не заповнення при генерації деяких реквізитів, такі заповнюються адвокатом самостійно.
Накладення адвокатом електронного цифрового підпису на копію ордера не свідчить про дотримання вимог щодо його змісту, в розумінні Положенням № 41, а лише засвідчує правовий статус електронної копії документа.
Суд бере до уваги, що поданий представником відповідача - 2 ордер, сформований в особистому кабінеті адвоката. Водночас, в особистому кабінеті генерується лише бланк ордера, затвердженої типової форми, однак графа «Адвокат» заповнюється адвокатом самостійно шляхом накладення власноручного підпису.
З огляду на те, що в ордері відсутній такий обов'язковий реквізит, як підпис адвоката, та беручи до уваги наведені вище норми, суд дійшов висновку, що наданий представником відповідача - 2 документ не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів відповідача - 2 в суді виключно щодо подання клопотання про зупинення провадження у справі, з урахуванням наявності в матеріалах справи інших ордерів, в яких зазначено, що повноваження адвоката не обмежуються.
Правова позиція, щодо того, що обов'язковим реквізитом ордеру є власноручний підпис адвоката (у графі «Адвокат») висловлена також в ухвалах Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі №450/605/22, від 07 лютого 2023 року у справі №466/77/22, якими закрито касаційне провадження, а також в постановах Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №450/569/22 та від 07 лютого 2023 року у справі №466/487/22.
Крім того, стосовно повідомлення адвокатом Падалко О.Ю. про те, що її повноваження стосуються виключно подання клопотання про зупинення провадження, суд зазначає таке.
Вперше адвокат Падалко О.Ю. звернулась до суду із клопотання про зупинення провадження у справі 22 листопада 2022 року та на підтвердження повноважень долучила до клопотання, зокрема копію ордеру від 2 листопада 2022 року, який видано на підставі договору про надання правової допомоги від 21 жовтня 2021 року та в ньому міститься зауваження, що повноваження адвоката не обмежуються (копії договору про надання правової допомоги суду надано не було) та копію ордеру від 21 листопада 2022 року, в якому зазначено, що він видається на виконання договору про надання правової допомоги від 2 лютого 2022 року та повноваження адвоката договором не обмежуються (копії самого договору суду не надано).
Звертаючись вдруге до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі 4 травня 2023 року, адвокатом не долучалось до нього копії ордеру чи договору про надання правової допомоги.
Звертаючись втретє із клопотання про зупинення провадження у справі 3 липня 2023 року адвокат долучає до нього, як зазначалось, не підписану копію ордеру від 30 червня 2023 року, який виданий на виконання договору про надання правової допомоги від 2 лютого 2022 року. Копія договору до ордеру не долучалась. При цьому вже ордер містить застереження на уповноваження адвоката на подання до суду виключно клопотання про зупинення провадження у справі, в той час як у ордері від 21 листопада 2022 року, який виданий на виконання того самого договору про надання правової допомоги від 2 лютого 2022 року, зазначалось, що повноваження адвоката договором не обмежено. Поряд з цим адвокатом надано суду витяг з договору про надання юридичних послуг, датований 28 листопада 2022 року, в якому зазначено лише пункт 1 предмет договору, а саме те, що клієнт ОСОБА_3 уповноважує Падалко О.Ю. на складання та подання до Дарницького районного суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням клієнта в ЗСУ.
Суд не приймає до уваги наданий витяг, оскільки, відповідно до приписів ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, тобто повноваження адвоката не можуть бути посвідчені витягом з договору.
Крім того, самого договору про надання юридичних послуг адвокатом суду не подавалось, що унеможливлює суд перевірити чи дійсно такий договір укладався між клієнтом та адвокатом, надані до суду ордери не містять посилання на договір про надання юридичних послуг від 28 листопада 2022 року, а поданий витяг не підписаний жодною особою, ані адвокатом Падалко О.Ю., ані відповідачем ОСОБА_3 .
Доказів припинення дії попередніх договорів, які укладались між відповідачем - 2 та адвокатом Падалко О.Ю., зокрема від 21 жовтня 2021 року чи 2 лютого 2022 року, та на підставі яких адвокатом видавались ордери на представництво (без обмежень) інтересів відповідача - 2 у цій справі, чи заяв про розірвання вказаних договорів, або внесення змін до договорів, в тому числі та зокрема від 2 лютого 2022 року щодо обмеження повноважень адвоката, суду надано не було.
Враховуючи викладене, з огляду на неподання адвокатом Падалко О.Ю. доказів поважності причин не прибуття за викликом суду у судове засідання 4 травня та 3 липня 2022 року, зважаючи на те, що про предмет та підстави позову їй та відповідачу-2 було відомо щонайменше з 2 листопада 2022 року, що підтверджується розпискою адвоката Падалко О.Ю. про отриманні в приміщенні суду копії позовної заяви з додатками, проте відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень щодо заявленого позову ними подано не було (своїм правом не скористались на власний розсуд), адвокат жодного разу у судові засідання після поновлення провадження у справі не з'являлась, зважаючи на час перебування справи у провадженні суду з метою не порушення процесуальних прав інших учасників справи (позивача, відповідача -1 та їх представників), які з'являлись у судові засідання та надавали пояснення щодо предмету спору, на те, що у справі зібрані докази за клопотаннями позивача, а відповідач-2 чи його представник будь-яких клопотань суду не подавали, в тому числі щодо витребування доказів (за умови необхідності) на спростування заявлених вимог, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність осіб, які не з'явились.
У судовому засіданні 3 липня 2023 року представник відповідача -1 підтримав доводи, викладені у відзиві, не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача -1, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 1972 року по 4 травня 2000 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 18 липня 1972 року та копією свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_3 (а.с. 10-11).
За час перебування у шлюбі подружжям було придбано нерухоме майно: садовий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, 16 листопада 1999 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нестеренко Ю.Б., запис в реєстрі № 1-4928. Відповідно до реєстраційного напису, право власності на вказаний будинок зареєстроване в Київському БТІ за ОСОБА_4 7 грудня 1999 року (а.с. 15-16).
Також 16 листопада 1999 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нестеренко Ю.Б., запис в реєстрі № 1-4925 (а.с. 17-18).
Відповідно до Державного акут про право власності на земельну ділянку від 23 лютого 2000 року ОСОБА_4 на праві власності передано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-20).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 12).
2 квітня 2021 року Першою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справі до майна померлого ОСОБА_4 за заявою відповідача -2 ОСОБА_3
20 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стадченко А.В. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 (а.с. 75).
Крім того, 23 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме: на частку земельної ділянки та на частку садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 89).
Постановами державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори від 27 вересня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні колишнього подружжя: на частку земельної ділянки та на частку садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , набуті колишнім чоловіком ОСОБА_4 разом із колишньою дружиною ОСОБА_1 в період перебування у зареєстрованому шлюбі, у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують право власності на вказане майно (а.с. 102, 106).
Як зазначалось, спадкова справа до майна померлого ОСОБА_4 , відкривалась за заявою відповідача - 2 ОСОБА_3 . Як вбачається із копії спадкової справи, наданої на запит суду Першою київською нотаріальною конторою, разом із заявою про прийняття спадщини відповідач-2 подав нотаріусу, зокрема оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується штампом держнотаріуса «згідно з оригіналом 2 квітня 2021 року» на таких документах (а.с. 66 зворот, 68-69 зворот).
Отже, судом встановлено, що оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться у відповідача - 2.
Поряд з цим, як зазначено у позовній заяві та підтверджено позивачкою у судовому засіданні, позивачка та відповідач - 2 тривалий час не підтримують родинних відносин, перебувають у стані конфлікту, у зв'язку з чим, позивачка позбавлена можливості отримати у відповідача - 2 оригінали вказаних документів для оформлення права власності на часту у майні колишнього подружжя.
Таки доводи позивачки жодним чином не спростовувались відповідачем-2 та його представником, ними не надавались докази щодо відсутності предмету спору у цій частині.
В даній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Кодекс про шлюб та сім'ю України (далі- КпШС України).
Відповідно до частини першої статті 22 КпШС (чинний на момент купівлі земельної ділянки та будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Як було встановлено судом під час розгляду справи позивачка та її колишній чоловік перебували у зареєстрованому шлюбі до 4 травня 2000 року, нерухоме майно (земельна ділянка та будинок в СТ «Сонячний») було придбано ними у 1999 році, тобто в період шлюбу, а отже є спільною сумісною власністю подружжя.
Представник відповідача - 1 не заперечував факту спільності такого майна, відповідача-2 та його представник не скористались своїм правом та не подали до суду жодних письмових пояснень, не спростовували той факт, що таке майно є спільною сумісною власністю позивача та її колишнього чоловіка.
Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім'я якої зареєстроване. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання. (постанова ВС у справі № 462/518/18 від 1 квітня 2020 року).
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Згідно з пунктом 4 статті 34 ЗУ «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 46 -1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва обов'язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Згідно частини першої, четвертої статті 71 ЗУ «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Судом встановлено відсутність у позивачки оригіналів правовстановлюючих документів, що підтверджується, зокрема, наданими нею копіями договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а також постановами державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори про відмову видачі свідоцтва про право власності у зв'язку з відсутністю у позивачки правовстановлюючих документів на майно.
Відповідно до положення статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. А у разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв'язку з неможливістю реалізації ним свого права власності
Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки та будинку, як частку в спільному майні колишнього подружжя в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтв про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя у разі смерті другого з подружжя, суд, беручи до уваги наведені обставини та надані докази, вважає що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Вимога про стягнення судового збору з відповідачів позивачем не заявлялась.
На підставі викладено, керуючись статтями 12, 13, 81,141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, статтею 22 КпШС України, статтею 392 ЦК України суд,
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку садового будинку АДРЕСА_1 , як частку у спільному майні подружжя.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки АДРЕСА_1 , як частку у спільному майні подружжя.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 10 липня 2023 року.
Суддя К.В. Шаповалова