Справа № 752/15735/21
Провадження № 2/752/1313/23
Іменем України
27.06.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
секретаря - Луценко А.В.
за участю сторони:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним, -
У червні 2021 року позивач ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним.
В якості обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що ОСОБА_2 є власником 11/20 часток квартири АДРЕСА_1 . Іншим співвласником вказаної квартири до 11.06.2020 був ОСОБА_4 . ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11.06.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування 9/20 частин квартири АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що час укладання основного договору у квартирі був зареєстрованим, проживав та користувався нею малолітній син позивача та відповідача-1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку з відсутністю обов'язкового попереднього дозволу органу опіки і піклування на відчуження ОСОБА_4 , належних йому 9/20 часток квартири АДРЕСА_1 , у якій проживає малолітній ОСОБА_3 , позивач вважає, що є підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.
Враховуючи викладене, просила визнати недійсним договір дарування 9/20 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений 11.06.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем та зареєстрованим в реєстрі за № 1237.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.06.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2022 клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, Служба у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним - задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука Олександра Валерійовича (03179, м. Київ, просп. Перемоги, буд. № 123, оф. № 212) належним чином завірені копії усіх документів, на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем було посвідчено договір дарування 9/20 частин квартири АДРЕСА_1 , укладеного 11.06.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі за № 1237; належним чином завірені копії договору дарування 9/20 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений 11.06.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем та зареєстрованим в реєстрі за № 1237.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2022 витребувано повторно від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука Олександра Валерійовича (03179, м. Київ, просп. Перемоги, буд. № 123, оф. № 212) належним чином завірені копії усіх документів, на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем було посвідчено договір дарування 9/20 частин квартири АДРЕСА_1 , укладеного 11.06.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі за № 1237; належним чином завірені копії договору дарування 9/20 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений 11.06.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем та зареєстрованим в реєстрі за № 1237.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним, до судового розгляду по суті.
У вересні 2021 відповідачі подали до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що підставою для визнання недійсним договору щодо майна,право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини. Вважають, що позивач не надала доказів на підтвердження тієї обставини, що в результаті укладення 11.06.2020 договору дарування квартири порушуються майнові права малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся в установленому законом порядку, надав письмовий відзив на позовну заяву, заяви про участь у розгляді справи не надійшло.
Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся в установленому законом порядку, надав письмовий відзив на позовну заяву. Представник відповідача надала до суду клопотання про відкладення.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович в судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися в установленому законом порядку. Надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності. На виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2022 надав до суду копію договору дарування 9/20 частин квартири від 11.06.2020, р/н 1237.
Третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися в установленому законом порядку.
Протокольною ухвалою від 27.06.2023 відмовлено представнику відповідача-2 у задоволенні клопотання про відкладення, оскільки подане клопотання про відкладення розгляду справи призводить до порушення розумного строку розгляду справи, а також систематичне направлення на адресу суду клопотань про відкладення розгляду справи є зловживанням процесуальним правом з боку сторони відповідача.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши представника позивача, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником 11/20 часток квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 114339168 від 16.02.2018.
Згідно вказаної довідки іншим співвласником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00016737788 від 08.06.2016.
11.06.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування 9/20 частин квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем та зареєстрованим в реєстрі за № 1237, відповідно до якого відповідач-1 подарував, а відповідач-2 прийняв в дар 9/20 частин квартири.
Згідно п. 2 вказаного договору, квартира в цілому складається з 3 жилих кімнат, загальна площа квартири становить 85,3 кв.м., житлова площа 48,2 кв.м.
Предмет договору належить дарувальнику на праві приватної спільної часткової власності на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва № 752/8910/16-ц від 14.02.2017, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 23250191, реєстраційний номер об'єкта 354412780000.
Як вбачається з наданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем документів, згідно заяви ОСОБА_4 , наданої нотаріусу, зазначено, що в квартирі АДРЕСА_1 , не зареєстровано місцезнаходження юридичної особи, малолітні та неповнолітні діти, недієздатні чи обмежено дієздатні особи у вищевказаній квартирі не мають реєстрацію місця проживання чи не мають прав на користування нею або будь-якою її частиною.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2017 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності - задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сім'єю без укладення шлюбу в період з 01.02.2012 по 15.05.2016. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 9/20 часток квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 11/20 часток квартири АДРЕСА_1 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_7 про розподіл спільної часткової власності відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2017 залишено без змін.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Змістом ст. 319 ЦК України, визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії. які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
В ст. 321 ЦК України, вказано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, відмовлятися від належних дитині майнових прав, зобов'язуватися від імені дитини порукою чи видавати письмові зобов'язання.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 177 СК України встановлено, що батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки і піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 СК України. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Таким чином, з метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Отже, вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За змістом ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільного кодексу України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Відповідно до змісту вказаної статті фіктивним є правочин, що вчиняється без наміру створити юридичні наслідки, які складають зміст цього правочину. Ознака укладення правочину без наміру створити юридичні наслідки може бути притаманна діям однієї або обох сторін правочину. Однак фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження №6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі №359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.
Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу №369/11268/16-ц, не вбачала підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.
Як вбачається із листа Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.03.2021 № 100/09-1225, відповідач-1 не звертався до органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в період з 01.06.2020 по 11.06.2020 задля отримання дозволу на вчинення правочину щодо дарування відповідачу-2 належних йому на праві власності 9/20 часток квартири. Відповідно такий дозвіл відповідачу-1 не надавався.
Відповідно до ст. 8 ЦПК України та ст. 3 Конвенції «Про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, суд повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на відчуження ОСОБА_4 , належних йому 9/20 часток квартири, у якій проживає малолітній ОСОБА_3 , оспорюваний договір має бути визнаний судом недійсним на підставі ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Крім цього, відповідно до п. 5 оспорюваного договору,, ОСОБА_4 гарантував, що на момент його укладення, у третіх осіб відсутні права на предмет договору; малолітні діти у квартирі АДРЕСА_1 не мають реєстрацію місця проживання та не мають прав на користування нею. Також ОСОБА_4 засвідчив, що заявлені в оспорюваному договорі права відповідають вимогам законодавства.
Разом з цим, вказані обставини є такими, що не відповідають дійсності, оскільки у квартирі з 28.10.2014 зареєстровані, проживають та користуються нею ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 , про що відповідач-1 знав, а отже ввів в оману відповідача-2.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем за змістом заявленого позову доведено та відповідачами в силу принципу змагальності сторін не спростовано обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування 9/20 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений 11.06.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем та зареєстрованим в реєстрі за № 1237.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Ю.Ю. Мазур