Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 707/324/21
Номер провадження2/711/299/23
29 травня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Кондрацької Н.М.
при секретарі Мелещенко О.В.
адвоката Фесик І.А., Москаленко Є.В.
представника ОСОБА_1
позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , Державне підприємство «Черкаський державний завод хімічних реактивів» про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Черкаського районного суду Черкаської області, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , Державне підприємство «Черкаський державний завод хімічних реактивів» про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві від 15.02.2021 зазначено, що слідчим відділом ПМ ДПА в Черкаській області здійснювалось досудове слідство по кримінальному провадженню № 3601100047, відносно ОСОБА_2 за фактом незаконного виготовлення тютюнових виробів, шляхом відкриття підпільного цеху з недоброякісної сировини, що становить загрозу життя і здоров'я людини за ознаками злочину, передбаченого ч.ч.2 та 3 ст. 204 КК України. Під час досудового слідства по даному кримінальному провадженню 22.09.2011 працівниками податкової міліції був проведений огляд складських приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , який вона орендувала. В результаті проведеного огляду був складений протокол огляду місця події від 22.09.2011. Згідно цього протоколу у неї було вилучено 215 коробів тютюнового пилу загальною вагою 19 188 кг, 200 поліетиленових мішків з тютюновим пилом загальною вагою 1 346,5 кг, 2 дерев'яних сита, електричний млин, електричне сито, 4 пластикових відра, 2 каністри ємністю 5 літрів кожна. Весь товар належав ОСОБА_2 . Вказане майно згідно до протоколу огляду речових доказів від 20 жовтня 2011 року визнане речовими доказами і передано згідно акту прийому-передачі на зберігання від 20 жовтня 2011 року підприємству «Черкаський державний завод хімічних реактивів». 12.10.2011 було проведено обшук домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , під час якого у неї було вилучено 639 поліетиленових мішка з тютюновим пилом загальною вагою 5 454 кг. Протоколом огляду речових доказів від 13 жовтня 2011 року вилучене майно було визнано речовими доказами. Всього було вилучено 639 мішків загальною вагою 5 454 кг. Згідно вироку Черкаського районного суду від 18.02.2019 року зазначено, що вказане майно зберігається на підприємстві «Черкаський державний завод хімічних реактивів». В листі від 14.09.2020 начальника слідчого управління ГУ ДФС у Черкаській області Вій С. зазначено, що підприємство «Черкаський державний завод хімічних реактивів» повинно повернути їй 639 мішків тютюнового пилу вагою 5454 кг. 2 дерев'яних сита, подрібнювач. Крім того, 6 березня 2012 року співробітниками поліції був проведений обшук в орендованому нею приміщенні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Під час обшуку було вилучено 3 короби тютюнового пилу загальною вагою 749,7 кг, 1 поліетиленовий мішок тютюнового пилу вагою 29,7 кг. Вказане майно було передано на зберігання ФОП ОСОБА_3 згідно акту прийому-передачі від 20 березня 2012 року. 07.03.2012 був проведений обшук за місцем мого проживання по адресу: АДРЕСА_2 . Під час обшуку домоволодіння співробітниками податкової міліції було вилучено 3 короби тютюнового пилу загальною вагою 749,7 кг та одне пошкоджене сито. Вказане майно передано на зберігання ФОП ОСОБА_3 згідно акту прийому-передачі від 20 березня 2012 року. 06.03.2012 було проведено огляд автомобіля «Mersedes Bens Vito» д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться у її користуванні. Згідно до протоколу огляду місця події від 06.03.2012 було вилучено 30 мішків з тютюновим пилом. Проте, вказане майно не було визнано речовими доказами по справі, де поділось це майно їй невідомо. Цей протокол огляду місця події не був приєднаний до матеріалів кримінального провадження. Також, 21.03.12 року було проведено обшук в автомобілі «Mersedes Bens Vito» д.н.з. НОМЕР_1 , під час обшуку автомобіля було вилучено 32 поліетиленових мішків з тютюновим пилом загальною вагою 320 кг. Вказане майно було передано на зберігання ФОП ОСОБА_3 згідно акту прийому-передачі від 20 березня 2012 року. 26 березня 2012 року їй була вручена постанова про притягнення як обвинуваченого. Згідно до вказаної постанови позивача притягнули обвинуваченою по справі, пред'явивши обвинувачення в скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 204 КК України за незаконне виготовлення тютюнових виробів з недоброякісної сировини, що становить загрозу життя і здоров'я людей, за ч.1ст. 204 КК України за незаконне зберігання з метою збуту, транспортування з метою збуту та збут, незаконно виготовлених тютюнових виробів та за ч. 2 ст. 204 КК України за незаконне виготовлення тютюнових виробів шляхом відкриття підпільного цеху. В подальшому справа була скерована до Черкаського районного суду Черкаської області з обвинувальним актом. 9 квітня 2013 року Черкаський районний суд виніс вирок по кримінальній справі №601100047 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 204, ч.2 ст. 204 КК України, яким її було визнано винною у вчиненні вищевказаних злочинів. 2 липня 2013 року колегія суддів Апеляційного суду Черкаської області скасували вирок Черкаського районного суду, а справу направили на новий розгляд з тих підстав, що у вироку була неповнота та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону. 14 жовтня 2014 року Черкаський районний суд вдруге ухвалив вирок по цій справі і визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч.2 ст. 204 КК України. 10 березня 2015 року колегія суддів Апеляційного суду Черкаської області вдруге скасувала вирок Черкаського районного суду, а справу направила на новий розгляд з тих підстав, що у вироку була неповнота та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону. 4 квітня 2016 року Черкаський районний суд, без проведення додаткового розслідування, на підставі одних і тих же доказів, втретє ухвалює вирок, яким її визнав винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 204, ч.2 ст. 204 КК України. Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції вона подала апеляцію, проте Апеляційний суд Черкаської області 25 липня 2016 року постановив ухвалу, якою її апеляційна скарга була залишена без задоволення, а вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 4 квітня 2016 року без змін. У зв'язку з тим, що вирок набрав законної сили, а вона не сплатила штраф, 15.09.2016 року прокурор звернувся до суду з поданням про зміну покарання. У відповідності до цього подання прокурор просив суд змінити ОСОБА_2 покарання за вироком Черкаського районного суду від 04.04.2016 року у вигляді штрафу в розмірі 4 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 68 000 гривень на покарання у виді позбавлення волі, відповідно до норм щодо заміни покарання даного виду викладених у ч. 5 ст. 53 КК України. 22 листопада 2016 Черкаський районний суд Черкаської області ухвалив постанову про заміну засудженій ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 240 КК України у вигляді штрафу у розмірі чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян на покарання у вигляді 1 року 3 місяців 6 днів позбавлення волі. 10 березня 2017 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області скасувала постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2016 року про заміну несплаченої засудженою ОСОБА_2 штрафу покаранням у виді позбавлення волі та повернула справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Ухвалою ВССУ від 14 листопада 2017 року була скасована ухвала Апеляційного суду Черкаської області 25 липня 2016 року, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 22 січня 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області скасувала вирок від 4 квітня 2016 року Черкаського районного суду. 18 лютого 2019 року Черкаський районний суд Черкаської області постановив вирок по справі № 707/2006/13-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України, яким було визнано її, ОСОБА_2 невинною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України у зв'язку з відсутністю в моїх діях складу злочину. 01 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду постановила ухвалу, якою залишила вирок Черкаського районного суду Черкаської області в силі без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Станом на сьогоднішній день набрав законної сили вирок, яким її визнано невинуватою у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Такого висновку дійшов Верховний Суду України у постанові від 03.12.2014, справа № 6- 183цс14. Отже, вважає, що внаслідок проведення незаконних обшуків, незаконного вилучення та арешту майна, незаконного обвинувачення, незаконного засудження, обмеження в праві вільно переміщуватись (у зв'язку з обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд) вона має право на відшкодування шкоди в повному обсязі. Вказує, що її шкода складається з вартості майна, яке було вилучено у неї та не повернуто після рішення суду, вартості майна, яке було пошкоджено, витратами, які вона понесла у зв'язку з проведенням експертиз, витратами понесеними у зв'язку з наданням мені юридичної допомоги та моральної шкоди. На досудовому слідстві під час обшуків та оглядів у неї було вилучено таке майно:
22.09.2011 вилучено: 215 коробів тютюнового пилу загальною вагою 19 188 кг, 200 поліетиленових мішків з тютюновим пилом загальною вагою 1 346,5 кг, 2 дерев'яних сита, електричний млин, електричне сито, 4 пластикових відра, 2 каністри ємністю 5 літрів кожна;
12.10.2011 вилучено: 639 поліетиленових мішка з тютюновим пилом загальною вагою 5 454 кг; 2 дерев'яних сита, подрібнювач;
06.03.2012 вилучено: 3 короби тютюнового пилу загальною вагою 749,7 кг, 1 поліетиленовий мішок тютюнового пилу вагою 29,7 кг;
07.03.2012 вилучено:3 короби тютюнового пилу загальною вагою 749,7 кг, одне пошкоджене сито.
06.03.2012 вилучено 30 мішків з тютюновим пилом.
21.03.2012 вилучено 32 поліетиленових мішків з тютюновим пилом загальною вагою 320 кг. Під час судового розгляду справи суддею Тептюк Є.П. була ухвалена постанова щодо встановлення місця знаходження речових доказів по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1, ч.2 ст. 204 КК України. У відповідь на ухвалу були вчинені дії старшим слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Черкаській області Гребенюком М.М. по виявленню місцезнаходження речових доказів. Згідно листа від 18.07.2018 року № 7874 зазначено, що проведено огляд складських приміщень в ДП «Черкаський державний завод хімічний реактивів» за адресою м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21. В ході огляду складського приміщення в «Складу № 2» встановлено, що в ньому зберігається велика кількість картонних коробів ємністю близько 1 м3, в яких насипом знаходиться суміш трав'яного походження (тютюн). Також в сусідньому приміщенні зберігається значна кількість суміші трав'яного походження (тютюн), частина якої знаходиться в пошкоджених мішках, а інша насипом на підлозі. Встановити загальну вагу вказаної суміші не представилось за можливе у зв'язку з відсутністю технічних можливостей, а саме: відсутності погружчиків та вагів. Після набрання законної сили вироку суду позивачу частково був повернутий тютюновий пил з ДП «Черкаський державний завод хімічний реактивів».Так, згідно до акту від 7 жовтня 2020 року їй були передані наступні речові докази: тютюновий пил в кількості 6 879,939 кг; дерев'яні сита в кількості 3 шт.; картонні короби 61 шт.; електричне сито без двигуна 1шт. У зв'язку з тим, що частина тютюнового пилу була зіпсована і не могла використовуватись за призначенням вона відмовилась отримувати залишки гнилі та повідомила, що буде проводити експертне дослідження на предмет визначення якості залишків тютюнового пилу. 28.10.2020 вона разом з експертом Черкаської ТПП з'явилась на ДП «Черкаський державний завод хімічний реактивів» для проведення експертного дослідження. Проте у допуску було відмовлено з огляду на те, що залишки тютюнового пилу утилізовані. 16 листопада 2020 року експерти Черкаської ТПП склали експертний звіт № В-754. Дослідження проводилось по фотокарткам, які були відзняті нею під час передачі їй речових доказів 7 жовтня 2020 року. Згідно до висновків експертного дослідження зазначено, що тютюновий пил виявись неякісним через наявність слідів замокання та гнилі, втратив первинну якість, товарний вигляд та не може бути використаний за призначенням. Згідно до акту прийому-передачі на зберігання від 20 жовтня 2011 року підприємству «Черкаський державний завод хімічних реактивів» було передано 215 коробів тютюнового пилу загальною вагою 19 188 кг, 200 поліетиленових мішків з тютюновим пилом загальною вагою 1 346,5 кг, 2 дерев'яних сита, електричний млин, електричне сито, 4 пластикових відра, 2 каністри ємністю 5 літрів кожна. З огляду на це вбачається, що внаслідок неналежного зберігання тютюнового пилу відповідальними особами ДП «Черкаський державний завод хімічний реактивів» вона не змогла отримати тютюновий пил в кількості 13 654,5 кг ((19 188 + 1 346,5) - 6 879,939). Крім того, їй було передано електричне сито без двигуна, що свідчить про пошкодження мого майна та взагалі не повернутий електричний млин та 4 пластикових відра. Також ОСОБА_2 не було повернуто з ДП «Черкаський державний завод хімічний реактивів» 639 мішків тютюнового пилу вагою 5454 кг, 1 дерев'яне сито та подрібнював всупереч вироку Черкаського районного суду від 18 лютого 2019 року. Згідно до листа від 08.10.2020 заступника начальника управління - начальника першого ВРКП СУ ГУ ДФС у Черкаській області Сук Івана їй було рекомендовано звернутись ФОП ОСОБА_3 та отримати своє майно, яке перебувало на відповідальному зберіганні у нього. На підставі до актів прийому передачі у ФОП ОСОБА_3 перебувало на зберіганні наступне майно: 6 картонних коробів вагою 1 500 кг; 1 ручне сито в пошкодженому стані; 32 мішки з тютюновим пилом вагою 320 кг; 1 мішок з тютюновою сировиною вагою 30 кг. Проте, зустрівшись з ФОП ОСОБА_3 останній відмовив у поверненні будь-якого майна пославшись на те, що у нього нічого не має. З огляду на викладене вище вбачається, що у зв'язку з неповерненням вилученого майна їй завдано збитки. Вказує, що станом на сьогоднішній день ринкова вартість 1 кг тютюнового пилу становить 76 грн. Всього їй не було повернуто тютюнового пилу загальною вагою 21 259 кг: 22.09.2011-13 654,5 кг; 12.10.2011-5 454 кг; 06.03.2012 -780 кг; 07.03.2012 -750 кг; 06.03.2012 - 300 кг; 21.03.2012 - 320 кг. Ринкова вартість 21 259 кг тютюнового пилу становить 1 658 202 грн. Також вона зазнала збитки у зв'язку з неповерненням мені 1 ручного сита, 1 дерев'яного сита, подрібнювана, електричного млина, 4 пластикових відер. Крім того, їй завдані збитки у зв'язку з пошкодженням електричного сита, яке було їй повернуто в несправному стані і без двигуна. Звертаючись до суду про відшкодування майнової шкоди вона не може визначити вартість подрібнювана, електричного млина, сит, відер та вартість збитків у зв'язку з пошкодженням електричного сита. У зв'язку з чим має намір заявляти клопотання про проведення експертного дослідження з метою визначення ринкової вартості не повернутого майна та визначення збитків у зв'язку з пошкодженням майна. Крім того, за проведення експертизи та складання експертного дослідження № В- 754 від 16 листопада 2020 року нею були сплачені кошти в сумі 2 664 грн. Під час судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню її у вчиненні злочину передбаченого ч.1, ч.2 ст. 204 КК України їй довелось укласти договір про надання правничої допомоги з адвокатом Фесик І.А. За надання правничої допомоги вона сплатила кошти в сумі 71 500 грн. адвокату. Крім майнової шкоди ОСОБА_2 завдана і моральна шкода. Розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним судженням, таким, що потребує ретельного дослідження в кожному окремому випадку. У кримінальному провадженні відлік часу, на думку ЄСПЛ, починається з моменту висунення обвинувачення в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включається й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, та «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і, що істотно впливають на становище підозрюваного» (справа «Екле проти ФРН»). Вважає, що для неї перебіг цього строку почав спливати з 22.09.2011, тобто з моменту проведення першого огляду приміщення, яке вона орендувала за адресою АДРЕСА_1 . В той день її було незаконно позбавлено права на володіння майном у зв'язку з вилученням 215 коробів тютюнового пилу, 200 мішків з тютюновим пилом, електричного сита та електричного млина. Виправдувальний вирок набрав законної сили 01 вересня 2020 року. З урахуванням цього період перебування її під слідством і судом становить вісім років 11 місяців та 8 днів. Тож, з урахуванням вимог ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування коди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", вона маЄ право вимоги на відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, щонайменше у розмірі 642 000, 00 грн. (107 місяців під судом та слідством * 6 000 грн. мінімальна заробітна плата в Україні на січень 2021 року). Проте, звертаючись до суду вважає, що її шкода є значно більшою, оскільки органами досудового слідства, прокуратури та суду їй завдали моральних втрат, які призвели до порушення її нормальних життєвих зв'язків та вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. До порушення кримінального провадження одним із її захоплень було вирощування сільськогосподарської продукції. Вона займалась натуральним вирощуванням продуктів. Захоплюючись цим, вона замість мінеральних добрив стала застосовувати тютюновий пил, який вносився в землю як органічне добриво. Спочатку використовувала у себе на городі, а з часом стала торгувати, як органічними добривами. Для цього вона зареєструвалась як суб'єкт підприємницької діяльності. Проте, порушення відносно неї кримінальної справи призвело до того, що все чим вона займалась було зруйновано. Весь тютюновий пил був вилучений, як і вилучений транспортний засіб, який вона використовувала для задоволення власних потреб та здійснення підприємницької діяльності. Починаючи з вересня 2011 року, у зв'язку з вилученням її майна, вона не мала право займатись торгівлею органічними добривами у зв'язку з чим підприємницька діяльність була припинена і вона втратила джерело доходу. Вищевказані обставини та проведення досудового слідства призвели до порушення її нормальних життєвих зв'язків та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. На протязі майже 9 років, протягом розслідування і розгляду кримінальної справи, вона змушена була перебувати під тягарем обвинувачення у злочині. Ці обставини викликали у неї відчуття приниження та повної безпорадності. А коли вирок суду про визнання її винною набрав законної сили, вона впала в глибоку депресію. Про сильний емоційний зрив можуть повідомити її близькі, які перебували той час поруч з нею. Вона захищала себе усіма засобами. Після неодноразового перегляду справи в судах вона втратила віру в те, що прокурор дійсно хоче встановити істину в цій кримінальній справі. Дії прокурора під час судового розгляду зводились до спотворення наявних доказів і нехтування вказівками як Вищого Спеціалізовано Суду України, так і Черкаського апеляційного суду. І такі дії завдавали їй додаткових страждань. При кожному новому розгляді кримінальної справи оголошувались одні і ті самі документи, допитували одних і тих самих свідків, які в певний момент просто перестали з'являтись до суду. Перебування в стані постійного стресу від усього вищенаведеного сильно відобразилось на її особистому житті. Вона не мала можливості планувати своє життя на свій розсуд. Перебуваючи під запобіжним заходом у вигляді підписки про невиїзд, вона позбавлена була можливості вільно переміщуватись. Очевидним є той факт, що наявність запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та сам факт розгляду кримінальної справи відносно неї, безумовно позбавляли її будь-якої потенційної можливості реалізації своїх конституційних прав на переміщення як по території України, так і за її межами. Також вона вимушена була докладати додаткових зусиль для підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновлення ділової репутації. Протиправні дії працівників податкової поліції щодо неї, викликали у неї відчуття приниженої гідності, тривоги, вона переживала сильний емоційний стрес. На фоні емоційного стресу вона стала більш нервовою та замкнутою, погіршився сон. Протягом тривалого часу вона не могла повноцінно спілкуватись зі своїми рідними та друзями, жити активним життям, який вона вела до незаконного кримінального переслідування, у зв'язку з чим були порушені її нормальні життєві зв'язки і вона була вимушена прикладати додаткові зусилля для організації та нормалізації свого життя. У зв'язку з переслідуванням з боку правоохоронних органів, вона зазнала душевні переживання, втратила авторитет серед оточення, зазнала надзвичайного впливу, що призвело до глобальної зміни її життєвого укладу та завдало їй значних страждань. Порушення її конституційних прав, не можливість реалізувати своє конституційне право бути обраним, переживання та страждання через незаконний обшук її оселі, обшук транспортного засобу, вилучення її майна, незаконне притягнення її як обвинуваченої та незаконне засудження призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків та вимушених змін в організації її життя. Дуже великі моральні страждання у неї викликало подання прокурора про заміну призначеного покарання та постанова Черкаського районного суду від 22 листопада 2016 про заміну їй покарання за ч.2 ст. 240 КК України у вигляді штрафу на покарання у вигляді 1 року 3 місяців 6 днів позбавлення волі. На той час, коли суд ухвалював рішення про позбавлення її волі, ВССУ постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки подана касаційна скарга адвокатом Коваль О.Є. не відповідала вимогам кримінального процесуального закону. Тільки завдяки адвокату Фесик І.А., який зміг скласти касаційну скаргу, по якій було відкрито провадження ВССУ та апеляційну скаргу на постанову від 22 листопада 2016 Черкаського районного суду вона не опинилась за «гратами». Але протягом цього тривалого часу вона перебувала в стресовому стані, доки не були скасовані незаконні судові рішення. Ці хвилювання та нервові потрясіння дали про себе знати. Стан мого здоров'я дуже погіршився, що підтверджує медичними документами, які підтверджують її стан здоров'я. Намагання притягнути її до кримінальної відповідальності, а в подальшому і позбавити волі, негативним чином вплинули на стан її здоров'я. За час перебування під слідством вона стала на облік як гіпертонік. Тож, з урахуванням зазначених обставин її моральна шкода складається з: 1 284 000,00 грн. (12 000 грн. (подвійний розмір мінімальної заробітної плати) х 107 місяців за час перебування під слідством та судом); 60 000,00 грн. - 10 мінімальних заробітних плат (сатисфакція за порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо порушення недоторканності житла та володіння позивача); 600 000 грн. - 100 мінімальних заробітних плат (сатисфакція за порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції щодо порушення прав позивача на володіння власним майном). Всього 1 944 000 грн. Орієнтовний розрахунок судових витрат, які вона очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 25 000 грн. це витрати на оплату послуг адвоката та судові витрати пов'язані з оплатою коштів на проведення експертизи.
На підставі викладеного вище, просить суд у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди у зв'язку з незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку кошти в сумі 1 710 866 грн.; в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку кошти в сумі 1 944 000 грн., стягнути з Державної казначейської служби України на її користь понесені по справі судові витрати.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18.02.2021 визначено підсудність цивільної справи Придніпровському районному суду м. Черкаси.
Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2021, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М. визначена для розгляду справи № 707/324/21 (провадження № 2/711/1369/21).
Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвалою суду від 11.03.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження.
29.03.2021 представником відповідача Черкаської обласної прокуратури Палій О.О. до суду подано відзив на позовну заяву, у якому вважають, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Установлено, що досудове слідство (за КПК України 1960 року) у кримінальній справі № 3601100047 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1, ч. 2 та 3 ст. 204 КК України проводилося СВ ПМ ДПА в Черкаській області (СУ ДПС у Черкаській області), яка порушена 29.09.2011. Приводами та підставами для порушення кримінальної справи стали матеріали дослідної перевірки, зібрані працівниками ГВПМ ДПІ у м. Черкаси. Згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою отримання прибутку від незаконної реалізації підакцизних товарів - тютюнових виробів, в порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових напоїв» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, в період з червня 2010 по березень 2012 року незаконно, не маючи відповідної ліцензії та спеціального дозволу, займалася придбанням, зберіганням, у спеціально обладнаному приміщенні, транспортуванням :ом незаконно виготовлених тютюнових виробів. У ході досудового слідства не було встановлено достатніх підстав для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу, а тому від неї 26.03.2012, відповідно до г ч. З ст. 148 КПК України (1960 року) відібрано письмове зобов'язання про на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а к про те, що вона повідомить про зміну свого місця перебування. Вказане зобов'язання не відноситься до запобіжних заходів і не спричиняє повідних обмежень та наслідків, у тому числі у разі його порушення. За результатами проведеного досудового слідства 03.04.2012 заступником прокурора Черкаської області Вегерою В.М. затверджено обвинувальний висновок та цього ж дня кримінальну справу в порядку ст. 232 КПК України 1960 року направлено до Черкаського районного суду для розгляду по суті. Речові докази - тютюн, вилучені у ході досудового слідства, слідчим передано на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_3 та до ДП «Черкаський державний завод хімічних реактивів». Водночас, відповідно до вимог ч. 2 ст. 79 КПК України (1960 року) при правленні справи до суду речові докази передаються разом із справою. Отже, починаючи з 03.04.2012 речові докази у справі вибули з відання органу слідства прокурора та обраховувались за Черкаським районним судом, який розглядав кримінальну справу. У ході розгляду справи у суді змінено обвинувачення та з кваліфікації дій ОСОБА_2 виключено ч. 3 ст. 204 КК України. За результатами судового розгляду вироком Черкаського районного суду Черкаси від 09.04.2013 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 204 КК України, та з дотриманням вимог ст. 70 КК України призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 4 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення. Вказане рішення суду прокуратурою області оскаржено в апеляційному порядку у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, а ОСОБА_2 з вимогою закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного Черкаської області апеляційні скарги прокурора та ОСОБА_2 задоволено частково, вирок Черкаського районного суду від 09.04.2013 скасовано, а кримінальну справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. За результатами нового судового розгляду вироком Черкаського районного Черкаської області від 14.10.2014 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 204 КК України, та з дотриманням вимог ст. 70 КК України призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 8 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення. Вказане рішення суду прокуратурою області оскаржено в апеляційному порядку у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та порушення вимог процесуального законодавства, а ОСОБА_2 - з вимогою закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного Черкаської області від 10.03.2015 апеляційні скарги прокурора задоволено, а ОСОБА_2 - задоволено частково, вирок Черкаського районного суду від 14.10.2014 скасовано, а кримінальну справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Вироком Черкаського районного суду м. Черкаси від 04.04.2016 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 104 КК України, та з дотриманням вимог ст. 49 КК України звільнено від покарання за ч. 1 ст. 204 КК України, а за ч. 2 ст. 204 КК України призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 4 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, долю речових доказів вирішено згідно зі ст. 81 КПК України. Вказане рішення суду прокуратурою області оскаржено в апеляційному порядку у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та порушення вимог процесуального законодавства, а ОСОБА_2 - з вимогою закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 25.07.2016 апеляційні скарги прокурора та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Черкаського районного суду від 04.04.2016 - без змін. Зазначені рішення судів оскаржено в касаційному порядку прокурором - у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та порушення вимог процесуального законодавства, а ОСОБА_2 - у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.11.2017 касаційні скарги прокурора та засудженої задоволено частково, ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу повернуто на новий апеляційний розгляд. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22.01.2018 вирок Черкаського районного суду від 04.04.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами судового розгляду кримінальної справи вироком Черкаського районного суду від 18.02.2019 ОСОБА_2 виправдано за ч. 1 та ч. 2 ст. 204 КК України, у зв'язку з відсутністю складу злочину. В основу такого рішення судом покладено те, що, на думку суду, органом досудового слідства не доведено обізнаність ОСОБА_2 в тому, що вона вчиняє дії з підакцизним товаром, а не з відходами, а також факт його збуту з метою вживання як тютюнових виробів, а не добрив, як стверджує підсудна. Вказаний вирок 28.02.2019 оскаржено прокурором в апеляційному порядку, у зв'язку істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, з неправильним застосуванням кримінального закону, а також через невідповідність висновку суду про невинуватість підсудної фактичним обставинам справи. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Черкаського апеляційного суду від 01.09.2020 у задоволенні апеляції прокурора відмовлено. На вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 18.02.2019 та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 01.09.2020 стосовно ОСОБА_2 за ч.ч.1, 2 ст. 204 КК України 25.11.2020 обласною прокуратурою подано касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 18.02.2021 кримінальну справу стосовно ОСОБА_2 призначено до розгляду в касаційному порядку на 15.04.2021. Виходячи із загальних засад відповідальності за заподіяну майнову та моральну шкоду, передбачені вимогами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, за наявності вини. Вказані статті унормовують загальні підстави для відшкодування шкоди у рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Доведенню підлягає протиправна поведінка заподіювача, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Задоволення позовних вимог за відсутності в діях обласної прокуратури ознак деліктного правопорушення є покладанням на обласну прокуратуру не передбаченої законом юридичної відповідальності. Факт заподіяння шкоди доводить позивач, який повинен у підтвердження доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків, здоров'я і відновлення стосунків з оточуючими людьми тощо. Щодо доводів про відшкодування моральної шкоди зазначають, що у даній справі позивач не надав до суду доказів, у частині вжиття зусиль для галізації життєвих зв'язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, тощо. Доказів про протиправну поведінку посадових осіб органу досудового розслідування про вчинення протиправних дій, внаслідок яких, позивачу завдано моральної шкоди у матеріалах справи відсутні. Разом з тим, позивачем надано документи медичного характеру про проходження лікування та погіршення стану здоров'я, проте не надано документів, які б підтверджували, що саме внаслідок дій працівників органу досудового розслідування у останньої погіршився стан здоров'я. Документів, які б підтверджували, що позивач була повністю здорова до початку досудового слідства, суду надано не було, а отже стверджувати, що у останньої погіршився стан здоров'я у зв'язку з притягненням останньої до кримінальної відповідальності немає підстав. Слід також зазначити, що право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на відшкодування-процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію. Постанова про притягнення як обвинуваченої ОСОБА_2 винесено 26.03.2012. Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_2 перебувала під слідством та судом 101 місяць 6 днів, а отже при розрахунку моральної шкоди необхідно врахувати, що мінімальний розмір моральної шкоди необхідно врахувати, що мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_2 під слідством та судом становить 229 723,6 грн. (2 270 грн. * 101 міс. 6 дн.). Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 становить 6000 грн. Однак, згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 270 грн. У даному випадку, зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на цей час законодавцем не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди, слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017. Щодо доводів про відшкодування майнової шкоди зазначають, що позивач вказує, що під час досудового та судового розгляду було втрачено та пошкоджено її майно, яке було вилучено у ході досудового слідства та визнано в подальшому речовими доказами. З приводу доводів позивача про відшкодування шкоди у зв'язку із втратою речових доказів зазначають наступне. Речові докази - тютюн, вилучені у ході досудового слідства, слідчим передано на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_3 та до ДП «Черкаський державний д хімічних реактивів». Встановлено, що за результатами проведеного досудового слідства 03.04.2012 заступником прокурора Черкаської області Вегерою В.М. затверджено обвинувальний висновок та цього ж дня кримінальну справу в порядку ст. 232 КПК України 1960 року направлено до Черкаського районного суду для розгляду по суті. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 79 КПК України (1960 року) при направленні справи до суду речові докази передаються разом із справою. Отже, починаючи з 03.04.2012 речові докази у справі вибули з відання органу слідства і прокурора та обраховувались за Черкаським районним судом, який розглядав кримінальну справу. До майнової шкоди позивач відніс витрати на правничу допомогу, надану адвокатом Фесиком І.А. упродовж 2012 - 2021 років у сумі 71 500 грн. Однак, згідно вироку Черкаського районного суду від 04.04.2016 та в ухвалі апеляційного суду Черкаської області від 25.07.2016 захисником обвинуваченої зазначено ОСОБА_4 . Отже доводи позивача щодо надання їй правничої допомоги упродовж 2012 - 2021 років саме адвокатом Фесиком І.А. не підтверджується матеріалами справи. Крім того, довідка надана адвокатом Фесиком І.А. від 29.01.2021 про надання послуг не є платіжним фінансовим документом, що може свідчити про факт сплати певної грошової суми та фактично понесених витрат позивачем. Посилання захисника Фесика І.А. на постанову Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19 є не обґрунтованим, оскільки, згідно з позицією суду викладеною у постанові ВС, про вирішення питання щодо відшкодування коштів за надання правничої допомоги адвокатом на підтвердження надання правничої допомоги було нададано суду акт виконаних робіт. У даній справі за позовом ОСОБА_2 актів виконаних робіт не надано (п. 39 постанови ВС від 16.04.2020 у справі " 17/4597/19). Щодо відшкодування позивачу коштів за проведення експертизи № В-754 від 16.11.2020 вважають, що вказана експертиза не може прийматись до уваги, оскільки висновок експертизи не відповідає встановленим законодавством вимогам. Так, у вказаному висновку експерта не зазначено методику, яку використовували експерти здійсненні дослідження, яким чином вдалось надати висновки щодо кількості та вартості майна без дослідження об'єкта в натурі, а лише за фотокартками. З вказаної експертизи не можливо встановити, яку саме кількість об'єктів було досліджено, які з них є непридатними для подальшого використання. Крім того, свідоцтво на право проведення експертизи експерта Суботіної Е.І. втратило чинність з 25.11.2008. Враховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено, що відносно нього з боку слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні вчинені протиправні дії допущена протиправна бездіяльність та у порушення яких саме норм права вона виразилась, також не надано належних доказів спричинення їй моральної та майнової шкоди, отже не доведено обґрунтування підставності вимог, їх відповідності чинному законодавству, просять у позові ОСОБА_2 про шкодування моральної та майнової шкоди відмовити.
В ході розгляду справи представником позивача неодноразово було подано заяву про зміну підстав позовних вимог, зокрема, у судовому засіданні 13.05.2021 (у подальшому направлена поштовим зв'язком та зареєстрована 17.05.2021 канцелярією суду), у яких підтримано обґрунтування та доводи, викладені у позовній заяві, проте додатково зазначено, що у первинному позові не було вказано, що 12.10.2011 року у позивача також було вилучено подрібнювач «Ехреrt Garden» та два дерев'яні сита, як вбачається з протоколу обшуку від 12.10.2011, де вказано, що у позивача було вилучено наступне майно: подрібнювач «Ехреrt Garden»; мішки білого кольору в кількості 620 шт. заповнені сировиною схожою на тютюн; картонний ящик в якому містилось 7 мішків, заповнених сировиною з запахом тютюну; два дерев'яні сита, два металевих вала. В протоколі огляду речових доказів від 13.10.2011 вказано, що оглянуто речі, які було вилучено згідно до протоколу обшуку від 12.10.2011 року в домоволодінні ОСОБА_2 , а саме 639 мішків з тютюновою сировиною, ручне дерев'яне сито, краї якого обтягнені тканиною, ручне дерев'яне сито прямокутної форми, металевий вал з тримачами в кількості 2 штуки, подрібнювач «Ехреrt Garden». Зауважує, що в первинному позові вказувалось, що в листі від 14.09.2020 начальника слідчого управління ГУ ДФС у Черкаській області Вій С. зазначено, що підприємство «Черкаський державний завод хімічних реактивів» повинно повернути позивачу 639 мішків тютюнового пилу вагою 5454 кг, 2 дерев'яних сита та подрібнювач. Станом на сьогоднішній день набрав законної сили вирок, яким ОСОБА_2 визнано невинуватою у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 спи 204, ч. 2 спи 204 КК України. Внаслідок проведення незаконних обшуків, незаконного вилучення та арешту майна, незаконного обвинувачення, незаконного засудження, обмеження в праві вільно переміщуватись (у зв'язку з обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд) позивач має право на відшкодування шкоди в повному обсязі. Шкода завдана позивачу складається з вартості майна, яке було вилучено у неї і не повернуто після рішення суду, вартості майна, яке було пошкоджено, витратами які позивач понесла у зв'язку з проведенням експертиз та на оплату правничої допомоги. Також у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивачу завдана і моральна шкода. Наголошує, що відповідальним особам ДП «Черкаський державний завод хімічний реактивів» передавалось майно вилучене у позивача 12.10.2011 під час обшуку її домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , про яке вказано вище: 639 поліетиленових мішків з тютюновим пилом загальною вагою 5 454 кг, 1 короб, 2 дерев'яних сита та подрібнювач «Ехреrt Garden». Проте позивачу не було повернуто з ДП «Черкаський державний завод хімічний реактивів» 639 мішків тютюнового пилу вагою 5454 кг, 1 дерев'яне сито та подрібнювач «Ехреrt Garden» всупереч вироку Черкаського районного суду від 18 лютого 2019 року. Окрім цього, позивачу не були повернуті картонні короби, які вилучались. Так, всього було вилучено 222 картонних короби, а повернуто тільки 61. У зв'язку з неповерненням 161 картонного короба позивач зазнала збитків. Розмір завданої шкоди може бути визначений тільки шляхом проведення судової товарознавчої експертизи. Звертаючись до суду про відшкодування майнової шкоди позивач не може визначити вартість з урахуванням зносу подрібнювана «Ехреrt Garden», електричного млина, дерев'яного сита, відер, картонних коробів та вартість збитків у зв'язку з пошкодженням електричного сита. У зв'язку з чим позивач в позовній заяві вказувала, що буде заявляти клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи. Тобто, позивач змінює підстави позовних вимог шляхом доповнення переліку вилученого та неповернутого майна подрібнювачем «Expert Garden» та двома дерев'яними ситами. В іншому підтримано доводи та вимоги позовної заяви, просить в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди у зв'язку з незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України кошти в сумі 1 710 866 грн. та моральної шкоди в сумі 1 944 000 грн.
В свою чергу, представником відповідача Черкаської обласної прокуратури Палій О.О. 28.05.2021 до суду подано відзив на заяву про зміну підстав позовних вимог, у якому викладені доводи та обґрунтування своїх заперечень, аналогічні відзиву на позовну заяву подану 29.03.2021. Крім того, просить звернути увагу суду на не відповідність позовної заяви вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК, оскільки позивачем подано позов до кількох відповідачів, про те не зазначено конкретні позовні вимоги до кожного з них, тому відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК вважає, що заява повинна бути залишена без розгляду. Між тим, наголошено, що позивачем не доведено, що відносно неї з боку слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні вчинені протиправні дії допущена протиправна бездіяльність та у порушенні яких саме норм права вона виразилась, також не надано належних доказів спричинення їй моральної та майнової шкоди, отже не доведено обґрунтування підставності вимог, їх відповідності чинному законодавству, просить у позові ОСОБА_2 про відшкодування моральної та майнової шкоди відмовити.
Ухвалою суду від 02.06.2021 у справі призначено судову товарознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 23.09.2021 ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.06.2021 про призначення судової товарознавчої експертизи у даній справі без змін.
Ухвалою суду від 01.10.2021 поновлено провадження у справі.
08.10.2021 представником позивача адвокатом Фесиком І.А до суду подано заяву про зміну підстав позовних вимог, яка є остаточною та актуальною на час розгляду справи, відповідно до якої зазначено, що при зверненні до суду в позовній заяві зазначалось таке. У зв'язку з неповерненням вилученого майна позивачу завдано наступні збитки в сумі 1 658 202 грн. Також позивач зазнала збитки у зв'язку з неповерненням 1 ручного дерев'яного сита, подрібнювача «Expert Garden», електричного млина, 4 пластикових відер, 161 картонного коробу. Крім того, позивачка зазначала, що їй завдані збитки у зв'язку з пошкодженням електричного сита, яке було повернуто в несправному стані і без двигуна, витратами, які понесла позивач в сумі 2 664 грн. за проведення експертизи та складання експертного дослідження № В-754 від 16 листопада 2020 року та витратами на оплату послуг адвоката, який представляв її інтереси під час кримінального провадження в сумі 71 500 грн. Звертаючись до суду про відшкодування майнової шкоди позивач не могла визначити вартість з урахуванням зносу подрібнювана «Expert Garden», 1 кг тютюнового пилу, електричного млина, дерев'яного сита, відер, картонних коробів та вартість збитків у зв'язку з пошкодженням електричного сита.
Аналогічну заяву було подано до суду 11.10.2021.
28.10.2021 представником відповідача Черкаської обласної прокуратури Палій О.О. до суду подано відзив на заяву про зміну підстав позовних вимог від 04.10.2021, у якому зазначено підставою для звернення позивача з позовом до суду є наявність стосовно неї виправдувального вироку Черкаського районного суду від 18.02.2019, який залишений в силі ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 01.09.2020. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.06.2021 призначено судову товарознавчу експертизу, проведення експертизи доручено експертам Черкаської торгово-промисловій палаті, яка проведена 16.08.2021 № О-566 та скерована до суду. Не погоджуючись із законністю призначення вищевказаної експертизи Черкаською обласною прокуратурою ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.06.2021 про призначення судової товарознавчої експертизи оскаржено до Черкаського апеляційного суду. Постановою Черкаського апеляційного суду від 23.09.2021 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги Черкаської обласної прокуратури про скасування ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.06.2021 про призначення судової товарознавчої експертизи. Отже, судово - товарознавча експертиза проведена експертами Черкаської торгово - промисловій палаті в той час, коли ухвала Придніпровського районного м. Черкаси від 02.06.2021 про призначення судової товарознавчої експертизи не набрала законної сили. Тому очевидним є те, що проведена експертиза, на підставі ухвали суду, яка не набрала законної сили, є недопустимим доказом у справі. 23.10.2021 до обласної прокуратури надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Фесика І.А. про зміну підстав позовних вимог, з якої вбачається, що позивач змінює підстави позовних вимог шляхом зменшення розміру відшкодування майнової шкоди, на підставі проведеної судової товарознавчої експертизи № О -566 від 16.08.2021, з 1 710 866 грн. на 1 668 082, 92 грн. Крім того, вказує, що Черкаська обласна прокуратура заперечує проти задоволення позову ОСОБА_2 , оскільки позивачем не доведено, що відносно неї з боку слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні вчинені протиправні дії чи допущена протиправна бездіяльність та у порушення яких саме норм права вона виразилась, також не надано належних доказів спричинення їй моральної та майнової шкоди, отже не доведено обґрунтування підставності вимог, їх відповідності чинному законодавству, обґрунтування незгоди з позовною заявою, викладені у відзиві Черкаської обласної прокуратури від 26.03.2021 №15/2 -360вих21, а отже і судові витрати по справі покласти на позивача.
За результатами проведеної судово-товарознавчої експертизи у висновку № О - 8 складеного 18 лютого 2022 року Черкаською Торгово-промисловою палатою зазначено, що вартість майна станом на 10.08.2021 становить: тютюнового пилу - 73,30 грн/кг; ручного дерев'яного сита прямокутної форми 648,72 грн/шт.; подрібнювача «Expert Garden» 3 218 грн; електричного млина 16 800 грн.; пластикових відр 10 л- 40,50 грн/шт., 20 л - 62,10 грн/шт.; картонного коробу 69,30 грн/шт.; вартість збитків у зв'язку з пошкодженням електричного сита 3 605,00 грн.
Ухвалою суду від 23.02.2022 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 18.05.2022 закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 15.09.2022 ГУ ДФС у Черкаській області залучено як співвідповідача.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Фесик І.А. підтримав позовні вимоги у останній їх редакції від 08.10.2021 та просив їх задовольнити у повному обсязі. Окремо додав, що вважає, що права позивача порушені з 22.09.2011 з моменту огляду та вилучення майна позивача. Майнова шкода полягає у тому, що вилучене майно не повернуто позивачу у повному обсязі, а те, що повернули - є пошкодженим. Крім того, позивач зазнала майнової шкоди у розмірі 71500 грн., як сплату коштів за послуги адвоката, який здійснював її захист з вересня 2012 року. Вважає, що Черкаський районний суд Черкаської області не роз'яснив порядок щодо відшкодування шкоди та не встановив її обсяг, також судом виносились незаконні вироки щодо неї. Також у розмір матеріальної шкоди входить і кошти за сплату коштів за проведення експертизи. Розмір моральної шкоди обґрунтовує тим, що її незаконно притягнули до відповідальності, незаконно провели обшуки її майна та автомобіля, незаконно користувались її майном, вона захищалась від незаконного притягнення до відповідальності.
Представник Черкаської обласної прокуратури позовні вимоги не визнала та просила відмовити у повному обсязі. Вважає, що період часу з якого може бути відшкодування є 26.03.2012, отже строк становить 101 місяць та 6 днів, а відшкодування моральної шкоди становить 678040 грн. Окрім цього, вважає розмір матеріальної шкоди недоведеним, так, у висновку експерта є посилання на пояснення ОСОБА_2 щодо опису майна, а також посилання на використання інформації з мережі Інтернет, виробників та продавців. Окрім цього, у висновку не зазначено який саме пил був наданий для проведення такої експертизи. Зауважила, що при визначенні вартості експертизи використовувалась інформація про ринкову вартість аналогів найближчих до характеристик майна наданого на дослідження. Також, у експертизі зазначається, що експерт визначив опис та стан/знос майна на дату його конфіскації на підставі наданої інформації позивачем та зазначено, що стан є новим, але дана річ, коли вилучалась, вже була у використанні. За таких обставин вважає, що висновок не може бути належним та допустимим доказом та не може бути врахований судом. Додала, що вважає розмір гонорару завищеним, а твердження щодо отримання коштів на підставі довідки не заслуговують на увагу.
Представники інших відповідачів у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Представник третьої особи адвокат Москаленко Є.В. заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив такі обставини та відповідні ним правовідносини.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).
Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до копії постанови від 26.03.2012 притягнуто як обвинувачену у справі та пред'явлено їй обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 203 КК України.
Учасниками справи не спростовуються наступні факти та вони підтверджуються наданими копіями судових рішень.
Так, 9 квітня 2013 року Черкаський районний суд виніс вирок по кримінальній справі №601100047 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч.2 ст. 204 КК України, яким її було визнано винною у вчиненні вищевказаних злочинів.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області 2 липня 2013 року скасовано вирок Черкаського районного суду, а справу направлено на новий розгляд.
Вироком від 14 жовтня 2014 року Черкаського районного суду позивача визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.І ст. 204, ч.2 ст. 204 КК України.
Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Черкаської області 10 березня 2015 року скасовано вирок Черкаського районного суду, а справу направлено на новий розгляд.
Вироком від 4 квітня 2016 року Черкаського районного суду ухвалено вирок, яким ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.І ст. 204, ч.2 ст. 204 КК України.
Апеляційний суд Черкаської області 25 липня 2016 року постановив ухвалу, якою апеляційна скарга позивача була залишена без задоволення, а вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 4 квітня 2016 року без змін.
22 листопада 2016 Черкаський районний суд Черкаської області ухвалив постанову про заміну засудженій ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 240 КК України у вигляді штрафу у розмірі чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян на покарання у вигляді 1 року З місяців 6 днів позбавлення волі.
10 березня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області скасовано постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2016 року про заміну несплаченої засудженою ОСОБА_2 штрафу, покаранням у виді позбавлення волі та повернула справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвалою ВССУ від 14 листопада 2017 року була скасовано ухвалу Апеляційного суду Черкаської області 25 липня 2016 року, а справу передано на новий розгляд до суду.
22 січня 2018 року ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області скасувано вирок від 4 квітня 2016 року Черкаського районного суду щодо ОСОБА_2 , а справу повернуто на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
18 лютого 2019 року Черкаським районним судом Черкаської області постановлено вирок у справі №707/2006/13-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.І ст.204, ч.2 ст.204 КК України, яким було визнано ОСОБА_2 невинною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України у зв'язку з відсутністю в діях складу злочину.
01 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду постановила ухвалу, якою залишила вирок Черкаського районного суду Черкаської області в силі без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Ухвалою Верховного суду від 17.06.2021 врок Черкаського районного суду від 18.02.2019 та ухвала Черкаського апеляційного суду від 01.09.2020 залишено без змін.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і сподоби людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).
Частиною 2 ст.16 ЦК Українивстановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч.ч.1, 2, 6, 7ст.1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року.
Згідно ст.1 даного Закону відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, зокрема, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У даному випадку, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду,як це передбачає стаття 2 даного Закону.
Відшкодування шкоди у такому випадку провадиться за рахунок коштів державного бюджету як це передбачає ст.4 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Вказана стаття також встановлює, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Під час розгляду справи було встановлено, що позивач відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у відповідності до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відносно неї постановлено виправдувальний вирок, залишений без змін постановою Верховного Суду від 10.06.2020.
За приписами п.14 ч.1 ст.3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі №1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.
Кримінальне переслідування позивача відбувалось за час дії Кримінально- процесуального кодексу України (ред. 1960 року).
Даним Кодексом не передбачалось вчинення процесуальної дії - вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а у відповідності до ст.ст. 131, 132 указаного Кодексу (ред. 160 року) виносилась постанова про притягнення особи як обвинуваченої.
Таким чином, суд вважає, що кримінальне переслідування з боку правоохоронних органів саме ОСОБА_2 розпочалось з моменту притягнення її як обвинуваченої 26.03.2012.
Отже, не заслуговує на увагу посилання позивача на врахування строку завдання моральної шкоди з часу проведення обшуку приміщення, а саме з 22.09.2011.
Враховуючи зазначене суд вважає, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з 26.03.2012 по 01.09.2020, дати винесення ухвали Черкаського апеляційного суду, яким залишено виправдувальний вирок без змін.
Отже, суд приходить висновку, що позивач перебувала під слідством та судом 8 років, 5 місяців 6 днів, що становить 101 місяць, результатом чого стало винесення виправдувального вироку, протягом тривалого періоду була вимушена регулярно приймати участі у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від неї додаткових зусиль необхідних для організації життя, сам факт знаходження під кримінальним переслідуванням мав для неї стресові наслідки, вона був змушене захищатись від пред'явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань, що негативно вплинуло на звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить з наступного.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Як вже зазначалось, згідно ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз'яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першоїстатті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження№ 14-298цс18). У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Такий же висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження№ 14-4цс19).
В силу Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» №1082-IХ, у 2023 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2023 року п установлена у розмірі 6700 гривень.
Таким чином, враховуючи положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 6700 грн.
Як встановлено в ході судового розгляду позивач перебувала під слідством та судом 101 місяць.
Мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 6700 грн. 00 коп., тому сума, яка підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди становить 678040 грн.
Вказане вище є законним, обгрунтованим та повністю спростовує посилання представника позивача на визначення розміру моральної шкоди у більшому розмірі, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Суд відхиляє посилання позивача на підстави стягнення 60000 грн та 600000 грн, як сатисфакцію за порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до конвенції , як недоведені та необґрунтовані.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди варто зауважити окремо наступне.
Позивач просить стягнути на її користь 1710866 грн. завданої матеріальної шкоди та на обґрунтування указаної суми посилається на те, що внаслідок обшуків у неї було вилучено майна на загальну суму 1658202 грн. (вартість 21259 грн. тютюнового пилу), нею було сплачено адвокатові Фесик І.А.71500 грн за надання ним правничої допомоги та також позивачем було сплачено 2664 грн за проведення експертизи та складання експертного дослідження.
Крім цього, їй було повернуто у несправному стані електричне сито та не повернуто подрібнювач, електричний млин, відра, ручне сито, дерев'яне сито.
За клопотанням позивач судом 02.06.2021 було призначено судово-товарознавчу експертизу.
Так, судом на вирішення експертів Черкаської торгово-промислової палати було поставлені запитання щодо ринкової вартості 1 кг тютюнового пилу, ручного дерев'яного сита прямокутної форми з урахуванням зносу, подрібнювача Expert Garden з урахуванням зносу, електричного млина з урахуванням зносу, одного пластикового відра з урахуванням зносу, картонного коробу з урахуванням зносу та яка вартість збитків у зв'язку з пошкодженням електричного сита.
У розпорядження експерта надано цивільну справу № 707/324/21, провадження 2/711/1369/21 та зобов'язано ОСОБА_2 надати експерту на його вимогу електричне сито, тютюновий пил, картонний короб.
Вивченням висновку № О-8 від 18.02.2022 встановлено, що при дослідженні експертом використовувались серед іншого мережа інтернет, контактна інформація з виробниками і продавцями та пояснення ОСОБА_2 щодо опису майна та додатки до заявки від 15.06.2021.
Так, до висновку експертизи долучені Додаток до заяви 1 від 15.06.2021 та додаток до Заявки № 2 за підписами ОСОБА_2 .
Дані додатки судом до матеріалів справи як докази не долучались, клопотання щодо них судом не вирішувалось.
Так, правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначає Закон України «Про судову експертизу».
Відповідно до положень Закону України «Про судову експертизу» незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються процесуальним порядком призначення судового експерта, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, можливістю призначення додаткової та повторної судової експертизи.
Статтею 12 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов'язаний: 1) провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок; 2) на вимогу особи або органу, які залучили експерта, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку; 3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі. Інші обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.
Згідно ст.72 ЦПК України експерт має право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи; 2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом; 3) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; 4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження; 5) для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків; 6) користуватися іншими правами, що надані Законом України "Про судову експертизу".
Частиною 3 ст.72 ЦПК України передбачено, що експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження. Згідно абз. 3 ст. 4 цього ж Закону, незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються в тому числі: забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи.
Варто зауважити, що експерт Черкаської ТПП Плясова Л.І. при проведенні експертизи до суду з клопотанням про надання дозволу на використання інших джерел отримання інформації не зверталась.
Більш того, висновок експертизи не містить посилання на наявність свідоцтва на право проведення експертизи експертом Плясовою Л.І.
Суд також звертає увагу на те, що висновок експерта є згідно до положень ст. 110 ЦПК України доказом, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.
Отже, висновок експерта є результатом проведення експертизи, викладений у вигляді докладного опису проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Законодавство України не надає висновку судового експерта статусу документа, який мав би обов'язковий характер чи породжував права і обов'язки у певного суб'єкта чи кола суб'єктів.
За указаних обставин суд не бере до уваги висновок експертизи № О-8 від 18.02.2022.
Окрім цього, позивач долучає до матеріалів позовної заяви експертний висновок № В-754 від 16.11.2020, згідно якого на підставі вироку від 18.02.2016 Черкаського районного суду м. Черкаси у справі № 707/2006/13-к, висновку додаткової судово-біологічної експертизи від 28.11.2013, фотографій та акту від 07.10.2020, наданих ОСОБА_2 , встановлено, що 27838,50 кг тютюнової сировини, яка мала бути повернута ОСОБА_2 згідно указаного вироку повернуто 689,939 кг, а 20958, 561 кг виявились неякісними через наявність слідів замокання та гнилі, втратили первинну якість, товарний вигляд та не можуть використовуватись за призначенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Висновок експерта № В-754 від 16.11.2020 не є належним і допустимим доказом з огляду на те, що статтею 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи, однак частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно з частиною 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У даному висновку від 16.11.2020 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Також завданням експертизи зазначено - визначення якості тютюнової сировини, на підставі наданих замовником документів та фотографій.
Суд звертає увагу що, у даному експертному висновку відсутні відомості щодо існування у експертів Плясовї Л.І. та Суботіної Є.І. свідоцтв на право проведення експертиз такого виду.
З огляду на те, що висновок експерта одержаний не у порядку, встановленого законом, суд вважає наданий позивачем висновок експерта неналежним і недопустимим доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.
Аналогічний правовий висновок щодо належності і допустимості як доказу висновку експерта міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі № 522/1029/18.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин суд не може сятгунути з відповідачів кошти за проведення експертизи та виготовлення висновку від 16.11.2020.
Окрім цього, позивач просить відшкодувати 71500 грн витрат на правничу допомогу. В обгрунтування вимог надано Договір про надання правових послуг адвоката від 07.08.2012, де зазначено, що розмір гонорару визначається у додатковій угоді (п.п.5.1). Відповідно до Додаткової угоди від 07.08.2012 підзахисна сплачує адвокатові 1500 грн. за судове засідання, а у разі, коли підзахисна буде виправдана - 25 000 грн.
Відповідно до довідки від 29.01.2021 адвокат Фесик І.А. отримав від ОСОБА_2 за надання правової допомоги по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_2 кошти у сумі 71500 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару ( фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі ( складання позовної заяви, надання консультацій).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмету доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку ( квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Великою Палатою Верховного Суду, у справі № 910/12876/19, звернуто увагу на те, що при зверненні з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, адвокатом повинно бути надано детальний опис витраченого часу на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо).
Також, відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зауважила, на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18 було зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів в розмірі 71500,00 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.
Окрім цього, надана довідка від 29.01.2021 за підписом адвоката Фесик І.А. не містить переліку виконаних робіт, їх обсяг, зазначення часу виконання та його прийняття чи погодження з ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про відсутності підстав для стягнення на користь позивача 71500 грн. витрати, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки позивач не надав суду інших доказів щодо розміру завданої матеріальної шкоди, у позовних вимогах про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.
Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» №294-IХ, ст.ст. 12,13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , Державне підприємство «Черкаський державний завод хімічних реактивів» про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури - задовольнити частково.
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 678040 (шістсот сімдесят вісім тисяч сорок) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення буде складений 08.06.2023.
Головуючий: Н. М. Кондрацька