єдиний унікальний номер справи 546/633/23
номер провадження 2-а/546/5/23
10 липня 2023 року місто Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участю секретарки судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Яковенко Олександр Васильович, до Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області та інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив:
До Решетилівського районного суду Полтавської області звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яковенко О.В., з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що постановою від 29.05.2023 на позивача накладене стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. У позовній заяві зазначено, що в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ним цього правопорушення та працівником поліції був порушений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують норматив, затверджений постановою КМУ від 27.06.2007 № 879, в частині відсутності повноважень інспектора на здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки габаритно-ваговий контроль щодо здійснення відповідних вимірювань, віднесення того чи іншого транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних є виключною компетенцією Укртрансбезпеки та проводиться лише у спеціально створених для цього місяцях. Також, позивач зазначив, що, враховуючи примітку до статті 132-1 КУпАП, дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковані працівником поліції.
Вищезазначену постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить скасувати її, а справу про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП закрити.
Від представника батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Запорожця Б.Є. та поліцейського Волика С.О. надійшли відзиви, у яких зазначено, що 29.05.2023 року, поліцейським взводу №1 роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Воликом Сергієм Олександровичем ухвалено постанову серії БАБ № 559909 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 14 год. 00 хв. на 75 км автомобільної дороги М-22 (Полтава-Олександрія) в с. Підгорівка, Полтавської області, керував транспортним засобом CASE ІН MAGNUM 340, номерний знак НОМЕР_1 , з сіялкою HORSCH MAESTRO 24.70 SW, ширина якої складала 3 м 40 см, без дозвільних документів відповідного підрозділу Національної поліції, чим порушив п. 22.5 ПДР України. Відео БК 470093. Відповідачі зазначають, що частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Єдині вимоги до проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами викладені в Правилах проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 року №30. Відповідно до п. 4 Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Таким чином, основним документом, який дає право на рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами та визначає умови і режим їх проїзду, є дозвіл, що видається перевізнику відповідним підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства і т.д. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Відповідно до п. 25 Правил забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб. Відповідно до п. З Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06. 2007 року № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Відповідно до п. 5 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом МІУ, МВС №1007/1207 від 10.10 2013 року Працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами. У позові позивач підтверджує, що 29.05.2023 року на 75 км автомобільної дороги М-22 «Дорога Державного значення» (Полтава-Олександрія) в населеному пункті «Підгорівка», Полтавської області, він керував транспортним засобом CASE ІН MAGNUM 340, номерний знак НОМЕР_1 , з сіялкою HORSCH MAESTRO 24.70 SW, та був зупинений працівниками поліції, якими під час перевірки документів водія та здійснення замірів було встановлено, що його ширина перевищувала максимально дозволену, що також підтверджується відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції. Не заперечується також позивачем, що ширина керованого ним трактору складала 3.40 м та відсутність, при цьому, у водія дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні. До адміністративного позову такого дозвільного документу позивачем також не додано.
В позовній заяві взагалі відсутні будь-які пояснення водія по факту порушення ним Правил дорожнього руху. Поряд з цим, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не заслуговують на увагу, факту вчиненого правопорушення не спростовують, не є підставою для звільнення водія від адміністративної відповідальності, свідчать про хибне тлумачення водієм норм законодавства. Зокрема, доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо періодичної повірки приладу (рулетки) використовуваного працівниками поліції під час здійснення замірів транспортного засобу під керуванням позивача, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.І ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 року № 1314-VIІ періодичній повірці підлягають законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки (далі ЗВТ), що перебувають в експлуатації.
Відповідно до ч. 2 ст.17 Закону перелік категорій законодавчо регульованих ЗВТ, що підлягають періодичній повірці, встановлюється КМУ. Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці (далі - Перелік), затверджено Постановою КМУ від 04.06.2015 року №374. Перелік встановлює найменування категорій законодавчо регульованих ЗВТ та відповідні види діяльності, що належать до сфери законодавчо регульованої метрології (ст. 3 Закону), при застосуванні в яких ЗВТ підлягають періодичній повірці.
Згідно цього Переліку рулетки та лінійки вимірювальні відносяться до 44 та 54 категорії законодавчо регульованих ЗВТ відповідно та підлягають повірці у разі застосування рулеток у 7-му виді діяльності (згідно ст. 3 Закону) та лінійок вимірювальних - у 3, 7, 9 та 13 - му виді діяльності. Отже, під час визначення габаритних розмірів транспортних засобів вищезазначені засоби вимірювальної техніки періодичній повірці не підлягають. Ці ЗВТ мають бути повірені у разі використання результатів вимірювань, отриманих за допомогою вищевказаних ЗВТ, органами досудового розслідування, органами прокуратури та судів (12-й вид діяльності сфери законодавчо регульованої метрології - згідно ст. 3 Закону). Пояснення позивача щодо відсутності у поліцейського необхідних повноважень, щодо здійснення габаритно-вагового контролю є необґрунтованими, не спростовують факт вчиненого правопорушення, а саме керування ним транспортним засобом CASE ІН MAGNUM 340, номерний знак НОМЕР_1 , з сіялкою HORSCH MAESTRO 24.70 SW, ширина якого перевищувала максимально допустиму та складала 3, 40 м без відповідного дозвільного документу, виданого органом Національної поліції України.
Також відповідачі зазначають, що під час патрулювання 29.05.2023 на 75 км автомобільної дороги М-22 «Дорога Державного значення» (Полтава-Олександрія) в населеному пункті «Підгорівка» Полтавської області, інспекторами було виявлено транспортний засіб CASE ІН MAGNUM 340, номерний знак НОМЕР_1 , з сіялкою HORSCH MAESTRO 24.70 SW під керуванням позивача, ширина якого перевищувала максимально допустиму.
Позивачем не заперечується, що йому було повідомлено спеціальне звання, посаду та прізвище поліцейського, повідомлено про причину зупинки. Під час з'ясування фактичних обставин справи, проведення документальної перевірки, здійснення за допомогою рулетки замірів габаритних розмірів транспортного засобу, було встановлено, що його ширина складає 3,40 м. Дану обставину не заперечував і сам водій, заміри проводилися в присутності водія. Дозвіл на рух транспортних засобів, у яких хоч один з габаритів перевищує максимально допустимий водій на місці зупинки при собі не мав та працівникам поліції не надав, вказав що дозвіл в нього відсутній. Водієві було повідомлено про адміністративну відповідальність за вчинене правопорушення, повідомлено про розгляд справи та роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження постанови, порядок та строки сплати адміністративного штрафу, що не заперечується позивачем в адміністративному позові. Позивач на місці розгляду справи не заперечував проти факту вчинення адміністративного правопорушення. Будь-яких доказів на дотримання правил дорожнього руху, в порядку ст. 268 КУпАП, на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем надано не було. Від надання письмових пояснень по факту вчиненого правопорушення водій відмовився, жодних клопотань не заявляв.
Також відповідачі посилалися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОТаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, відповідно до якого будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Крім того відповідачі посилалися на висновки, викладені у постановах Верховного суду від 14.02.2018 року по справі №536/583/17 та від 14.03.2018 року по справі №760/2846/17 відповідно до якого положення частин 1 та 2 ст. 77 КАС України не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог, тому обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Відповідно до висновків Верховного суду, викладених в постанові від 25.06.2020 року по справі 520/2261/19: «Доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС поклав обов'язок доказування на позивачку, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги».
Посилаючись на викладені обставини, просили у задоволенні позову відмовити (а.с. а.с. 46- 54, 57-65).
07 липня 2023 року від представника позивача Яковенка О.В. до суду надійшла відповідь на відзив у якому він зазначає, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем ПДР. З приводу наданих відеозаписів з боді - камери інспектора патрульної поліції зазначав, що вказаний доказ не містить жодних фактичних даних, встановлених показаннями технічних приладів або технічних засобів, у підтвердження здійснення позивачем вказаного адміністративного правопорушення. Також посилався на позицію Другого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 01.10.2020 по справі №547/255/20. Щодо наданого відповідачем відеозапису звертав увагу на позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.09.2019 у справі №211/4619/16-а: «У підтвердження правомірності своїх дій щодо винесення відносно позивача постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем під час судового розгляду судами попередніх інстанцій надавався відеозапис з нагрудної відеокамери. Проте, як зазначає суд апеляційної інстанції, із вказаного відеозапису не вбачається здійснення інспектором патрульної поліції заміру відстані автомобіля позивача від початку виїзду з прилеглої території. Матеріали справи не містять жодних фактичних даних, встановлених показаннями технічних приладів або технічних засобів, у підтвердження здійснення позивачем вищевказаного адміністративного правопорушення. Отже, факт порушення позивачем ПДР …, ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними та допустимими доказами (а.с. 73-74).
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с. 75).
Представник відповідача БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області та відповідач поліцейський Волик С.О. у судове засідання не з'явилися, у відзивах на адміністративний позов просили справу слухати за їх відсутності
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 559909, 29.05.2023 о 13 год. 50 хв. на а/д М-22 Полтава-Олександрія ОСОБА_1 керував трактором CASE H MAGNUM 340, н.з. НОМЕР_1 , з сівалкою HORSCH Maestro 2470 SW, ширина якого склала 3,40 м, без відповідного дозволу органу Національної поліції, чим порушив п. 22.5. ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП (а.с. 8).
З дослідженого відеозапису, який містяться на оптичному диску DVD-R «hp» (додано до відзиву), встановлено, що працівниками поліції було здійснено заміри ширини транспортного засобу за допомогою рулетки, за результатами проведення яких було встановлено, що ширина ТЗ становить 3,40 м. Працівниками поліції було роз'яснено, що позивачем порушено п. 22.5.ПДР та в подальшому на місці відбувся розгляд справи з наступним винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП (а.с. 68).
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, пунктом 2 яких визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (далі - ПДР України).
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Отже, для притягнення особи за порушення зазначених вимог ПДР України перш за все потрібно встановити факт переміщення транспортним засобом, зокрема, у даному випадку, великогабаритного вантажу.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України, габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Пунктом 2.4-1. ПДР України передбачено, що у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.
Відповідно до п. 2.4.2. ПДР України, у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Відповідач жодного акту не складав, а позивач, отримавши оскаржувану постанову, продовжив свій рух.
Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Згідно п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Відповідно до п. 16, 18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Так, за результатами габаритно-вагового контролю працівниками поліції не було складено відповідну довідку, яка передбачена п. 18 Порядку № 879.
Вимірювання (зважування) - це процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (п.п. 2 п. 2 Порядку № 879).
Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики (п.п. 6 п. 2 Порядку № 879).
Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (п. 12 Порядку № 879).
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку № 879).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).
Проте, заміри транспортних засобів і вантажу здійснив відповідач на місці зупинки позивача за допомогою невідомих, несертифікованих та неатестованих приладів.
Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Згідно з п. 20 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Тобто, проведення габаритно-вагового контролю щодо здійснення відповідних вимірювань, віднесення того чи іншого транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних, є виключною компетенцією Укртрансбезпеки.
Загальні вимоги до водіїв транспортних засобів визначені Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху", а спеціальні правила, за якими здійснюється рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами - Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".
Відповідно до п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю:
- здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху (у разі невиконання водієм зупинки на вимогу посадових осіб Укртрансінспекції);
- здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку.
- у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.
До повноважень працівників підрозділів МВС не віднесено здійснення габаритно-вагового контролю. Натомість, такі повноваження надано виключно посадовим особам Укртрансінспекції.
Відповідно до пп. 3-9 п. 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:
- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху;
- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;
- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;
- у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;
- у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю;
- реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів;
- при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку.
Згідно з п. 6 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пп. 8 та 9 п. 2 Порядку № 879, стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів . Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціалізований транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами.
Проте, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, яким керував позивач було здійснено неуповноваженими на це особами та не у стаціонарному чи пересувному пункті габаритно-вагового контролю, який повинен відповідати вимогам пп. 8 чи 9 п. 2 Порядку № 879.
Однак, як зазначено вище, належність транспортного засобу до великогабаритного визначається виключно за результатами габаритно - вагового контролю.
Відповідно до вищезазначених правових норм, доказом того, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
Однак, матеріали справи не містять жодного із викладених вище документів.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.01.2019 у справі № 539/655/17.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з положеннями ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Приписами ч. 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, поліцейський Волик С.О., притягуючи позивача до адміністративної відповідальності, зробив незаконний висновок щодо перевищення габаритів транспорту допустимих меж, який не підтверджено належними та допустимими доказами.
Посилання у відзивах на положення ч. 1 та 2 ст. 78 КАС України жодним чином не доводять вину позивача у інкримінованому йому правопорушенні, оскільки у заяві по суті справи (позові) ОСОБА_1 жодним чином не підтверджував обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 559909.
Крім того, у примітці до ст. 132-1 КУпАП зазначено, що дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.
Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на положення ст. 73, 76, 77, 90 КАС України, об'єктивні докази, які б достеменно та «поза розумним сумнівом» свідчили про вчинене позивачем правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і стороною відповідачів у справі суду не надані.
Суд не приймає посилання відповідача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі №536/583/17, від 14.03.2018 року по справі №760/2846/17 та від 25.06.2020 року по справі 520/2261/19, оскільки габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, яким керував позивач, було здійснено неуповноваженими на це особами та не у стаціонарному чи пересувному пункті габаритно-вагового контролю.
Суд, звісно, ураховує практику Європейського суду з прав людини у справі, однак рішення ЄСПЛ у справі «ОТаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, на яке посилалися відповідачі, у даному випадку до застосування не підлягає через порушення самої процедури, на підставі якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд, з урахуванням доводів досліджених матеріалів справи зазначає, що при прийнятті процесуального рішення за наслідками розгляду даного адміністративного позову суд не виходить з самого факту незгоди особи з постановою у справі про адміністративне правопорушення, а виключно враховує сукупність наявних у справі доказів, які подали сторони на підтвердження заявлених вимог та заперечень, керується, зокрема, положеннями ст. 76, 77 КАС України та оцінює всі наявні у справі докази виключно з позиції ст. 90 КАС України.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені частиною першою статті 132-1.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
Такі висновки у подібних правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16 та від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17 та від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17.
Отже, у даному випадку поліцейський ОСОБА_2 є неналежним відповідачем.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, у розмірі 536,80 грн необхідно стягнути з Управління патрульної поліції в Полтавській області, яке є юридичною особою,за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 2, 3, 72, 76, 77, 229, 241-246, 286 КАС України, ст. 6, 185, 222, 247, 251, 256, 258, 268, 283 КУпАП України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дорожній рух», суд,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Яковенко Олександр Васильович, до Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області та інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 559909 від 29.05.2023, винесену поліцейським батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Воликом Сергієм Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, а провадження по даній справі - закрити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейської батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Волика Сергія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому копію рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача - Яковенко Олександр Васильович, адреса: вул. Зіньківська, 6 Б, м. Полтава, 36014, РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - Інспектор батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Волик Сергій Олександрович, робоча адреса: вул. Захисників Азовсталі, 3, м. Кременчук Полтавської області, 39600.
Відповідач - Батальйон патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області, місцезнаходження: вул. Захисників Азовсталі, 3, м. Кременчук Полтавської області, 39600.
Суддя Ю.В. Зіненко