Справа № 948/1326/23
Номер провадження 2/948/205/23
07.07.2023 Машівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Кравець С.В.,
за участю секретаря Порохні І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
1.Стислий виклад позиції позивача
У травні 2023 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 02.12.2021р. між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений договір № 5156140 про надання споживчого кредиту, за умовами якого сума кредитних коштів становить 25 000, 00 грн, строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка 1, 90 % в день, а оскільки боржник зобов'язання не виконав відбулася автоматична пролонгація строком на 90 днів.
01.12.2022р. між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем укладений Договір факторингу № 01.12/2022-Ф, за умовами якого, згідно Реєстру боржників позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 64 900, 00 грн з яких: 25 000, 00 грн - тіло кредиту; 39 900, 00 грн - відсотки.
У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором на загальну суму 64 900, 00 грн та судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
15.05.2023р. за ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін (а.с.31).
Згідно ухвали суду від 20.06.2023р. здійснено перехід від розгляду справи з повідомленням сторін до розгляду справи без виклику сторін (а.с.39).
3. Позиції учасників судового провадження
Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідачу копія позовної заяви з додатками та ухвала про відкриття провадження у справі були направлені за адресою реєстрації, але 09.06.2023 р. повернулися у зв'язку з відсутністю за місцем проживання (а.с.38), в установлений судом 15-денний строк відзив на позов не направив.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
02.12.2021р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредитування № 5156140, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 25 000, 00 грн (п.1.3) строком на 30 днів, деталі повернення якого зазначені в графіку платежів (п.1.4.), зі стандартною відсотковою ставкою 1, 90 % на день (п.1.5.1.), орієнтовна загальна вартість кредиту становить 39 250, 00 грн (п. 1.8.1.). (а.с.6-9).
Відповідно до п. 4.3.1. сторони домовилися про у випадку наявності у споживача заборгованості станом на дату закінчення терміну дії договору, строк кредиту продовжується щоразу на 30 днів, але не більше 90 днів.
За повідомленням ТОВ ФК «ВЕР ФОР ПЕЙ» на адресу ТОВ «Авентус Україна» 02.12.2021р. на картку НОМЕР_1 було перераховано 25 000, 00 грн (а.с.10).
01.12.2022р. між позивачем та ТОВ «Авентус Україна» укладений Договір факторингу № 01.12/2022-Ф, за умовами якого, згідно Реєстру боржників позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 64 900, 00 грн з яких: 25 000, 00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 39 900, 00 грн - заборгованість за відсотками; заборгованість за штрафами та пенею 0, 00 грн (а.с.11-12).
Про відступлення права вимоги було повідомлено відповідача 01.12.2022р. з зазначенням реквізитів для сплати (а.с.16).
З картки обліку договору складеного первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» видно, що позивачу 02.12.2021р. видано кредит в розмірі 25 000, 00 грн, щоденні проценти становлять 475, 00 грн, які нараховувалися по 24.02.2022р. включно, за виключенням 01.01.2022р., оплати станом на 30.11.2022р. здійснено не було взагалі, загальна заборгованість становить 64 900, 00 грн (а.с.13-15).
5. Мотиви суду
За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ч.4, 6 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч.8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, а також від 23 березня 2020 року справа №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року справа №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Згідно з ч.1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, суд вважає, що оскільки відповідач не виконав належним чином зобов'язання перед первісним кредитором, позивач, який замінив кредитора у зобов'язанні в порядку відступлення права вимоги, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати надані кошти та відсотки на що він розраховував при укладенні договору Факторингу, а тому дійшов висновку про задоволення позову, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором № 5156140 від 02.12.2021р. в загальному розмірі 64 900, 00 грн з яких: 25 000, 00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 39 900, 00 грн - заборгованість за відсотками.
6. Мотив рішення щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктами 1,4 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду подано договір про надання професійної правничої допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022р., звіт про надання правової допомоги від 02.05.2023р., рахунок на оплату замовлення, платіжну інструкцію за якими на збір та аналіз документів витрачено 2 години, складення позовної заяви 5 годин, подання позовної заяви до суду 1 година, вартість 1 години - 1 000, 00 грн, а всього 8000, 00 грн (а.с.20-26).
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку за стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим, адвокатом в інтересах позивача було складено позовну заяву.
Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/.
Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогує завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3 000,00 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, зокрема сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684, 00 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором № 5156140 від 02.12.2021р. в загальному розмірі 64 900, 00 грн, судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15 оф. 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя С.В.Кравець