Справа № 535/1029/22
Провадження № 2/535/62/23
22 червня 2023 року смт Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Мальцева С.О., секретар - Білик Н.О., за участі: представника відповідача - ОСОБА_1 представника третьої особи - Лоханчук М.П., розглянувши у судовому засіданні в смт. Котельва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, третя особа: Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області, -
ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою, в якій просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним, як його батьком, посилаючись на те, що 06 серпня 2005 року між ним та ОСОБА_5 у відділі реєстрації актів цивільного Котелевського районного управлінні юстиції Полтавської області укладено шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено; відповідний актовий запис за № 52. Від шлюбу мають спільну дитину сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначив, що 18 липня 2022 року рішенням Котелевського районного суду Полтавської області шлюб між ним та відповідачем розірвано. На даний час він є мобілізованим та проходить службу в ЗСУ, де в тому числі характеризується позитивно та має постійний дохід, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебував та не перебуває, за допомогою до лікарів нарколога та психіатра, не звертався. Також він має у власності автомобіль та частину будинку з надвірними спорудами в якому мається окрема кімнати для дитини, в наявності місця для навчання та відпочинку необхідна побутова техніка, сам син має прихильність та прив'язаність до нього, як до батька, а також до бабусі ОСОБА_6 , яка мешкає з ним. Вважає, що визначення місця проживання сина з ним буде відповідати найкращому забезпеченню інтересів дитини, оскільки він належним чином виконує свої батьківські обов'язки, має самостійний дохід, належні умови для проживання дитини, піклується про його фізичне та духові виховання, спілкується з педагогами, виховує сина в атмосфері турботи та любові.
Відповідач ОСОБА_3 просила відмовити в повному обсязі в позові посилаючись на те, що вона у зв'язку з війною у травні 2022р. виїхала з дитиною до Федеративної Республіки Німеччина. Причин і підстав для розлучення дитини з матір'ю не існує, так як вона як мати дитина в повному обсязі виконує свої батьківські обов'язки, діючи в найкращих інтересах дитини. Вказала, що вона, як мати забезпечила дитину житлом. В теперішній час мати з дитиною проживають у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди. Площа квартири складає 64 кв.м., має всі зручності. У дитини є окрема кімната, яка облаштована всім необхідним: окремим ліжком, столом для навчання, шафою, іншими речами та шкільним приладдям. Разом з нею та дитиною мешкає ОСОБА_7 , з яким вона проживає однією сім'єю без шлюбу та з яким планує укладення шлюбу у найближчий час.
Крім того, воназабезпечила дитину дозвіллям, розвиває його світогляд, відвідуючи з дитиною дитячі майданчики, зоопарк, історичні пам'ятки архітектури та інші місця. Разом з дитиною ОСОБА_3 катається на велосипеді, на ковзанах, вони їздять на рибалку, на озеро, до лісу збирати гриби, а також вона забезпечує в повному обсязі дитину матеріально та отримує на дитину допомогу від держави в сумі 219 євро на місяць. Зазначила, що безпечних регіонів в Україні в теперішній час не існує, зміна місця проживання дитини та розлучення її з матір'ю зашкодить їй та її інтересам, а також переміщення дитини до України, в якій йде повномасштабна війна, є фізично небезпечним, тобто є недопустимим.
У судове засідання позивач ОСОБА_2 не звився про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача адвокат Салашний М.О. не з'явився надав письмову заяву, в якій просив провести розгляд без його участі, позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не явилася про час та дату розгляду справи повідомлена належним чином.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Полупанова О.О. просила відмовити в задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи Лоханчук М.П. просила відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), при визначенні місця проживання дитини основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає її інтересам. Вирішення даного питання включає два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним. (11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України»)
У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «ANDERSENA v. LATVIA» (заява № 79441/17) ЄСПЛ відзначив, що Європейський Суд вважає за необхідне повторити, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Найкращі інтереси дитини є частиною обґрунтування Гаазької конвенції і в контексті процедури повернення вони повинні оцінюватися в світлі винятків, передбачених Гаазької конвенції. Відповідно, національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть розглядатися як такі, що передбачають, що найкращі інтереси дитини були проігноровані.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні ЄСПЛ від 02 лютого 2016 року у справі «N.TS. та інші проти Грузії» зазначено, що обов'язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз'єднання, однак, не є абсолютним. Возз'єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов'язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права за статтею 8 Конвенції. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, п. 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (див. серед інших, Ольссон (№ 2), § 90, Ignaccolo-Zenide, § 94, обидва цитовані вище Plaza v. Poland, № 18830/07, п. 71, 25 січня 2011 р., І Manic , наведене вище, § 102, з подальшими посиланнями на нього).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Судом встановлено наступні обставини справи.
З копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 06 серпня 2005 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за №52.
З копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 від 03 червня 2022 року вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис №7, батьки дитини: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 .
З копії договору дарування від 17 червня 2011 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на приватизованій земельній ділянці.
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марка ЗАЗ 110247 загальний легковий універсал-В Y6D11024760419078 червоного коліру.
З копії службової характеристики на солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що він характеризується позитивно.
З довідки про доходи ОСОБА_2 вбачається, що він займає посаду стрільця та за період з 1 січня 2022 р. по 30 червня 2022 р. отримав 133 845 грн. 82 коп.
Копією витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості стверджується, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець Котельви, Україна на території України станом на 08.06.2022 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
З копії довідки Комунального некомерційного підприємства Котелевська лікарня планового лікування Котелевської селищної ради від 06.06.2022 року №75 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на диспансерному обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебував та не перебуває. За допомогою до лікаря нарколога та психіатра не звертався.
З копії довідки виконавчого комітету Котелевської селищної ради від 02 червня 2022 року за №1824 вбачається, що в АДРЕСА_3 зареєстровано місце проживання: мати - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З акту обстеження умов проживання за вище вказаною адресою вбачається, що житлово-побутові умови проживання ОСОБА_2 належні для утримання та виховання малолітньої дитини.
З копії рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року вбачається, що шлюб зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного Котелевського районного управління юстиції Полтавської області 06 серпня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Згідно копії висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого Рішенням виконавчого комітету Котелевської селищної ради 15 вересня 2022 року №194 вбачається, що виконавчий комітет Котелевської селищної ради, як орган опіки та піклування, прийшов до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір'ю ОСОБА_3 , яка на даний час проживає за адресою:
АДРЕСА_1 копії рішення виконавчого комітету Котелевської селищної ради від 15 вересня 2022 року за №194 вбачається, що вирішено затвердити висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати, що батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створені належні умови для утримання, виховання та розвитку дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи думку та бажання дитини, визнано доцільним визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір'ю ОСОБА_3 .
З копії довідки зі школи перекладеної з німецької мови на українську мову вбачається, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає Фрідріх-Ольбріхт-штрассе 4, 09599, Фрайберг, університетське місто відвідує клас , в початковій школі «Карл Беме».
З копії договору оренди квартири перекладеного з німецької мови на українську мову вбачається, що ОСОБА_10 з 6.06.2022 та ОСОБА_11 з 6.06.2022 орендують квартиру за адресою: АДРЕСА_4 кімната для пральної машини, оренда становить щомісячно 300 євро.
З копії відповіді центру зайнятості населення перекладеного з німецької мови на українську мову вбачається, що ОСОБА_3 повідомлено що її заяву на отримання виплат для забезпечення існування для її і членів її родини від 14.06.2022 року згідно із томом другим соціального кодексу відхилено.
З копії рішення про допомогу на дитину згідно із Законом про податок на прибуток вбачається, що ОСОБА_9 03.01.2013 року отримує допомогу в розмірі 219 євро.
З копії тимчасового посвідчення на легальне перебування вбачається, що ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 отримала посвідчення НОМЕР_4 на легальне перебування у країні термін дії 12.07.23 р.
З копії тимчасового посвідчення на легальне перебування вбачається, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав посвідчення НОМЕР_5 на легальне перебування у країні термін дії 13.07.23 р.
При цьому, не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що на даний час дитина перебуває не за місцем проживання, а перетнула кордон і знаходиться в Німеччині, так як відповідач та їх син вимушено виїхали за межі смт Котельва у зв'язку з військовими діями, що створювали реальну загрозу життя та здоров'я.
Також суд звертає увагу на те, що сам позивач наразі відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 від 22.02.2022 року призваний на військову службу під час мобілізації, яку проходить за межами смт Котельва.
За вказаних обставин, суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини разом з батьком, що буде сприяти якнайкращім інтересам неповнолітнього та ґрунтується також на висловленій ним думки та побажанні.
Відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, третя особа: Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області, відмовити повністю.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та ст. ст. 141, 161 СК України, керуючись ст. ст. 141, 215, 218 ЦПК України, суд;-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, третя особа: Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області, відмовити повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено протягом десяти днів.
Суддя: С.О. Мальцев