Номер провадження: 11-сс/813/1028/23
Справа № 946/3589/23 1-кс/946/1113/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2023 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12022162150001262 від 28 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2023 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» на 36 (тридцять шість) днів, в межах строку досудового розслідування, до 28 червня 2023 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу скасувати та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження зазначив, що повний текст ухвали було оголошено 26 травня 2023 року і саме з цієї дати моє відраховуватись процесуальний строк на апеляційне оскарження.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що в матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а отже підозра за ч.2 ст.121 КК України є необґрунтованою.
При цьому сторона обвинувачення був порушений принци презумпції невинуватості особи.
Захисник ОСОБА_6 та прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з'явились.
Прокурор надіслав клопотання, в якому просив провести судове засідання без його участі, а за результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги сторони захисту.
Захисник ОСОБА_6 про причини неявки апеляційний суд не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Згідно з ч.2 ст.422 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
Приймаючи до уваги скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді, апеляційний суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання без учасників апеляційного розгляду.
Мотиви апеляційного суду.
Зігдно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
В матеріалах провадження за клопотанням слідчого відсутні будь-які відомості про те, коли захисник ОСОБА_6 отримав повний текст копії оскарженої ухвали слідчого судді.
Повний текст ухвали був проголошений 26 травня 2023 року, а вже 30 травня 2023 року захисник подав апеляційну скаргу.
За таких обставин, з метою забезпечення права підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника на доступ до суду, яке випливає з п.1) ст.6 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» і є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2023 року був пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Зі змісту ч.5 ст.199 КПК України убачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Частиною 4 ст.199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно з ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 слідчий суддя дотримався вимог ст.199 КПК України, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував їх при постановленні оскарженої ухвали та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення
29 грудня 2022 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він 27 грудня 2022 року близько о 19 годині 30 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, діючи спільно з ОСОБА_10 , знаходячись в приміщенні кімнати житлового будинку АДРЕСА_1 , де фактично проживав потерпілий ОСОБА_11 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із останнім, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, спільно з ОСОБА_10 нанесли потерпілому численні удари руками, ногами та дерев'яним держаком сапи в ділянку тулуба, голови, верхніх та нижніх кінцівок, чим спричинили ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження, від яких впродовж 2-4 годин настала смерть потерпілого.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду місця події; протоколами допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого, смерть ОСОБА_11 має ознаки насильницької та перебуває у зв'язку із закритою тупою травмою грудної клітини із множинними переломами ребр, що призвело до травматичного шоку, речовими доказами у кримінальному провадженні, які містять на собі сліди злочину та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 . При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати ще ряд процесуальних дій, зокрема отримати висновки призначених молекулярно-генетичних та додаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , для проведення яких необхідний строк не менше одного місяця.
Провести вказані експертизи у встановлений законом термін не надається за можливе, у зв'язку зі складністю їх проведення. Разом з цим без висновків вказаних експертиз неможливо закінчити досудове розслідування, оскільки вони мають суттєве значення для проведення повного та всебічного досудового розслідування та подальшого формулювання обвинувачення.
Оскільки наразі досудове розслідування триває, апеляційний суд переконаний, що не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1) та 3) ч.1 ст.177 КПК України, які обґрунтовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 .
Так, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за який у разі доведеності вини підозрюваного йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що продовжує існувати розумна підозра того, що ОСОБА_7 може вдатись до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того характер та обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , який за версією органу досудового розслідування був вчинений групою осіб із застосуванням насильства до потерпілого, свідчать про продовження існування ризику того, що у випадку застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, останній може здійснити спроби вчиняти вплив на свідків, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному досудовому розслідуванню.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
В своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою слідчий послався і на існування ризику, передбаченого п.5) ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що існування вказаного ризику є мінімальним, з огляду на те, що раніше ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не притягався.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування лише запобіжний захід у тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , дозволить органу досудового розслідування контролювати його місце перебування та запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1) та 3) ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати на даній стадії досудового розслідування.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 117, 177, 178, 183, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_6 та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2023 року про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання від вартою.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2023 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» на 36 (тридцять шість) днів, в межах строку досудового розслідування, до 28 червня 2023 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4