Номер провадження: 22-ц/813/3030/23
Справа № 520/10491/13-ц
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Князюк О. В.
29.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,
за участі секретаря судового засідання - Дерезюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокат Ляхова Ігоря Олексійовича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанасова компанія «Укрфінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11074286000 від 09 листопада 2006 року у розмірі 97 118,95 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 50 965,17 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 46 153,78 доларів США. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору, а також визнання недійсним договоу купівлі-продажу прав вимоги та зобов'язання виконати вимоги споживчого договору кредиту відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року рішення залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року, в частині вирішення первісного позову, скасовано та справа направлена для розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2019 року цивільну справу прийнято до провадження, призначено розгляд справи в загальному порядку з підготовчого судового засідання.
31.08.2020 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просив відмовити у позові , а також застосувати наслідки пропуску позовної давності.
26.10.2020 року позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11074286000 від 09.11.2006 року в розмірі 67906,42 дол. США, що еквівалентно 1005301,88 грн.
Судом 29.10.2020 року у зв'язку із поданням заяви про збільшення позовних вимог відкладено проведення підготовчого засідання із наданням представнику відповідача строку до 03.12.2020 року для ознайомлення із заявою та підготовки заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 23.02.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи обґрунтованості розміру заборгованості.
Ухвалою суду від 25.03.2021 року, під час підготовчого засідання, у присутності представників позивача та відповідача, було закінчено підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті, та з урахуванням права сторони відповідача на подання власного контр-розрахунку заборгованості (т.4 а/с 165).
19.05.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Печерським районним судом м. Києва та набрання законної сили рішення по цивільної справі №761/5901/21ц за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору недійним.
Ухвалою суду від 17.06.2021 року у зупиненні провадження відмовлено.
11.01.2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ляхова І.О. подана зустрічна позовна заява про припинення зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту №11074286000 від 09 листопада 2006 року, у зв'язку із обов'язком позивача провести реструктуризацію по вказаному договору на підставі вимог змінених 23.04.2021 року Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про споживче кредитування», а також заява про поновлення строку на прийняття зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 року відмовлено у задоволені заяви представника відповідача, адвоката Ляхова І.О., про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви по цивільної справі за позовом ТОВ «ФК «Укрфінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11074286000 від 09 листопада 2006 року.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду 18.05.2022 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу відповідно до вимог якої, апелянт просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 року та повернути матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду які не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено йому у поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви, грубо порушено норми процесуального права, що призвело до формального підходу щодо вирішення питання про поновлення процесуального строку та відповідно - неповного з'ясування обставин, які призвели до затримки подання такої заяви.
Так, 04 червня 2021 року керуючись підпунктом 16) пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» позивач направив на адресу відповідача Заяву (Запит-Вимогу) згідно якої просив відповідача надати позивачу:
1. всю наявну інформацію про історію здійснення платежів за Договором про надання іпотечного кредиту № 11074286000 від 09 листопада 2006 року, у тому числі, інформацію про дату здійснення кожного платежу - суму кожного здійсненого платежу, інформацію про призначення кожного здійсненого платежу, суму наявної простроченої заборгованості станом на 1 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов'язання за Договором про надання іпотечного кредиту № 11074286000 від 09 листопада 2006 року, не пізніше 14 днів 3 дня отримання даної вимоги.
2. Надати належним чином завірену копію документа, яким визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги за Договором про надання іпотечного кредиту № 11074286000 від 09 листопада 2006 року;
3. здійснити попередній розрахунок фінансових зобов'язань, що підлягатимуть реструктуризації за Договором про надання іпотечного кредиту № 11074286000 від 09 листопада 2006 року відповідно до пункту 7 Прикінцевих та мені для ознайомлення. перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та надати Уважно досліджуючи абзац 1 пункт 3 Запиту висновку видно, що за пунктом 3 ставиться прохання надати попередній розрахунок фінансових зобов'язань за Кредитним договором.
Також, уважно досліджуючи абзац 2 пункту 3 Запиту із якого видно, що саме попередній розрахунок за пунктом 3 заяви про проведення реструктуризації не вважати запитом.
Відносно вимог Запиту викладених у пунктах 1 та 2, жодного застереження ОСОБА_1 не ставить.
Дана обставина має суттєве значення, бо при ненаданні відповідних документів графік платежів за кредитними зобов'язання не складеться та не проводиться відповідний перерахунок.
Але, суд даним деталям не надав належної правової оцінки та не врахував суттєвість та відмінність попереднього розрахунку та розрахунку реструктуризації заборгованості, який буде невід'ємною частиною кредитного договору та буде вважатись графіком платежів за умовами Закону №1381-1X.
Також судом не в повному об'ємі досліджено докази по справі, які є підставою зустрічного позову та не враховано вимоги за умовами Закону N 1381-ІХ, які визначають два порядки проведення реструктуризацій кредиту в іноземній валюті до яких відносяться умови перерахунку всіх платежів згідно підпункту 9) пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та без застосування розрахунку визначеного зазначеним підпунктом при відсутності запитуваних документів у підпункті 16) пункту 7 та про які зазначається у пунктах 1 та 2 Запиту ОСОБА_1 .
Як наслідок, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» вимоги ОСОБА_1 викладені у пунктах 1 та 2 Запиту не виконало, тому як наслідок відпала умова Запиту за пунктом 3 в проведенні реструктуризації шляхом складання нового перерахунку всіх платежів і визначення зобов'язання за графіком платежів на 10 років.
Суд першої інстанції не звернув уваги та не дослідив ту обставину, яка визначає потребу у захисті зустрічного права відповідача по справі, що є прямо пов'язаною та взаємовиключаючою первинну вимогу в частині зобов'язання та у валюті зобов'язань, які повинні бути змінені на вимогу Закону № 1381-1X.
Щодо поважності поновлення строку для подання зустрічного позову апелянт зазначає, що вертаючись до суду за захистом порушеного права ОСОБА_1 за зустрічним позовом посилається на норми матеріального права встановлені пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», як такі які покликані захистити особу від неправомірних посягань на майнові права та від безпідставних вимог за первісним позовом.
Враховуючи, що пропуск строку на подання зустрічного позову відбувся не з вини ОСОБА_1 , а в зв'язку із виникнення права, яке ґрунтується на зміні правовідносин на підставі нового закону, тому ставиться прохання про поновлення пропуску строку за подання зустрічного позову.
Предметом зустрічного позову є припинення зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту № 11074286000, який укладено 09 листопада 2006 року, за яким позивач за первинним позовом просить стягнути кошти.
Обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем, задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.06.2022 року було відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвокат Ляхова Ігоря Олексійовича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанасова компанія «Укрфінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.06.2022 року справу було призначено до розгляду
29.06.2023 року в судовому засіданні за допомогою відеоконференцзв'язку, участь приймав представник ОСОБА_1 - адвокат Ляхов І.О., апеляційне скаргу підтримав, просив суд її задовольнити.
Інші сторони не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань до суду не подавали.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції щодо судових витрат, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення враховуючи наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що представником відповідача не обґрунтовано жодним належним та допустимим доказом поважності причини пропуску строку на подання зустрічного позову та/або відсутності можливості подання зустрічного позову у встановлений судом строк.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1, 2 статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі "Делькур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).
Як вбачається з матеріалів справи В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року позов ПАТ « Дельта Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11074286000 від 09 листопада 2006 року у розмірі 97 118,95 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 50 965,17 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 46 153,78 доларів США. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору, а також визнання недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги та зобов'язання виконати вимоги споживчого договору кредиту, відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року рішення залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року, в частині вирішення первісного позову, скасовано та справа направлена для розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2019 року цивільну справу прийнято до свого провадження, призначений розгляд справи в загальному порядку з призначенням підготовчого судового засідання.
31.08.2020 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просить відмовити у позові, а також застосувати наслідки пропуску позовної давності.
26.10.2020 року позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11074286000 від 09.11.2006 року в розмірі 67906,42 дол. США, що еквівалентно 1005301,88 грн.
Судом 29.10.2020 року у зв'язку із подання заяви про збільшення позовних вимог відкладено проведення підготовчого засідання із наданням представнику відповідача строку до 03.12.2020 року для ознайомлення із заявою та підготовки заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 23.02.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи обґрунтованості розміру заборгованості.
Ухвалою суду від 25.03.2021 року, під час підготовчого засідання, у присутності представників позивача та відповідача, було закінчено підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті, та з урахуванням права сторони відповідача на подання власного контр-розрахунку заборгованості (т.4 а/с 165).
19.05.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Печерським районним судом м. Києва та набрання законної сили рішення по цивільної справі №761/5901/21ц за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору недійним.
Ухвалою суду від 17.06.2021 року у зупиненні провадження відмовлено.
11.01.2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ляхова І.О. подана зустрічна позовна заява про припинення зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту №11074286000 від 09 листопада 2006, у зв'язку із обов'язком позивача провести реструктуризацію по вказаному договору на підставі вимог змінених 23.04.2021 року Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також заява про поновлення строку на прийняття зустрічної позовної заяви.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом ( ч.1 ст. 120 ЦПК України).
Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події ( ч.4 ст. 124 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом ( ч.1 ст. 126 ЦПК України).
У відповідності до положень п.3 ч.2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цім Кодексом.
Згідно вимог ч.1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов, під час підготовчого провадження, у строк для подання відзиву.
У даному випадку строки на подання відзиву сплили як не первісний позов (відзив було подано 31.08.2020 року) так і на заяву про збільшення позовних вимог , подану 26.10.2020 року ( з визначенням судом строку доля подання заяв по суті справи до 03.12.2020 року ).
Таким чином строк на подання зустрічної позовної заяви сплив тому він не може бути прийнятим судом до розгляду в даному провадженні.
За змістом положень ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважністю причин пропуску процесуального строку на подання зустрічного позову представник відповідача зазначає зміни до законодавства від 23.04.2021 року, якими встановлені нові обов'язки кредитора та відсутність належної відповіді на звернення відповідача щодо проведення реструктуризації.
Від представника позивача до суду надані заперечення проти поновлення процесуальних строків на прийняття зустрічного позову враховуючи відсутність доказів поважності порушення даних строків.
Згідно пп.16 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про споживче кредитування, зміни до яких набрали чинності 23.04.2021 року, та якими встановлено обов'язкову реструктуризацію кредиту, наданого в іноземній валюті з переведення їх у грошову одиницю України - гривню, кредитор, до якого перейшли права кредитодавця внаслідок відступлення права вимоги, зобов'язаний надати позичальнику, на його вимогу, належним чином завірену копію документа, яким визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги.
Також у пункті 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування законодавець визначив, що зобов'язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий у іноземній валюті, що відповідають зазначеним у даному пункті критеріям, підлягають обов'язкової реструктуризації на вимогу позичальника.
З наданої представником відповідача копії звернення від імені позичальника до позивача від 04 червня 2021 року вбачається, що у прохальної частині даної заяві чітко визначено заявником, що даний запит не вважати заявою про проведення реструктуризації.
Таким чином посилання представника відповідача не невиконання позивачем як кредитором вимог Закону щодо надання документів та проведення реструктуризації, як на поважність причин поновлення процесуальних строків, не може бути прийнято судом, так як відсутня відповідна, передбачена тим самим Законом, на який посилається представник відповідача, заява-вимога щодо проведення даної реструктуризації та надання відповідних документів необхідних для проведення такої реструктуризації.
Апеляційний сул звертає увагу також на те, що зміни до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» вступили в силу 24.04.2021, проте зустрічний позов відповідачем було подано через вісім місяців даної обставини, а також через 9 місяців після закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті, та жодним чином не було обґрунтовано дану обставину.
Проте, колегія суддів вважає вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, при постановлянні оскаржуваної ухвали місцевий суд керувався положеннями ст.ст. 193,194 ЦПК України та в резолютивній частині ухвали судом зазначено в тому числі й те, що зустрічна позовні заява разом з доданими матеріалами справи повертається відповідачеві.
З огляду на те, що судом першої інстанції відмовлено у задоволені заяви представника відповідача, адвоката Ляхова І.О., про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви по цивільної справі за позовом ТОВ «ФК «Укрфінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11074286000 від 09 листопада 2006 року, проте зустрічний позов не повернуто, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги необхідність зміни ухвали судом першої інстанції з доповненнях її резолютивної частини висновку щодо повернення зустрічного позову.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Крім того, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
На підставі вищезазначеного, ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд вважає такою, що підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 268, ст. 374, 379, 382, 381-389 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 року - змінити, доповнивши текст резолютивної частини ухвали наступним абзацом:
«Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто відповідачу».
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 06.07.2023 року.
Головуючий: О. В. Князюк
О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін