Дата документу 10.07.2023 Справа № 333/1746/23
Єдиний унікальний № 333/1746/23 Головуючий у 1 інстанції
№ провадження 22-ц/807/1228/23 Холод Р.С.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
10 липня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Онищенка Е.А.
Трофимової Д.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Бережної Наталії Миколаївни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 20 грудня 2007 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Банком на підставі договору про надання банківських послуг було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 34 000,00 грн.
Відповідач своєчасно та належним чином не виконує умов договору, в результаті чого станом на 18 січня 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 37 513,84 грн. , яка складається з наступного: 30 653,74 грн. - заборгованість за кредитом; 6 860,10 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Зазначає, що відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не сплачує.
Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 грудня 2007 року у загальному розмірі 37 513,84 грн. та стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2023 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Бережна Н.М. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду прийнято без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Не врахованого, що позивачем надано до суду належні, допустимі і достатні докази того, що нарахування та стягнення процентів з відповідача є правомірним. Вказує, що суд цілком безпідставно вважав, що відсоткова ставка не угоджена сторонами при укладанні договору. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20 грудня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву позичальника № ZPXRFA57272245 від 20 грудня 2007 року, яка створює зобов'язання для сторін.
Відповідно до умов договору, банк зобов'язався надати позичальнику строковий кредит у сумі 1 258 грн. на строк 10 місяців з 20 грудня 2007 року по 19 жовтня 2008 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 0,01% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0.0 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0.0 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплату відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) строки. У подальшому, кредитний ліміт було збільшено до 34 000 грн.
Для виконання зобов'язань банк відкрив позичальнику рахунок № НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.
Позичальник зобов'язався повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов.
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов'язання по кредитному договору, у зв'язку з чим за останнім, за розрахунком банку станом на 18 січня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 37 513,84 грн., яка складається з: 30 653,74 грн. - заборгованість за кредитом; 6 860,10 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з того, що вважав недоведеним з боку банку факт укладання договору позики саме на тих умовах, на які посилається позивач, а також, що банком не обґрунтовано та не доведено розмір заборгованості відповідача.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, представник позивача посилається на те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах не свідчить про не укладеність договору. Зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що користування кредитною карткою підтверджується рухом коштів. Вказує, що судом не досліджено виписку за картковим рахунком та розрахунок заборгованості.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що вказані обставини було ґрунтовно та всебічно проаналізовані судом першої інстанції.
Місцевий суд встановив наявність підписів на Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах, та як наслідок, факт укладання спірного кредитного договору, вивчив розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, та дійшов правильних висновків, що банком не доведено розмір заборгованості відповідача.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на неправомірність відмови в задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів зазначає, що як встановив суд в оскаржуваному рішенні, і що підтверджує в апеляційній скарзі позивач, сторони при підписанні позичальником заяви погодили базову відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 0.01%.
Однак, згідно з випискою за договором від 19 січня 2023 року за період з 20 грудня 2007 року по 01 січня 2023 року, списання відсотків за використання кредитного ліміту здійснювалось за ставкою 1.7%, 2.5%, 2.9%, 3.0%, 3.4%, 3.6%, тобто в розмірі не передбаченому умовами кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що банком не доведено узгодження з позичальником підвищення відсоткової ставки та правомірність списання відповідних сум з кредитного ліміту відповідача.
Більш того, списуючи протягом всього строку кредитування з кредитного ліміту відповідача відсотки, банк призвів до збільшення основної заборгованості, в той самий час продовжуючи нараховувати зазначені відсотки за користування кредитом. Тобто по суті банк нараховував позичальнику відсотки у подвійному розмірі.
Колегія також відхиляє посилання банку на обов'язок суду стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, оскільки, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц, під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
Як встановлено судом, та як зазначає банк у апеляційній скарзі, сторони кредитного договору при підписанні заяви узгодили розмір базової відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 0.01%.
Окрім того, банком не заявлялась позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Інші докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Бережної Наталії Миколаївни залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2023 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справ, зазначений строк обчисляються з дня складання повного тексту постанови.
Повна постанова складена 10 липня 2023 року.
Головуючий: В.Ю. Бєлка
Судді: Е.А. Онищенко
Д.А. Трофимова