Провадження № 2/742/479/23
Єдиний унікальний № 742/849/23
06 липня 2023 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Короткої А.О.,
при секретарі судового засідання - Богуш Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представниця позивачки - адвокатка Зарічна Лариса Анатоліївна, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
Адвокаткою Зарічною Л.А. було подано до суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила визнати автомобіль марки Renault Laguna, 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідача на користь позивачки частину вартості даного автомобіля, тобто 141703,33 грн.
Позов мотивований тим, що 21.07.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, який 17.02.2021 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області був розірваний. У період перебування у шлюбі та за спільні кошти сторони 21.02.2019 року придбали автомобіль марки «Renault Laguna», 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було зареєстровано на відповідача. На даний час вказаний автомобіль разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу знаходиться у ОСОБА_1 , який не погоджується добровільно сплатити позивачці грошову компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль, а також не погоджується віддати автомобіль позивачці, тому остання змушена була звернутися до суду з відповідним позовом.
У судове засідання позивачка та її представниця не з'явилися, проте остання подала до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримала та просила провести розгляд справи без участі сторони позивачки (а.п. 68).
Відповідач у судове засідання не з'явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також виявив своє незадоволення тим, що відбувається (а.п.21-53, 59, 63-67).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.02.2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний (а.п.9).
З копії реєстраційної картки транспортного засобу вбачається, що автомобіль марки «Renault Laguna», 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , був зареєстрований 21.02.2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2019 року, його власником зазначений ОСОБА_2 (а.п.61).
На підтвердження вартості нині спірного майна, тобто автомобіля марки «Renault Laguna», 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивачка надала витяги з інтернет ресурсів, з яких вбачається, що середня ринкова вартість вказаного автомобіля становить 7800 доларів США (а.п.5-7), що за курсом Національного Банку України становить 283406,65 грн (а.п.8).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Стаття 321 Цивільного кодексу України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до ч.4 якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частинами 1 та 3 ст.355 ЦК України визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Разом з тим, відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (статті 60, 61 Сімейного кодексу України).
Правова конструкція статті 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
За змістом статей 69, 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як роз'яснено в пунктах 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до ч.2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (стаття 368 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Правовий аналіз наведених вище норм Сімейного та Цивільного кодексів України дає підстави для висновку про те, що автомобіль марки Renault Laguna, 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був придбаний подружжям ОСОБА_3 за спільні кошти та у період шлюбу, беззаперечно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і визначення у ньому частки кожного з них є цілком можливим - це по частині за кожним.
Тож, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд приходить до єдино можливого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що позивачка в позовній заяві зазначала орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11000,00 грн., а саме: усна консультація з вивченням документів - 1000,00 грн, підготовка та складання позовної заяви - 5000,00 грн, участь та представництво інтересів замовника у Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області - 5000,00 грн, однак оскільки адвокатка Зарічна Л.А. особисто не була присутня на розгляді справи та не представляла інтереси позивачки в судовому засіданні, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, сплачений нею на користь держави судовий збір у розмірі 2490,63 грн за подання позову, а всього 8490,63 грн.
На підставі наведеного та ст. 8, 41, 124, 129 Конституції України, ст.15, 319, 321, 325, 328, 331, 355, 368, 372 ЦК України, ст.57, 60, 61, 63, 69, 70 СК України, керуючись ст.2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), представниця позивачки - адвокатка Зарічна Лариса Анатоліївна (юридична адреса: пров.Прорізний, буд.1А, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500), до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати автомобіль марки «Renault Laguna», 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошову компенсацію вартості частки автомобіля марки «Renault Laguna», 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 141703 (сто сорок одна тисяча сімсот три) гривні 33 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн та сплачений нею на користь держави судовий збір у розмірі 2490,63 грн за подання позову, а всього - 8490 (вісім тисяч чотириста дев'яносто) гривень 63 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 06.07.2023 року.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Анна КОРОТКА