Справа №751/2658/18
Провадження №6/751/178/23
06 липня 2023 року місто Чернігів
у складі: головуючого-судді Ченцової С. М.
секретаря: Мороз М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення виконання рішення суду,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення виконання постанови суду апеляційної інстанції від 09.11.2021 року, додаткової постанови суду апеляційної інстанції від 13.07.2022 року, а саме: накласти арешт на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», зокрема на ті банківські рахунки, які будуть відкриті боржником у подальшому.
Необхідність вжиття таких заходів обґрунтовує тим, що відповідно до постанов апеляційного суду з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 було стягнуто 3954749,71 гривень та 9831,96 гривень витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції. Починаючи з 10.11.2021 року, тобто більш ніж 1,5 роки відповідач не виконує в добровільному порядку свої зобов'язання перед позивачем, при цьому маючи в своєму розпорядженні достатні активи. Відповідач не сплатив позивачу жодного платежу, зокрема зі своїх банківських рахунків, хоча оборот коштів, лише по його банківських рахунках в АТ ПУМБ, за період з липня 2022 року до лютого 2023 року, складає більше 5000000 гривень. Вважає, що відповідач вживає активні заходи щодо відчуження своїх активів з метою уникнення сплати позивачу боргу.
07 липня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №554-04 від 07.07.2022 року. Відповідно до договору відбулося відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором № КАВБКФ/274462.4 від 24.09.2013року, вказані обставини підтверджуються ухвалами Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2022 року в справі №243/9170/15-ц та Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2023 року по справі №161/9140/15-ц. При цьому, керівником (директором) ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС» була одна й та ж особа, ОСОБА_2 , вказані товариства знаходяться за однією адресою (04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8) є пов'язаними.
Відповідач, не виконуючи постанов суду, продовжує здійснювати дії, спрямовані на відчуження своїх активів, зокрема шляхом укладання фраудаторних угод, тобто він розпродає майно, щоб у нього не було активів, тому невжиття заходів забезпечення виконання рішення суду у вигляді арешту на кошти на банківських рахунках ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» може ускладнити виконання постанов суду апеляційної інстанції або зробить неможливим їх виконання. За даними приватного виконавця, що здійснює примусове виконання постанов суду апеляційної інстанції, залишок нестягнутих коштів разом складає 2062582 гривень 05 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути подану заяву без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями частини першої статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
Відповідно до ч. 6 ст. 431 ЦПК України, за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 150 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
У справі «Войтенко проти України» (рішення від 29 червня 2004 року) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Згідно із пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно із ч.5 ст.440 ЦПК України, за заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
З листа приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова А.М. від 09.06.2023 року вбачається, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №69434629, до складу якого входить виконавче провадження №69434576 з примусового виконання виконавчого листа №751/2658/18-ц від 14.07.2022 виданого Чернігівським апеляційним судом про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 9831,96 грн. витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції та виконавче провадження №69434599 з примусового Виконання виконавчого листа №751/2658/18-ц від 14.07.2022 виданого Чернігівським апеляційним судом про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 3954 749,71 грн. Залишок коштів, який підлягає стягненню за ВП №69434576 становить 5115,12 грн та за ВП №69434599 - 2057467 гривень 38 копійок.
Вивчивши зміст заяви та доданих до неї матеріалів, обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення виконання рішення, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 150-153, 293, 431, 440 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення виконання рішення суду - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. М. Ченцова