Справа № 202/7002/23
Провадження № 1-кс/202/4858/2023
16 червня 2023 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, дистанційно - в режимі відео конференції, клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_6 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 17.04.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050010001141, у відношенні:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровська область, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, командира зенитно-ракетного взводу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у званні «старший лейтенант», зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, -
14 червня 2023 року слідчий Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням в якому просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, в межах досудового розслідування.
Клопотання мотивовано тим, що старший лейтенант ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді командира зенітно-ракетного взводу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , являючись військовою службовою особою, всупереч вимог ст. ст. 3, 27, 28, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 28, 29, 31, 32, 49, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, приблизно о 22 годині 16 квітня 2023 року, перебуваючи у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, із застосуванням зброї, з мотивів невдоволення періодичними порушеннями військової дисципліни у вигляді вживання алкогольних напоїв та небажанням проходити освідування на стан алкогольного сп'янінняпідлеглим йому за званням та посадою - механіком-водієм 2 зенітно - ракетного відділення зенітного ракетного взводу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшим солдатом ОСОБА_10 , з метою протиправного заподіяння йому тілесних ушкодженьта залякування його фізичною розправою за вчинення таких порушень дисципліни, демонстрації переваги за службовим становищем та ствердження власного авторитету у військовому колективі, грубо порушуючи надану йому, як командиру, дисциплінарну владу, в порушення закріпленого у військових статутах порядку взаємовідносин між військовослужбовцями, всупереч інтересам служби, із закріпленої за ним зброї - 9 мм. пістолетом Макарова № НОМЕР_2 здійснив один постріл в голову старшого солдата ОСОБА_10 , в наслідок якого настала смерть останнього, тобто у застосуванні насильства щодо підлеглого, вчинене із застосуванням зброї, в умовах воєнного стану - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
17 квітня 2023 року старший лейтенант ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за вчинення злочину передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, фактичне затримання 17.04.2023 о 16 год. 60 хв.
18 квітня 2023 року старшому лейтенанту ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
19.05.2023 слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: Викладені обставини у своїй сукупності дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України та підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема:
повідомленням від 17.04.2023 про вчинення кримінального правопорушення з ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
постановою про призначення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_10 від 17.04.2023;
протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 17.04.2023;
протоколом огляду місця події за участю свідка ОСОБА_11 (огляд та вилучення гільз з місця події);
протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 17.04.2023;
протоколом затримання ОСОБА_5 ;
письмовими поясненнями підозрюваного ОСОБА_5 від 17.04.2023;
книгою видачі зброї та боєприпасів ОСОБА_5 ;
висновком судово-медичної експертизи №1416/НЕ;
іншими матеріалами кримінального провадження.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, яке згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк до 12 років, у зв'язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Необхідність продовження стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що старший лейтенант ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу, крім того ризик переховуватися від органу досудового розслідування окрім іншого підтверджується тим, що після відкритої відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, разом із іншими військовослужбовцями, склав ввірені йому у службове користування зброю з боєприпасами, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу та вірогідність вчинення дезертирства є неминучим.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків.Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку підозрюваний повинен повернутися до місця мешкання, реєстрації або місця служби, тобто на територію Донецької області до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка в будь-який час змінює своє місце розтушування, що створить умови та змогу підозрюваного здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування, крім того підозрюваний зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,у зв'язку із чим неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, наддасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від свої показань.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,що є віддаленим містом від органу досудового розслідування та вказана адреса не перевірена органом досудового розслідування. Разом з тим вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, позбавляю військовослужбовця виконувати свій конституційний обов'язок, що не кореспондується ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин підозрюваний отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
Водночас, необхідно брати до уваги і саму особистість підозрюваного, враховуючи його репутацію, соціальні зв'язки тощо.
Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовую, настання ризику п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, під час розгляду можливого клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен звернути увагу на з'ясовування позиції власника житла та підтвердження його однозначної згоди на застосування домашнього арешту до підозрюваного в такій ситуації. Сторона захисту повинна надати суду згоду повнолітніх осіб, які проживають в одному житловому приміщення із обвинуваченим щодо застосування цього запобіжного заходу, вказаним особам суд повинен роз'яснити при цьому порядок здійснення контролю за дотриманням умов застосування домашнього арешту, зокрема - щодо права з'являтися в житло. Вказана позиція прослідковується в п. 15 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» де зауважується, що правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, судів, які застосовують домашній арешт, з'ясувавши при цьому думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Водночас, у випадку судом застосування запобіжного заходу до підозрюваного у вигляді застави, слід зазначити, що підозрюваний будучі військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_5 , перебуває в зоні проведення бойових дій на території Донецької області, який бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, отримує грошового забезпечення та додаткові винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що регламентується Постановою Кабінету Міністру України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
З огляду на це, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України лише у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов'язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу, де проходить військову службу підозрюваний, крім того ОСОБА_5 являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини та інших військових формувань не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов'язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу в одній із підозрюваним військовій частині, у зв'язку з виконання безпосередніх бойових завдань на лінії зіткнення з ворогом.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваногосвідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій підозрюваного для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.
Не утворює підстав для звільнення підозрюваного і участь останнього у бойових діях пов'язаних з захистом суверенітету та незалежності України, оскільки ці обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для підозрюваного жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно підозрюваного під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під вартою старшого лейтенанта ОСОБА_5 .
Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останнього міцних соціальних зв'язків, інших даних, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
На підставі наведених вимог кримінального процесуального закону, беручи до уваги те, що старший лейтенант ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі старший лейтенант ОСОБА_5 , може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням ОСОБА_5 особливо тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення розміру застави.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В ході розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків, які не зменшились. З урахуванням того, що завершити досудове розслідування в двомісячний строк не вдалось, його строк продовжено до 18 липня 2023 року.
Підозрюваний ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.5 зазначеної статті КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Прокурор та слідчий довели, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, який є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає доведеним що досудове слідство не могло бути закінченим у встановлений законом строк і є необхідність в проведенні в подальшому необхідних слідчих дій, у зв'язку із чим у встановленому законом порядку продовжено строк досудового слідства.
При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу, слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, однак підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, та ці обставини свідчать про підвищену небезпеку протиправних дій останнього, що в свою чергу вказує на наявність ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчините інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується тим, що свідки у кримінальному провадженні разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створює умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника, щоб останні змінили свої показання, з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Окрім того, слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки підозрюваний вчинив вбивство, в умовах воєнного стану та бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, може свідчити про можливість втечі підозрюваного, тим самим утворюють склади кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 407 та ч.4 ст. 408 КК України.
Зазначені ризики, на які посилається прокурор і слідчий, дійсно на момент розгляду клопотання не зникли.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що ризик можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному правопорушенні іншим чином, слідчим та прокурором необґрунтовані та наразі нічим не підтверджені.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред'явленої йому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік, стан його здоров'я, наявність соціальних зв'язків.
Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується при наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Крім того, згідно вимог ч.3 ст. 199 КПК України, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено неможливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов до переконання, що наявні ризики виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, а завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є неможливим з об'єктивних причин.
Разом з тим, з урахуванням положень ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», абз. 8 ст. 3, п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про військову службу правопорядку», положень Інструкції про порядок і умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затверджене Наказом Міністерства оборони України 26.09.2013 № 656, суд вважає за доцільне визначити підозрюваному ОСОБА_5 місце утримання під вартою в умовах гауптвахти.
Відповідно до п.4, п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, в межах строку досудового розслідування, по 17 липня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді діє по 17 липня 2023 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1