Справа № 932/7113/22
Провадження № 2/932/2304/22
14 червня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Овчиннікової О.С.,
при секретарі - Фетіскіної К.Р.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, а саме, стягнути з відповідача на користь позивача 16722,77 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації).
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ПрАТ «СГ «ТАС» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00255127, предметом якого є страхування транспортного засобу Subaru Impreza, державний номерний знак НОМЕР_1 . 18.11.2019 року о 16 год. 50 хв., керуючи автомобілем в районі електроопори №209 на пл. Соборна в м. Дніпрі, відбулося дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу Subaru Impreza, НОМЕР_1 та транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2019 року (справа №201/13366/19) відповідача визнано винним у вчинені зазначеного ДТП. В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб Subaru Impreza, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується вказаною постановою. Враховуючи наявність Договору страхування, власник пошкодженого автомобіля Subaru Impreza, державний номерний знак НОМЕР_1 звернувся до позивача з заявою про настання події. З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля Subaru Impreza, державний номерний знак НОМЕР_1 , було проведено огляд, про що складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) та отримано рахунок-фактуру №Д-205 від 22.11.2019 року та Наряд-заказ №7012 від 22.11.2019 року від СТО, відповідно до яких вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 40848,30 грн. У зв'язку із зазначеним, позивачем, на підставі зібраних документів та заяви про виплату власника складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт № 06649/55/919 від 28.11.2019 року на суму 23999,58 грн., яка була виплачена в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №64191 від 02.12.2019 року. А отже загальна сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну відповідачем, складає 23999,58 грн. Враховуючи, що винуватцем ДТП визнано відповідача, а його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА», згідно Полісу №167781273, позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Проте в ПрАТ «УАСК АСКА» задовольнили заяву позивача на суму 7276,81 грн., що покриває частину витрат позивача, що підтверджується платіжним дорученням. А отже, оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 23999,58 грн., при цьому Полісом №167781273 покрито лише частину шкоди на суму 7276,81 грн., то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає: 16722,77 грн. = 23999,58 грн. - 7276,81 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про слухання справи за його відсутності не надав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 18.12.2019 року постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/13366/19 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, скоєного за таких обставин: ОСОБА_1 18 листопада 2019 року о 16 годині 50 хвилин, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц», н/з НОМЕР_2 , рухався в районі електроопори № 209 на пл. Соборна в м. Дніпрі, де відволікся від керування та не встежив за зміною дорожньої обстановки, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Субару», н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка зупинилась попереду. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MERCEDES BENZ Sprinter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «УАСК АСКА» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 167781273 строком дії до 27.08.2020 року.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу SUBARU IMPREZА, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № FO-00255127 від 27.11.2018 року.
ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СГ «ТАС» з заявою настання події, що має ознаки страхового випадку.
В результаті даної ДТП було пошкоджено транспортний засіб SUBARU IMPREZА, державний номерний знак НОМЕР_1 , та завдано матеріальних збитків, про що було складено акт огляду транспортного засобу 19.11.2019 року.
Відповідно до рахунку-фактури №Д-205 від 22.11.2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу SUBARU IMPREZА, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 40848,30 грн.
За результатами розгляду заяви про страхове відшкодування та зібраних документів співробітниками ПрАТ «СГ «ТАС» було прийнято рішення про визнання вищевказаної ДТП страховим випадком, про що 28.11.2019 року було складено страховий акт № 06649/55/919, відповідно до якого, страхове відшкодування становить 23999,58 грн.
Відповідно до копії платіжного доручення №64191 від 02.12.2019 року ПрАТ «СГ «ТАС» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу SUBARU IMPREZА, державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 23999,58 грн.
Таким чином, фактичні витрати Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», пов'язані з цим страхом випадком складають 23999,58 грн.
Так, згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
При цьому, пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено судам, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Це означає, що у справах, що стосуються відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (внаслідок ДТП), обов'язок відшкодування шкоди виникає за наявності наступних умов: 1) дії завдавача шкоди були неправомірними; 2) між діями завдавача шкоди та шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.
П. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» також визначено, що «відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне порушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода, та чи сталася вона з вини відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
В ч. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено судам, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Тобто, володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.
Разом із тим, за положеннями ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, положення ст. 1187 ЦК України регулюють правовідносини зі спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншій особи, і у цьому випадку особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності у випадках визначених зазначеною нормою.
На відміну від зазначених положень, ст. 1188 ЦК України регулює правовідносини щодо шкоди спричиненої взаємодією декілька джерел підвищеної небезпеки та спричинення шкоди кожному з них і при цьому враховують дії кожного володільця джерела підвищеної небезпеки, зокрема, порушення ним Правил дорожнього руху, наявність причинного зв'язку не тільки з дорожньо-транспортною пригодою, а і її наслідками.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у і тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1: частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що і відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 зазначеної Постанови Пленуму, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Зобов'язання із заподіяння шкоди (деліктні зобов'язання) це зобов'язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових прав абсолютного характеру і мета яких забезпечити поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, відповідальної за шкоду.
Законодавство в деліктних правовідносинах передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За змістом статті 6 цього Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування можуть розглядатись наявні перешкоди страховику переконатись, що подія є страховим випадком.
Згідно зі статтею 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 32.1 статті 32 Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки, а саме: до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно із ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема підпункту 38.1.1 пункту 38.1: Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну-пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Враховуючи те, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2019 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яка набрала законної сили 31.12.2019 року, таким чином вирішена винуватість відповідача і цей факт не підлягає підтвердженню у даній цивільній справі.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень статей 509, 979, 980 Цивільного кодексу України та статей 3, 6, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по суті є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Обов'язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника. Тобто, за відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності, у страховика також не виникає зазначений обов'язок.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.
Зважаючи, що відповідача було визнано винним постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, то цивільно-правова відповідальність страхувальника ОСОБА_1 в результаті ДТП настала, а у його страховика - ПрАТ «УАСК АСКА» є обов'язок зі сплати страхового відшкодування ОСОБА_2 , при цьому Полісом №167781273 було покрито лише частину спричиненої шкоди у розмірі 7276,81 грн., то з особи, яка завдала шкоди підлягає стягненню відшкодування шкоди у розмірі 16722,77 грн. у порядку регресу, яка вираховується наступним чином: 23999,58 грн. (сплачена сума страховиком ПрАТ «СГ «ТАС») - 7276,81 грн. (покрита Полісом №167781273 страхова сума) = 16722, грн.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Суд врахуває, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи.
Зважаючи на вищевказане, суд вважає, що позивачем доведено, що в результаті ДТП настала цивільно-правова відповідальність страхувальника ОСОБА_1 , а тому є підстави для слати останнім матеріальної шкоди в порядку регресу, отже позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. ст. 2, 3, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 81, 82, 141, 247, 280-289, 352, 354 ЦПК України, ст. 993, 1191, 1166 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», суд
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування -задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 16722,77 гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 гривні.
Заочне рішення може бути переглянуто Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити рішення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.С. Овчиннікова