Справа № 302/1013/22
Іменем України
22 червня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.,
суддів : Кондора Р.Ю., Мацунича М.В.
з участю секретаря: Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міжгірської дитячої музичної школи на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді Пухальського С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської дитячої музичної школи, Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, про визнання протиправним і скасування наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міжгірської дитячої музичної школи, Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, про визнання протиправним і скасування наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що він працює в Міжгірській дитячій музичній школі (далі - Міжгірська ДМШ) на посаді викладача народних інструментів з 04 квітня 2022 року. У червні 2022 року керівник Міжгірської ДМШ, йому разом з іншими працівниками повідомила, що у зв'язку з воєнним станом введеним в Україні їм необхідно подати заяви про надання безстрокової відпустки без збереження заробітної плати до закінчення періоду воєнного стану. Необхідність подачі такої заяви відповідачем обґрунтовувалась вказівками керівництва, проблемами з фінансуванням музичної школи, тимчасовістю цих заходів, тощо. Окремо наголошувалось на тому, що це стосується всіх без винятку працівників і, що аналогічні заходи проводяться також і по інших установах та організаціях. Усвідомлюючи, що така вимога не узгоджується з положеннями трудового законодавства України позивач відмовився подавати заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, хоча майже всі працівники музичної шкоди погодились такі написати і протягом всього канікулярного літнього періоду перебували у відпустці без збереження за ними заробітної плати.
Вказує, що за відсутності його заяви про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, відповідачем 14 червня 2022 рок було видано наказ №26-к, яким призупинено дію трудового договору з ним починаючи з 14 червня 2022 року до закінчення воєнного стану, який, вважаючи протиправним, посилаючись на положення діючого законодавства.
За вказаних обставин позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Міжгірської дитячої музичної школи №26-к від 14 червня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », а також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2022 по 12.10.2022 включно, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2022 року заявлений позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міжгірської дитячої музичної школи №26-к від 14 червня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 »
Стягнуто з Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44070606, місцезнаходження: Закарпатська область, Хустський район, смт. Міжгір?я, вул. Шевченка, 86) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , його середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2022 по 12.10.2022 включно, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень) та сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев?ятсот дев?яносто дві гривні 40 коп.).
В апеляційній скарзі Міжгірська дитяча музична школа просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що стороною позивача не доведено жодними доказами обставини, на які він посилається у позові. Апелянт також вказує на те, що не зрозуміло, які саме порушення допущено при видачі наказу про призупинення дії трудового договору. Крім того, апелянт вказує на те, що позивачем не оскаржувався наказ начальника відділу сім'ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради «Про діяльність дитячої музичної школи в умовах воєнного стану» №39 від 01.06.2022 року, який теж став підставою видачі оскаржуваного наказу.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кривка П.П. подав клопотання про розгляд справи без його участі. Апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішеня суду без змін.
Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута їх відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що наказ про призупинення дії трудового договору є незаконним, оскільки відповідачем не доведено абсолютної неможливості роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її на час видачі наказу, а тому наявні підстави для скасування такого наказу та стягнення середнього заробітку за час фактичного вимушеного прогулу.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 працює в Міжгірській ДМШ на посаді викладача народних інструментів з 04 квітня 2022 року, про що свідчить копія наказу про його переведення на вказану посаду №25-к (а.с.17).
На підставі наказу в.о. директора Міжгірської ДМШ від 14.06.2022 №26-к призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , викладачем, з 14.06.2022 до закінчення воєнного стану (а.с.18).
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 43 Конституції України - кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.
Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено на даний час.
Згідно з пунктом 3 Указу у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, який набув чинності 24 березня 2022 року.
Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану.
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із пунктом 2 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану
З огляду на вищевикладене положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням даного закону також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов'язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім'я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.
Таким чином, Закон України від 15.03.2022 № 2136-IX надає роботодавцю право призупинити дію трудового договору з працівником під час дії воєнного стану та не сплачувати заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам за час призупинення дії трудового договору, відшкодування яких у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
Разом з тим, виходячи з аналізу положень ч.1 ст.13 вказаного Закону, для призупинення дії трудового договору необхідна наявність виключних обставин, що унеможливлюють забезпечення роботодавцем конкретного працівника роботою через збройну агресію проти України, та неможливість виконання роботи цим працівником.
Відсутність хоча б однієї із зазначених умов не дає підстав для призупинення дії трудового договору.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції вірно встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що виключають можливість виконання обов'язків обома сторонами трудового договору.
Також суд першої інстанції з метою відновлення порушених трудових прав працівника вірно застосував за аналогією закону, що передбачено частиною 9 статті 10 ЦПК України, положення статті 235 КЗпП України, якою передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, за період з 14.06.2022 по 12.10.2022 включно.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19 зроблено висновок, що на підставі системного аналізу положень трудового законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Зміст позовних вимог та спосіб (способи) захисту прав або інтересів позивача і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно і обґрунтовано задовольнив заявлений позов. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу Міжгірської дитячої музичної школи залишити без задоволення.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 03 липня 2023 року.
Головуючий :
Судді: