Справа № 450/2445/23 Провадження № 3/450/1426/23
06 липня 2023 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мусієвський В.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли 24 травня 2023 року від ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
07 травня 2023 року о 01 год. 45 хв. на перехресті вулиць Індустріальної та Січових Стрільців в с. Муроване Львівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Мерседес-Бенц» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме почервоніння очей, нереагування зіниць очей на світло, сповільнена мова. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість заперечив та пояснив, що він керував транспортним засобом під час комендантської години та розвозив друзів за місцями проживання. Наявне у нього посвідчення водія строкове і термін його дії закінчився. Працівники поліції зупинили його автомобіль та запропонували привезти їм 500 доларів США незаконної винагороди за непритягнення до адміністративної відповідальності, знімали його на камеру і казали, що він має говорити. Він поїхав додому, а як повернувся на місце зупинки транспортного засобу, їх вже не було. За даним фактом незаконного вимагання в нього неправомірної вимгоди до компетентних органів не звертався.
Захисник Мельничук І.А. в судовому засіданні пояснив, що відеозаписи, наявні на CD-диску, який міститься в матеріалах справи, є неналежними доказами, зняті на несертифікований пристрій. За фактом вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_1 до компетентних органів вони не зверталися.
Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 , який порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 186755 від 07 травня 2023 року та його копією, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07 травня 2023 року, рапортом працівника поліції від 07 травня 2023 року, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 191442 від 07 травня 2023 року, відеозаписами з CD-диску
Як вбачається з відеозаписів, наявних на CD-диску, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я та повідомлено про наслідки відмови. Попри це, від проходження огляду на стан сп'яніння він відмовився.
Виклад обставин події адмінправопорушником ОСОБА_1 не підтверджений будь-якими належними та допустимими доказами, а також спростовується згаданими відеозаписами.
Щодо посилань захисника Мельничук І.А. на те, що згадані відеозаписи є неналежними доказами, слід зазначити, що на таких відображено спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 , а також зафіксовано факт його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та розуміння ним наслідків такої відмови.
З приводу здійснення відеозаписів на несертифікований пристрій слід зазначити, що чинним законодавством не встановлено обов'язковості сертифікації нагрудних камер працівників поліції.
Оцінені судом докази доводять винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту 2.5 ПДР України.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях адмінправопорушника ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння і відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За вчинений проступок на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Поясненнями адмінправопорушника ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні, стверджується, що наявне у нього посвідчення водія є недійсним з огляду на закінчення строку дії такого.
Верховний Суд у постанові від 22 травня 2018 року по справі №753/18479/16-к зазначив, що з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України, та диспозицію ч.1 ст. 222 КК України, санкція ч.1 ст. 222 КК України в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, застосовується, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю.
У постанові від 21 червня 2022 року по справі №171/869/21 Верховний Суд дійшов до висновку, що нездійснення особою відповідної діяльності не є підставою для незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права здійснювати таку діяльність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі № 2-591/11 (14-31цс21) вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Враховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Крім того, згідно абз. 3 п. 23 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМ України від 8 травня 1993 року № 340, у разі коли за отриманням або обміном посвідчення водія звертається особа, позбавлена в установленому порядку права на керування транспортними засобами, після оформлення посвідчення водія працівник територіального сервісного центру МВС або уповноваженого суб'єкта повідомляє поліцейським про необхідність внесення ними відповідної інформації до Єдиного державного реєстру МВС або викликає поліцейських для його вилучення, про що ними складається відповідний акт. У такому разі оформлене посвідчення водія вважається виданим, але особа його не отримує.
Відтак, до ОСОБА_1 підлягає застосуванню основне адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000,00 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , в дохід держави 536 грн. 80 коп. судового збору.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Мусієвський В.Є.