07 липня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8412/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання дій протиправними щодо нездійснення нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення; зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням дати розрахунку 30.12.2020 на суму 30 934,57 грн та 29.11.2021 на суму 51 436,24 грн, за період з 01.03.2018 по 06.08.2019 на суму 14 494,37 грн з урахуванням дати розрахунку 29.03.2023 та 07.04.2023 на суму 52 024,61 грн відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 №169 від 06.08.2019 був звільнений у запас за пунктом 2 підпункту «а» у зв'язку із закінченням строку контракту та 06.08.2019 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення
Разом із тим, відповідач здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 та 01.03.2018 по 06.08.2019 з порушенням строків такої виплати: 30.12.2020 виплачено заборгованість у розмірі 30 934,57 грн та 29.11.2021 на суму 51 436,24 грн (за період з 01.01.2016 по 28.02.2018), а 29.03.2023 виплачено заборгованість у розмірі 14 494,37 грн та 07.04.2023 на суму 52 024,61 грн (за період з 01.03.2018 по 06.08.2019).
Позивач вважає, що відповідно до положень Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Однак відповідач при несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати (з 01 січня 2016 по день фактичної виплати).
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та вважає їх безпідставними. В обґрунтування цієї позиції вказав, що при виключенні позивача зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення із позивачем проведено повний розрахунок з дотриманням діючого законодавства. Жодних заперечень щодо сум розрахунку від позивача не надходило.
Відповідач вважає, що у тому разі, коли суми коштів нараховуються за рішенням суду, то підстави для виплати компенсації виникають у зв'язку із несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів вчинених на виконання судовою рішення.
В/ч НОМЕР_1 було вчасно виконано рішення Волинського окружного адміністративного суду №140/12391/20 від 02.11.2020, яке набрало законної сили 01.12.2020 постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду; рішення Волинського окружного адміністративного суду №140/1409/21 від 26.03.2021, яке набрало законної сили 29.06.2021, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду; рішення Волинського окружного адміністративного суду №140/4204/21 від 30.06.2021, яке набрало законної сили 18.11.2021 постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду; рішення Волинського окружного адміністративного суду №140/16588/21 від 12.12.2022, яке набрало законної сили 21.03.2023, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду, тому, оскільки порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів позивачу з боку відповідача не було, то вимога позивача щодо виплат компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки факт несвоєчасного нарахування та виплати доходів відсутній.
З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 у період з 21.12.2002 по 06.08.2019 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з послужного списку позивача.
06.08.2020 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №169 капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 06.08.2019 виключено зі списків особового складу військової частини.
Згідно довідки-розрахунку ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 06.08.2019 в загальному розмірі 148 889,79 грн, а саме: на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №140/4204/21 та від 01.12.2020 у справі №140/12391/20 (щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018) у розмірі 82 370,81 грн та на виконання рішення суду від 12.12.2022 у справі №140/16588/21 (щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.08.2019) у розмірі 66 518,98 грн.
Так, 30.12.2020 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 30 934,57 грн та 29.11.2021 в сумі 51 436,24 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.12.2020 № 866 та від 29.11.2021 № 629 (за період з 01.01.2016 по 28.02.2018).
29.03.2023 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 14 494,37 грн та 05.04.2023 в сумі 52 024,61 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.03.2023 № 143 та від 05.04.2023 № 170 (за період з 01.03.2018 по 06.08.2019).
ОСОБА_1 звернувся до відповідача з запитом щодо здійснення нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.
Листом від 13.04.2023 №256 відповідач повідомив позивача, що військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішень суду було здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, інших зобов'язань військовій частині, в тому числі щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення в рішеннях суду не визначено, відповідно підстав щодо виплати немає.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому грошової компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ “Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Отже, з наведеного слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, індексації грошових доходів громадян, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
За змістом статті 6 Закону №2050-ІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Із наведеного можна зробити висновок, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі індексації заробітної плати (грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 квітня 2021 року у справі №465/322/17, від 04 березня 2021 року справі №520/34/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 461/1390/16-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 та ряду інших.
Крім того, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такі висновки суду відповідають висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 29 жовтня 2020 року у справі № 280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення), така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Статтею 7 Закону №2050-ІІІ, так само пунктом 8 Порядку №159 установлено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
У цій справі не є спірною та обставина, що ОСОБА_1 своєчасно не була виплачена індексація грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 06.08.2019.
Так, в/ч НОМЕР_1 на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №140/4204/21 та від 01.12.2020 у справі №140/12391/20 було здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення 30.12.2020 у розмірі 30 934,57 грн та 29.11.2021 на суму 51 436,24 грн, а на виконання рішення суду від 12.12.2022 у справі №140/16588/21 здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення 29.03.2023 у розмірі 14 494,37 грн та 07.04.2023 на суму 52 024,61 грн.
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, останній має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є протиправною.
Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача є підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 06.08.2019) за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.
При цьому аргументи відповідача про те, що нараховані позивачу кошти за рішенням суду були виплачені своєчасно, а відтак відсутні підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, суд вважає безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованих сум індексації), а не виконання рішення суду.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку про задоволення позову у вказаний вище спосіб.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя С.Ф. Костюкевич