Єд.унік № 243/97/23
Провадження № 2/243/615/2023
04 липня 2023 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Старовецького В.І.
за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,
представника відповідача та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29-к про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про розподіл спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,-
ОСОБА_2 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна подружжя. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26 квітня 1997 року між нею та ОСОБА_3 укладено шлюб. Під час спільного проживання ними було придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки «Renault Master», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «Renault Laguna», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вважає, що придбане у шлюбі майно є спільною сумісною власністю подружжя. Вказала, що частка вищевизначеного майна належить їй та просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь компенсацію грошової вартості частини вартості вищевказаного майна в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя в розмірі 704 982 гривень.
Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Філем О.М. до суду було надано відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , обґрунтований тим, що позивачка не має законного права на компенсацію їй частки вартості спірної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зазначена квартира була придбана відповідачем 23.08.2006 року за 40166 грн., кошти на придбання цієї квартири в сумі 40 160 грн. були особистими коштами відповідача, оскільки останній їх отримав після продажу свої квартири, яка була придбана ним ще до реєстрації шлюбу із позивачкою. Зазначає, що в день придбання спірної квартири було здійснено дві угоди з продажу його особистої квартири та придбання спірної квартири, відповідач доклав лише 6 грн. на придбання спірної квартири. Вважає, що позивачка має право на компенсацію 1/13388 частки квартири. Крім цього вказав, що, компенсація половини вартості двох автомобілів не підлягає задоволенню у сумі яку визначає позивачка, оскільки поданні до позовної заяви звіти про оцінку транспортних засобів були виготовлені без перевірки наявності автомобілів та їх зовнішнього та технічного стану. З огляду на викладене вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме компенсації за частку квартири в розмірі 1/13388 дійсної вартості квартири, а також компенсації вартості автомобілів в розмірі дійсної їх вартості.
Відповідь на відзив позивачкою не була надана.
15 березня 2023 року представник відповідача - адвокат Філь О.М. надав зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя. Свої позовну заяву обґрунтував тим, що в первісній позовній заяві позивачкою запропоновано варіант поділу спільного майна подружжя, однак позивачкою не враховано, що за спільні кошти позивача та відповідача було придбано приватний будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Вартість вказаного будинку складає 70560 грн. А тому просить стягнути з позивачки половину вартості вказаного будинку в розмірі 35280 грн. Крім цього представником було надано заяву про попередній розрахунок судових витрат. Відповідно до якої до стягнення з позивачки підлягають наступні судові витрати: витрати з правової допомоги у розмірі 39 000 грн., витрати понесені із поданням зустрічної позовної заяви у розмірі 1074 грн., витрати які позивач може понести у майбутньому у розмірі 20 000 грн.
Відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 подано не було.
ОСОБА_2 повідомлена належним чином про дату та час розгляду справи в судове засідання не з'явилася. До суду надала заяву в якій просила її позов до ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи проводити без її участі. З приводу зустрічного позову до суду відзивів чи заперечень не надала.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі за участю його представника - адвоката Філя О.М.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Філь О.М. в судовому засіданні надав пояснення стосовно позовної заяви ОСОБА_2 та поданої ним зустрічної позовної заяви, первісний позов просив задовольнити частково посилаючись на відзив, а зустрічний позов просив задовольнити у повному обсязі та стягнути судові витрати понесені ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 квітня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .
Відповідно до рішення Слов'янського міськрайонного суду від 27 грудня 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано. Рішення набуло законної чинності.
Згідно зі Звітом про оцінку майна від 25 серпня 2022 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 становить 739563 грн., що за курсом Нацбанку України станом на дату оцінки наближено складає 20224 доларів США.
Згідно зі Звітом про оцінку майна від 25 серпня 2022 року, ринкова вартість транспортного засобу (тип - легковий універсал) автомобіль марки «Renault Laguna», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 227548 грн., що за курсом Нацбанку України станом на дату оцінки наближено складає 6223 доларів США.
Згідно зі Звітом про оцінку майна від 25 серпня 2022 року, ринкова вартість транспортного засобу (тип - грузовий фургон) автомобіль марки «Renault Master», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 442856 грн., що за курсом Нацбанку України станом на дату оцінки наближено складає 12110 доларів США.
Крім цього в судовому засіданні було досліджено докази, щодо вартості спірних автомобілів наданих ОСОБА_3 .
Згідно із Звітом про оцінку колісного транспортного засобу ринкова вартість автомобілю марки «Renault Master», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 321800 грн.
Згідно із Звітом про оцінку колісного транспортного засобу ринкова вартість автомобілю марки «Renault Laguna», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 174000 грн.
Згідно із звітом про від 04 листопада 2022 року, наданою ОСОБА_3 ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 становить 345712 грн.
Відповідно до договору купівлі продажу квартири від 23.08.2006 року ОСОБА_3 продав квартиру АДРЕСА_4 . Із вказаного договору вбачається, що вищевказана квартира належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Соловар В.І. 05 березня 1996 року за реєстровим № 1360, зареєстрованого Слов'янським БТІ 05 березня 1996 року в реєстрову книгу за № 6016/3а- стор.7, реєстраційний номер 15502358. Вказана квартира була продана за 40160 грн.
Відповідно до договору купівлі продажу квартири від 23.08.2006 року ОСОБА_3 придбав квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , Вказана квартира була придбана за 40166 грн.
Відповідно до Звіту про оцінку майна від 04.11.2022 року, ринкова вартість житлового будинку загальною площею 29,4 кв. метрів розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , складає 70560 грн.
Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_2 є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності за ОСОБА_2 було зареєстровано на підставі договору купівлі - продажу № 3224 від 26.06.2012 року.
Крім цього в судовому засіданні було досліджено договір про надання правової допомоги ОСОБА_3 від 31.08.2022 року, відповідно до якого останній уклав зазначений договір для надання правової допомоги із адвокатом Філем О.М. Розділом 3 п. 1 вказаного договору встановлено, що ціна договору складає 39000 грн. Договір підписано замовником - ОСОБА_3 та адвокатом - Філем О.М. Крім цього в судовому засіданні досліджено квитанцію, щодо сплати ОСОБА_3 адвокату Філю О.М. винагороди у розмірі 39000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ст. 69 СК України).
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного, сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (п. 30 Постанови). Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній, власності подружжя, підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Відповідно до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна.
Застосовуючи статтю 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної подружжя на майно, підлягає встановленню не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, тобто, встановленню підлягає джерело коштів, за які було придбано майно.
Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 квітня 1997 року, який розірвано рішенням суду 27 грудня 2022 року, і за час перебування у шлюбі сторонами придбано розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки «Renault Master», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «Renault Laguna», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 заперечуючи вимоги ОСОБА_2 , щодо грошової компенсації за розподіл квартири покликався на те, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 придбана за його особисті кошти, отримані ним від продажу його особистої квартири, а відтак вказана квартира належить йому на праві приватної власності.
Суд приймає до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що спірна квартира була придбана ним на власні кошти, які він отримав від продажу квартири за адресою:. АДРЕСА_5 , яка належала йому особисто, оскільки відповідно до умов вказаного договору позивач отримав 40160 грн., а спірну квартиру було придбано за 40166 грн.
Відповідно до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
При цьому судом враховуються правові позиції Верховного Суду України з аналогічних спорів, в яких Верховний Суд роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. У разі придбання майна у період шлюбу, але за особисті кошти таке майно не може вважатись смільним майном подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї кошти воно придбане.
Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та зазначено, що у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.
ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири та зареєстровано право власності на своє ім'я на спірну квартиру у період шлюбу з позивачем, проте вказане майно було придбано за грошові кошти, які були особистою приватною власністю ОСОБА_3 про що свідчать докази, надані ним, які підтверджують факт того, що кошти на придбання спірної квартири були отримані ОСОБА_3 від продажу нерухомого майна, таким чином вказана квартира не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Однак суд бере до уваги те, що спірну квартиру було придбано за 40166 грн. в період шлюбу сторін, тобто 6 грн.(40166-40160), це є спільною сумісною власністю подружжя яка становить 1/2 частину спільних коштів подружжя, а тому ОСОБА_2 має право на компенсацію 1/13388 частки квартири, що становить у грошовому еквіваленті - 3 гривні.
Щодо спільного майна подружжя, а саме автомобілю марки «Renault Master», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобілю марки «Renault Laguna», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 . суд виходить з того, що вказане майно є спільним майном подружжя, оскільки воно придбано в зареєстрованому шлюбі.
Оцінюючи надані висновки про вартість автомобілів, суд враховує, що згідно з висновком оціночної діяльності по визначенню ринкової вартості спірних транспортних засобів, проведеного суб'єктом оціночної діяльності на замовлення відповідача, вартість спірних автомобілів складає 321800 грн. та 174000 грн., при цьому спірні транспортні засоби були оглянуті за участі представника власника, був врахований його технічний стан і роки випуску автомобілів, в той час як у звіті наданому позивачем зазначена ринкова вартість спірних автомобілів без їхнього огляду та врахування їх технічного стану.
Відповідно до вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку. Встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Відповідно до приписів статті 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановлено нормативно- правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Частиною 6 статті 9 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1140 є обов'язковими для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому ОСОБА_4 , використовуються в інших національних стандартах.
Даним стандартом (п.п. 50-55) зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
Таким чином, оцінка майна повинна здійснюватися у відповідності вище зазначених нормативно-правових актів.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що звіти про оцінку майна, надані ОСОБА_2 , є такими, що проведені з порушенням вимог Національного стандарту № 1 та № 2.
Так, згідно приписів п. 50 Національного стандарту № 1загальні засади оцінки майна і майнових прав проведенню незалежної оцінки передує підготовчий етап, на якому здійснюється зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Крім того, статті 11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.
Таким чином, виходячи з вищезазначеного, зважаючи на те, що експерту при оцінки майна не було забезпечено доступ до об'єктів оцінки, тобто експерт не був ознайомлений з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього, суд не може прийняти зазначені звіти до уваги.
Разом з тим, ОСОБА_3 подані звіти про оцінку майна від 04.11.2022 року, з яких вбачається, що оцінювач був ознайомлений з об'єктами оцінки, про що свідчить як опис оцінки так і надані фотографії до звітів.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).
Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, в свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Оцінюючи положення частини п'ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні.
У постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 664/340/16-ц (провадження №61-20084св18) Верховний Суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Визначаючи спосіб розподілу автомобілів шляхом виділення їх у власність відповідачу зі стягненням грошової компенсації у розмірі 1/2 їхньої вартості на користь позивачки, суд враховує неподільність автомобілів як речей, а також неможливість їхнього спільного використання, експлуатації, обслуговування.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 , та вважає, що за позивачкою слід визнати право власності на частку автомобілю марки «Renault Master», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобілю марки «Renault Laguna», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а оскільки автомобіль знаходяться у відповідача, суд приходить до висновку про те, що позивачка має право на грошову компенсацію вартості своєї частки у праві спільної сумісної власності і, як наслідок, припинення її права власності на спірний автомобіль, в зв'язку з чим, позов у вказаній частині підлягає частковому задоволенню. З урахуванням звітів про оцінку майна, наданих ОСОБА_3 ринкова вартість автомобілю марки «Renault Master», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 321800 грн., тобто грошової компенсації становить - 160900 грн., ринкова вартість автомобілю марки «Renault Laguna», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 174000 грн. тобто грошової компенсації становить - 87000 грн. що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 .
Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 , суд виходить з наступного. Так позивач просить стягнути з позивачки половину вартості житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 35280 грн. ОСОБА_3 у даному випадку не претендує на те, щоб будинок залишити собі, припинивши право ОСОБА_2 на частку у праві спільної сумісної власності з компенсацією йому за цю частку. Він навпаки дає згоду на те, щоб отримати грошову компенсацію за його частку у праві спільної сумісної власності на спірний житловий будинок від ОСОБА_2 .
Відповідно до Звіту про оцінку майна від 04.11.2022 року, ринкова вартість житлового будинку загальною площею 29,4 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , складає 70560 грн
Таким чином, вартість частини спірного будинку складає 35280 грн.
Суд приходить до висновку про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за частку ринкової вартості житлового будинку загальною площею 29,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 35280 грн. і як наслідок, припинення права власності за ОСОБА_3 на зазначений житловий будинок.
В судовому засіданні також було досліджено заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Філя О.М. про попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат по справі 243/97/23 та стягнення судових витрат подану у відповідно до ст. 134 ЦПК України. Так відповідно до заяви витрати на правову допомогу складають 39000 грн., відзив на первісну правову допомогу та зустрічний відзив складають 1074 грн., витрати пов'язані із з почтовим відправленням та викликом свідків в сумі 20000 грн. Всього орієнтована сума витрати очікується в розмірі 60074 грн.
Зі змісту ч.ч.1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У зв'язку із тим, що позивач звернувся до суду із вищевказаною заявою та в судовому засіданні не вирішувалося питання щодо стягнення витрат на правову домогу, то позивач може звернутися до суду із вирішенням вказаного питання у відповідності до п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так при зверненні до суду позивачкою було заявлено вимоги в сумі 1 409 964 грн., тобто судовий збір мав бути справлений у розмірі 8052,00 грн.
Відповідно до п. г. ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" і з огляду на заяву ОСОБА_2 суд вважає за можливим звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору, оскільки останньою надано до суду посвідчення багатодітної матері серії НОМЕР_4 . У зв'язку із частковим задоволенням первісного позову на загальну суму 283180 грн. судовий збір становить 2831,80 грн., який підлягає стягненню в дохід держави з ОСОБА_3 .
Крім цього, ОСОБА_3 до суду було подано зустрічний позов, відповідно до якого ОСОБА_2 відзивів та клопотань не заявлено, за яким ОСОБА_3 сплачено судовий збір у розмірі 1074 грн., тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 1074 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.10, 11, 12, 13, 141, 265 ЦПК України, ст.69, 70, 71 СК України, ст.183, 364, 370, 372 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про розподіл спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Renault Master», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 право власності на 1/2 частку автомобіля марки «Renault Master», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без його реального поділу.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки «Renault Master», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 160900,00 (сто шістдесят тисяч дев'ятсот) гривень.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку автомобіля марки «Renault Master», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Renault Laguna», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 право власності на 1/2 частку автомобіля марки «Renault Laguna», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без його реального поділу.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки «Renault Laguna», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 87000,00 (вісімдесят сім тисяч) гривень.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку автомобіля марки «Renault Laguna», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житловий будинок розташований за адресоюАДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 право власності на 1/2 частку житлового будинку розташованого за адресоюАДРЕСА_2 , без його реального поділу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 компенсацію вартості 1/2 частки житлового будинку розташованого за адресоюАДРЕСА_2 , в розмірі 35280,00 (тридцять п'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень.
Припинити право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на 1/2 частку частку житлового будинку розташованого за адресоюАДРЕСА_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 витрати по сплаті судового збору, в розмірі 1074,00 (одну тисячу сімдесят чотири) гривні.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь держави судовий збір у розмірі 2831 (дві тисячі вісімсот тридцять одну) гривню 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У відповідності до п.п.15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Слов'янського міськрайонного суду В.І. Старовецький