Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
27.06.2023м. ХарківСправа № 922/2524/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 20)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23" (08161, Київська обл., с. Тарасівка (з), вул. Київська, буд. 1, оф. 4)
про стягнення 1451138,00 грн.
за участю представників:
позивача - Агєєва Е.О., ордер серії АІ №1318666 від 09.12.2022,
відповідача - Сонько В.В., ордер серії ВТ №1030912 від 13.01.2023,
Позивач, Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд", м. Харків звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23", с. Тарасівка (з) Київської обл., в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором 15/05-1 у розмірі 886365,60 грн., пеню у розмірі 161318,54 грн., штраф у розмірі 62045,59 грн., 3% річних у розмірі 44362,34 грн., індекс інфляції у розмірі 297045,93 грн., всього - 1451138,00 грн.
Звертаючись з позовною заявою, позивач обґрунтовує свої вимоги наступним. Між Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова “Шляхрембуд” (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23 (генпідрядник) 15.05,2018 було укладено Договір 15/05-1 (далі -Договір). На виконання умов вказаного Договору позивачем у строк, визначений п. 5.1. Договору, виконано, а відповідачем прийнято без зауважень, роботи, передбачені п. 1.1. Договору, що підтверджується підписаними з обох сторін актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в). Відповідач своїх зобов'язань за Договором зі своєчасної та повної оплати за виконані роботи на підставі вищевказаних актів приймання виконаних будівельних робіт не виконав, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 886365,60 грн., яку заявлено до стягнення в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2022 у справі №922/2524/22 позовні матеріали по справі №922/2524/22 за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" про стягнення 1451138,00 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.12.2022 у справі №922/2524/22 скасовано, а матеріали справи №922/2524/22 передано на розгляд Господарському суду Харківської області.
02.03.2023 матеріали справи №922/2524/22 повернулись до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.03.2023 у справі №922/2524/22 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 04.04.2023 об11:00.
31.03.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. №7907), в якому відповідач просить суд витребувати у позивача оригінали письмових доказів, а саме: загальний журнал робіт; спеціальні журнали з окремих видів робіт; акти на закриття прихованих робіт; документи щодо якості, випробувань та лабораторного контролю матеріалів; виконавчі схеми, відповідно до ДБН В.1.3.-2; сертифікати якості на матеріали використані в роботах; інша документація, передбачена нормативними документами на виконання конкретного виду будівельних робіт.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2023 у справі № 922/2524/22 відкладено підготовче засідання на 11.04.2023 о 12:30.
10.04.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8619) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2023 у справі № 922/2524/22 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 05.06.2023 та відкладено підготовче засідання на 16.05.2023 о 10:30.
18.04.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №9440), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
01.05.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №10693) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2023 у справі № 922/2524/22 відкладено підготовче засідання на 30.05.2023 о 10:30.
16.05.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (вх. №12196).
26.05.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи (вх. №13383), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі № 922/2524/22 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 01.06.2023 о 10:30.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (вх. №7907 від 31.03.2023), відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи (вх. №12196 від 16.05.2023), закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2524/22 до судового розгляду по суті на 20.06.2023 о 10:30.
Позивач у судове засідання 20.06.2023 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач у судове засідання 20.06.2023 з'явився, проти позову заперечив повністю, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення учасників справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Матеріалами справи установлено, що 15.05.2018 між Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23 (генпідрядник) укладено Договір № 15/05-1 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, за завданням генпідрядника субпідрядник зобов'язується виконати роботи з влаштування асфальтобетонного покриття при виконанні робіт з капітального ремонту комплексу транспортних споруд по просп. Льва Ландау в м. Харкові. Шляхопровід через просп. Московський (45221000-2 Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів) відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації, а Генпідрядник - прийняти ці роботи і оплатити їх.
Так, відповідно до п. 3.1. Договору ціна цього Договору 1708769,70 грн., в тому числі ПДВ - 284794,95 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Генпідрядником після підписання Сторонами акта викопаних робіт (КБ-2в, КБ-3).
Згідно з п. 4.6. Договору Генпідрядник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається субпідрядником уповноваженому представнику Замовника.
Пунктом 4.7. Договору передбачено зокрема, що розрахунки за виконані роботи здійснюються Генпідрядником в міру надходження коштів.
Якщо роботи виконані субпідрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, Генпідрядник може відстрочити оплату цих робіт. На протязі встановлених цим актом строків Субпідрядник повинен усунути виявлені порушення і після цього замовник перераховує утримані кошти (п. 4.8. Договору).
Згідно з п. 5.1. Договору строк виконання робіт: початок - травень 2018 року,
завершення робіт - 20 червня 2018 року.
Місцем виконання робіт є : 61080, Харківська область, місто Харків, проси. Льва Ландау (п. 5.2. Договору).
Розділом VI Договору визначено права та обов'язки Сторін, зокрема Генпідрядник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (п. 6.1.1. Договору); приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3) (п. 6.1.2. Договору), а Субпідрядник мас право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи (п. 6.4.1. Договору).
Пунктом 10,1. Договору визначено, що договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання зобов'язань за цим Договором
Із обставин справи убачається, що 04.10.2019 між сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 1, якою пункт 5.1. Договору виклали в новій редакції: «Строк виконання робіт: Початок робіт: травень 2018 року. Завершення робіт: грудень 2019 року».
24.03.2020 сторонами Договору було укладено Додаткову угоду № 2. якою внесли зміни до п. 5.1. Договору та визначили строк завершення робіт - грудень 2020 року, продовжили строк дії Договору до 31.12.2021 року та передбачили, що оплата за виконані протягом 2020 року здійснюється Генпідрядником на підставі підписаних Сторонами актів виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3) в термін до 31.12.2021.
Так, позивачем у позові вказано про те, що на виконання умов Договору позивачем в строк, визначений п. 5.1. Договору, виконано, а відповідачем прийнято без зауважень роботи, передбачені п. 1.1. Договору, що підтверджується підписаними з обох сторін актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), а саме: № 1/954 за серпень 2018 року (дата підписання - 08.08.2018) на суму 54046,80 грн.; № 2/1242 за жовтень 2018 року (дата підписання - 19.10.2018) на суму 101864,40 грн.; № 2971 за грудень 2019 року (дата підписання - 19.12,2019) на суму 368818,80 грн.; № 2551 за грудень 2019 року (дата підписання - 19.12.2019) на суму 190176,00 грн.; № 1764 за червень 2020 року (дата підписання - 19.06.2020) на суму 171459,60 грн., всього на суму 886365,60 грн.
Додатками до вказаних актів є Порядковий локальний кошторис на будівельні роботи (Форма № 1), Відомість ресурсів (Форма 5а), Розрахунок № 1-2 загальновиробничих витрат до акту. Розрахунок № 5 Кошторисний прибуток та Розрахунок № 6 Кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій.
Позивачем у позові вказано про те, що виконання позивачем робіт за Договором також підтверджено підписаними сторонами довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3): за грудень 2019 року (вартість виконаних робіт з початку будівництва по звітний місяць включно - 524730, 00 грн.); за грудень 2019 року (вартість виконаних робіт з початку будівництва по звітний місяць включно - 714906,00 грн.); за червень 2020 року (вартість виконаних робіт з початку будівництва по звітний місяць включно - 886365,60 грн.).
При цьому, позивачем у позові наголошено про те, що прийняття виконаних субпідрядником робіт відповідно до вищезазначених актів також підтверджує якість виконаних робіт, з огляду на відсутність зауважень з боку генпідрядника, недоробків і дефектів, що мали б бути зафіксовані відповідним актом при прийомі виконаних робіт згідно з п. 4.8. Договору.
Отже, на переконання позивача, відповідно до п. 4.8. Договору підстави для відстрочення оплати виконаних субпідрядником робіт згідно Договору - відсутні.
Також, з урахуванням п. 4.7 Договору (розрахунки за виконані роботи здійснюються Генпідрядником в міру надходження коштів), з метою визначення факту надходження (отримання) коштів Генпідрядником по договору будівельного підряду на виконання робіт, які, зокрема, були виконані позивачем, як субпідрядником за Договором, субпідрядник (позивач) звернувся до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради із запитом за вих. № 463 від 01.12.2022 про надання відповідної інформації.
У відповідь на вищезазначений запит (лист від 05.12.2022 № 684/0/66-22) Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради повідомив субпідрядника про те, що між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» (Генпідрядник) було укладено договір № 201 від 29.05.2017, на виконання умов якого Генпідрядником було виконано роботу, що с предметом Договору № 15/05-1 від 15.05.2018 року, яка була прийнята генпідрядником згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року № 1/954 від 08.08.2018; за жовтень 2018 року № 2/1242 від 19.10 2018; за грудень 2019 року № 2971 від 19.12 2019; за грудень 2019 року № 2551 від 19.12.2019; за червень 2020 року № 1764 від 19.06.2020. Вказану роботу було прийнято Замовником та здійснено оплату в порядку і строк, передбачений Договором.
Позивачем у позові казано про те, що всупереч умовам Договору, відповідач своїх зобов'язань за Договором по оплаті за виконані роботи на підставі вищевказаних актів приймання виконаних будівельних робіт не виконав, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 886365,60 грн.
Обґрунтовуючи наявну заборгованість за актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 1/954 від 08.08.2018; № 2/1242 від 19.10.2018; № 2971 від 19.12.2019; № 2551 від 19.12.2019, позивачем у позові зазначено про те, що позивачем в строк, визначений п. 5.1. Договору, виконано, а відповідачем прийнято без зауважень, частину робіт, передбачених п.1.1. Договору, що підтверджується підписаним з обох сторін актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за серпень 2018 року № 1/954 від 08.08.2018 на суму 54046,80 грн., за жовтень 2018 року № 2/1242 від 19.10.2018 на суму 101864,40 грн.; за грудень 2019 року № 2971 від 19.12.2019 на суму 368818,80 грн.; за грудень 2019 року № 2551 від 19.12.2019 на суму 190176.00 грн., однак відповідачем вони не оплачені.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Генпідрядником після підписання сторонами акта виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3).
Враховуючи, що п. 4.1. Договору, в редакції до укладення додаткової угоди № 2 не було узгоджено конкретний строк (термін) здійснення розрахунку за виконані роботи, то позивач направив на адресу відповідача претензію № 2 від 05.01.2021, якою просив перерахувати суму боргу в розмірі 6146714,40 грн, у строк 30 календарних днів, в тому числі 886365,60 грн, за Договором № 15/05-1 від 15.05.2018, до яких зокрема входять виконані та прийняті роботи згідно вищевказаних актів приймання виконаних будівельних робіт. Вказана претензія була отримана Відповідачем 09.01.2021 та у відповідь на неї відповідач листом від 11.01.2021 за вих. № 11/01-2 повідомив, що за наявними у них документами заборгованість за Договором відсутня та просили надати розрахунок боргу.
У доповнення до претензії № 2 від 05.01.2021 у відповідь на лист відповідача від 11.01.2021 за вих. № 11/01-2, 29.01.2021 Позивач надіслав лист, яким надав, в тому числі, розрахунок боргу за Договором, надіслав Довідки форми КБ-3 за серпень 2018 року, жовтень 2018, акт звірки взаєморозрахунків за Договором та одночасно просив перерахувати борг в сумі 714906,00 грн. до 08.02.2021 (30 календарних днів з моменту отримання претензії № 2) а за роботи, виконані протягом 2020 року - до 31.12.2021. Вказаний лист з додатками отримано відповідачем 01.02.2021.
Отже позивачем у позові вказано про те, що, акт звірки взаєморозрахунків та Довідки форми КБ-3 відповідачем не повернуто, вартість виконаних та прийнятих робіт за вищевказаними актами не здійснена.
Таким чином, на переконання позивача, оскільки генпідрядник мав здійснити розрахунок за виконані субпідрядником роботи та прийняті відповідно до вищевказаних актів до 08.02.2021, то прострочення мало місце, починаючи з 09.02.2021.
На обґрунтування наявності у відповідача заборгованості за актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 1764 від 19.06.2020, позивачем у позові вказано про те, що відповідно до п. 4.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 24.03.2020) оплата за роботи, виконані протягом 2020 року, здійснюються генпідрядником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (форми № КБ-2В, КБ-З) в термін до 31.12.2021.
Отже, враховуючи те, що генпідрядник мав здійснити розрахунок за виконані Субпідрядником роботи та прийняті відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за червень 2020 року № 1764 від 19.06.2020 на суму 171459,60 грн. до 31.12.2021, то прострочення мало місце, починаючи з 01.01.2022
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідач позовні вимоги не визнав та повністю заперечив проти позову, оскільки у 2021 році були виявлені та встановлені суттєві приховані дефекти, недоробки та відхилення від проекту з капітального ремонту комплексу транспортних споруд по проспекту Льва Ландау в м. Харкові (Шляхопровід через проспект Московський), що не відповідає відомостям, зазначених позивачем в актах виконаних робіт, як "основного доказу" підтвердження боргу. При цьому, відповідачем наголошено про те, що виявлені та встановлені відповідачем відхилення та недоробки, за своїм змістом є прихованими дефектами і їх неможливо було виявити під час звичайного приймання робіт, а керівник відповідача, підписуючи спірні акти виконаних робіт, не знала про існування цих дефектів та недоробок, отже мають місце обставини, передбачені ч.3, ч.4 ст.853 ЦК України. У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про те, що роботи були виконані з недоробками та дефектами, а відповідач не усунув їх не зважаючи на взяті зобов'язання та передчасно подав до суду позовну заяву про стягнення боргу. Користуючись положенням п. 6.1.2 Договору, який передбачає обов'язок генпідрядника приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт, посадові особи КП «Шляхрембуд» наполягали на підписанні проміжних актів приймання виконаних підрядних робіт. Ці акти включали лише окремі види робіт з загального комплексу робіт. Відповідно проектно-кошторисної документації, загальний комплекс робіт з влаштування асфальтобетонного покриття передбачав влаштування тришарового покриття з обов'язковою товщиною кожного шару. Акти приймання виконаних будівельних робіт, що були передані до відповідача включали лише окремі ділянки окремих шарів. Відповідач кілька разів відмовляв у підписанні проміжних актів приймання виконаних будівельних робіт, оскільки вони надавалися без виконавчої документації, передбаченої п. 4.8 ДБН А.3.1-5.2016, а саме: загальний журнал робіт, спеціальні журнали з окремих видів робіт, акти на закриття прихованих робіт, документи щодо якості, випробувань та лабораторного контролю матеріалів, виконавчі схеми відповідно до ДБН В.1.3-2 тощо, що унеможливлювало належну перевірку цих актів.
Відповідачем також зазначено про те, що виконуючи умови договору, відповідач вимушений був розглянути надані акти приймання виконаних будівельних робіт та підписати їх з одночасним складанням актів фіксації недоробок та дефектів виконаних робіт. Представники позивача від підписання таких актів відмовилися. За результатами розгляду актів приймання виконаних будівельних робіт, наданих КП «Шляхрембуд», були складено акти фіксації недоробок та дефектів виконаних робіт № 1 від 26.07.2018, № 3 від 19.10.2018, № 4 від 19.12.2019, № 5 від 01.06.2020, на які позивач надав письмові зобов'язання щодо проведення випробувань та надання повного комплекту виконавчої документації після повного завершення доручених йому видів робіт на об'єкті. Також, за результатами випробувань та розгляду виконавчої документації позивач зобов'язався провести коригування актів приймання виконаних будівельних робіт за фактичними показниками, проте на даний час позивачем роботи на об'єкті не виконуються, повідомлень виконання виявлених недоліків, чи про завершення, припинення або призупинення робіт від субпідрядника також не надходило. У відзиві відповідач також вказав на підписані із зауваженнями акти приймання виконаних будівельних робіт. Отже, відповідачем наголошено про те, що виконання всього комплексу робіт по об'єкту - Шляхопровід через просп. Московський позивачем ще не завершено, виконані роботи відповідно до умов договору не передано, акти виконаних робіт не підписано. Разом з даним позовом позивач подав лише проміжні акти виконаних робіт на два шари асфальтобетонного покриття (захисний та нижній), до того ж які виконані з дефектами та недоробками та відповідно до умов Договору не підлягають оплаті. Більш того, окрім вищезазначених недоліків в документації на виконані роботи, відповідачем у 2021 році виявлено та встановлено ще більш суттєві недоробки та дефекти у виконаних роботах про існування яких на дату підписання спірних актів КБ-2 генпідряднику не було відомо. Окремо відповідачем у відзиві наголошено на Протокол випробувань № 31/18, який на переконання відповідача очевидно вказують на невідповідність виконаних робіт за Договором на об'єкті - шляхопровід через проспект Московський, договору та проектно-кошторисній документації. Відповідно, на вказані товщини, ДП «Шляхрембуд» було зі значним завищенням - понад у два рази, розраховано і вартість використаних сумішей асфальтобетону, вартість якого становить значну частку у загальній вартості розглядуваних актів виконаних робіт. Так, вже після проведення випробувань згідно протоколу № 31/18 від 22.03.2021, 05.04.2021, відповідач, листом за вих. № 05/04-1 направив на адресу субпідрядника протокол № 31/18 випробування матеріалів від 22.03.2021 та повідомив про виявлені дефекти у виконаних роботах з вимогою щодо їх негайного усунення. Таким чином, підписуючи спірні акти виконаних робіт за 2018-2020р.р., керівник відповідача не знав про існування недоробок та дефектів, що були встановлені протоколом випробувань № 31/18 від 22.03.2021, тобто мали місце обставини ч.3, ч.4 ст. 853 ЦПК України, тому вказані обставини вказують на об'єктивні причини необізнаності генпідрядника з обставинами допущення дефектів у виконаних роботах.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 15.05.2018 між Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23 (генпідрядник) укладено Договір № 15/05-1 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, за завданням генпідрядника субпідрядник зобов'язується виконати роботи з влаштування асфальтобетонного покриття при виконанні робіт з капітального ремонту комплексу транспортних споруд по просп. Льва Ландау в м. Харкові. Шляхопровід через просп. Московський (45221000-2 Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів) відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації, а Генпідрядник - прийняти ці роботи і оплатити їх.
Проаналізувавши умови вказаного договору суд констатує, що такий за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно до частини 7 статті 179 ГПК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів
Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За приписами частини 1 статті 843, статті 844 ЦК України у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
Згідно з п. 3.1. Договору ціна цього Договору 1708769,70 грн., в тому числі ПДВ - 284794,95 грн.
Також, відповідно до п. 5.1. Договору строк виконання робіт: початок - травень 2018 року, завершення робіт - 20 червня 2018 року.
Місцем виконання робіт є 61080, Харківська область, місто Харків, проси. Льва Ландау (п. 5.2. Договору).
Розділом VI Договору визначено права та обов'язки Сторін, зокрема генпідрядник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (п. 6.1.1. Договору); приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3) (п. 6.1.2. Договору), а субпідрядник мас право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи (п. 6.4.1. Договору).
Пунктом 10.1. Договору визначено, що договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання зобов'язань за цим Договором
Також, 04.10.2019 між сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 1, якою пункт 5.1. Договору виклали в новій редакції: «Строк виконання робіт: Початок робіт: травень 2018 року. Завершення робіт: грудень 2019 року».
24.03.2020 сторонами Договору було укладено Додаткову угоду № 2. якою внесли зміни до п. 5.1. Договору та визначили строк завершення робіт - грудень 2020 року, продовжили строк дії Договору до 31.12.2021 року та передбачили, що оплата за виконані протягом 2020 року здійснюється Генпідрядником на підставі підписаних Сторонами актів виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3) в термін до 31.12.2021.
Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як вбачається з Актів приймання виконаних будівельних робіт: № 1/954 за серпень 2018 року (дата підписання - 08.08.2018) на суму 54046,80 грн.; № 2/1242 за жовтень 2018 року (дата підписання - 19.10.2018) на суму 101864,40 грн.; № 2971 за грудень 2019 року (дата підписання - 19.12.2019) на суму 368818,80 грн.; № 2551 за грудень 2019 року (дата підписання - 19.12.2019) на суму 190176,00 грн.; № 1764 за червень 2020 року (дата підписання - 19.06.2020) на суму 171459,60 грн., які без жодних зауважень та заперечень підписані сторонами та комунальним підприємством "Шляхрембуд", як субпідрядником, належним чином виконано роботи за Договором на загальну суму 886365,60 грн.
Як вбачається з положень п. 4.1 договору, сторонами обумовлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником після підписання сторонами акта викопаних робіт (КБ-2в, КБ-3).
Згідно з п. 4.6. Договору генпідрядник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається субпідрядником уповноваженому представнику замовника.
Пунктом 4.7. Договору передбачено зокрема, що розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником в міру надходження коштів.
Якщо роботи виконані субпідрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, генпідрядник може відстрочити оплату цих робіт. На протязі встановлених цим актом строків субпідрядник повинен усунути виявлені порушення і після цього замовник перераховує утримані кошти (п. 4.8. Договору).
Водночас відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що Протокол випробувань № 31/18, який на переконання відповідача очевидно вказують на невідповідність виконаних робіт за Договором на об'єкті - шляхопровід через проспект Московський, договору та проектно-кошторисній документації. Відповідно, на вказані товщини, ДП «Шляхрембуд» було зі значним завищенням - понад у два рази, розраховано і вартість використаних сумішей асфальтобетону, вартість якого становить значну частку у загальній вартості розглядуваних актів виконаних робіт.
Відповідно до частин 2-3 статті 853 ЦК України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Аналізуючи вказану норму права суд зазначає, що законодавцем визначено два види недоліків робіт, явні та приховані недоліки, основною відмінністю яких є спосіб їх виявлення. Так, на відміну від явних недоліків, виявлення яких здійснюється на етапі прийняття робіт згідно акту приймання передачі, законодавцем виокремлено приховані недоліки, які можуть бути виявлення вже після прийняття відповідних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, виконані позивачем роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт: № 1/954 за серпень 2018 року; № 2/1242 за жовтень 2018 року; № 2971 за грудень 2019 року; № 2551 за грудень 2019 року; № 1764 за червень 2020 року за спірним Договором підряду на загальну суму 886365,60 грн. прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи зазначеним вище актами (форми КБ-2в), які підписані повноважними представниками позивача та відповідача.
При цьому суд констатує, що виявлені відповідачем недоліки, на які той посилається в якості заперечень на позов, відносяться до прихованих недоліків, процедура виявлення яких передбачена статтею 853 ЦК України та положеннями пунктів 106-107 Постанови КМУ № 668 від 01.08.2005 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві».
Так, положеннями п. 107 Постанови КМУ № 668 від 01.08.2005 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» передбачено, що у разі виявлення замовником недоліків (дефектів) протягом гарантійних строків, він зобов'язаний у порядку, визначеному договором підряду, повідомити про це підрядника і запросити його для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо підрядник відмовився взяти участь у складенні акта, замовник має право в порядку, визначеному договором підряду, скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його підряднику.
Пунктом 108-109 вказаної постанови передбачено, що підрядник зобов'язаний усунути виявлені недоліки (дефекти) в порядку, визначеному актом про їх усунення. У разі відмови підрядника усунути виявлені недоліки (дефекти) замовник може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб у порядку, визначеному договором підряду. У такому разі підрядник зобов'язаний повністю компенсувати замовнику витрати, пов'язані з усуненням зазначених недоліків, та завдані збитки.
Якщо між замовником і підрядником виник спір щодо усунення недоліків (дефектів) або їх причин, на вимогу будь-якої сторони може бути проведено незалежну експертизу. Фінансування витрат, пов'язаних з проведенням такої експертизи, покладається на підрядника, крім випадків, коли за результатами експертизи буде встановлено відсутність порушень умов договору підряду підрядником або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками (дефектами). У такому випадку витрати, пов'язані з проведенням експертизи, фінансує сторона, яка вимагала її проведення, а якщо експертизу проведено за згодою сторін, такі витрати в рівних частинах, якщо інше не передбачено договором підряду.
Статтею 858 ЦК України, якою передбачена відповідальність підрядника за неналежну якість робіт, визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
При цьому, п. 2.5-2.6 договору сторонами погоджено, що у разі виявлення в термін гарантійного строку, у закінчених роботах або в об'єкті ремонту недоліків (дефектів) субпідрядник, за письмовою вимогою Генпідрядника зобов'язаний усунути за свій рахунок недоробки, що виникли протягом гарантійного строку і зумовлені виконанням робіт з порушенням діючих норм і правил, умов Договору, Перелік недоробок і дефектів визначається дефектним актом, що укладається сторонами. В акті в обов'язковому порядку фіксується дата виявлення дефектів і строк їх усунення. При відмові субпідрядника брати участь у складанні дефектного акта він може складатись з залученням спеціалістів незаінтересованих органів (спеціалістів архбудконтролю).
Якщо субпідрядник на протязі строку, визначеного в акті, не усуне недоліки у виконаних роботах, генпідрядник має право усунути недоліки силами іншого виконавця з оплатою цих витрат субпідрядником.
Здійснивши аналіз положень чинного законодавства та умов договору щодо обсягу дій сторін, а також наслідків та відповідальності за виявлені приховані недоліки, суд констатує, що встановлення факту наявності прихованих недоліків у виконаних роботах має своїм наслідком усунення підрядником (позивачем) за свій рахунок недоробки, що виникли протягом гарантійного строку і зумовлені виконанням робіт з порушенням діючих норм і правил, умов Договору, а у випадку відмови підрядника від усунення визначених недоліків, усунути недоліки самостійно силами іншого виконавця з оплатою цих витрат підрядником (п. 2.5-2.6 договору), і жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за вже прийняті роботи, строк оплати яких настав до виявлення таких недоліків.
Таким чином, заперечення відповідача проти позову щодо відсутності його зобов'язання по оплаті виконаних робіт, які ґрунтуються на твердженнях про неналежну якість виконаних робіт, наявності прихованих недоліків у виконаних роботах, є необґрунтованими та спростовується вищевикладеним.
При цьому, суд звертає увагу також на те, що за даних обставин справі відсутні фактичні та правові підстави для відстрочки оплати виконаних робіт на підставі пункту 4.8 укладеного сторонами договору, на що посилається відповідач, оскільки надані сторонами документальні докази та пояснення представників сторін, надані в судовому засіданні, свідчать про те, що акти виконаних робіт підписані, до них не складались будь-які акти про недоробки (дефекти) в момент їх підписання сторонами, тобто роботи прийняті сторонами без жодних зауважень.
Крім того, посилання відповідача на Протокол випробувань № 31/18, яким встановлено невідповідність виконаних робіт за Договором на об'єкті - шляхопровід через проспект Московський, договору та проектно-кошторисній документації, не може бути належним доказом недоліків (дефектів) виконаних позивачем відповідачу робіт у період 2019-2020 р.р., адже дослідження здійснювалось із спливом значного періоду часу, а сам по собі зміст дослідження вказує лише на можливе відхилення товщини шару покриття, тобто не встановлює будь-яких інших недоліків (дефектів) виконаних позивачем робіт за конкретний період часу та на конкретній ділянці робіт саме по спірним актам виконаних робіт.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до неспростовного висновку про те, що відсутні жодні підстави для відстрочки оплати виконаних робіт на підставі пункту 4.8 укладеного сторонами договору, в зв'язку із чим суд відхиляє заперечення відповідача про настання обставин, передбачених пунктом 4.8 договору, оскільки матеріалами справи такі припущення відповідача спростовуються.
Відповідно до ч. 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання мав ґрунтуватися на засадах справедливості.
Частиною 1 статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як вбачається з положень п. 4.1 договору, сторонами обумовлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником після підписання сторонами акта викопаних робіт (КБ-2в, КБ-3).
Проте відповідачем не надано суду доказів на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за виконані роботи у повному обсязі, як і не надано доказів на спростування наявності перед позивачем заборгованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що сума основного боргу у зазначеному розмірі є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо заявлених до стягнення 161318,54 пені, 62045,59 грн. штрафу, 44362,34 грн. 3 % річних та 297045,93 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань» розмір пені, передбачений п. 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Водночас пунктом 7.1 укладеного сторонами договору визначено, що у разі неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. Відповідальність Сторін за порушення зобов'язань за Договором та порядок урегулювання суперечок визначається Цивільним і Господарським кодексами України, положеннями Загальних умов, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 № 668, та іншими нормативними актами, що регулюють ці питання.
За порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня в розмірі 0,1 % від вартості робіт, за якими допущене прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (пп. 7.3.3. п. 7.3. Договору).
На підставі вказаних норм законодавства та умов договорів, позивачем нараховану відповідачу: 161318,54 пені, 62045,59 грн. штрафу, 44362,34 грн. 3 % річних та 297045,93 грн. інфляційних втрат.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми пені, 3% річних, штрафу та суми інфляційного збільшення дійшов висновку про те, що дані нарахування є вірними, та такими, що відповідають ормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 161318,54 пені, 62045,59 грн. штрафу, 44362,34 грн. 3 % річних та 297045,93 грн. інфляційних втрат, є такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини які входять в предмет доказування.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Із зазначеного вище вбачається, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Отже, враховуючи наведені положення законодавства, беручи до уваги встановлені судом обставини, а також зміст доводів сторін та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи документальними доказами, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає на відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23" (08161, Київська обл., с. Тарасівка (з), вул. Київська, буд. 1, оф. 4, код ЄДРПОУ 35329851) на користь Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 20, код ЄДРПОУ 03359182) - 886365,60 грн. заборгованості; 161318,54 пені; 62045,59 грн. штрафу; 44362,34 грн. 3 % річних; 297045,93 грн. інфляційних втрат та 21767,07 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "06" липня 2023 р.
Суддя Є.М. Жиляєв