65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1450/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 01125689)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Задорожного Миколи Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 236414,05 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук О.Г., адвокат, діє на підставі ордеру
від відповідача: Головко С.М., адвокат, діє на підставі ордеру
Суть спору: Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Задорожного Миколи Павловича про стягнення 236414,05 грн., з яких: 220377,62 грн. основного боргу, 14647,30 грн. пені, 878,84 грн. 3% річних та 510,29 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, а саме: №2-ПД/19 від 14.01.2019, №3-ПД/19 від 28.01.2019, №12-ПД/19 від 15.04.2019, №17-ПД/19 від 01.07.2019.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1450/23; визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 11.05.2023 о 10:45.
04.05.2023 за вх.№14674/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:
- відповідач вказує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на даний час та для врегулювання порядку нарахування та сплати орендної плати, передачі в оренду державного та комунального майна, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану”, відповідно до якої, зокрема: на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 року, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей; на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше: орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту; орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року;
- відповідач звертає увагу, що протягом лютого 2022 року - грудня 2022 року, січня 2023 року та по теперішній час позивач не дотримується вимог чинного законодавства і продовжує виставляти рахунки з орендної плати в повному обсязі: з 24.02.2022 до 30.05.2022 позивач не повинен був нараховувати орендну плату, а в подальшому на час воєнного стану мав нараховувати 50% від орендної плати з урахуванням індексу інфляції; відповідач наголошує, що вказане також підтверджується висновками Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/3958/22;
- відповідач зазначає, що вносив орендну плату протягом 2022 року з отриманих коштів від господарської діяльності з урахуванням наявних обставин та можливих негативних наслідків від тривалого військового стану у майбутньому; станом на 31.03.2023 у відповідача з урахуванням положень постанови №634 рахується переплата, а саме: договір №2-ПД/19 від 14.01.2019 переплата у розмірі 150762,40 грн.; договір №3-ПД/19 від 28.01.2019 переплата у розмірі 39793,18 грн.; договір №12-ПД/19 від 15.04.2019, переплата у розмірі 70945,48 грн.; договір №17-ПД/19 від 01.07.2019 переплата у розмірі 2172,95 грн.; загальна сума переплати 263674,01 грн.;
- відповідач зауважує, що для уточнення та погодження розрахунків між позивачем та відповідачем, відповідач листом від 19.04.2023 направив акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2023 на адресу позивача, проте на даний час відповідь від позивача не надходила, акт звірки взаєморозрахунків не повернуто;
- з урахуванням вказаного відповідач вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за період січень 2022 року по лютий 2023 року за спірними договорами та стягнення нарахованих штрафних санкцій є безпідставними.
08.05.2023 за вх.№15216/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач наголошує, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, повністю необґрунтовані та такі, що не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне:
- позивач вказує, що відповідачем питання щодо розміру орендної плати протягом 2022-2023 років не порушувалось, будь-які звернення, листи пропозиції з цього питання до 19.04.2023 позивачу від відповідача не надходили; разом з тим, відповідно до пункту 3.5 кожного з договорів оренди розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством;
- позивач зазначає, що відповідач, хоча і з порушенням умов договорів оренди в частині термінів оплати, проте у 2022 році сплачував орендну плату за користування рухомим майном (автотранспорт, навантажувачі, інша спецтехніка) на підставі рахунків, які виставлялись позивачем, в тому числі за період з березня по липень 2022 року та за серпень-листопад 2022 року; згідно абзацу 2 пункту 3.6 кожного з договорів оренди, орендар зобов'язаний підписати акт наданих послуг протягом 5-ти робочих днів з дати отримання і повернути орендодавцю, у випадку не надання підписаного акту наданих послуг у зазначений термін, послуги вважаються прийнятими орендарем в повному обсязі; здійснюючи оплату орендної плати у 2022 році, відповідач за умовчанням не застосовував до відносин за договорами оренди норми постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року №634 в частині звільнення від сплати та/або зменшення розміру орендної плати;
- позивач звертає увагу, що об'єктом оренди згідно договорів оренди є окреме, індивідуально визначене рухоме майно, а саме: автотранспортні засобі та пересувні навантажувачі, інша рухома спецтехніка, а згідно пункту 1.3 кожного з договорів оренди окреме індивідуально визначене рухоме майно використовується орендарем в межах України; майно, яке передане в користування відповідачу згідно договорів оренди це транспортні засоби, які можуть самостійно пересуватись в межах України і використовуватись у будь-якій області України, без прив'язки до конкретних територій, визначених постановою №634; окрім того, позивач наголошує, що відповідно до підпункту 3 частини 1 постанови №634 звільняються від орендної плати до 30 травня 2022 року орендарі, в тому числі на території Одеської області, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів (виключно), що відбулись 24 лютого 2022 року або раніше, тоді як майно, що перебуває в користуванні відповідача за договорами оренди, в оренду за результатами аукціонів не передавалось, оскільки на думку позивача це інша категорія майна - а саме: індивідуальне окремо визначене майно (рухоме майно);
- на думку позивача норми постанови №634, з посиланням на майно, яке передане в оренду за результатами аукціонів, регулюють можливість звільнення від сплати (зменшення) орендної плати виключно за нерухоме майно, яке знаходиться на окремих територіях, особливо небезпечних в певний період правового режиму воєнного стану на території України; щодо висновків Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/3958/21, то колегією суду при розгляді зазначеної справи належна правова оцінка норм постанови №634 не надана, зокрема в частині порядку передачі майна в оренду за результатами аукціонів і яким чином до такого майна належить окреме індивідуально визначене рухоме майно - транспортні засоби; позивач категорично не погоджується з таким трактуванням зазначеної норми постанови №634, вважає, що відповідач не був позбавлений права та можливості використовувати орендоване майно у будь-які іншій області України, на яку дія постанови №634 не розповсюджується, тим більше, що при розгляді справи №916/3958/21 було встановлено, що відповідач особисто орендоване майно не використовує, а передає його на умовах договору послуг третім особам та наразі постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №916/3958/21 оскаржена позивачем до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду;
- позивач зазначає, що з урахуванням зазначеного та враховуючи умови договорів оренди в частині порядку зміни та/або перегляду орендної плати, встановленого терміну підписання актів наданих послуг, позивач, отримавши від відповідача (лише після звернення до Господарського суду Одеської області) лист від 19.04.2023 з актами звірок взаєморозрахунків, згідно яких відповідач зробив перерахунок орендної плати, повернув зазначені акти звірок відповідачу без уваги та підписання.
У судовому засіданні 11.05.2023 оголошено перерву до 31.05.2023 об 11:00.
26.05.2023 за вх.№17409/23 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях відповідач вказує доводи, які були викладені у відзиві на позовну заяву та в якості додаткових доказів надає лист ДП “Морський торговельний порт Чорноморськ” від 14.06.2022 №195/07.2-13 щодо перерахунку орендної плати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року №634, наданий відповідачу контрагентом ТОВ “Тек-транс груп “Форвард”, яке також орендує державне рухоме майно у морському порту Чорноморськ.
У судовому засіданні 31.05.2023 оголошено перерву до 20.06.2023 о 10:30.
У судовому засіданні 20.06.2023 позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 20.06.2023 відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Справа №916/1450/23 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
В судовому засіданні 20.06.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
14.01.2019 між Державним підприємством “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Задорожним Миколою Павловичем (орендар, відповідач) укладений договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №2-ПД/19, відповідно до якого, зокрема:
- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: автонавантажувач “Комацу”, інв.№2373; навантажувач TEREX TL260, реєстр.№ОК19055, інв.№3762 (далі - майно), що перебуває на балансі орендодавця (п.1.1 договору);
- майно передається в оренду з метою використання орендарем майна за цільовим призначенням; місце використання: в межах України (п.п. 1.2, 1.3 договору);
- орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього договору, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передавання; передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звітах (п.п. 2.1, 2.3 договору);
- протягом 5-ти робочих днів після отримання від орендаря акту приймання-передавання (повернення) майна та у разі відсутності зауважень щодо стану майна орендодавець зобов'язаний підписати зазначений акт; у разі відсутності зауважень та не підписання акту протягом 5-ти робочих днів після його отримання від орендаря, орендна плата орендодавцем не нараховується (п.2.7 договору);
- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (далі - Методика) та становить за базовий місяць оренди (листопад 2018 року) - 22647,50 (двадцять дві тисячі шістсот сорок сім гривень 50 копійок) грн. без IIДВ; розрахунок орендної плати визначено в Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору; орендна плата в повному обсязі спрямовується орендодавцю (п.3.1 договору);
- розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за кожний наступний місяць; розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (п.3.3 договору);
- у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.4 договору);
- розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.3.5 договору);
- орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним місяцем нарахування, на підставі виставленого орендодавцем до 5-го числа місяця, наступного за звітним рахунку та акту наданих послуг; орендар зобов'язаний підписати акт наданих послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання і повернути орендодавцю; у випадку не надання підписаного акту наданих послуг у зазначений термін, послуги вважаються прийнятими орендарем в повному обсязі (п.3.6 договору);
- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати; зайва сума орендної плати, що надійшла до орендодавця, підлягає заліку в рахунок подальших платежів (п.п. 3.8, 3.9 договору);
- орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до рахунків, наданих орендодавцем; на вимогу орендодавця проводити звіряння розрахунків по орендних платежам і оформлювати відповідні акти звіряння; у разі відсутності оформленого належним чином примірника акту звірки взаєморозрахунків протягом 10-ти календарних днів з моменту його надсилання орендарю, сальдо взаєморозрахунків орендодавцем буде вважатися погодженим (п.5.3 договору);
- орендар має право: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; передавати орендоване майно в суборенду відповідно до чинного законодавства України (п.6.1, 6.5 договору);
- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.9.1 договору);
- цей договір укладено строком на 8 (вісім) років, що діє з моменту підписання сторонами (п.11.1 договору).
Додатком №1 до договору №2-ПД/19 від 14.01.2019 є розрахунок плати за оренду, відповідно до якого орендна плата за базовий місяць складає 22647,50 грн., без ПДВ.
14.01.2019 сторонами договору №2-ПД/19 підписано акт приймання-передавання, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: автонавантажувач “Комацу”, інв.№2373; навантажувач TEREX TL260, реєстр.№ОК19055, інв.№3762.
В матеріалах справи наявні додатки до акту приймання-передавання від 14.01.2019 до договору №2-ПД/19, в яких визначаються стан механізмів та перелік технічної документації.
28.01.2019 між Державним підприємством “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Задорожним Миколою Павловичем (орендар, відповідач) укладений договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №3-ПД/19, відповідно до якого, зокрема:
- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: автонавантажувач Komatsu WA-380/1, інв.№2458; кран на пневмоходу КС5363Б в/п 25т, інв.№2634; автокран КС-35772 МАЗ 5334 №80-83 ОДП, інв.№862, що обліковуються на балансі орендодавця (п.1.1 договору);
- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (далі - Методика) та становить за базовий місяць оренди (грудень 2018 року) - 12123,75 (дванадцять тисяч сто двадцять три гривні 75 копійок) грн. без IIДВ; розрахунок орендної плати визначено в Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору; орендна плата в повному обсязі спрямовується орендодавцю (п.3.1 договору);
- інші умови договори є ідентичними з умовами, які викладені у договорі №2-ПД/19 від 14.01.2019.
Додатком №1 до договору №3-ПД/19 від 28.01.2019 є розрахунок плати за оренду, відповідно до якого орендна плата за базовий місяць складає 12123,75 грн., без ПДВ.
28.01.2019 сторонами договору №3-ПД/19 підписано акт приймання-передавання, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: автонавантажувач Komatsu WA-380/1, інв.№2458; кран на пневмоходу КС5363Б в/п 25т, інв.№2634; автокран КС-35772 МАЗ 5334 №80-83 ОДП, інв.№862
В матеріалах справи наявні додатки №№ 1, 2, 3 до акту приймання-передавання від 28.01.2019 до договору №3-ПД/19, в яких визначаються стан механізмів та перелік технічної документації.
30.08.2019 між сторонами договору №3-ПД/19 від 28.01.2019 укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони вирішили, зокрема:
- внести зміни до п.1.1 договору, зокрема: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що обліковуються на балансі орендодавця, а саме: автокран КС-35772 МАЗ 5334 №80-83 ОДП, інв.№862; автонавантажувач Komatsu WA-380/1, інв.№2458;
- внести зміни до п.3.1 договору: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (далі - Методика) та становить за базовий місяць оренди (грудень 2018 року) - 8766,25 (вісім тисяч сімсот шістдесят шість гривень 25 копійок) грн. без IIДВ; розрахунок орендної плати визначено в Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору; орендна плата в повному обсязі спрямовується орендодавцю;
- викласти розрахунок плати за оренду (додаток№1) у новій редакції від 30.08.2019.
Додатком №1 до договору №3-ПД/19 від 28.01.2019 (в редакції від 30.08.2019) є розрахунок плати за оренду, відповідно до якого орендна плата за базовий місяць складає 8766,25 грн., без ПДВ.
30.08.2019 сторонами договору №3-ПД/19 підписано акт приймання-передавання (повернення), відповідно до якого орендар передав (повернув), а орендодавець прийняв державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: кран на пневмоходу КС5363Б в/п 25т, інв.№2634.
В матеріалах справи наявний додаток до акту приймання-передавання (повернення) від 30.08.2019 до договору №3-ПД/19, відповідно до якого визначається стан механізмів та перелік технічної документації.
30.09.2019 між сторонами договору №3-ПД/19 від 28.01.2019 укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої сторони вирішили, зокрема:
- внести зміни до п.1.1 договору, зокрема: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що обліковуються на балансі орендодавця а саме: автонавантажувач Komatsu WA-380/1, інв.№2458;
- внести зміни до п.3.1 договору: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (далі - Методика) та становить за базовий місяць оренди (грудень 2018 року) - 6037,50 (шість тисяч тридцять сім гривень 50 копійок) грн. без IIДВ; розрахунок орендної плати визначено в Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору; орендна плата в повному обсязі спрямовується орендодавцю;
- викласти розрахунок плати за оренду (додаток №1) у новій редакції від 30.09.2019.
Додатком №1 до договору №3-ПД/19 від 28.01.2019 (в редакції від 30.09.2019) є розрахунок плати за оренду, відповідно до якого орендна плата за базовий місяць складає 6037,50 грн., без ПДВ.
30.09.2019 сторонами договору №3-ПД/19 підписано акт приймання-передавання (повернення), відповідно до якого орендар передав (повернув), а орендодавець прийняв державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: автокран КС-35772 МАЗ 5334 №80-83 ОДП, інв.№862.
В матеріалах справи наявний додаток до акту приймання-передавання (повернення) від 30.09.2019 до договору №3-ПД/19, в якому визначається стан механізмів та перелік технічної документації.
15.04.2019 між Державним підприємством “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Задорожним Миколою Павловичем (орендар, відповідач) укладений договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №12-ПД/19, відповідно до якого, зокрема:
- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: автомобіль МАЗ 543205 сідельний тягач, інв.№4288, автомобіль МАЗ 543205-220 сідельний тягач, інв.№4284, автомобіль МАЗ 543205 сідельний тягач, інв.№4285, напівпричеп NK 30.25.20 контейнеровоз. інв.№4286, напівпричеп ПП контейнеровоз, інв.№4289; напівпричеп ПП контейнеровоз, іни.№4290, що обліковуються на балансі орендодавця (п.1.1 договору);
- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (далі - Методика) та становить за базовий місяць оренди (березень 2019 року) - 11002,50 (одинадцять тисяч дві гривні 50 копійок) грн. без IIДВ; розрахунок орендної плати визначено в Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору; орендна плата в повному обсязі спрямовується орендодавцю (п.3.1 договору);
- інші умови договори є ідентичними з умовами, які викладені у договорі №2-ПД/19 від 14.01.2019.
Додатком №1 до договору №12-ПД/19 від 15.04.2019 є розрахунок плати за оренду, відповідно до якого орендна плата за базовий місяць складає 11002,50 грн., без ПДВ.
15.04.2019 сторонами договору №12-ПД/19 підписано акт приймання-передавання, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: автомобіль МАЗ 543205 сідельний тягач, інв.№4288, автомобіль МАЗ 543205-220 сідельний тягач, інв.№4284, автомобіль МАЗ 543205 сідельний тягач, інв.№4285, напівпричеп NK 30.25.20 контейнеровоз. інв.№4286, напівпричеп ПП контейнеровоз, інв.№4289; напівпричеп ПП контейнеровоз, іни.№4290.
01.07.2019 між Державним підприємством “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Задорожним Миколою Павловичем (орендар, відповідач) укладений договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №17-ПД/19, відповідно до якого, зокрема:
- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: напівпричіп марки ЧМЗАП-99859, реєстраційний номер №536109, інв.№3617, що обліковуються на балансі орендодавця (п.1.1 договору);
- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (далі - Методика) та становить за базовий місяць оренди (травень 2019 року) - 340 (триста сорок 00 копійок) грн. без IIДВ; розрахунок орендної плати визначено в Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору; орендна плата в повному обсязі спрямовується орендодавцю (п.3.1 договору);
- інші умови договори є ідентичними з умовами, які викладені у договорі №2-ПД/19 від 14.01.2019.
Додатком №1 до договору №17-ПД/19 від 01.07.2019 є розрахунок плати за оренду, відповідно до якого орендна плата за базовий місяць складає 340 грн., без ПДВ.
01.07.2019 сторонами договору №17-ПД/19 підписано акт приймання-передавання, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, а саме: напівпричіп марки ЧМЗАП-99859, реєстраційний номер №536109, інв.№3617.
13.01.2023 позивач направив відповідачу лист за вих.№38/13/05-42, наступного змісту: “Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” відповідно договору про надання послуг №3-ПД/19 від 28.01.2019, направляє Вам підписані з нашого боку рахунок №252 від “31” грудня 2022 р., відповідно договору про надання послуг №17-ГД/19 від “01” липня 2019 р. рахунок №255 від “31” грудня 2022 р., відповідно договору про надання послуг №12-ПД/19 від « 15» квітня 2019 р. рахунок №254 від “31” грудня 2022 р., відповідно договору про надання послуг №2-ПД/19 від “14” січня 2019 р. рахунок №253/1 від “31” грудня 2022 р., та по два екземпляри акту наданих послуг від “31” грудня 2022 р. для підписання з Вашого боку. Просимо повернути нам підписаний Вами наш екземпляр Акту наданих послуг від “31” грудня 2022 р. у найкоротший термін. Також просимо здійснити оплату наданих рахунків в найкоротші терміни”.
В матеріалах справи наявні: рахунок на оплату №252 від 31.12.2022 до договору №3-ПД/19 від 28.01.2019 на суму 11002,49 грн.; акт наданих послуг №252/1 від 31.12.2022 (підписаний з боку орендодавця) до договору №3-ПД/19 від 28.01.2019 на суму 11002,49 грн.; рахунок на оплату №253/1 від 31.12.2022 до договору №2-ПД/19 від 14.01.2019 на суму 41684,59 грн.; акт наданих послуг №253/1 від 31.12.2022 (підписаний з боку орендодавця) до договору №2-ПД/19 від 14.01.2019 на суму 41684,59 грн.; рахунок на оплату №254 від 31.12.2022 до договору №12-ПД/19 від 15.04.2019 на суму 19615,87 грн.; акт наданих послуг №254 від 31.12.2022 (підписаний з боку орендодавця) до договору №12-ПД/19 від 15.04.2019 на суму 19615,87 грн.; рахунок №255 від 31.12.2022 до договору №17-ПД/19 від 01.07.2019 на суму 596,03 грн.; акт наданих послуг №255 від 31.12.2022 (підписаний з боку орендодавця) до договору №17-ПД/19 від 01.07.2019 на суму 596,03 грн.
17.02.2023 позивач направив відповідачу лист за вих.№152/24/05-42, наступного змісту: “Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” відповідно договору про надання послуг №3-ПД/19 від 28.01.2019, направляє Вам підписані з нашого боку рахунок №30 від “31” січня 2023 р., відповідно договору про надання послуг №17-ГД/19 від “01” липня 2019 р. рахунок №28 від “31” січня 2023 р., відповідно договору про надання послуг №12-ПД/19 від “15” квітня 2019 р. рахунок №29 від “31” січня 2023 р., відповідно договору про надання послуг №2-ПД/19 від “14” січня 2019 р. рахунок №26 від “31” січня 2023 р., та по два екземпляри акту наданих послуг від “31” січня 2023 р. для підписання з Вашого боку. Просимо повернути нам підписаний Вами наш екземпляр Акту наданих послуг від “31” січня 2023 р. у найкоротший термін. Також просимо здійснити оплату наданих рахунків в найкоротші терміни”.
В матеріалах справи наявні: рахунок на оплату №26 від 31.01.2023 до договору №2-ПД/19 від 14.01.2019 на суму 42018,06 грн.; акт наданих послуг №26 від 31.01.2023 (підписаний з боку орендодавця) до договору №2-ПД/19 від 14.01.2019 на суму 42018,06 грн.; рахунок на оплату №28 від 31.01.2023 до договору №17-ПД/19 від 01.07.2019 на суму 600,79 грн.; акт наданих послуг №28 від 31.01.2023 (підписаний з боку орендодавця) до договору №17-ПД/19 від 07.07.2019 на суму 600,79 грн.; рахунок на оплату №29 від 31.01.2023 до договору №12-ПД/19 від 15.04.2019 на суму 19772,80 грн.; акт наданих послуг №29 від 31.01.2023 (підписаний з боку орендодавця) до договору №12-ПД/19 від 15.04.2019 на суму 19772,80 грн.; рахунок на оплату №30 від 31.01.2023 до договору №3-ПД/19 від 28.01.2019 на суму 11090,50 грн.; акт наданих послуг №30 від 31.01.2023 (підписаний з боку орендодавця) до договору №3-ПД/19 від 28.01.2019 на суму 11090,50 грн.
14.03.2023 позивач направив відповідачу лист за вих.№224/46/05-42, наступного змісту: “Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” відповідно договору про надання послуг №3-ПД/19 від 28.01.2019, направляє Вам підписані з нашого боку рахунок №78 від “28” лютого 2023 р., відповідно договору про надання послуг №17-ГД/19 від « 01» липня 2019 р. рахунок №79 від “28” лютого 2023 р., відповідно договору про надання послуг №12-ПД/19 від “15” квітня 2019 р. рахунок №80 від “28” лютого 2023 р., відповідно договору про надання послуг №2-ПД/19 від “14” січня 2019 р. рахунок №75 від “28” лютого 2023 р., та по два екземпляри акту наданих послуг від “28” лютого 2023 р. для підписання з Вашого боку. Просимо повернути нам підписаний Вами наш екземпляр Акту наданих послуг від “28” лютого 2023 р. у найкоротший термін. Також просимо здійснити оплату наданих рахунків в найкоротші терміни”.
В матеріалах справи наявні: рахунок на оплату №78 від 28.02.2023 до договору №3-ПД/19 від 28.01.2019 на суму 11168,12 грн.; акт наданих послуг №78 від 28.02.2023 (підписаний з боку орендодавця) до договору №3-ПД/19 від 28.01.2019 на суму 11168,12 грн.; рахунок на оплату №79 від 28.02.2023 до договору №17-ПД/19 від 01.07.2019 на суму 604,99 грн.; акт наданих послуг №79 від 28.02.2023 (підписаний з боку орендодавця) до договору №17-ПД/19 від 01.07.2019 на суму 604,99 грн.; рахунок на оплату №80 від 28.02.2023 до договору №12-ПД/19 від 15.04.2019 на суму 19911,20 грн.; акт наданих послуг №80 від 28.02.2023 (підписаний з боку орендодавця) до договору №12-ПД/19 від 15.04.2019 на суму 19911,20 грн.; рахунок на оплату №75 від 28.02.2023 до договору №2-ПД/19 від 14.01.2019 на суму 42312,18 грн.; акт наданих послуг №75 від 28.02.2023 (підписаний з боку орендодавця) до договору №2-ПД/19 від 14.01.2019 на суму 42312,18 грн.
Також в матеріалах справи наявні роздруківки з електронної пошти про направлення відповідачу вказаних рахунків на оплату та роздруківки з сайту Укрпошти про відстеження відправлення.
У листі від 19.04.2023 відповідач із посиланням на отримання позовної заяви та на постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану” повідомив, що станом на 31.03.2023 у відповідача рахується переплата, за наступними договорами: договір №2-ПД/19 від 14.01.2019 переплата у розмірі 150762,40 грн.; договір №3-ПД/19 від 28.01.2019 переплата у розмірі 39793,18 грн.; договір №12-ПД/19 від 15.04.2019, переплата у розмірі 70945,48 грн.; договір №17-ПД/19 від 01.07.2019 переплата у розмірі 2172,95 грн. Додатком до вказаного листа є акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2023.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків від 14.04.2023, який підписаний з боку відповідача, в якому відображені обороти за період січень 2022 року - березень 2023 року між позивачем та відповідачем за спірними договорами із зазначенням позитивного сальдо на користь відповідача.
У листі від 08.05.2023 за вих.№397/152/08-30 позивач повідомив відповідача, зокрема, що заперечує щодо наданих відповідачем актів взаємних розрахунків за договорами оренди, в яких фіксується переплата, не приймає їх до уваги і повертає без підпису.
В матеріалах справи наявні виписки по рахункам позивача за 16.01.2023, 22.08.2022, 03.11.2022, 30.09.2022, в яких, зокрема, відображено здійснення оплат відповідачем за спірними договорами оренди.
Несплата відповідачем орендної плати за спірними договорами оренди стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
У відповідності до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
За ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, єдині майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства. Організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду єдиних майнових комплексів державного сектора економіки, а також єдиних майнових комплексів, що є комунальною власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу. Мета і предмет господарської діяльності, визначені в установчих документах суб'єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність на базі орендованого майна, не можуть суперечити умовам договору оренди.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (№2269-XII, в редакції станом на дати спірних договорів) істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.
Згідно з ст. 20 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (№2269-XII, в редакції станом на дати спірних договорів) орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі.
Відповідно до п/п 3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану” на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 року, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей;
У відповідності до п/п 4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану” визначено, зокрема, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше: орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 року і 30 травня 2022 року відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.
За п.16 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану” орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України” від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Господарський суд вказує, що предметом спору у даній справі є стягнення орендної плати за договорами оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, а саме: №2-ПД/19 від 14.01.2019, №3-ПД/19 від 28.01.2019, №12-ПД/19 від 15.04.2019, №17-ПД/19 від 01.07.2019.
Вирішуючи спір між сторонами у даній справі, господарський суд приймає до уваги положення прийнятої Кабінетом Міністрів України постанови від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану”, яка регулює правовідносини, що стосуються, зокрема, оренди державного майна у період воєнного стану, зокрема, умови п/п 3 п.1 та п/п 4 п.1 постанови №634.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладених договорів, господарський суд дійшов висновку, що відповідач як орендар за договорами оренди державного майна був звільнений від орендної плати до 30.05.2022, а після 30.05.2022 і на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, орендна плата йому нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації). Натомість, господарський суд вказує, що виходячи з наявних матеріалів справи позивачем у виставлених рахунках нараховувалась відповідачу орендна плата за спірними договорами без врахування положень постанови №634.
Господарський суд не приймає до уваги доводів позивача, що відповідачем питання щодо розміру орендної плати протягом 2022-2023 років не порушувалось, будь-які звернення, листи пропозиції з цього питання до 19.04.2023 позивачу від відповідача не надходили, оскільки у постанові Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 вказано про необхідність забезпечення орендодавцям державного та комунального майна нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови. Отже, на переконання суду, саме на орендодавця покладено обов'язок здійснення нарахувань з урахуванням умов вказаної постанови.
Також господарський суд не приймає до уваги доводів позивача, що відповідач, хоча і з порушенням умов договорів оренди в частині термінів оплати, проте у 2022 році сплачував орендну плату за користування рухомим майном (автотранспорт, навантажувачі, інша спецтехніка) на підставі рахунків, які виставлялись позивачем, оскільки сам факт здійснення відповідачем оплат на підставі виставлених рахунків не відміняє обставини необхідності застосування до спірних правовідносин положень постанови №634, які позивачем не були застосовані при виставленні відповідачу рахунків, проте, як було зазначено судом, саме на позивача як орендодавця було покладено обов'язок здійснення нарахувань з урахуванням умов вказаної постанови.
Посилання позивача на те, що майно, що перебуває в користуванні відповідача за договорами оренди, в оренду за результатами аукціонів не передавалось, оскільки на думку позивача це інша категорія майна - а саме: індивідуальне окремо визначене майно (рухоме майно) та положення постанови №634 до спірних правовідносин не застосовуються, не приймаються судом до уваги, оскільки у вказаній постанові прямо передбачено до яких договорів слід її застосовувати (договори оренди державного майна, чинні станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше). Так, спірні договори державного майна були чинними станом на 24 лютого 2022 року, що підпадає під одну з умов, викладених у вказаній постанові.
Також господарський суд приймає до уваги висновки Південно-західного апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 04.04.2023 у справі №916/3958/21 за позовом Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” до Фізичної особи-підприємця Задорожного Миколи Павловича про розірвання договорів оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №2-ПД/19 від 14.01.2019, №3-ПД/19 від 28.01.2019, №12-ПД/19 від 15.04.2019, №17-ПД/19 від 01.07.2019 та зобов'язання повернути майно. Так, у вказаній постанові апеляційним судом вказано, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договорів оренди за обставин систематичного невнесення орендної плати слід враховувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного або комунального майна у період воєнного стану”, пунктом 3 якої було передбачено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 року, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей. Враховуючи, що спірні договори оренди індивідуально визначеного державного майна були чинними станом на 24.02.2022, відповідач був звільнений від сплати орендної плати з 24.02.2022 до 30.05.2022, у зв'язку з чим не можна стверджувати у даному випадку про систематичну несплату відповідачем орендної плати за період з березня по липень 2022 року. Твердження позивача щодо непоширення дії пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного або комунального майна у період воєнного стану” на спірні правовідносини, оскільки предметом спірних договорів є окреме індивідуально визначене майно, яке передавалось в оренду не за результатами аукціонів, є власним трактуванням позивача вказаної правової норми, у зв'язку з чим колегія суддів не приймає їх до уваги.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” про стягнення з відповідача 220377,62 грн. заборгованості з орендної плати за спірними договорами оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, оскільки виходячи з наявних матеріалів справи відповідач, оплачуючи рахунки позивача, переплатив суму орендної плати за спірний період, яку мав сплатити в умовах воєнного стану виходячи зі зміненого державного регулювання спірних орендних правовідносин.
За таких обставин, оцінивши позиції сторін у даній справі, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” про стягнення боргу з орендної плати.
Щодо позовних вимог про стягнення 14647,30 грн. пені, 878,84 грн. 3% річних та 510,29 грн. інфляційних втрат, господарський суд з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення вказаних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Іншого позивачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 06 липня 2023 р.
Суддя Ю.С. Бездоля