ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.05.2023Справа № 910/5786/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в судовому засіданні матеріали
клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-центр"
про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 910/5786/22
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (КП "КИЇВКІНОФІЛЬМ") бульвар Тараса Шевченка,3, м. Київ, 01004
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-центр" 36002, Полтавська обл., місто Полтава, вул.Європейська, будинок 60 А
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 10
про зобов'язання виконати умови договору
Представники сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
від третьої особи: не з'явився.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-центр" про зобов'язання виконати умови договору: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНЕМА-ЦЕНТР" виконувати умови Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2974 від 14.05.2019 року, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "КИЇВКІНОФІЛЬМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНЕМА-ЦЕНТР", а саме: своєчасно і в повному обсязі виконувати договірне господарське зобов'язання - сплачувати у встановлені договором строки та у встановленому договором порядку, встановлену договором орендну плату.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2974 від 14.05.2019 року в частині своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, що, в свою чергу, створює збитки для орендодавця та балансоутримувача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2022 року, за результатами розгляду пояснень позивача б/н від 01.08.2022 року на усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 9105786/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.1 ст. 247 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а також за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 року з урахуванням наданих сторонами заяв по суті справи та доказів постановлено здійснювати розгляд справи №910/5786/22 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі № 910/5786/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Так, через канцелярію суду 17.02.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 13.09.2022 року про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, в якій останній просить стягнути з позивача - Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн., понесені відповідачем в межах судової справи №910/5786/22. Клопотання разом з доказами на підтвердження понесених витрат та доказами направлення копії останнього на адреси інших учасників справи судом долучено до матеріалів справи.
Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки судове рішення у справі № 910/5786/22 ухвалено судом в порядку загального позовного провадження та під час винесення рішення від 08.02.2023 року питання про відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу не вирішувалось, судом здійснюється розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5786/22 в судовому засіданні за участю представників сторін.
Отже, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 року клопотання відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 17.05.2023 року.
Судом встановлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача 17.05.2023 року надійшла заява б/н від 17.05.2023 про зобов'язання відповідача направити на адресу позивача копію клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, позаяк, за твердженням позивача, останнім такого клопотання отримано не було, а також прохання відкласти судове засідання з розгляду клопотання відповідача на іншу дату. Заява судом долучена до матеріалів справи.
У судове засідання з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення 17.05.2023 року уповноважені представники позивача, відповідача (заявника) та третьої особи не з'явилися.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 17.05.2023 року позивач та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105494217038 та № 0105494217054, згідно яких ухвала отримана сторонами 09.05.2023 року та 08.05.2023 року відповідно.
Доказів отримання відповідачем (заявником) ухвали суду від 04.05.2023 року відділенням поштового зв'язку на час проведення судового засідання 17.05.2023 року до суду не повернуто.
Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0105494217046, згідно якого встановлено, що станом на 08.05.2023 року поштове відправлення знаходиться у точці видачі/доставки та адресату не вручене.
Додатково про дату, час і місце розгляду клопотання відповідач (заявник) повідомлявся шляхом надсилання судом засобами електронного зв'язку на електронну адресу ТОВ «Сінема-центр», зазначену в матеріалах справи, а саме: office@cinemaciti.ua, копії ухвали суду від 04.05.2023 року про призначення клопотання у справі № 910/5786/22 до розгляду в судовому засіданні, факт отримання якої 05.05.2023 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.
Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача (заявника), в матеріалах справи відсутні та суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню сторін згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Враховуючи наведе господарський суд зазначає, що відповідач (заявник) не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду у справі №910/5786/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Додатково суд наголошує, що згідно позиції Європейського суду з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії", заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд (рішення у справі "Каракуця проти України", "Пономарьов проти України"), позивач (заявник) як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Про поважні причини неявки в судове засідання 17.05.2023 року представників учасників справи суд не повідомлено.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 17.05.2023 року суду не надано.
Як свідчать матеріали справи, позивач не скористався наданим йому процесуальним правом та не надав заперечень/пояснень щодо клопотання відповідача про розподіл витрат на правову допомогу.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від позивача станом на час розгляду клопотання відповідача про розподіл судових витрат до суду не надходило жодних заяв позивача про неможливість подання заперечень/пояснень щодо клопотання відповідача та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду клопотання відповідача по суті.
При цьому викладені в заяві б/н від 17.05.2023 року твердження представника позивача про неотримання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" примірника клопотання відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та доданих до нього матеріалів як підстави ненадання заперечень та/або пояснень на клопотання відповідача судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються матеріалами справи та наявними доказами, оскільки згідно наданих відповідачем (заявником) накладної № 0100108249026 від 13.02.2023 року та фіскального чеку від 13.02.2023 року, а також отриманого судом з офіційного сайту АТ «Укрпошта» витягу щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення, останнє вручене особисто адресату 15.02.2023 року.
У зв'язку з викладеним та спростуванням інформації про неотримання позивачем копії поданого до суду відповідачем клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд також звертає увагу на приписи ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Зокрема, реалізуючи права і виконуючи процесуальні обов'язки, суб'єкти звернення повинні діяти добросовісно та повідомляти суду достовірну інформацію щодо обставин та фактів, позаяк протилежне надає суду підстави для сумнівів в добропорядності сторін та їх представників.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на вищевикладене, оскільки сторони не скористалися наданими їй процесуальними правами, зокрема, представники позивача, відповідача та третьої особи не прибули в судове засідання з розгляду клопотання про ухвалення додаткового рішення 17.05.2023 року, а також позивачем не надано будь-яких письмових пояснень/заперечень на клопотання відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд здійснював розгляд заяви в судовому засіданні 17.05.2023 року виключно за наявними матеріалами за відсутності представників позивача, відповідача (заявника) та третьої особи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва -
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
За приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об'єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, як свідчать матеріали справи, під час прийняття рішення у даній справі 08.02.2023 року судом не було вирішено питання судових витрат, зокрема, в частині понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до частини першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, відповідачем у поданій суду першій заяві по суті спору - відзиві на позовну заяву б/н від 12.09.2022 року викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, розмір яких становить 25 000,00 грн.
Окрім цього, як встановлено судом, під час судового засідання з розгляду справи № 910/5786/22 по суті 08.02.2023 року (перед переходом до стадії з'ясування обставини та дослідження доказів) представник відповідача звернувся з заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу б/н від 02.02.2023 року згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Також, як свідчать матеріали справи, відповідачем 17.02.2023 року через канцелярію суду подано клопотання б/н від 13.09.2022 року про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просить суд стягнути з позивача - Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (КП "КИЇВКІНОФІЛЬМ") витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн., з доданими до нього та доказами надсилання вказаного клопотання іншим учасникам справи.
В свою чергу, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.
Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов'язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, заперечень з боку позивача на клопотання відповідача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу та заявленого до стягнення їх розміру до суду не надходило.
При цьому, суд зазначає, що навіть за умови неотримання позивачем копії примірника клопотання відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та доданих до нього матеріалів, твердження позивача про яке судом спростовано вище, позивач з урахуванням дати отримання ухвали суду від 04.05.2023 року про призначення судового засідання - 09.05.2023 року, мав можливість ознайомитись з текстом клопотання відповідача і доданими доказами та, в разі необхідності, подати відповідні заперечення та/або пояснення в строк, встановлений для надання письмових пояснень в ухвалі суду від 04.05.2023 року про призначення судового засідання на 17.05.2023 року.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 16, 126 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За результатами розгляду клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу по справі № 910/5786/22 в порядку статті 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що відповідачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору № 02/09/2022 про надання правничої (правової) допомоги від 02.09.2022 року, Акт приймання - передачі наданих послуг від 09.02.2023 року, рахунок від 10.02.2023 року, квитанцію № 11581484 від 13.02.2023 року на оплату суми 25 000,00 грн.
Поряд з цим, до матеріалів справи відповідачем додано видані Адвокатським об'єднанням «Лекс'юс» ордер на надання правової допомоги АА №1235291 від 12.09.2022 року адвокату Чуба Володимиру Дмитровичу та ордер серії АІ № 1300636 від 02.11.2022 року адвокату Григоришен Олександру Олександровичу на представництво інтересів відповідача, зокрема, в Господарському суді міста Києва.
Наразі, як підтверджується матеріалами справи, представництво інтересів ТОВ «Сінема-Центр» під час розгляду справи № 910/5786/22 здійснювалось адвокатами Чуб а В.Д. та Григоришен О.О., якими було підготовано, підписано і подано від імені ТОВ «Сінема-Центр» відзив б/н від 12.09.2023 року на позовну заяву, заперечення б/н від 27.09.2023 року на відповідь на відзив, заяву б/н від 02.08.2023 року про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України), а також клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу б/н від 13.09.2022 року в порядку ст.ст. 123, 129, 221, 244 ГПК України.
За твердженням відповідача, загальна сума понесених ТОВ «Сінема-Центр» судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 910/5786/22, склала 25 000,00 грн.
Так, як встановлено судом за матеріалами справи, 02.09.2022 року між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» (клієнт за договором, відповідач у справі) та Адвокатським об'єднанням Лекс'юс» (адвокатське об'єднання за договором) укладено Договір про надання правової допомоги № 02/09/2022 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу у справі № 910/5786/22 в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Обов'язки адвокатського об'єднання, які останнє приймає на себе за даним Договором, визначені в п.2.1 Договору.
Згідно з пунктом 7.1 Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 01.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Суд зазначає, що відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).
Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідно до умов пункту 4.1 Договору розмір (вартість) послуг з правничої допомоги у справі № 910/5786/22 складає 25 000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) та підлягає оплаті протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дня вирішення (ухвалення остаточного судового рішення) у справі № 910/5786/22.
Наразі, як встановлено судом, на виконання умов Договору про надання правничої (правової) допомоги № 02/09/2022 від 02.09.2022 року між відповідачем та адвокатським об'єднанням було погоджено та підписано Акт приймання - передачі наданих послуг від 09.02.2023 року до Договору, у якому відображено перелік фактично наданих адвокатським об'єднанням в особі адвокатів Чуба В.Д. та Григоришен О.О. в межах розгляду справи №910/5786/22 послуг загальною тривалістю 25 годин на загальну суму 25 000,00 грн.
Так, згідно змісту вказаного Акту приймання - передачі наданих послуг від 09.02.2023 року до Договору адвокатами в межах даної справи № 910/5786/22 в суді першої інстанції надано, а клієнтом прийнято наступні послуги з надання професійної правничої допомоги:
- вивчення позовної заяви та доданих до неї документів, що включає в тому числі консультування клієнта щодо необхідності надання інформації та документів, узгодження форми і змісту письмових документів для подання до суду, отримання документів від клієнта, їхній правовий аналіз, узгодження з клієнтом правової позиції по справі - 05.09.2022 - 06.02.2022 - 9 годин.;
- підготовка та оформлення відзиву на позовну заяву, надіслання відзиву на позовну заяву іншим учасникам справи та надання до суду - 12.09.2022 - 13.09.2022 - 6,5 годин;
- вивчення відповіді на відзив, додаткових письмових пояснень, заяви про уточнення позову та заяви про зміну позовних вимог КП «Київкінофільм», підготовка та надіслання іншим учасникам справи та подання до суду заперечення на відповідь на відзив - 23.09.2022 - 28.09.2022 - 5,5 годин;
- підготовка до участі та участь в засіданнях суду 02.11.2022 року, 15.12.2022 року, 12.01.2023 року та 08.02.2023 року - 02.11.2022, 15.12.2022, 12.01.2023, 08.02.2023 -4 години.
Як зазначено в акті, загальна вартість наданих послуг з представництва інтересів замовника в суді першої інстанції у справі № 910/5786/22 склала 25000,00 грн., замовник підписанням вказаного акту підтверджує належне отримання послуг та своє зобов'язання по їх оплаті на підставі виставленого рахунку - фактури в строк, передбачений Договором.
Вказаний Акт підписаний повноважними представниками відповідача (клієнта) та адвокатського об'єднання без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг про надання правничої допомоги за Договором.
Так, в матеріалах справи наявна копія виставленого Адвокатським об'єднанням «Лекс'юс» рахунку б/н від 10.02.2023 року на суму 25 000,00 грн., згідно якого відповідачем здійснено «оплату за правову допомогу у справі № 910/5786/22, договір 02/09/2022 про надання правової допомоги від 02.09.2022 року», що підтверджується копіює відповідної квитанції № 11581484 від 13.02.2022 року.
Тобто, матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи № 910/5786/22 в Господарському суді міста Києва інтереси відповідача представляли адвокати Чуба В.Д. та Григоришено О.О. на підставі Договору № 02/09/2022 про надання правничої (правової) допомоги від 02.09.2022 року та відповідних ордерів АА №1235291 від 12.09.2022 року, серії АІ № 1300636 від 02.11.2022 року, виданих Адвокатським об'єднанням «Лекс'юс» зазначеним адвокатам, які від імені відповідача подавали заяви/клопотання та документи у даній справі.
Отже, загальна вартість наданих відповідачеві за Договором про надання правової допомоги та заявлених до стягнення з позивача послуг з надання правової допомоги становить 25 000,00 грн.
В свою чергу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Поряд із цим, згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 ч. 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Окрім цього витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
В свою чергу, як свідчать матеріали справи, від позивача не надходило письмових заперечень щодо заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі їх змісту, обсягу та вартості.
Таким чином, виходячи з наданих відповідачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.
Зокрема, суд оцінює та досліджує подані відповідачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, за результатами здійсненого судом аналізу наданих відповідачем доказів, в тому числі Акту приймання - передачі наданих послуг від 09.02.2023 року до Договору на суму 25 000,00 грн. суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Судом встановлено, що відповідачем вартість витрат на професійну правничу допомогу визначено з урахуванням часу, витрачених адвокатами на надання певних послуг.
В свою чергу, як свідчать матеріали справи, до складу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з позивача, включені витрати на підготовку та участь представників ТОВ «Сінема-Центр» в судових засіданнях 02.11.2022 року, 15.12.2022 року, 12.01.2023 року та 08.02.2023 року тривалістю 4 години, в той час як відповідно до протоколів вказаних судових засідань їх загальна тривалість за участю адвоката Григоришен О.О. становила 51 хвил., що, навіть з урахуванням витрат часу на проїзд, не відповідає даним, врахованим відповідачем при визначенні вартості відповідних послуг.
Поряд з цим, суд зазначає про включення до складу наданих адвокатом послуг послуги із вивчення позовної заяви та доданих до неї документів, що включає в тому числі консультування клієнта щодо необхідності надання інформації та документів, узгодження форми і змісту письмових документів для подання до суду, отримання документів від клієнта, їхній правовий аналіз, узгодження з клієнтом правової позиції по справі тривалістю 9 годин, які, на переконання суду, не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов'язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються іншими послугами з правової допомоги, в тому числі, відзиву та заперечень на відповідь на відзив. При цьому такі дії, тривалість часу на здійснення яких суттєво завищена відповідачем, фактично мають результатом створення єдиного процесуального документу - відзиву на позовну заяву, у зв'язку з чим, на переконання суду, комплекс цих робіт має за мету один результат - юридичну послугу з підготовки і написання відзиву на позовну заяву (заперечень на відповідь на відзив).
Окрім цього, за висновками суду, не підлягають виокремленню в окремий вид наданої адвокатом правової допомоги послуги надсилання сторонами відзиву та заперечень на відповідь на відзив і подання таких до суду.
Також судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу враховано кількість, обсяг та зміст підготованих адвокатами документів, а саме: відзиву на позовну заяву (викладеного на 7 стор.), заперечень на відповідь на відзив (викладених на 2,5 стор.), заяви про розподіл витрат (викладеної на 1 стор.), а також підготовка та надання відповідачем незначної кількості доказів на підтвердження своїх заперечень та правової позиції, що виключає значні витрати часу на їх підготовку та надання.
Відтак, з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, зважаючи на час, необхідний для дослідження наявної в матеріалах справи кількості доказів, характер спору, а також враховуючи відсутність арифметичних розрахунків, суд доходить висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідачем значно завищено.
В контексті понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суд в котрий раз констатує, що виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.
При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з позивача саме в розмірі 25 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.
Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Отже, враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником відповідача докази, в т.ч. Акт приймання - передачі наданих послуг від 09.02.2023 року до Договору, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, предмет позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат відповідача до 12500,00 грн. від попередньо заявленої суми 25000,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду про зменшення витрат, клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 12500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-центр" про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (КП "КИЇВКІНОФІЛЬМ") (бульвар Тараса Шевченка,3, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 3551906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-центр" (36002, Полтавська обл., місто Полтава, вул.Європейська, будинок 60 А, код ЄДРПОУ 33835003) 12 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В стягненні решти витрат відповідача на професійну правничу допомогу у справі № 910/5786/22 відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 06 липня 2023 року.
Суддя А.М.Селівон