Рішення від 21.06.2023 по справі 905/839/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

іменем України

21.06.2023 Справа №905/839/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Галагузі М.П.,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ Донецької області, код ЄДРПОУ 23343582,

до відповідача, держави Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва, та Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва,

про стягнення майнової шкоди у розмірі 547 471 815,00грн., що є еквівалентом 14 971 090,36дол.США або 14 989 084,51 євро, -

за участю представників сторін:

від позивача: Горянін А.О. - ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

від відповідача: не з'явився,-

І. Короткий зміст позовної заяви, заперечень та інших заяв, клопотань учасників справи:

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго», м.Краматорськ Донецької області, шляхом надсилання на офіційну електронну поштову адресу суду звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом №01-1.1/00917 від 18.10.2022 до держави Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва, та Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва, про стягнення майнової шкоди у розмірі 547 471 815,00грн., що є еквівалентом 14 971 090,36дол.США або 14 989 084,51євро за офіційним курсом Національного банку України на день підписання цього позову, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником будівлі у м.Донецьку по проспекту Тітова, 8-б, яка використовувалась ним для розміщення апарату управляння, і дана адреса визначалась місцезнаходженням товариства у Єдиному державному реєстрі як юридичної особи. У зв'язку із збройною агресією РФ, що почалась у липні 2014 року у Донецькій області, товариство було вимушено залишити будівлю за вказаною адресою та орендувати інше офісне приміщення з метою розміщення апарату управління у м.Києві. Оренду позивачем офісного приміщення у м.Києві та зміну місцезнаходження Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» визначає прямим наслідком втрати офісного приміщення у м.Донецьку, у якому на теперішній час розміщено інше підприємство. Позивач позбавлений можливості володіння та користування зазначеним нерухомим майном, при цьому вимушене нести додаткові витрати на оренду аналогічного нерухомого майна. За твердженнями позивача ним понесено збитки у вигляді фактичної втрати належного товариству нерухомого майна та додаткових витрат на оренду аналогічного нерухомого майна для розміщення офісу апарата управління компанії, що і заявлено до стягнення. Оскільки Російська Федерація здійснює контроль над частиною території Донецької та Луганської областей, у тому числі над територією м.Донецьк, вона є відповідальною за збитки, нанесені Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго».

На підтвердження викладених обставин позивач надав у копіях: інформаційна довідка ПАТ «Національний депозитарій України» №83312 від 28.09.2022 «Щодо інформації про власників голосуючих акцій акціонерного товариства, пакет яких становить 5 і більше відсотків акцій», свідоцтво про право власності на будівлю з прибудовою від 19.09.2000, рішення виконавчого комітету Київської районної ради м.Донецька №403/12 від 12.07.2000 «Про оформлення права власності на будівлю, розташовану за адресою: м.Донецьк, пр.Тітова, 8б за Відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго»», рішення виконавчого комітету Київської районної ради м.Донецька №546 від 14.09.2000 «Про затвердження ідеальних часток співвласників у будівлі, розташованій за адресою: м.Донецьк, пр.Тітова, 8б», договір купівлі продажу приміщень №194 від 18.12.2000 із актом приймання-передачі приміщень від 26.12.2000 до нього, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 03.12.2012 реєстраційний номер 5278, витяг з Державного реєстру правочинів №12221244 від 03.12.2012, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.12.2012 реєстраційний номер 5311, витяг з Державного реєстру правочинів від 04.12.2012, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 05.12.2012 реєстраційний номер 5436 разом із витягом з Державного реєстру правочинів, договір купівлі-продажу приміщень від 12.12.2012 реєстраційний номер 5582 із витягом з Державного реєстру правочинів, договір купівлі-продажу приміщень від 24.04.2013 реєстраційний номер 1317, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності: №36854505 від 20.12.2012, №36854722 від 20.12.2012, №36855006 від 20.12.2012, №36957525 від 25.12.2012, №2862807 від 24.04.2013, наказ Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» №125 від 19.08.2014 «Про переведення працівників апарату управління на роботу в іншу місцевість», договір оренди нерухомого майна №14 від 01.11.2014 із актом приймання-передачі майна від 01.11.2014 та додатками №2, 4, 5 до нього, договір оренди нерухомого майна №216-КМФ/17 від 21.12.2017 із актом приймання-передачі майна від 01.10.2017 та додатками №1, 3, 4, 5 до нього, договір оренди нерухомого майна №115-КМФ/20 від 26.10.2020 із актом приймання-передачі майна від 01.09.2020 із додатками №1, 3, 4, 5, 6 до нього, протокол №23 від 17.12.2014 позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Донбасенерго», реєстр вихідних платіжних доручень на користь Київської міської філії АТ «Укртелеком» в період 01.11.2014-23.06.2022 за оренду нерухомого майна, виписки ПАТ «Укрінбанк» по рахункам позивача за 27.02.2015, 27.03.2015, 22.05.2015, інформація АТ «Ощадбанк» про перерахування коштів з рахунків Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: 01.11.2014 по 31.12.2017, за період з 01.07.2016 по 31.12.2017, за період з 01.01.2018 по 24.06.2022, платіжні доручення: №2719 від 20.04.2021, №3251 від 17.05.2021. №3385 від 18.05.2021, №4072 від 27.05.2021, №4165 від 28.05.2021, №4229 від 31.05.2021, №4384 від 02.06.2021, №4609 від 07.06.2021, №4669 від 08.06.2021, №4714 від 09.06.2021, №4778 від 10.06.2021, №5363 від 17.06.2021, №5476 від 18.06.2021, №5556 від 22.06.2021, №5635 від 23.06.2021, №5770 від 24.06.2021, №5872 від 25.06.2021, №6726 від 31.08.2021, №7094 від 15.09.2021, №7309 від 20.09.2021, №8645 від 18.10.2021, №8778 від 19.10.2021, №9652 від 01.11.2021, №9859 від 02.11.2021, №9913 від 03.11.2021, №9964 від 04.11.2021, №10878 від 19.11.2021, №10996 від 19.11.2021, №12779 від 20.12.2021, №12842 від 21.12.2021, №14191 від 18.01.2022, №14200 від 18.01.2022, №14239 від 19.01.2022, №14340 від 20.01.2022, №675 від 17.02.2022, №721 від 18.02.2022, №786 від 22.02.2022, №1162 від 22.03.2022, №1907 від 28.04.2022, №1951 від 02.05.2022, №1968 від 03.05.2022, №1990 від 04.05.2022, №2288 від 19.05.2022, №2374 від 20.05.2022, №2382 від 23.05.2022, №2395 від 24.05.2022, №2715 від 16.06.2022, №2724 від 17.06.2022, №2731 від 20.06.2022, №2778 від 21.06.2022, №2783 від 22.06.2022, №2792 від 23.06.2022, №2799 від 24.06.2022, акти надання послуг за договором №14 від 01.11.2014: №828107/14-189 від 23.12.2014, №828107/14-190 від 31.12.2014, №828107/14-194 від 31.01.2015, №82Е000/15-150 від 28.02.2015, №82Е000/15-285 від 31.03.2015, №82Е000/15-283 від 30.04.2015, №82Е000/15-465 від 31.05.2015, №82Е000/15-565 від 30.06.2015, №82Е000/15-661 від 31.07.2015, №82Е000/15-808 від 31.08.2015, №82Е000/15-1064 від 31.10.2015, №82Е000/15-1176 від 30.11.2015, №82Е000/15-1332 від 31.12.2015, №82Е000/16-9 від 31.01.2016, №82Е000/16-192 від 29.02.2016, №82Е000/16-356 від 31.03.2016, №82Е000/16-534 від 30.04.2016, №82Е000./16-12 від 31.05.2016, №82Е100/16-11 від 30.06.2016, №82Е100/16-108 від 31.07.2016, №82Е100/16-306 від 31.08.2016, №82Е100/16-404 від 30.09.2016, №82Е100/16-712 від 31.10.2016, №82Е100/16-794 від 30.11.2016, №82Е100/16-1005 від 31.12.2016, №82Е100/17-13 від 31.01.2017, №82Е100/17-347 від 28.02.2017, №82Е100/17-676 від 31.03.2017, №82Е100/17-813 від 30.04.2017, №82Е100/17-1046 від 31.05.2017, №82Е100/17-1541 від 30.06.2017, №82Е100/17-1653 від 31.07.2017, №82Е100/17-2208 від 31.08.2017, №82Е100/17-2209 від 30.09.2017, за договором №216-КМФ/17 від 21.12.2017: №82Е100/17-3523 від 21.12.2017, №82Е100/17-3343 від 21.12.2017, №82Е100/17-3341 від 31.12.2017, №82Е100/18-286 від 31.01.2018, №82Е100/18-539 від 28.02.2018, №82Е100/18-913 від 31.03.2018, №82Е100/18-1115 від 30.04.2018, №82Е100/18-1657 від 31.05.2018, №82Е100/18-2005 від 30.06.2018, №82Е100/18-2348 від 31.07.2018, №82Е100/18-2869 від 31.08.2018, №82Е100/18-3218 від 30.09.2018, №82Е100/18-3560 від 31.10.2018, №82Е100/18-3926 від 30.11.2018, №82Е100/18-4341 від 31.12.2018, №82Е100/19-289 від 31.01.2019, №82Е100/19-417 від 28.02.2019, №82Е100/19-1110 від 31.03.2019, №82Е100/19-1549 від 30.04.2019, №82Е100/19-1958 від 31.05.2019, №82Е100/19-2360 від 30.06.2019, №82Е100/19-2561 від 31.07.2019, №82Е100/19-2697 від 31.08.2019, №82Е100/19-2841 від 30.09.2019, №82Е100/19-3015 від 31.10.2019, №82Е100/19-3127 від 30.11.2019, №82Е100/19-3257 від 31.12.2019, №82Е100/20-88 від 31.01.2020, №82Е100/20-281 від 29.02.2020, №82Е100/20-1009 від 31.03.2020, №82Е100/20-1097 від 30.04.2020, №82Е100/20-1244 від 31.05.2020, №82Е100/20-1378 від 30.06.2020, №82Е100/20-1452 від 31.07.2020, №82Е100/20-1649 від 31.08.2020, за договором №115-КМФ/20 від 26.10.2020: №82Е100/20-2046 від 14.12.2020, №82Е100/20-1909 від 31.10.2020, №82Е100/20-2013 від 30.11.2020, №82Е100/20-2071 від 31.12.2020, №82Е100/21-23 від 31.01.2021, №82Е100/21-66 від 28.02.2021, №82Е100/21-126 від 31.03.2021, №82Е100/21-151 від 30.04.2021, №82Е100/21-198 від 31.05.2021, №82Е100/21-268 від 30.06.2021, №82Е100/21-289 від 31.07.2021, №82Е100/21-323 від 31.08.2021, №82Е100/21-2925 від 30.09.2021, №82Е100/21-3216 від 31.10.2021, №82Е100/21-3277 від 30.11.2021, №82Е100/21-3464 від 31.12.2021, №82Е100/21-3487 від 31.01.2022, №82Е100/21-3503 від 28.02.2022, №82Е100/21-3532 від 31.03.2022, №82Е100/21-3547 від 30.04.2022, №82Е100/21-3570 від 31.05.2022, №82Е100/21-3577 від 30.06.2022, №82Е100/21-3590 від 31.07.2022, висновок експерта №002/08-22 від 31.08.2022 за результатами проведення комплексної судової-економічної та оціночної експертизи (з додатками), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №29674514 від 28.09.2022, статут Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» 2021рік, а також роздруківки з інтернет-сайту, у тому числі, сайту підприємства «Энергия Донбасса», партії «Единая Россия», видання «Українська Правда», а також розрахунок складових додаткових витрат ПАТ «Донбасенерго» на оренду офісного приміщення.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.41 Конституції України, ч.2 ст.2, п.2 ч.1 ст.3, п.8, 9 ч.2 ст.16, ч.1-3 ст.22, ст.321 Цивільного кодексу України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, ч.2 ст.1, п.6 ст.1.-1, ч.6. 9 ст.5, ч.4 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами та доповненнями), Указ Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частини їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях», п.3 ст42 Закону України «Про міжнародне приватне право», наведено практику Європейського суду з прав людини у справах: Луїзіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey), позицію Верховного Суду у справах: №308/9708/19 (провадження №61-18782св21), №2-0/381/134/16 (провадження №61-3789св18), №752/6366/16-ц (провадження №61-20978св18), №428/8076/16-ц (провадження №61-190св18), №428/13977/16-ц (провадження №61-3831св18).

16.11.2022 від представника позивача через систему «Електронний суд» отримано пояснення про повідомлення з боку Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» відповідача про призначення судового засідання на 08.12.2022. Зазначено про направлення листом від 15.11.2022 до Міністерства юстиції Російської Федерації, Генеральної прокуратури Російської Федерації, а також посольств Російської Федерації ухвали Господарського суду Донецької області від 08.11.2022 у справі №905/839/22 та її переклад російською мовою. Долучено докази, на підтвердження вчинення зазначених дій.

23.12.2022 від представника позивача через систему «Електронний суд» отримано пояснення про повідомлення з боку Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» відповідача про призначення судового засідання на 09.01.2023. Зазначено про направлення листом від 22.12.2022 до Міністерства юстиції Російської Федерації, Генеральної прокуратури Російської Федерації, а також посольств Російської Федерації ухвали Господарського суду Донецької області від 08.12.2022 у справі №905/839/22 та її переклад російською мовою. Долучено докази, на підтвердження вчинення зазначених дій.

19.01.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» отримано пояснення про повідомлення з боку Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» відповідача про призначення судового засідання на 06.02.2023. Зазначено про направлення листом від 16.01.2023 до Міністерства юстиції Російської Федерації, Генеральної прокуратури Російської Федерації, а також посольств Російської Федерації ухвали Господарського суду Донецької області від 09.01.2023 у справі №905/839/22 та її переклад російською мовою. Долучено докази, на підтвердження вчинення зазначених дій.

03.02.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли пояснення щодо рішення Окружного суду Гааги від 17.11.2022 у справі по МН17, за змістом яких твердження позивача, що збитки нанесені протиправними діями відповідача, доповнено висновками наведеного рішення у справі про збиття авіалайнера МН17 в небі над Донбасом у 2014 році. Так, зазначено, що Гаазький суд встановив, що з середини травня 2014 року на території України мав місце міжнародний збройний конфлікт між Україною та ДНР, під час якого остання перебувала під контролем Російської Федерації. Звернуто увагу, що цей факт має вирішальне значення для доведення відсутності судового імунітету відповідача у даній справі та є підставою покладення на нього відповідальності за завдану позивачу майнову шкоду у заявленому до стягнення розмірі.

До пояснень додано витяг з рішення Окружного суду Гааги від 17.11.2022 у справі по МН17 (у перекладі українською мовою) та докази на підтвердження направлення пояснень і їх перекладу відповідачу.

13.02.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» отримано пояснення про повідомлення з боку Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» відповідача про призначення судового засідання на 02.03.2023. Зазначено про направлення листом від 10.02.2023 до Міністерства юстиції Російської Федерації, Генеральної прокуратури Російської Федерації, а також посольств Російської Федерації ухвали Господарського суду Донецької області від 06.02.2023 у справі №905/839/22 та її переклад російською мовою. Долучено докази, на підтвердження вчинення зазначених дій.

27.02.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли пояснення щодо застосування практики Європейського Суду з прав людини про обов'язкову компенсацію вартості майна у разі його експропріації. Наведено посилання на веб-сайти, де розміщена інформація, відповідно до якої за адресою м.Донецьк, пр.Тітова, 8б, розташовано (мовою оригіналу) «Государственное унитарное предприятие Донецкой народной республики «Энергия Донбасса», а також його (мовою оригіналу) «Техническая единица ДПИ НИИ «Тепроелектропроект». Позивач свідчить, що з 2014 через незаконну експропріацію відповідачем майна він позбавлений можливості володіння та користування нерухомим майном, що розташовано за наведеною адресою, та вимушене нести додаткові витрати на оренду аналогічного майна для розміщення офісу апарата управління компанії. Ґрунтуючись на приписах ч.1 ст.9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.11 Господарського процесуального кодексу України, як таку, що має важливе значення, зокрема в частині визнання позбавлення майна не лише шляхом експропріації та/або націоналізації, а і de facto, та обов'язковості супроводження дійсною компенсацією вартості майна, наводить практику ЄСПЛ у справі: Спорронґ і Льоннрот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), Гентрих проти Франції (Hentrich v. France) заява №13616/88, рішення від 22.09.1994, Брумареску до Румунії (Brumarescu v. Romania) рішення 28.10.1999, Кривенький проти України (Kryvenkyy v. Ukraine) заява №43768/07, рішення від 16.02.2017.

До пояснень додано роздруківки з веб-сайтів та докази на підтвердження направлення пояснень і їх перекладу відповідачу.

24.03.2023 від представника позивача отримано через систему «Електронний суд» пояснення щодо виконання ухвали від 02.03.2023 та направлення нотаріально завірених перекладів документів відповідачу. Відповідно до наданих відомостей поштове відправлення здійснено на адреси посольств відповідача у Польщі, Чехії та Германії. Вказано посилання на веб-сайт, де можна ознайомитись з інформацією щодо руху зазначених відправлень.

До пояснень додано докази на підтвердження направлення до посольств відповідача (реєстр надсилання рекомендованих листів у тому числі з повідомленням від 16.03.2023, описи вкладення у цінний лист) та роздруківка з сайту відстеження відправлень.

29.03.2023 зареєстровано пояснення представника позивача б/н від 29.03.2023 щодо виконання ухвали від 02.03.2023 та отримання документів відповідачем, що отримано через систему «Електронний суд». Повідомлено, що відповідно до інформації, розміщеної на сайті за посиланням https://posylka.net, відправлення за номером RK031016819UA було доставлено 27.03.2023 до посольства Російської Федерації у Республіці Польща за адресою вул.Бельведерська, 49, Варшава, 00-761, проте одержувач відмовився від отримання відправлення. Станом на дату останнього оновлення інформації 27.03.2023, відправлення за номерами RK031016840UA та RK031016822UA знаходяться на шляху до посольств відповідача у Німеччині та Чеської Республіки. У підтвердження надано роздруківку з сайту відстеження відправлень.

05.04.2023 зареєстровано пояснення представника позивача б/н від 05.04.2023 щодо виконання ухвали від 02.03.2023 та отримання документів відповідачем, що отримано через систему «Електронний суд». Додано копії примірників документів (у т.ч. у перекладі з нотаріальним засвідченням), які були надіслані відповідачу; повідомлено, що відповідно до інформації, розміщеної на сайті за посиланням https://posylka.net:

- відправлення за номером RK031016819UA було доставлено 27.03.2023 до посольства Російської Федерації у Республіці Польща за адресою вул.Бельведерська, 49, Варшава, 00-761, проте одержувач відмовився від отримання відправлення;

- відправлення за номером RK031016822UA отримано 29.03.2023 посольством Російської Федерації у Чеській Республіці;

- відправлення за номером RK031016840UA з 27.03.2023 знаходиться у пункті самовивозу отримувача - посольства Російської Федерації у Німеччині.

06.04.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» отримано пояснення про повідомлення з боку Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» відповідача про призначення судового засідання на 25.04.2023. Зазначено про направлення листом від 05.04.2023 до Міністерства юстиції Російської Федерації, Генеральної прокуратури Російської Федерації, а також посольств Російської Федерації ухвали Господарського суду Донецької області від 30.03.2023 у справі №905/839/22 та її переклад російською мовою. Долучено докази, на підтвердження вчинення зазначених дій.

08.05.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» отримано пояснення про повідомлення з боку Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» відповідача про призначення судового засідання на 24.05.2023. Зазначено про направлення листом від 08.05.2023 до Міністерства юстиції Російської Федерації, Генеральної прокуратури Російської Федерації, а також посольств Російської Федерації ухвали Господарського суду Донецької області від 25.04.2023 у справі №905/839/22 та її переклад російською мовою. Долучено докази, на підтвердження вчинення зазначених дій.

23.05.2023 зареєстровано додаткові пояснення представника позивача б/н від 23.05.2023, що отримано через систему «Електронний суд». Наведено положення постанови Кабінету міністрів України №326 від 20.03.2022, які застосовано з метою визначення розміру понесеної шкоди Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» та практика міжнародних судових рішень, як обґрунтування визначення розміру відповідальності за результатами проведення комплексної судово-економічної експертизи.

До пояснень додано докази на підтвердження направлення пояснень і їх перекладу відповідачу.

24.05.2023, після судового засідання, отримано від представника позивача, надіслані через систему «Електронний суд», пояснення щодо особливостей оплати Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» за договорами оренди в деякі місяці спірного періоду, роз'яснено яким чином проводився платіж за серпень - жовтень 2017, лютий 2018, серпень 2020; причиною перевищення загальної суми платежів проведених позивачем (більш ніж на 1млн.грн.) над сумою за актами наданих послуг за станом на липень 2022 визначає в тому, що орендні відносини не вичерпано на вказаний час та забезпечувальна сума 1 299 962,99грн., внесена за умовами відповідного договору оренди, не була зарахована у якості оплати за оренду, отже відображена у акті звіряння розрахунків між позивачем та АТ «Укртелеком» станом на 31.10.2022 як сальдо розрахунків за договором №115-КМФ20 від 26.10.2020 на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»; щодо помилок (описок) у висновку експерта №002/08-22 за результатами проведення комплексної судової економічної експертизи від 31.08.2022 зазначив про їх наявність та повідомив про звернення до судового експерта з запитом про надання уточнення висновку з урахуванням можливого впливу описки на загальні висновки експертизи. З урахуванням цього вважає такою, що виникла необхідність вчинення процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України на стадії підготовчого провадження, пов'язаних із уточненням наданих доказів за незалежних від позивача причин, зміною (зменшенням) розміру позовних вимог. Просив суд прийняти рішення про повернення на стадію підготовчого провадження.

До пояснень додано докази на підтвердження направлення пояснень і їх перекладу відповідачу.

07.06.2023 через систему «Електронний суд» отримано від представника позивача пояснення про повідомлення з боку Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» відповідача про призначення судового засідання на 20.06.2023. Зазначено про направлення листом від 06.06.2023 до Міністерства юстиції Російської Федерації, Генеральної прокуратури Російської Федерації, а також посольств Російської Федерації ухвали Господарського суду Донецької області від 24.05.2023 у справі №905/839/22 та її переклад російською мовою. Долучено докази, на підтвердження вчинення зазначених дій.

13.06.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи в порядку ч.10 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Просив поновити строк для подання доказів, приєднати до матеріалів справи №905/839/22 документи (електронні копії): акт від 31.10.2020 № 82Е100/22-1946, акт від 30.09.2015 №82Е000/15-973, акт від 31.01.2022 №82Е100/21-3487; платіжні доручення Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: від 19.02.2019 №426, від 24.06.2022 №2799, від 28.06.2022 №2820, від 14.07.2022 №3032, від 15.07.2022 №3053, від 18.07.2022 №3060, від 21.07.2022 №3142, від 22.07.2022 №3148, від 25.07.2022 №3154, від 26.07.2022 №3160, від 27.07.2022 №3166, від 28.07.2022 №3173, від 29.07.2022 №3183; акт звіряння розрахунків між Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» та Акціонерним товариством «Укртелеком» на 31.07.2022; висновок експерта за результатами додаткової судової експертизи від 08.06.2023.

20.06.2023 зареєстровано клопотання б/н від 20.06.2023 про оголошення перерви в порядку ст.216 Господарського процесуального кодексу України, з додатками згідно переліку, які отримано через систему «Електронний суд». З метою забезпечення повного і об'єктивного розгляду справи просить оголосити перерву у засіданні у межах встановлених строків розгляду справи.

Відповідачем відзив суду не представлено.

ІІ. Процесуальній дії суду:

З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/839/22 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 08.11.2022 прийнято позовну заяву №01-1.1/00917 від 18.10.2022 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/839/22; визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.12.2022 о 16:00 год.; встановлено позивачу надати: відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив разом із доказами її направлення на адресу відповідача; встановлено відповідачу надати: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 24.11.2022, але не пізніше 15 днів з дня повідомлення про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; роз'яснено сторонам про право подання доказів у відповідності до приписів ст.80 Господарського процесуального кодексу України; повідомлено сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі «Електронний суд»; повідомлено, що участь у підготовчому судовому засіданні можлива для сторін в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення підготовчого засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області; роз'яснено необхідність дотримання приписів ст.197 Господарського процесуального кодексу України при поданні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 08.12.2022 відкладено підготовче засідання на 09.01.2023 о 15:30год.; повідомлено, що участь у підготовчому судовому засіданні можлива для сторін в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення підготовчого засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області; роз'яснено необхідність дотримання приписів ст.197 Господарського процесуального кодексу України при поданні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження до 06.02.2023 (включно); відкладено підготовче засідання на 06.02.2023 о 14:30 год.; повідомлено, що участь у підготовчому судовому засіданні можлива для сторін в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення підготовчого засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області; роз'яснено необхідність дотримання приписів ст.197 Господарського процесуального кодексу України при поданні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.02.2023 закрито підготовче провадження по справі №905/839/22; призначено справу №905/839/22 за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ Донецької області, до відповідача, держави Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва, та Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва, про стягнення майнової шкоди у розмірі 547 471 815,00грн., що є еквівалентом 14 971 090,36 дол.США або 14 989 084,51 євро, до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання 02.03.2023 о 13:00 год. за адресою: 61022, м.Харків, проспект Науки, 5, зал судового засідання №406, для розгляду справи по суті; повідомлено, що участь у підготовчому судовому засіданні можлива для сторін в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення підготовчого засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області; роз'яснено необхідність дотримання приписів ст.197 Господарського процесуального кодексу України при поданні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 02.03.2023 відкладено розгляд справи на 30.03.2023 о 14:00 год; запропоновано позивачу у строк до 12.03.2023 (включно) здійснити переклад позовної заяви з додатками, ухвали Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі №905/839/22 від 08.11.2022, ухвали суду від 06.02.2023 про закриття підготовчого провадження по справі №905/839/22 та даної ухвали на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, та надіслати Російській Федерації на адресу посольств у державах, на електронну поштову адресу яких здійснювалось відправлення документів позивачем під час підготовчого провадження; докази виконання, разом з примірником документів (у т.ч. у перекладі з нотаріальним засвідченням), які були надіслані відповідачу у вказаний спосіб, надати суду до призначеної дати судового засідання; повідомлено відповідача про можливість надання відзиву на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову та одночасного надіслання позивачу - копії відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до дати призначеного судового засідання; повідомлено, що участь у підготовчому судовому засіданні можлива для сторін в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення підготовчого засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області; роз'яснено необхідність дотримання приписів ст.197 Господарського процесуального кодексу України при поданні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.03.2023 відкладено розгляд справи на 25.04.2023 о 14:00 год.; повідомлено, що участь у підготовчому судовому засіданні можлива для сторін в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення підготовчого засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області; роз'яснено необхідність дотримання приписів ст.197 Господарського процесуального кодексу України при поданні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні по справі №905/839/22.

Представник позивача про оголошення перерви повідомлений під запис у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 25.04.2023 повідомлено державу Російську Федерацію, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва, та Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва, про продовження судового засідання, що відбудеться 24.05.2023 о 13:00 год. зал судового засідання №104 (приміщення Господарського суду Донецької області, за адресою: 61022, м.Харків, пр.Науки, 5).

24.05.2023 оголошено перерву у судовому засіданні по справі №905/839/22.

Представник позивача про оголошення перерви повідомлений під запис у судовому засіданні.

У судовому засіданні 24.05.2023 звернення позивача від 24.05.2023, що містять відповідні пояснення, висловлене в усній формі, розглянуто судом та поставленні питання вирішено, про що відображено в ухвалі суду від 24.05.2023.

Ухвалою від 24.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про повернення на стадію підготовчого провадження; повідомлено державу Російську Федерацію, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва, та Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва, про продовження судового засідання, що відбудеться 20.06.2023 о 14:00 год. зал судового засідання №104 (приміщення Господарського суду Донецької області, за адресою: 61022, м.Харків, пр.Науки, 5).

20.06.2023 клопотання представника позивача про оголошення перерви задоволено судом, оголошено перерву у судовому засіданні по справі №905/839/22.

Ухвалою суду від 20.06.2023 повідомлено сторін про продовження судового засідання, що відбудеться 21.06.2023 о 15:00 год. зал судового засідання №104 (приміщення Господарського суду Донецької області, за адресою: 61022, м.Харків, пр.Науки, 5).

Ухвалою суду від 21.06.2023 задоволено клопотання представника позивача б/н від 13.06.2023 про приєднання доказів до матеріалів справи в порядку ч.10 ст.80 Господарського процесуального кодексу України; визнано поважними причини неподання позивачем доказів, а саме: акту від 31.10.2020 № 82Е100/22-1946, акту від 30.09.2015 №82Е000/15-973, акту від 31.01.2022 №82Е100/21-3487; платіжних доручень Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: від 19.02.2019 №426, від 24.06.2022 №2799, від 28.06.2022 №2820, від 14.07.2022 №3032, від 15.07.2022 №3053, від 18.07.2022 №3060, від 21.07.2022 №3142, від 22.07.2022 №3148, від 25.07.2022 №3154, від 26.07.2022 №3160, від 27.07.2022 №3166, від 28.07.2022 №3173, від 29.07.2022 №3183; акту звіряння розрахунків між Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» та Акціонерним товариством «Укртелеком» на 31.07.2022; висновку експерта за результатами додаткової судової експертизи від 08.06.2023, у встановлений законом строк; поновлено позивачу строк для подання доказів, а саме: акту від 31.10.2020 № 82Е100/22-1946, акту від 30.09.2015 №82Е000/15-973, акту від 31.01.2022 №82Е100/21-3487; платіжних доручень Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: від 19.02.2019 №426, від 24.06.2022 №2799, від 28.06.2022 №2820, від 14.07.2022 №3032, від 15.07.2022 №3053, від 18.07.2022 №3060, від 21.07.2022 №3142, від 22.07.2022 №3148, від 25.07.2022 №3154, від 26.07.2022 №3160, від 27.07.2022 №3166, від 28.07.2022 №3173, від 29.07.2022 №3183; акту звіряння розрахунків між Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» та Акціонерним товариством «Укртелеком» на 31.07.2022; висновку експерта за результатами додаткової судової експертизи від 08.06.2023, та приєднано вказані документи до матеріалів справи №905/839/22.

Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, суд зазначає таке.

Ухвали суду надіслані на електронні адреси учасників справи. Розміщено відповідні оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» в порядку, передбаченому ч.4, 5 ст.122 Господарського процесуального кодексу України.

Також, всі процесуальні документи суду по справі №905/839/22 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».

Позивачем вчинено дії направленні на повідомлення відповідача про хід судового процесу шляхом надсилання ухвал Господарського суду Донецької області у справі №905/839/22 та їх переклад російською мовою на електронні адреси представництв відповідача, а також посольств Російської Федерації у державах: США, Канада, Сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії, Республіка Польща, Франція, Королівство Іспанія, Італія, Швейцарська конфедерація, Республіка Австрія, Германія, Латвія, Литовська Республіка, Естонська Республіка, Грецька Республіка, Румунія, Королівство Бельгія, Королівство Данія, Нідерланди та Королівство Швеція.

Поряд з цим позивачем здійснено переклад позовної заяви з додатками, ухвали Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі №905/839/22 від 08.11.2022, ухвали суду від 06.02.2023 про закриття підготовчого провадження по справі №905/839/22 та даної ухвали на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, та надіслано Російській Федерації на адресу посольств у державах, на електронну поштову адресу яких здійснювалось відправлення документів позивачем під час підготовчого провадження:

- відправлення за номером RK031016822UA отримано 29.03.2023 посольством Російської Федерації у Чеській Республіці;

При цьому суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

За приписами ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст.365 Господарського процесуального кодексу України України).

Згідно з ч.1 ст.367 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ч.1 ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв'язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.

Відтак, взявши до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №905/839/22 дипломатичними каналами, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалось шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

При цьому відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ним дій процесуального характеру.

У судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надав пояснення по суті спору, у тому числі: в частині нарахування збитків посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України №326 від 20.03.2022 та обґрунтовує ними здійснення конвертації вимог у долар США станом на серпень 2014, а потім у гривню за курсом валют на час подання позову; вартість самої будівлі визначає станом на серпень 2014; наголошує на тому, що не може володіти, користуватись та розпоряджатись будівлею, вважає її втраченою.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце їх проведення повідомлявся у вищевказаний спосіб.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, те, що судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст.42 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, суд дійшов висновку про існуючу можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, ґрунтуючись на положеннях ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 20.06.2023.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» є юридичною особою, резидент України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 23343582, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі - 26.08.1998, дата запису - 30.08.2004, номер запису - 12561200000000070.

Місцезнаходженням вказаної юридичної особи станом на теперішній час є: Україна, 84306, Донецька область, Краматорський район, м.Краматорськ, вул.Тихого Олекси, б.6.

29.12.2014 вчинено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, номер запису 12661050054036065, зміна місцезнаходження юридичної особи.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.12.2014 місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» зазначено Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, б.34-А.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до означеної зміни місцезнаходження, місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» вказано: Україна, 83048, Донецька обл., місто Донецьк, проспект Тітова, б.8-Б.

Згідно протоколу позачергових зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» №23 від 17.12.2014 зміна означеної адреси місцезнаходження відбулась для юридичної особи в цілому та, зокрема, апарату управління Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго».

Види діяльності: 35.11 виробництво електроенергії (основний), 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у., 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, 36.00 забір, очищення та постачання води, 38.32 відновлення відсортованих відходів.

З поданих документів слідує належність Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго» на праві власності нежитлових приміщень за адресою місто Донецьк, проспект Тітова, 8б:

приміщення дев'яти поверхової будівлі з двох поверховою прибудовою А-2, загальною площею 10772,7 кв.м., на праві колективної власності, що підтверджують свідоцтво про право власності на будівлю з прибудовою від 19.09.2000 (зареєстровано у Донецькому бюро технічної інвентаризації за реєстровим №6383 від 22.09.2000), рішення виконавчого комітету Київської районної ради м.Донецька №403/12 від 12.07.2000 «Про оформлення права власності на будівлю, розташовану за адресою: м.Донецьк, пр.Тітова, 8б за Відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго»», рішення виконавчого комітету Київської районної ради м.Донецька №546 від 14.09.2000 «Про затвердження ідеальних часток співвласників у будівлі, розташованій за адресою: м.Донецьк, пр.Тітова, 8б», з урахуванням договору купівлі продажу приміщень №194 від 18.12.2000 із актом приймання-передачі приміщень від 26.12.2000 до нього;

приміщення загальною площею 100,8кв.м. на восьмому поверсі в адміністративній будівлі літ.А-9, форма власності приватна, вид власності спільна часткова, розмір частки 195/1000 (від приміщень площею 517,9кв.м.), що підтверджують договір купівлі-продажу №5278 від 03.12.2012 посвідчений приватним нотаріусом Анікіною І.О., витяг про державну реєстрацію прав виданий Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» №36854505 від 20.12.2012, реєстраційний номер 1546679, номер запису 1135 в книзі 16дкв-24;

приміщення загальною площею 67,8кв.м., а саме: приміщення №№79, 80, 81, 82 та частини приміщення №76 в адміністративній будівлі літ.А-9, форма власності приватна, вид власності спільна часткова, розмір частки 13/100 (від приміщень площею 517,2кв.м.), що підтверджують договір купівлі-продажу №5311 від 04.12.2012 посвідчений приватним нотаріусом Анікіною І.О., витяг про державну реєстрацію прав виданий Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» №36854722 від 20.12.2012, реєстраційний номер 1546679, номер запису 1135 в книзі 16дкв-24;

приміщення загальною площею 20,9кв.м., а саме: приміщення №№77, 78, 5/100 частин приміщення №76 на восьмому поверсі в адміністративній будівлі літ.А-9, форма власності приватна, вид власності спільна часткова, розмір частки 4/100 (від приміщень площею 517,2кв.м.), що підтверджують договір купівлі-продажу №5436 від 12.12.2012 посвідчений приватним нотаріусом Анікіною І.О., витяг про державну реєстрацію прав виданий Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» №36855006 від 20.12.2012, реєстраційний номер 1546679, номер запису 1135 в книзі 16дкв-24;

приміщення загальною площею 200,0кв.м. на восьмому поверсі в адміністративній будівлі літ.А-9, форма власності приватна, розмір частки 39/100 (від приміщень площею 517,9кв.м.), що підтверджують договір купівлі-продажу №5582 від 12.12.2012 посвідчений приватним нотаріусом Анікіною І.О., витяг про державну реєстрацію прав виданий Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» №36957525 від 25.12.2012, реєстраційний номер 1546679, номер запису 6383 в книзі 16дкв-25;

приміщення загальною площею 134,0кв.м. у підвалі, означеними за номерами XXVIII, XXIX, XXX, XXXa, в адміністративній будівлі літ.А-9, форма власності приватна, розмір частки 26/100 (від приміщень площею 517,2кв.м.), що підтверджують договір купівлі-продажу №1317 від 24.04.2013 посвідчений приватним нотаріусом Анікіною І.О., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №2862807 від 24.04.2013, реєстраційний номер нерухомого майна 48711014000.

Відповідно до наказу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» №125 від 19.08.2014 «Про переведення працівників апарату управління на роботу в іншу місцевість», у зв'язку з напруженою ситуацією у м.Донецьку, пов'язаної з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у відповідності з Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», неможливістю повноцінно виконувати функціональні обов'язки на своїх робочих місцях працівниками апарата управління ПАТ «Донбасенерго», з метою забезпечення безпечних умов праці та збереження життя і здоров'я працівників, захисту їх законних прав та інтересів, керуючись ст.ст.32, 120 КЗпП України, постановою КМ України №255 від 02.03.1998 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість», рішенням Дирекції ПАТ «Донбасенерго» (протокол від 19.08.2014 №250-Д), постановлено перевести тимчасово працівників апарата управління (додаток 1, 2, 3 до цього наказу), за їх згодою, на роботу в іншу місцевість на строк до одного року із збереженням посади та окладу згідно штатного розкладу, зокрема, для робітників, перелічених у додатку 1, визначити робочі місця за адресою: м.Київ за адресою, визначеною окремим наказом по факту укладання договору оренди офісного приміщення; підготовку робочих місць тощо здійснити протягом вересня 2014 року.

01.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №14, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає від орендодавця в тимчасове платне користування приміщення площею 3031,6кв.м. та майно, детальний опис якого зазначено у додатку №4 до цього договору, на умовах, встановлених цим договором, які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Предславинська, 34а (п.2.1 договору).

Приміщення надається в оренду для розміщення офісу орендаря (п.2.2 договору).

Строк оренди приміщень за цим договором становить 35 календарних місяців - з 01.11.2014 по 30.09.2017. Строк оренди приміщень за цим договором починається з дати початку оренди та закінчується включно у дату/день підписання акту повернення приміщення (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.4 договору, за згодою сторін, що оформлюється належним чином сторонами у письмовій формі, строк оренди відповідно до цього договору може бути продовжений або достроково припинений відповідно до його умов та/або чинного законодавства України.

Стаття 4 договору визначає розмір платежів та порядок оплати, зокрема, що стосується орендної плати сторони погодили таке (п.4.1):

Починаючи з 01.11.2014 по 15.11.2014 орендна ставка за договором за 1 кв.м. приміщення за 1 місяць оренди становить 79,41грн., не враховуючи ПДВ, що є еквівалентом 6 доларів США. Орендна ставка за договором за 3031,6 кв.м. приміщення за перший місяць оренди становить 120369,68грн., не враховуючи ПДВ, обчислений за ставкою 20%, що складає 24073,94грн., загальна вартість договору з ПДВ за ставкою 20% складає 144443,62грн.

Починаючи з 16.11.2014 орендна ставка за договором за 1кв.м. приміщення за 1 місяць оренди становить 158,82грн., не враховуючи ПДВ, що є еквівалентом 12 доларів США не враховуючи ПДВ. Орендна ставка за договором за 3031,6 кв.м. приміщення за перший місяць оренди становить 240739,36грн., не враховуючи ПДВ, обчислений за ставкою 20%. Загальна вартість договору з ПДВ за ставкою 20% складає 288887,23грн.

Розмір орендної плати за кожний поточний звітній місяць оренди розраховується в результаті множення нижче вказаних показників за наступною формулою: орендна плата = ОПхОСхК, де ОП - орендована площа, ОС - орендна ставка, К - коефіцієнт (результат відношення офіційного міжбанківського валютного обмінного курсу української гривні до долара США, який опублікований на відповідній веб-сторінці та з показниками погодженими сторонами у договорі).

Строк та порядок оплати погоджено у п.4.3 договору та визначено у такому:

платежі здійснюються орендарем авансом за 1 календарний місяць відповідно до рахунків, які надаються орендодавцем орендареві протягом 7 робочих днів з дати отримання орендарем відповідного рахунку. Першу сплату платежів орендар здійснює не пізніше 5 робочих днів з дати підписання договору.

Усі платежі за цим договором здійснюються у національній валюті України - гривні.

Обов'язки орендаря по сплаті платежів за цим договором вважаються виконаними з дати зарахування відповідних сум на рахунок орендодавця у банку.

Сторони, протягом усього строку дії договору, у результаті виконання цього договору, щомісяця до восьмого числа календарного місяця, підписують акт здачі-прийняття робіт (надання послуг з оренди приміщення за попередній місяць оренди).

Пунктом 4.4 договору передбачено право орендодавця з 01.11.2015 збільшувати розмір платежів на 3% щорічно.

Пунктом 4.5 договору передбачена забезпечувальна сума у розмірі, що становить 1111413,36грн., не враховуючи ПДВ. ПДВ, обчислений за ставкою 20%, складає 222282,67грн., загальна сума становить 1333696,03грн.

Забезпечувальна сума може бути зарахована у якості оплати за останні місяці оренди в разі припинення або дострокового припинення дії договору з відповідним донарахуванням сум, сплата яких передбачена даним договором (утримання будівлі тощо).

Пункт 4.6 договору визначає, що розмір платежів, забезпечувальної суми вказуються без урахування податку на додану вартість, який сплачується орендарем додатково до та одночасно з такими платежами.

Відповідно до п.8.1 договору орендодавець взяв на себе обов'язок протягом п'яти робочих днів з дати підписання договору передати приміщення орендарю за актом приймання-передачі приміщення.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (п.17.3 договору.).

На виконання умов даного договору його сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна від 01.11.2014 (додаток 2 до договору №14 від 01.11.2014), у якому зафіксовано передача та прийняття позивачем нежитлових приміщень (частини нежитлових приміщень) в м.Києві на 1. 2, 3 та 4 поверхах 4-х поверхового будинку №34-а по вул.Предславинська, загальною площею 3031,6кв.м. адміністративних приміщень для розміщення офісу. Дата приймання-передачі майна в користування 01.11.2014.

Як свідчать акти надання послуг за договором №14 від 01.11.2014: №828107/14-189 від 23.12.2014, №828107/14-190 від 31.12.2014, №828107/14-194 від 31.01.2015, №82Е000/15-150 від 28.02.2015, №82Е000/15-285 від 31.03.2015, №82Е000/15-283 від 30.04.2015, №82Е000/15-465 від 31.05.2015, №82Е000/15-565 від 30.06.2015, №82Е000/15-661 від 31.07.2015, №82Е000/15-808 від 31.08.2015, №82Е000/15-973 від 30.09.2015, №82Е000/15-1064 від 31.10.2015, №82Е000/15-1176 від 30.11.2015, №82Е000/15-1332 від 31.12.2015, №82Е000/16-9 від 31.01.2016, №82Е000/16-192 від 29.02.2016, №82Е000/16-356 від 31.03.2016, №82Е000/16-534 від 30.04.2016, №82Е000./16-12 від 31.05.2016, №82Е100/16-11 від 30.06.2016, №82Е100/16-108 від 31.07.2016, №82Е100/16-306 від 31.08.2016, №82Е100/16-404 від 30.09.2016, №82Е100/16-712 від 31.10.2016, №82Е100/16-794 від 30.11.2016, №82Е100/16-1005 від 31.12.2016, №82Е100/17-13 від 31.01.2017, №82Е100/17-347 від 28.02.2017, №82Е100/17-676 від 31.03.2017, №82Е100/17-813 від 30.04.2017, №82Е100/17-1046 від 31.05.2017, №82Е100/17-1541 від 30.06.2017, №82Е100/17-1653 від 31.07.2017, №82Е100/17-2208 від 31.08.2017, №82Е100/17-2209 від 30.09.2017, у період з 01.11.2014 по 30.09.2017 Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго» надано послуги з надання в оренду комерційного нерухомого майна, загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 23615983,416грн.

Акти підписано та скріплено підписом і печаткою з обох сторін, без зауважень.

Дана плата за користування об'єктом нерухомого майна сплачена позивачем у повному обсязі, підтвердженням чого виступають виписки ПАТ «Укрінбанк» по рахункам позивача за 27.02.2015, 27.03.2015, 22.05.2015, інформація АТ «Ощадбанк» про перерахування коштів з рахунків Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: 01.11.2014 по 31.12.2017.

21.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №216-КМФ/17, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає від орендодавця в тимчасове платне користування приміщення площею 3218,1кв.м. та майно, детальний опис якого зазначено у додатку №4 до цього договору, на умовах, встановлених цим договором, які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Предславинська, 34а (п.2.1 договору).

Приміщення надається в оренду для розміщення офісу орендаря (п.2.2 договору).

Строк оренди приміщень за цим договором становить 35 календарних місяців - з 01.10.2017 по 31.08.2020. Строк оренди приміщень за цим договором починається з дати початку оренди та закінчується включно у дату/день підписання акту повернення приміщення (п.3.1 договору).

Починаючи з 01.10.2017 орендна ставка за договором за 1 кв.м. приміщення за 1 місяць оренди становить 244,63грн., не враховуючи ПДВ. Орендна ставка за договором за 3218,1 кв.м. приміщення за перший місяць оренди становить 787243,80грн., не враховуючи ПДВ, обчислений за ставкою 20%, що складає 157448,76грн., загальна вартість орендної ставки за перший місяць оренди складає 944692,56грн. з ПДВ за ставкою 20%.

Починаючи з другого місяця оренди, 01.11.2017, орендна ставка за договором за 1кв.м. приміщення за 1 місяць оренди становить 9,5 доларів США не враховуючи ПДВ. Орендна плата за договором за 3218,1 кв.м. приміщення за перший місяць оренди дорівнює еквіваленту 30571,95 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01.11.2017 становить 821162,58грн., не враховуючи ПДВ, обчислений за ставкою 20%, що складає 164232,52грн., разом з ПДВ за ставкою 20% - 985395,10грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць оренди розраховується шляхом множення орендної ставки (9,5 долара США) на загальну орендну площу та показник курсу долара США, встановленого НБУ станом на перший робочий день місяця, за який здійснюється орендна плата.

Строк та порядок оплати погоджено у п.4.3 договору та визначено у такому:

платежі здійснюються орендарем авансом за 1 календарний місяць відповідно до рахунків, які надаються орендодавцем орендареві протягом 7-10 робочих днів поточного місяця, але не пізніше 20 числа кожного місяця. Першу сплату платежів орендар здійснює не пізніше 5 робочих днів з дати отримання рахунків.

Усі платежі за цим договором здійснюються у національній валюті України - гривні.

Сторони, протягом усього строку дії договору, у результаті виконання цього договору, щомісяця до десятого числа календарного місяця, підписують акт здачі-прийняття робіт (надання послуг з оренди приміщення за попередній місяць оренди).

У п.4.4 договору передбачено, що сторони, після спливу 12 місяців строку оренди, мають право ставити питання про перегляд розміру платежів з метою їх встановлення на рівні розміру, який буде відповідати ринковим цінам для будівель бізнес-центрів такого ж класу та розташування, діючим на момент такого перегляду розміру платежів.

Пунктом 4.5 договору передбачена забезпечувальна сума у розмірі, що становить 821162,58грн., не враховуючи ПДВ. ПДВ, обчислений за ставкою 20%, складає 164232,52грн., загальна сума становить 985395,10грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (п.17.3 договору.).

На виконання умов даного договору його сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна від 01.10.2017 (додаток 2 до договору №216-КМФ/17 від 21.12.2017), у якому зафіксовано передача та прийняття позивачем нежитлових приміщень (частини нежитлових приміщень) в м.Києві в підвалі та на 1, 2, 3, 4 поверхах 4-х поверхового будинку №34-а по вул.Предславинська, загальною площею 3218,1кв.м. адміністративних приміщень для розміщення офісу. Дата приймання-передачі майна в користування 01.10.2017.

Як свідчать акти надання послуг за договором за договором №216-КМФ/17 від 21.12.2017: №82Е100/17-3523 від 21.12.2017, №82Е100/17-3343 від 21.12.2017, №82Е100/17-3341 від 31.12.2017, №82Е100/18-286 від 31.01.2018, №82Е100/18-539 від 28.02.2018, №82Е100/18-913 від 31.03.2018, №82Е100/18-1115 від 30.04.2018, №82Е100/18-1657 від 31.05.2018, №82Е100/18-2005 від 30.06.2018, №82Е100/18-2348 від 31.07.2018, №82Е100/18-2869 від 31.08.2018, №82Е100/18-3218 від 30.09.2018, №82Е100/18-3560 від 31.10.2018, №82Е100/18-3926 від 30.11.2018, №82Е100/18-4341 від 31.12.2018, №82Е100/19-289 від 31.01.2019, №82Е100/19-417 від 28.02.2019, №82Е100/19-1110 від 31.03.2019, №82Е100/19-1549 від 30.04.2019, №82Е100/19-1958 від 31.05.2019, №82Е100/19-2360 від 30.06.2019, №82Е100/19-2561 від 31.07.2019, №82Е100/19-2697 від 31.08.2019, №82Е100/19-2841 від 30.09.2019, №82Е100/19-3015 від 31.10.2019, №82Е100/19-3127 від 30.11.2019, №82Е100/19-3257 від 31.12.2019, №82Е100/20-88 від 31.01.2020, №82Е100/20-281 від 29.02.2020, №82Е100/20-1009 від 31.03.2020, №82Е100/20-1097 від 30.04.2020, №82Е100/20-1244 від 31.05.2020, №82Е100/20-1378 від 30.06.2020, №82Е100/20-1452 від 31.07.2020, №82Е100/20-1649 від 31.08.2020, у період з 01.10.2017 по 31.08.2020 Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго» надано послуги з надання в оренду комерційного нерухомого майна, загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість 33081752,628грн.

Акти підписано та скріплено підписом і печаткою з обох сторін, без зауважень.

26.10.2020 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №115-КМФ/20, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає від орендодавця в тимчасове платне користування приміщення площею 3261,8кв.м. та майно, детальний опис якого зазначено у додатку №5 до цього договору, на умовах, встановлених цим договором, які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Предславинська, 34а (п.2.1 договору).

Приміщення надається в оренду для розміщення офісу орендаря (п.2.2 договору).

Строк оренди приміщень за цим договором становить 35 календарних місяців - з 01.09.2020 по 31.07.2023. Строк оренди приміщень за цим договором починається з дати початку оренди та закінчується включно у дату/день підписання акту повернення приміщення (п.3.1 договору).

Починаючи з 01.09.2020 орендна ставка за договором за 1 кв.м. приміщення становить суму в гривнях еквівалентну 11 доларам США (без урахування ПДВ), що розраховується відповідно до курсу НБУ станом на перший робочий день місяця, за який здійснюється орендна плата.

За перший місяць оренди орендна ставка за договором за 1 квадратний метр приміщення становить 303,18грн., не враховуючи ПДВ. Орендна плата за договором за 3261,8кв.м. приміщень за перший місяць оренди становить 988912,52грн. не враховуючи ПДВ, обчислений за ставкою 20%, що складає 197782,50грн. Загальна вартість орендної плати за перший місяць оренди складає 1186695,02грн. з ПДВ за ставкою 20%.

Строк та порядок оплати погоджено у п.4.3 договору та визначено у такому:

Усі платежі за цим договором здійснюються у національній валюті України - гривні.

Пунктом 4.5 договору передбачена забезпечувальна сума у розмірі, що становить 1083302,49грн., не враховуючи ПДВ. ПДВ, обчислений за ставкою 20%, складає 216660,50грн., загальна сума становить 1299962,99грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (п.17.3 договору.), поряд з цим його умови застосовуються до відносин, що виникли з 01.09.2020 (п.3.1 договору).

На виконання умов даного договору його сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна від 01.09.2020 (додаток 2 до договору №115-КМФ/20 від 26.10.2020), у якому зафіксовано передача та прийняття позивачем нежитлових приміщень (частини нежитлових приміщень) в м.Києві в підвалі та на 1, 2, 3, 4 поверхах 4-х поверхового будинку №34-а по вул.Предславинська, загальною площею 3261,8кв.м. адміністративних приміщень для розміщення офісу. Дата приймання-передачі майна в користування 01.09.2020.

Як свідчать акти надання послуг за договором №115-КМФ/20 від 26.10.2020: №82Е100/20-2046 від 14.12.2020, №82Е100/20-1909 від 31.10.2020, №82Е100/20-2013 від 30.11.2020, №82Е100/20-2071 від 31.12.2020, №82Е100/21-23 від 31.01.2021, №82Е100/21-66 від 28.02.2021, №82Е100/21-126 від 31.03.2021, №82Е100/21-151 від 30.04.2021, №82Е100/21-198 від 31.05.2021, №82Е100/21-268 від 30.06.2021, №82Е100/21-289 від 31.07.2021, №82Е100/21-323 від 31.08.2021, №82Е100/21-2925 від 30.09.2021, №82Е100/21-3216 від 31.10.2021, №82Е100/21-3277 від 30.11.2021, №82Е100/21-3464 від 31.12.2021, №82Е100/21-3487 від 31.01.2022, №82Е100/21-3503 від 28.02.2022, №82Е100/21-3532 від 31.03.2022, №82Е100/21-3547 від 30.04.2022, №82Е100/21-3570 від 31.05.2022, №82Е100/21-3577 від 30.06.2022, №82Е100/21-3590 від 31.07.2022, у період з 01.09.2020 по 31.07.2022 Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго» надано послуги з надання в оренду комерційного нерухомого майна, загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість 20642724,06грн.

Акти підписано та скріплено підписом і печаткою з обох сторін, без зауважень.

Акт №82Е100/20-1946 від 31.10.2020 суд не бере до уваги, оскільки сума оренди комерційної нерухомості за вересень 2020, що відображена у ньому, не є складовою заявлених позовних вимог, а тому предметом дослідження не виступає.

Дана плата за користування об'єктом нерухомого майна сплачена позивачем у повному обсязі, підтвердженням чого виступає інформація АТ «Ощадбанк» про перерахування коштів з рахунків Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»: 01.01.2018 по 24.06.2022 (оплата жовтня 2020 за рахунок платежів за платіжними дорученнями №17596 від 19.11.2020 та №17597 від 19.11.2020 та вересня 2020 згідно платіжного доручення №20085 від 30.12.2020), платіжні доручення: №2719 від 20.04.2021, №3251 від 17.05.2021. №3385 від 18.05.2021, №4072 від 27.05.2021, №4165 від 28.05.2021, №4229 від 31.05.2021, №4384 від 02.06.2021, №4609 від 07.06.2021, №4669 від 08.06.2021, №4714 від 09.06.2021, №4778 від 10.06.2021, №5363 від 17.06.2021, №5476 від 18.06.2021, №5556 від 22.06.2021, №5635 від 23.06.2021, №5770 від 24.06.2021, №5872 від 25.06.2021, №6726 від 31.08.2021, №7094 від 15.09.2021, №7309 від 20.09.2021, №8645 від 18.10.2021, №8778 від 19.10.2021, №9652 від 01.11.2021, №9859 від 02.11.2021, №9913 від 03.11.2021, №9964 від 04.11.2021, №10878 від 19.11.2021, №10996 від 19.11.2021, №12779 від 20.12.2021, №12842 від 21.12.2021, №14191 від 18.01.2022, №14200 від 18.01.2022, №14239 від 19.01.2022, №14340 від 20.01.2022, №675 від 17.02.2022, №721 від 18.02.2022, №786 від 22.02.2022, №1162 від 22.03.2022, №1907 від 28.04.2022, №1951 від 02.05.2022, №1968 від 03.05.2022, №1990 від 04.05.2022, №2288 від 19.05.2022, №2374 від 20.05.2022, №2382 від 23.05.2022, №2395 від 24.05.2022, №2715 від 16.06.2022, №2724 від 17.06.2022, №2731 від 20.06.2022, №2778 від 21.06.2022, №2783 від 22.06.2022, №2792 від 23.06.2022, №2799 від 24.06.2022, з урахуванням платіжних доручень від 28.06.2022 №2820, від 14.07.2022 №3032, від 15.07.2022 №3053, від 18.07.2022 №3060, від 21.07.2022 №3142, від 22.07.2022 №3148, від 25.07.2022 №3154, від 26.07.2022 №3160, від 27.07.2022 №3166, від 28.07.2022 №3173, від 29.07.2022 №3183. Відсутність заборгованості за означений період відстежується також з акту звіряння між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» станом на 31.07.2022.

Відтак, загальна сума нарахованої та сплаченої орендної плати за переліченими актами становить 77340460,104грн. з урахування ПДВ.

Згідно розрахунку складових додаткових витрат Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на оренду офісного приміщення за період з листопада 2014 по липень 2022, за кожним місяцем періоду, сума з урахуванням ПДВ заявлена у загальному розмірі 77454355,97грн., еквівалент 2118056,36 доларів США (акти надання послуг за договором №14 від 01.11.2014: №828107/14-189 від 23.12.2014, №828107/14-190 від 31.12.2014, №828107/14-194 від 31.01.2015, №82Е000/15-150 від 28.02.2015, №82Е000/15-285 від 31.03.2015, №82Е000/15-283 від 30.04.2015, №82Е000/15-465 від 31.05.2015, №82Е000/15-565 від 30.06.2015, №82Е000/15-661 від 31.07.2015, №82Е000/15-808 від 31.08.2015, №82Е000/15-973 від 30.09.2015, №82Е000/15-1064 від 31.10.2015, №82Е000/15-1176 від 30.11.2015, №82Е000/15-1332 від 31.12.2015, №82Е000/16-9 від 31.01.2016, №82Е000/16-192 від 29.02.2016, №82Е000/16-356 від 31.03.2016, №82Е000/16-534 від 30.04.2016, №82Е000/16-12 від 31.05.2016, №82Е100/16-11 від 30.06.2016, №82Е100/16-108 від 31.07.2016, №82Е100/16-306 від 31.08.2016, №82Е100/16-404 від 30.09.2016, №82Е100/16-712 від 31.10.2016, №82Е100/16-794 від 30.11.2016, №82Е100/16-1005 від 31.12.2016, №82Е100/17-13 від 31.01.2017, №82Е100/17-347 від 28.02.2017, №82Е100/17-676 від 31.03.2017, №82Е100/17-813 від 30.04.2017, №82Е100/17-1046 від 31.05.2017, №82Е100/17-1541 від 30.06.2017, №82Е100/17-1653 від 31.07.2017, №82Е100/17-2208 від 31.08.2017, №82Е100/17-2209 від 30.09.2017, за договором №216-КМФ/17 від 21.12.2017: №82Е100/17-3523 від 21.12.2017, №82Е100/17-3343 від 21.12.2017, №82Е100/17-3341 від 31.12.2017, №82Е100/18-286 від 31.01.2018, №82Е100/18-539 від 28.02.2018, №82Е100/18-913 від 31.03.2018, №82Е100/18-1115 від 30.04.2018, №82Е100/18-1657 від 31.05.2018, №82Е100/18-2005 від 30.06.2018, №82Е100/18-2348 від 31.07.2018, №82Е100/18-2869 від 31.08.2018, №82Е100/18-3218 від 30.09.2018, №82Е100/18-3560 від 31.10.2018, №82Е100/18-3926 від 30.11.2018, №82Е100/18-4341 від 31.12.2018, №82Е100/19-289 від 31.01.2019, №82Е100/19-417 від 28.02.2019, №82Е100/19-1110 від 31.03.2019, №82Е100/19-1549 від 30.04.2019, №82Е100/19-1958 від 31.05.2019, №82Е100/19-2360 від 30.06.2019, №82Е100/19-2561 від 31.07.2019, №82Е100/19-2697 від 31.08.2019, №82Е100/19-2841 від 30.09.2019, №82Е100/19-3015 від 31.10.2019, №82Е100/19-3127 від 30.11.2019, №82Е100/19-3257 від 31.12.2019, №82Е100/20-88 від 31.01.2020, №82Е100/20-281 від 29.02.2020, №82Е100/20-1009 від 31.03.2020, №82Е100/20-1097 від 30.04.2020, №82Е100/20-1244 від 31.05.2020, №82Е100/20-1378 від 30.06.2020, №82Е100/20-1452 від 31.07.2020, №82Е100/20-1649 від 31.08.2020, за договором №115-КМФ/20 від 26.10.2020: №82Е100/20-2046 від 14.12.2020, №82Е100/20-1909 від 31.10.2020, №82Е100/20-2013 від 30.11.2020, №82Е100/20-2071 від 31.12.2020, №82Е100/21-23 від 31.01.2021, №82Е100/21-66 від 28.02.2021, №82Е100/21-126 від 31.03.2021, №82Е100/21-151 від 30.04.2021, №82Е100/21-198 від 31.05.2021, №82Е100/21-268 від 30.06.2021, №82Е100/21-289 від 31.07.2021, №82Е100/21-323 від 31.08.2021, №82Е100/21-2925 від 30.09.2021, №82Е100/21-3216 від 31.10.2021, №82Е100/21-3277 від 30.11.2021, №82Е100/21-3464 від 31.12.2021, №82Е100/21-3487 від 31.01.2022, №82Е100/21-3503 від 28.02.2022, №82Е100/21-3532 від 31.03.2022, №82Е100/21-3547 від 30.04.2022, №82Е100/21-3570 від 31.05.2022, №82Е100/21-3577 від 30.06.2022, №82Е100/21-3590 від 31.07.2022).

Позивач такі витрати заявляє у складі майнової шкоди у розмірі 547 471 815,00грн. та визначає еквівалент 14 971 090,36дол.США або 14 989 084,51євро за офіційним курсом Національного банку України на день підписання позову.

Майнову шкоду визначає такою, що зазнав у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, а саме початком у липні 2014 бойових дій, зокрема, у м.Донецьку, за причин чого вимушено було залишити належну йому будівлю за адресою м.Донецьк, проспект Тітова, 8б, у якій був розташований офіс апарата управління Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго».

Відсутність доступу та позбавлення можливості володіння та користування нерухомим майном обґрунтовує здійсненням Російською Федерацією контролю над територією м.Донецьк, внаслідок протиправного захоплення, за допомогою утворень підконтрольних державі-агресору, що є окупацією території України, та має наслідком незаконну експропріацію.

Оскільки з 2014 року позивач позбавлений можливості володіння та користування зазначеним нерухомим майном, вважає його фактично втраченим. За цих обставин також у складі майнової шкоди заявляє збитки нанесені Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго» протиправними діями відповідача у вигляді вартості офісних приміщень, що втрачені з вини останнього, а саме ринкова вартість нежитлових приміщень в адміністративній будівлі літ.А-9 загальною площею 11295,7кв.м., розташованих за адресою: Донецька область, м.Донецьк, проспект Тітова, б.8б станом на серпень 2014 року у розмірі 166479902,00грн. з визначення еквіваленту 12853034,00 доларів США, що станом на дату оцінки становить 470017459,00грн.

На підтвердження вказаної ринкової вартості втрачених нежитлових приміщень надано висновок судового експерта Машиніченко О.А. та фахівця-оцінювача Максімова В.В. №002/08-22 від 31.08.2022 за результатами проведення комплексної судової-економічної та оціночної експертизи.

Експерту поставлено питання:

яка сума збитків, завдана ПАТ «Донбасенерго» збройною агресією російської федерації в результаті якої підприємство втратило офісні приміщення за адресою м.Донецьк вул.Тітова, б.8б? Відповідь по зазначеному питанню надати в частині ринкової вартості втрачених офісних приміщень станом на дату втрати в доларах США та розрахованої на дату проведення експертизи;

яка сума збитків, завдана ПАТ «Донбасенерго» збройною агресією російської федерації, у вигляді вимушених витрат на оренду нежитлових (офісних) приміщень за адресою м.Київ, вул.Предславинська, б.34а? Відповідь по зазначеному питанню надати в доларах на дату проведення експертизи.

Також суду представлено висновок експерта №001/06-23 від 08.06.2023 за результатами проведення додаткової судової-економічної експертизи до висновку експерта №002/08-22 від 31.08.2022, відповідно до якого встановлено, що за період з грудня 2014 по липень 2022 підтверджено розмір плати за оренду офісних приміщень за адресою м.Київ, вул.Предславинська, 34а, склав 78351612,88грн.. Також встановлено, що за період з 2014 по липень 2022 документально підтверджений розмір загальних платежів повязаних з виконанням вищевказаних договорів оренди склав 89718805грн. з ПДВ, у тому числі безпосередньо плата за оренду офісних приміщень за адресою м.Київ, вул.Предславинська, 34а в сумі 78351612,88 грн. з ПДВ, що за курсом НБУ 36,5686 грн. за 1 дол.США станом на дату проведення додаткової експертизи 08.03.2023 дорівнює 2142592,63 доларів США. Витрати розцінено,як втрата фінансових активів позивача, яка обумовлена втратою офісної будівлі у м.Донецьк внаслідок збройної агресії відповідача та необхідністю забезпечувати господарську діяльність підприємства.

Висновок експерта №002/08-22 від 31.08.2022 в частині суми збитків у вигляді вимушених витрат на оренду нежитлових (офісних) приміщень за адресою м.Київ, вул.Предславинська, б.34а, як і висновок експерта №001/06-23 від 08.06.2023 за результатами проведення додаткової судової-економічної експертизи до висновку експерта №002/08-22 від 31.08.2022, керуючись ст.ст.86, 104 Господарського процесуального кодексу України, судом відхилено, оскільки містить недостовірне відображення орендного платежу за зобов'язаннями липня-грудня 2015, жовтня 2018, а останній включає вартість оренди (акт №82Е100/20-1946 від 31.10.2020), відшкодування витрат за яким не є позовною вимогою.

Обґрунтовуючи визначення суми збитків та заявлення їх до стягнення з визначенням еквіваленту в іноземній валюті позивач посилається на застосування положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» №326 від 20.03.2022.

IV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані ним положення законодавства:

Статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що кореспондується з ст.20 Господарського кодексу України по відношенню до суб'єктів господарювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Обставини, що зумовили звернення позивача із розглядуваним позовом є обставини 2014 року, що мали та мають місце на теперішній час у місті Донецьку.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

У відповідності до ч.5 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10 - денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Одночасно, проведення антитерористичної операції на території Донецької області є загальновідомим фактом.

30.04.2018 Указом Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, та згідно Наказу Президента України «Про початок операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато з 14:00 30.04.2018 року операцію об'єднаних сил, що фактично є переформатуванням антитерористичної операції.

На час розгляду справи операція об'єднаних сил триває.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», згідно з додатком, до якого включено місто Донецьк, позивач проводив свою господарську діяльність за станом на дату початку проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що Верховний Суд переглядав справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в яких заявники зверталися до судів та просили встановити факт про вимушене переселення після 2014 року з окупованої частини територій Луганської та Донецької областей, яке відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської і Донецької областей України.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, у тому числі місто Донецьк, покладено на РФ як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права, що встановлено у статті 5 ЗаконуУкраїни «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», частиною четвертою статті2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», та підтверджує факт того, що вимушене переселення з окупованої території Донецької області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією, зокрема, міста Донецька.

Подібні висновки щодо вимушеного переселення осіб з окупованих територій Луганської та Донецької областей внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України викладені у постановах Верховного Суду: від 21 серпня 2018 року у справі № 752/6366/16-ц (провадження №61-20978св18), від21серпня 2018 року у справі № 428/8076/16-ц (провадження № 61-190св18), від 06 червня 2018 року справа № 428/13977/16-ц (провадження №61-3831св18).

За таких обставин, починаючи з 2014 року загальновідомим є той факт, що відповідач чинить збройну агресію проти України.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IVЖеневською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Преамбулою Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» встановлено, що Верховна Рада України, виходячи з того, що відповідно допунктів «а»,«b»,«c», «d»та«g»статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від05грудня 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року; констатуючи, що у світлі положеньГаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від18жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року, одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України; беручи до уваги, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації; відзначаючи, що дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права, зокрема шляхом: систематичного недодержання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об'єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає цей Закон, що має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Також даний Закон містить посилання на проміжне рішення Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй від 16 березня 2022 року, відповідно до якого на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення Росії на територію України, а також взято до уваги, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

До складу цих територій входить місто Донецьк.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 з метою поліпшення суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації у Донецької та Луганської областях підприємствам з непідконтрольної українській владі території було рекомендовано перереєструватись в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Як свідчать обставини справи, позивач, через незаконні дії Російської Федерації, здійснив 29.12.2014 перереєстрацію у м.Киїів - населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження, та фактично перемістив апарат управління з м.Донецька до м.Київа, що є негативними наслідками.

Таким чином, слідує висновок, що негативні наслідки позивач зазнав через окупацію м.Донецьк у 2014 році.

З метою визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, прийнято Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», яким встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ст.4 названого Закону на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим вчинення правочинів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Стаття 4-1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначає цілі державної політики на тимчасово окупованій території, до яких віднесено деокупація тимчасово окупованої території; забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у передбаченому законом обсязі; забезпечення незалежності, єдності та територіальної цілісності України.

Статтею 11 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» гарантовано право власності та визначено правовий режим майна на тимчасово окупованій території. Так, На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України. Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом на тимчасово окупованій території, місто Донецьк, знаходиться нерухоме майно позивача, а саме: нежитлові приміщення за адресою місто Донецьк, проспект Тітова, 8б, загальною площею 11296.2кв.м.

Дане приміщення позивач використовув у своїй господарській діяльності у якості офісу для розміщення апарата управління.

Доказів знищення, пошкодження вказаного майна суду не представлено.

Позивач вважає його втраченим внаслідок неможливості володіння та користування.

Проте, суд критично ставиться до таких висновків, виходячи з такого.

Аналізуючи норми Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» право володіння збережено та не є втраченим.

Відносно користування таким майном мають місце певні обмеження в доступі до власності позивача, однак носять тимчасовий характер.

З цього слідує, що нерухоме майно нежитлові приміщення за адресою місто Донецьк, проспект Тітова, 8б, загальною площею 11296.2кв.м. не є назавжди втраченими.

У рішенні, ухваленому 18.12.1996 у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v.Turkey), Європейський суд з прав людини розглядаючи справу, обставинами якої виступали відсутність доступу особи до власності у зв'язку з присутністю військ на території, де знаходиться власність, та яка залишена цією особою, постановив, що мало місце порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції в частині відмови заявниці в доступі до її власності в північній частині Кіпру та наступної втрати контролю над нею; питання стосовно сатисфакції відповідно до ст. 50 Конвенції було визнане Судом як таке, що його поки слід відкласти.

Суд визнав, що застосовуване ним право визнає концепцію тривалого порушення Конвенції. Ця справа, в принципі, стосується порушень тривалого характеру за умови, якщо все ще сприймати п.Лоізіду як законну власницю землі.

На думку Суду, принципи, що лежать в основі Конвенції, не можуть бути витлумачені та застосовані у вакуумі. Беручи до уваги спеціальний характер Конвенції як угоди з прав людини, при її застосуванні мають братися до уваги всі відповідні правила міжнародного права при вирішенні спорів, що підпадають під її юрисдикцію. У цьому аспекті очевидно, що міжнародна практика та різноманітні поважні резолюції свідчать про несприйняття міжнародною спільнотою ТРПК як держави відповідно до міжнародного права та про те, що Республіка Кіпр залишається єдиним легітимним урядом Кіпру. У зв'язку з цим, Суд вирішив не надавати юридичного значення ст. 159 Конституції ТРПК для цілей Конвенції, тому пані Лоізіду не може вважатися такою, що втратила своє право власності. Оскільки жоден інший факт, повідомлений Туреччиною чи знайдений Судом, не засвідчує, що заявниця втратила право власності на землю, її слід вважати законною власницею згідно зі ст. 1 Першого протоколу і ст. 8 Конвенції

До того ж зазначено, Суд зауважив, що концепція юрисдикції не обмежувалася національною територією. Зокрема, відповідальність держави-учасниці настає від моменту здійснення нею фактичного контролю над територією, захопленою внаслідок військової акції. У цій справі Суд визнав важливим факт визнання урядом Туреччини на ранній стадії розгляду справи того, що втрата п. Лоізіду контролю над її власністю була наслідком окупації турецькими військами північної частини Кіпру та встановлення там ТРПК. Більше того, не заперечувався факт чинення перешкод з боку турецьких військ для доступу заявниці до її власності. З точки зору Суду, очевидним видається факт контролю Туреччини над північним Кіпром з огляду на значну кількість солдат, залучених до операції. Обставини справи засвідчують відповідальність Туреччини за політику та дії ТРПК. Таким чином, відмова в доступі пані Лоізіду до її власності на півночі Кіпру знаходиться в юрисдикції Туреччини згідно зі ст. 1 Конвенції, а Туреччина виступає відповідальною за це. Суд не визнав за необхідне визначати, чи здійснювала Туреччина повний контроль над політикою та діями ТРПК або дослідити легітимність турецької інтервенції на острів у 1974 році. Суд зауважив, що хоча п. Лоізіду і залишалася законною власницею землі, від 1974 року вона фактично втратила весь контроль над нею та будь-яку можливість її використання. Тривала заборона доступу до власності призвела в кінцевому підсумку до порушення її прав, передбачених ст. 1 Першого протоколу.

Аналогічний висновок про те, що заявниця залишається юридичним власником належній їй землі і порушення її прав, виражене у втраті реального контролю над власністю, має тривалий характер, здійснено Європейським судом з прав людини у справі Ксенидес-Арестис против Турції (Xenides-Arestis v.Turkey), обставинами якої виступали позбавлення можливості мешкати у своїй будівлі чи використовувати свою земельну власність з причин тривалого поділу території острова Кіпр з моменту проведення військових операцій Турцією на території північного Кіпру.

Утворення здійсненні відповідачем на окупованій території не сприймаються і міжнародною спільнотою як держава відповідно до міжнародного права. Україна залишається єдиним легітимним урядом міста Донецька.

Виходячи з викладеного позивач не може вважатися таким, що втратив своє право власності, є законним власником.

Одночасно, суд вважає передчасним дійти однозначного висновку, про наявність як юридичного факту відмови у доступі до власності та його експропріації.

Мають місце перешкоди у володінні, що є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції, про те таке не засвідчує повну, невідворотну втрату.

Таким чином, на теперішній час, не можна вважати наявними підстави стягнення майнової шкоди у вигляді вартості офісних приміщень.

Судом звернуто увагу на посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» №326 від 20.03.2023.

За результатом дослідження наведеного Порядку, на думку суду, його положення не підлягають застосуванню, оскільки регулюють питання щодо майна, втрата якого має невідворотній характер, що у розглядуваному випадку не встановлено.

В частині вимог позивача про стягнення майнової шкоди у вигляді додаткових витрат на оренду приміщення за адресою: м.Київ, вул.Предславинська, 34а, у загальному розмірі 77454355,97грн., еквівалент 2118056,36 доларів США, суд виходить з такого.

Частиною 9 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Так, відповідно до ст.41 Конституції України та п.2 ч. 1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Частинами 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч.ч.1, 3 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.75 Господарскього процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як слідує з обставин справи, внаслідок протиправних дій відповідача, що тривають по теперішній час, позивач вимушений забезпечувати власну господарську діяльність на території населеного пункту, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

З цією метою позивачем укладено договір оренди нерухомого майна №14 від 01.11.2014, договір оренди нерухомого майна №216-КМФ/17 від 21.12.2017, договір оренди нерухомого майна №115-КМФ/20 від 26.10.2020, та взято в тимчасове платне користування приміщення, які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Предславинська, 34а.

Загальна сума нарахованої та сплаченої орендної плати за період листопад 2014 - липень 2022 становить 77340460,104грн. з урахування ПДВ.

Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до визначень наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти"", фінансові активи - частина активів підприємства, яка являє собою фінансові ресурси: грошові кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу. Фінансові активи включають в себе готівку каси, депозити в банках, вклади, чеки, страхові поліси, вклади в цінні папери, зобов'язання інших підприємств і організацій з виплати коштів за відвантажену продукцію (комерційний кредит), портфельні інвестиції в акції інших підприємств, пакети акцій інших підприємств, які надають право контролю, паї.

Поряд з цим, заявлена до стягнення сума є матеріальною шкодою, вираженою у вимушених витратах позивача внаслідок тимчасової окупації, що не може за своїм правовим змістом бути розцінено як фінансові активи підприємства.

Відтак, за висновками суду, наведений Порядок не підлягає застосуванню у спірному випадку.

Наданий позивачем висновок експерта у цій частині судом відхилено. Отже, результати визначеного ним розміру збитків не враховуються.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Таким чином, на переконання суду, позивачем у даній справі доведено повний склад правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди.

Судом встановлено, що внаслідок окупації Російською Федерацію міста Донецьк позивач фактично втратив можливість користуватись своїм майном, а саме: нежитлові приміщення за адресою місто Донецьк, проспект Тітова, 8б, загальною площею 11296.2кв.м.

Суд враховує, що відповідно до положень ст.524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно із ст.533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.

Як вбачається, загальна ціна позову визначена у розмірі 547 471 815,00грн., що є еквівалентом 14 971 090,36дол.США або 14 989 084,51євро за офіційним курсом Національного банку України на день підписання цього позову. У позовній заяві визначено розмір додаткових витрат на оренду приміщення за адресою: м.Київ, вул.Предславинська, 34а, у загальному розмірі 77454355,97грн., еквівалент 2118056,36 доларів США, проте розрахунок складових додаткових витрат Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» не містить детального розрахунку позовних вимог по складових в іноземній валюті.

Судом встановлено, що загальна вартість шкоди спричиненої позивачу становить 77340460,104грн. з урахування ПДВ, завдання такої шкоди є так званим «деліктним винятком» і визначення еквіваленту щодо неї законом чи іншим нормативно-правовим актом не встановлено.

V. Висновки суду:

З огляду на встановлені обставини справи та мотиви з яких виходить суд, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Російської Федерації про стягнення майнової шкоди є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Одночасно, за приписом ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2022 року та на дату звернення прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2481,00 грн..

Відтак, беручи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, підлягає стягненню з останнього до Державного бюджету України судовий збір у сумі 868350,00грн (100%).

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-80, 86, 129, ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ Донецької області, до держави Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва, та Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва, про стягнення майнової шкоди у розмірі 547 471 815,00грн., що є еквівалентом 14 971 090,36дол.США або 14 989 084,51євро за офіційним курсом Національного банку України на день підписання позову, задовольнити частково.

2.Стягнути з Російської Федерації на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (84306, Донецька область, Краматорський р-н, м.Краматорськ, вул.Тихого Олекси, буд.6; поштова адреса: 03150, м.Київ, вул.Предславинська, буд.34А, код ЄДРПОУ 23343582, п/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк») майнову шкоду у розмірі 76 736 033,05 грн.

3.Стягнути з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 868350,00 грн.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.В судовому засіданні 21.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Згідно з ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8.Повний текст судового рішення складено 03.07.2023.

Суддя О.В. Кротінова

Попередній документ

112065519

Наступний документ

112065521

Інформація про рішення:

№ рішення:	112065520
№ справи:	905/839/22
Дата рішення:	21.06.2023
Дата публікації:	10.07.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Донецької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (21.06.2023)
Дата надходження:	20.10.2022
Предмет позову:	Шкода

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

08.12.2022 16:00	Господарський суд Донецької області
09.01.2023 15:30	Господарський суд Донецької області
06.02.2023 14:30	Господарський суд Донецької області
02.03.2023 13:00	Господарський суд Донецької області
30.03.2023 14:00	Господарський суд Донецької області
25.04.2023 14:00	Господарський суд Донецької області
24.05.2023 13:00	Господарський суд Донецької області
20.06.2023 14:00	Господарський суд Донецької області
21.06.2023 15:00	Господарський суд Донецької області
26.09.2023 10:30	Східний апеляційний господарський суд
07.11.2023 12:30	Східний апеляційний господарський суд