15 травня 2023 року Справа № 160/4021/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі №160/4021/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не включення сум індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та із врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4021/23 за вищевказаною позовною заявою і призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з 07.04.2023 року за наявними у справі матеріалами.
17.03.2023 року до суду надійшов відзив ГУНП в Луганській області на позовну заяву.
Крім того 17.03.2023р. до суду від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якої зазначається, що позивач, подавши до суду вказану позовну заяву 02.03.2023р., пропустив встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України строк звернення до суду, оскільки з заявою про отримання інформації щодо включення сум індексації грошового забезпечення в довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії та щодо врахування індексації для нарахування вихідної допомоги при звільненні (індексація за останні 24 місяці перед звільненням) позивач звернулась до відповідача ще 05.01.2022р. і листом відповідача від 20.01.2022 № 81/111/22-2022 позивача було повідомлено, що індексація грошового забезпечення не віднесена до відповідних переліків складових грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, та з яких сплачується єдиний соціальний внесок, таким чином, позивачеві вже наприкінці січня 2022 року було достеменно відомо про не включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні сум індексації грошового забезпечення, тобто саме з вказаного часу позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів а отже, позовна заява ОСОБА_1 відповідно до ст.123 КАС України підлягає залишенню без розгляду.
Перевіривши повноваження особи, якою подано заяву про залишення позову без розгляду, дослідивши матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють це питання, суд зазначає наступне.
За приписами ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому абз.1 ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом приписів п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Частиною 1 статті 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачени частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Разом з цим, відповідно до п.1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, наведеною нормою визначено імперативний припис щодо продовження строків, встановлених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), без будь-яких винятків.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) запроваджено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжувався і триває й по теперішній час. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. Постановою від 25 квітня 2023 року №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.
Тобто, Урядом продовжено строк дії карантину через COVID-19 до 30 червня 2023 року, а тому з урахуванням пункту першого глави XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України, автоматично продовжено до 30 червня 2023 року.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при обчисленні строку звернення до суду з вимогами позивача щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не включення сум індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, суд звертає увагу на таке.
Обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.04.2023р. у справі №260/3564/22.
Наведене дає суду підстави для висновку, що позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, з урахуванням того, що п.1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, у даному випадку такий строк не пропустив, адже він навіть ще й не сплинув взагалі.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19.01.2023р. у справі №460/17052/21.
Таким чином, доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом є помилковими та безпідставними.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі №160/4021/23.
Керуючись ст.ст.121-123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі №160/4021/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується.
Суддя: О.М. Турова