печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25600/23-к
22 червня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Встановив:
22.06.2023р. Старший слідчий Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , звернувся до суду із клопотанням про застосування стосовно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Біла Церква Київської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, навідника ІНФОРМАЦІЯ_4, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб із утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення застави.У клопотанні зазначено, що вимогами ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. В обґрунтування вказаного клопотання, слідчий послався на те, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023100130000329 від 03.03.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Про введення в дію воєнного стану ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни. 07 березня 2022 року ОСОБА_5 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 та у цей же день наказом № 51 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) призначено на посаду номера обслуги-радіотелефоніста 1 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . В подальшому 07 липня 2022 року солдата ОСОБА_5 наказом № 173 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) призначено на посаду навідника ІНФОРМАЦІЯ_4 вищевказаної військової частини. Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ч.ч. 1, 3, 9 ст. 1, ч.ч. 1-4, 6, 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою. Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника). Однак, напередодні 22.12.2022 у солдата ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на тимчасове ухилення від проходження військової служби, який він реалізував за наступних обставин. На виконання свого умислу, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи військову службу за призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді навідника ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 і достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентують проходження ним служби, у порушення вказаних вимог законодавства, бажаючи тимчасово ухилитись від обов'язків військової служби, діючи з прямим умислом, без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, не пізніше 08 год. 00 хв. 22 грудня 2022 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалась за адресою: АДРЕСА_1 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, до моменту його затримання 20.06.2023 у порядку ст. 208 КПК України. Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні місця служби вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. У зв'язку з чим, 20.06.2023 солдата ОСОБА_5 затримано, у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та 21.06.2023 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Обгрунтованість підозри підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме: повідомленням заступника командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення, актом службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_5 , протоколами допиту свідка офіцера відділення МПЗ ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_8 від 14.06.2023; протоколом допиту свідка кухара ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_9 від 14.06.2023; протоколом допиту свідка оператора ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_10 від 14.06.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 20.06.2023; протоколом затримання ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину від 20.06.2023; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 21.06.2023, іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності. На даний час є необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити. У судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперчували проти задоволення клопотання. Слідчий суддя, вивчивши клопотання, вислухавши учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків. Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023100130000329 від 03.03.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. 20.06.2023 ОСОБА_5 затримано, у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та 21.06.2023 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом. Слідчий суддя, суд згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, приймає до уваги, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ferrari Dravo проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення і характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджуються доказами: повідомленням заступника командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення, актом службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_5 , протоколами допиту свідка офіцера відділення МПЗ ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_8 від 14.06.2023; протоколом допиту свідка кухара ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_9 від 14.06.2023; протоколом допиту свідка оператора ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_10 від 14.06.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 20.06.2023; протоколом затримання ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину від 20.06.2023; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 21.06.2023, іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності. Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні, та доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а тільки на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних зобов'язаний визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною і достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, тому з огляду на наведені у клопотанні дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення. Представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «John Murray проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства»), отже на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України. У клопотанні зазначено, що у кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність. Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини. Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжний захід, враховує як положення КПК України, так і вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, за якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо тільки у передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, втім ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Clooth проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення і утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний у світлі обставин справи і, зокрема, біографії і характеристики особи, про яку йдеться. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Boicenco проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню у справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Mamedovaпроти Росії» посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини, є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів і що потребує позбавлення волі, не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ferrari Bravo проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення і характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування. Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість злочину, його характер, дані, які характеризують підозрюваного, його вік, стан здоров'я, сімейний стан та враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді дійти висновку про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, і, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, враховуючи підстави і обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, з урахуванням абзацу восьмого ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави у кримінальному провадженні. Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити. Застосувати стосовно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Біла Церква Київської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, навідника ІНФОРМАЦІЯ_4, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, а саме до 18.08.2023 року із утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а при наявності медичних показань у спеціально відведених кімнатах, які забезпечують надання медичної допомоги, без визначення застави.
Визначити строк дії ухвали до 18.08.2023 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення».
Повний текст ухвали буде оголошений 27.06.2023 р. о 14:10 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1