Справа № 560/472/23
іменем України
06 липня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Генерального штабу Збройних Сил України, у якій просить визнати протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.01.2017 по 08.10.2021 в розмірі 5 365,39 грн та зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з грошового забезпечення при звільненні з посади за період з 11.01.2017 по 08.10.2021 шляхом множення кількості днів затримки розрахунку при звільненні на суму середнього заробітку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі №560/14945/21 відповідач 22.08.2022 виплатив середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади за період з 11.01.2017 по 08.10.2021 в сумі 5365,39 грн. Позивач, вважаючи не вірний спосіб нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на виконання рішення суду у справі №560/14945/21 , звернувся до суду із позовом, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 12.01.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
До суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц. Вказує, що Порядок обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 не передбачає розрахунку розміру середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення військовослужбовців. Окрім того, цей Порядок застосовується у випадках, які не можуть бути застосовані до умов проходження військової служби, оскільки загальні засади її проходження визначені спеціальним законодавством.
Ухвалами від 15.06.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотань Генерального штабу Збройних Сил України про закриття провадження та про залишення позову без розгляду .
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Генеральному штабі Збройних Сил України.
Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.01.2017 №4 підполковник ОСОБА_1 звільнений у запас за пунктом б (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Рішенням від 10.01.2022 у справі №560/14945/21 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов'язав Генеральний штаб Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади за період з 11.01.2017 по 08.10.2021.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі №560/14945/21 відповідач 22.08.2022 виплатив середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2017 по 08.10.2021 в сумі 5365,39 грн.
Позивач звернувся до Генерального штабу Збройних Сил України із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2017 по 08.10.2021 шляхом множення кількості днів затримки розрахунку при звільненні на суму середнього заробітку. Однак відповіді не отримав.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо розрахунку середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні на виконання рішення суду у справі №560/14945/21 без застосування способу множення кількості днів затримки розрахунку при звільненні на суму середнього заробітку, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Отже, частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Водночас, частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
У цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.
Отже, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року по справі №813/356/16.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Позивач звільнений з військової служби 11.01.2017. Фактичний розрахунок (виплату всіх належних йому при звільненні сум) відповідач здійснив 08.10.2021.
За змістом статті 116, 117 КЗпП України виплата усіх коштів не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідно до довідки Генерального штабу Збройних Сил України про заробітну плату позивача за грудень 2016 - січень 2017 року загальний розмір виплаченого йому грошового забезпечення склав 23873,60 грн. Сукупна кількість календарних днів за цей період - 62календарних дні.
Таким чином, середній заробіток позивача складає 385,06 грн (23873,60 грн : 62 дні).
Затримка розрахунку при звільненні за період з 11.01.2017 по 08.10.2021 становить 1731 календарних днів.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пунктах 39-41 постанови від 18.03.2020 по справі №711/4010/13-ц, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
3. Ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17.
У пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц сформована правова позиція, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Враховуючи розмір невиплачених сум при звільненні та істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості з виплати грошової компенсації.
З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.
Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі №662/1626/17 та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.
Зокрема, істотність частки невиплаченої при звільненні суми грошової компенсації за невикористану додаткову відпусту, як учаснику бойових дій в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 6963,13 грн (розмір несвоєчасно виплаченої суми) / 666538,86 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (1731 день х385,06 грн)) х 100 = 1,04%
Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 1,04% становить: 385,06 грн (середньоденний заробіток позивача) х 1,04% х 1731 (днів затримки розрахунку за період з 11.01.2017 по 08.10.2021) = 6932,00 грн.
Істотність частки невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 625,50 грн (розмір індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 року по січень 2017 року) / 666538,86 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (1731 день х385,06 грн)) х 100 = 0,09%
Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 0,09% становить: 385,06 грн (середньоденний заробіток позивача) х 0,09% х 1731 ( днів затримки розрахунку за період з 11.01.2017 по 08.10.2021) = 599,88 грн.
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади за період з 11.01.2017 по 08.10.2021, з урахуванням істотності частки недоплачених сум порівняно із середнім заробітком, становить 7531,88 грн.
Вирішуючи зазначений спір, суд враховує що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 по справі №560/14945/21 відповідач виплатив середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, із відрахуванням з такої податків, зборів та інших обов'язкових платежів, в розмірі 5365,39 грн.
На виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2023 відповідач надав розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виплаченого позивачу на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 по справі №560/14945/21, відповідно до якого сума середнього заробітку виплачена позивачу визначена шляхом додавання виплачених сум (одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану додаткову відпусту, як учаснику бойових дій) діленням на суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (1731 день х385,06 грн), та в подальшому множенням отриманого відсотку на суму середньоденного заробітку та кількості днів затримки розрахунку (за період з 11.01.2017 по 08.10.2021). У відзиві на позов відповідач вказав, що при розрахунку відповідної суми використав постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, посилаючись, що Порядок обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 не передбачає розрахунку розміру середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення військовослужбовців.
Разом з тим, повноваження, щодо зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні покладенні статтею 117 Кодексу законів про працю України на суд, який вирішує відповідний спір. Водночас роботодавець не наділений такими повноваженнями. Тому відповідач безпідставно застосував під час розрахунку статтю 117 Кодексу законів про працю України та частково зменшив розмір оскаржуваної виплати.
Враховуючи те, що до подання позову відповідач виплатив 5365,39 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, із відрахуванням з такої податків, зборів та інших обов'язкових платежів, тому суд вважає за потрібне стягнути із відповідача суму недоплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 866,79 грн (7531,88 грн - 6665,09 грн).
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до частини задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.01.2017 по 08.10.2021, із зменшенням його розміру відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.
Стягнути з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2017 по 08.10.2021 в сумі 866,79 грн, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 536,80 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Генерального штабу Збройних Сил України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Генеральний штаб Збройних Сил України (просп. Повітрофлотський, 6,Київ 168,03168 , код ЄДРПОУ - 22991050)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук