03 липня 2023 року Справа № 160/7798/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської митниці ДМС , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення митного посту «Дніпро-Лівобережний» Дніпровської митниці ДМС про коригування митної вартості товару від 22.02.2023 №UA110000/2023/000008/2;
- зобов'язати Дніпровську митницю ДМС повернути гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), сплачену фінансову гарантію у розмірі 66116, 86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення в режимі імпорту автомобіля з визначенням його митної вартості за ціною договору (основний метод). Надані до митного оформлення документи в повній мірі відображають зовнішньоекономічну операцію, узгоджуються між собою та містять достатню інформацію про ввезений товар для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору. Натомість митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, в результаті якого митна вартість товару збільшилась, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/7798/23 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, ч.2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Через систему «Електронний суд» 25.05.2023 від Дніпровської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач не визнає позовних вимог з наступних підстав.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МК України).
Посадовими особами митниці у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Під час дії гарантійних зобов'язань позивачем додаткових документів, які б підтвердили заявлений ним рівень митної вартості до митниці не надано.
Посилаючись на норми ч. 7 ст. 55 МК України, відповідач зазначає, що протягом 80 днів з дня випуску товару, декларантом позивача не надано додаткових документів, а тому вирішення питання повернення фінансової гарантії не може бути здійснено з огляду на норми цієї статті.
Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 ПК помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МКУ, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Відповідно до розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року N 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за N 976/30844 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 №454, далі - Порядок 643), повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Поверненню надмірно сплаченої суми митних платежів передує певна процедура, а зобов'язання відповідача повернути фінансову гарантію є передчасним.
31.05.2023 електронною поштою від позивача надійшла відповідь на відзив.
Позивач вважає, що надані відповідачем ЕМД на підтвердження свого визначення митної вартості товару не є аналогічними, не підтверджують правомірність коригування і прийняті без врахування відомостей зазначених у ЕМД позивача.
Від відповідача 07.06.2023 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Дніпровська митниця щодо твердження позивача, що визначення митної вартості у наданих митницею деклараціях, не є аналогічним до ВМД, наданої до оформлення позивачем. У ВМД заретушована вартість товару саме у євро, яка має бути 21000,00 грн.
Митниця не погоджується з таким твердженням, оскільки у ЕМД від 10.01.2023 №UA100180/2023/500275 (23UA100180500275U8), від 10.01.2023 №UA100180/2023/500276 (23UA100180500276U7), від 10.01.2023 №UA100180/2023/500277 (23UA100180500277U6), які взято митницею для співставлення, за основу для коригування прийнято інформацію, зазначену у гр.12 (відомості про вартість) та 45 (коригування), яка складає 820 736,70 грн.
Відповідно до норм ст. 257 МКУ графа 42 (ціна товару) містить службову інформацію. Однак, враховуючи курс євро на дату здійснення митного оформлення 10.01.2023- 39,0827, ціна товару розраховується наступним чином: 820736,70 : 39,0827=21000 Євро. Аналогічний розрахунок здійснено у 3 деклараціях.
У графі 33 оскаржуваного рішення посадовою особою митниці зазначено, що «3. Для підтвердження витрат на транспортування задекларованого транспортного засобу до місця ввезення на митну територію України декларантом надано довідку про транспортні витрати, підписану ОСОБА_1 13.02.22.
Враховуючи дату документу, відсутня можливість ідентифікації зазначеного документу із транспортним засобом, задекларованим за ЕМД від 20.02.2023 №UA110140/2023/001247 (23UA110140001247U0).
У довідці про транспортні витрати не зазначено маршрут транспортування, що ставить під сумнів об'єктивність витрат на транспортування задекларованого транспортного засобу до місця ввезення на митну територію України в сумі 200,00 євро.
Щодо різниці у країнах відправлення, відповідач звертає увагу на той факт, що купівля-продаж автотранспортних засобів в обох випадках здійснена із залученням посередників, в обох випадках відправлення здійснювалось із країн Європейського Союзу, то зазначені витрати значною мірою не впливають на транспортну складову митної вартості. ІV. Митне оформлення транспортних засобів, зазначених у деклараціях, які були джерелом для співставлення, здійснено без застосування преференцій.
Судом встановлено про допущені позивачем технічні помилки у абзаці другому прохальної частини позовної заяви у зазначенні по батькові позивача замість " ОСОБА_2 " вказано " ОСОБА_3 ".
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
20.02.2023 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_1 звернувся до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу автомобіля марки «RENAULT TRAFIC», тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів - 1997 см.куб. шляхом подання електронної митної декларації № UA110140/2023/001247 (23UA110140001247U0).
Вартість товару у декларації визначена за ціною договору (основний метод) на підставі оплаченого рахунку від 08.02.2023 №01/2023 у загальній сумі 601984,30 грн., що за курсом гривні до євро дорівнювала 15500 УГК та транспортні витрати -7767,54 грн. (200 ЕUR).
Для митного оформлення за митною декларацією до митного органу було надано наступні документи:
Рахунок №01/2023 від 08.02.2023 на 15500 ЕUR;
Квитанція про сплату 15500 ЕUR; від 08.02.2023;
Свідоцтво про реєстрацію № ВАR-К-0-040/23-00172 від 09.02.2023;
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.09.2020;
Копія митної декларації країни відправлення 23DЕ215299290082У9 від 09.02.2023;
Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.009.007293-23 від 16.02.2023;
Декларація про походження товару №01/2023 від 08.02.2023;
Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадку переогляду товарів) від 15.02.2023;
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 13.02.2023;
Договір про надання послуг митного брокера №19/09 від 19.09.2022;
Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СЮ445854 від 08.02.2017;
Інші некласифіковані документи (довіреність) від 19.09.2022;
Інші некласифіковані документи (картка ФО-платника податків) від 26.05.2017;
Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №190530152 від 14.02.2023;
Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №191065117 від 16.02.2023;
Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA110140001247U0 від 20.02.2023.
Дніпровською митницею карткою відмови UА110140/2023/000109 від 22.02.2023 відмовлено у прийнятті митної декларації 23 UА110140001247U0 та винесено рішення про коригування митної вартості товару від 22.02.2023 № UA110000/2023/000008/2, яким вартість товару визначено у розмірі 21000.00 ЕUR.
За результатами опрацювання поданих декларантом документів, Дніпровською митницею було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:
«1. За ЕМД від 20.02.2023 №UA110140/2023/001247 (23UA110140001247U0), згідно документів, наданих декларантом до митного контролю товару, поставка товару «легковий автомобіль RENAULT TRAFIC» здійснюється на підставі рахунку від 08.02.2023 №01/2023. На бланку рахунку від 08.02.2023 №01/2023 зазначено індекс міста продавця Oleg Radutskiy - 10858. Разом з тим, на печатці продавця інший індекс - 10585. Вищезазначена розбіжність ставить під сумнів достовірність та об'єктивність даних рахунку від 08.02.2023 №01/2023.
2. Згідно статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 статті 58 МКУ.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Умовами рахунку від 08.02.2023 №01/2023 передбачено готівковий розрахунок за імпортований транспортний засіб.
Частиною 1 статті 368 МКУ визначено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Пунктом 5 частини 2 статті 53 МКУ визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Разом з тим, касові або товарні чеки, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, декларантом до митного контролю не надано. Враховуючи вищезазначене, надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований транспортний засіб, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ.
3. Для підтвердження витрат на транспортування задекларованого транспортного засобу до місця ввезення на митну територію України декларантом надано довідку про транспортні витрати, підписану ОСОБА_1 13.02.22.
Враховуючи дату документу, відсутня можливість ідентифікації зазначеного документу із транспортним засобом, задекларованим за ЕМД від 20.02.2023 №UA110140/2023/001247 (23UA110140001247U0).
4. У довідці про транспортні витрати не зазначено маршрут транспортування, що ставить під сумнів об'єктивність витрат на транспортування задекларованого транспортного засобу до місця ввезення на митну територію України в сумі 200,00 євро.
5. Пунктом 6 частини 2 статті 53 МКУ визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вищезазначені документи декларантом не надавалися.
6. Надана декларантом копія митної декларації країни відправлення від 09.02.2023 №23DE215299290082E9 не містить інформації щодо вартості задекларованого транспортного засобу, тому не може бути використана митним органом для підтвердження заявленої митної вартості.»
У відповідь на запит митного органу 21.02.2023 декларантом надано лист від ОСОБА_1 із переліком додатково наданих документів, а саме: квитанція від 08.02.2023 про сплату ОСОБА_5 суми у розмірі 15 500,00 євро Oleg Radutskiy за Renault Trafic №VF1JL000865579891; підтвердження маршруту транспортування Renault Trafic №VF1JL000865579891; документи TUV щодо технічного стану Renault Trafic №VF1JL000865579891. Також зазначеним листом від 21.02.2023 ОСОБА_1 повідомлено митний орган, що інші додаткові документи, визначені частиною 3 статті 53 МКУ, протягом десятиденного терміну ОСОБА_1 не надаватимуться.
Проаналізувавши додатково подані декларантом документи, митний орган вказав на наступні невідповідності і зауваження:
«На бланку рахунку від 08.02.2023 №01/2023 зазначено індекс міста продавця Oleg Radutskiy - 10858. Разом з тим, на печатці продавця, якою завірено додатково надану квитанцію від 08.02.2023 про сплату ОСОБА_5 суми у розмірі 15 500,00 євро ОСОБА_6 за Renault Trafic №VF1JL000865579891 (Quittung), вказано інший індекс - 10585.
Вищезазначена розбіжність ставить під сумнів достовірність та об'єктивність даних рахунку від 08.02.2023 №01/2023 та квитанції (Quittung) від 08.02.2023. Дата додатково наданого документу щодо підтвердження маршруту транспортування Renault Trafic №VF1JL000865579891 - 13.02.22.
Таким чином, враховуючи хронологічну невідповідність дати формування додатково наданого документу щодо маршруту транспортування (13.02.22) періоду здійснення зовнішньоекономічної операції імпорту задекларованого транспортного засобу (рахунок від 08.02.2023 №01/2023), додатково наданий документ щодо підтвердження маршруту транспортування Renault Trafic №VF1JL000865579891 від 13.02.22 не може бути використаним митним органом для підтвердження витрат на транспортування задекларованого транспортного засобу до місця ввезення на митну територію України.
Додатково наданий документ TUV щодо технічного стану Renault Trafic №VF1JL000865579891 не містить інформації щодо вартості транспортного засобу, тому не може бути використаний митним органом для підтвердження заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу.»
За висновком митного органу декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а саме - не подано декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України, та у цих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості товару, як витрати на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України; документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар.
23.02.2023 на підставі ст. 55 МК України, не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару, декларантом було подано декларацію ІМ40 ДЕ №23UA110140001423U9, у якій зазначено митну вартість товару відповідно до поданих митному органу документів у розмірі 612048,80 грн. Суми мита, акцизу та ПДВ нараховані згідно вказаної вартості - 61204,88 грн.; 11677,66 грн.; 136986,27 грн. У цій декларації зазначені джодаткові суми мита та ПДВ розраховані згідно вартості, визначеної митним органом -20661,52 грн., 45455,34 грн.
Декларант сплатив всі зазначені суми, з яких суми мита та ПДВ розраховані згідно вартості, визначеної митним органом -20661,52 грн., 45455,34 грн. є фінансовими гарантіями відповідно до розділу Х Митного кодексу України та надані терміном до 23.05.2023 згідно п.48 Декларації.
За вказаною декларацією товар було випущено у вільний обіг.
Позивач вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню у зв'язку з чим подав позовну заяву до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу, встановлені ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України.
Згідно п. 24. ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Пунктами 23, 24 ч. 1ст. 4 МК України визначено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів ст.ст. 49,50 МК України).
За частинами 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин 1,2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу.
Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За змістом вищенаведених норм митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей.
Повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митний орган не обгрунтував вимоги щодо їх надання.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті (ч. 3 ст. 54 МК України).
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).
Відповідно до п. 4 ст. 57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57 Митного кодексу України.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У оспорюваному рішенні наведено обґрунтування застосування резервного методу у зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме:
Відповідно до статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 МК України, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
У відповідності до частини 3 статті 337 МК України проведено контроль співставлення -автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються. За результатами проведеного контролю співставлення, у відповідності до положень статті 337 МКУ, встановлено відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних товарів в понятті статті 59 МКУ, ввезених на митну територію України у наближений час, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (стаття 59 МКУ) товарів.
За результатами проведеного контролю співставлення, у відповідності до положень статті 337 МКУ, встановлено наявність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) подібних (аналогічних) товарів в понятті статті 60 МКУ, ввезених на митну територію України у наближений час. Заявлений рівень митної вартості товару №1 «легковий автомобіль для перевезення людей, марка автомобіля RENAULT TRAFIC, номер кузова НОМЕР_3 , тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів - 1997 см3, календарна дата виготовлення (випуску) - 2020 рік, виробник «RENAULT s.a.s» (Франція)» - 15 700,00 євро/од, країна походження - Франція, відправлення - Німеччина.
Згідно відомчих баз даних, наявна інформація щодо митного оформлення аналогічних транспортних засобів «автомобіль легковий, призначений головним чином для перевезення людей, марка RENAULT, модель TRAFIC, загальна кількість місць - 9, тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1997 см3, рік виготовлення - 2020, виробник «RENAULT s.a.s.» (Франція)», країна походження Франція, відправлення - Нідерланди, оформлених за ЕМД від 10.01.2023 №UA100180/2023/500275 (23UA100180500275U8), від 10.01.2023 №UA100180/2023/500276 (23UA100180500276U7), від 10.01.2023 №UA100180/2023/500277 (23UA100180500277U6), за основним методом визначення митної вартості товарів, заявленим декларантом, згідно статті 58 МКУ, на рівні 21 000,00 євро/од.
Порівнювані транспортні засоби співставні з оцінюваним товаром №1, задекларованим за ЕМД від 20.02.2023 №UA110140/2023/001247 (23UA110140001247U0), з урахуванням опису товару, фізичних та якісних характеристик, функціонального призначення, країни виробництва, походження; співпадає марка, модель, тип двигуна, об'єм двигуна, рік виготовлення транспортного засобу, виробник. Митну вартість товару №1 за ЕМД від 20.02.2023 №UA110140/2023/001247 (23UA110140001247U0) скориговано за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МКУ) до рівня 21 000,00 євро/од., з урахуванням опису товару, фізичних та якісних характеристик, функціонального призначення, країни виробництва, походження, хронологічної відповідності; співпадає марка, модель, тип двигуна, об'єм двигуна, рік виготовлення транспортного засобу, виробник (за основу для коригування митної вартості товару використано митні оформлення подібних (аналогічних) товарів). Джерело цінової інформації: ЕМД від 10.01.2023 №UA100180/2023/500275 (23UA100180500275U8), від 10.01.2023 №UA100180/2023/500276 (23UA100180500276U7), від 10.01.2023 №UA100180/2023/500277 (23UA100180500277U6).
Відповідачем надано витяги з митних декларацій, за якими здійснено контроль співставлення.
Щодо обгрунтування відповідача обраного методу визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.
В рішенні про коригування митної вартості товару відсутні відомості про порівняння умов поставки за наведеними відповідачем ЕМД від 10.01.2023 №UA100180/2023/500275 №UA100180/2023/500276, №UA100180/2023/500277. В рішенні відсутні порівняні характеристики оцінюваного товару, умови поставки товару, ціна, яку було взято за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не зазначено інформацію і джерела, які були використані митним органом під час визначення митної вартості товару позивача.
Тобто, детальне дослідження митних декларацій, на підставі яких скориговано митну вартість товару і обрано метод для визначення вартості, відповідачем проведено не було.
За висновком Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено.
Щодо останніх зауважень відповідача з урахуванням додатково поданих позивачем документів суд зазначає наступне.
Митний орган вказав на розбіжності у індексі міста продавця Oleg Radutskiy, який на бланку рахунку від 08.02.2023 №11/2023 вказаний 10858, а у квитанції від 08.02.2023 про сплату 15500,00 євро за Renault Trafic №VF1JL000865579891 (Quittung) на печатці продавця вказано інший індекс - 10585.
За твердженням відповідача вказані розбіжності не дозволяють використати документи для підтвердження митної вартості товару.
Суд не приймає зауваження відповідача, оскільки і у рахунку від 08.02.2023 №11/2023 і у квитанції від 08.02.2023 про сплату 15500,00 євро стоїть печатка продавця із одним індексом 10585 і вказаний податковий номер продавця 19/483/01439. Щодо реквизитів самого бланку, то вони можуть мати техничні описки.
Стосовно того, що документ TUV щодо технічного стану Renault Trafic №VF1JL000865579891 не містить інформації щодо вартості транспортного засобу, то вартість товару була вказана у бланку рахунку від 08.02.2023 №11/2023 і у квитанції від 08.02.2023 про сплату .
Виходячи з наведеного суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішені про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання повернути сплачену фінансову гарантію у розмірі 66116,86 грн.
Згідно ч.1 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У відповідності до п.п. 14.1.115 п.14.1 ст.14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені регламентовані також ст. 43 ПК України
Так, п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п. 43.2 ст.43 ПК України).
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункти 43.3 , 43.4 ст. 43 ПК України).
Відповідно до пунктів 43.5, 43.6 ст.43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету . Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані .
Частиною 3, 4 ст.301 МК України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643.
Так, згідно п. 1 розділу ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №643 встановлено, що у заяві зазначаються:
1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені;
2) причини виникнення такої суми коштів;
3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
4) напрям перерахування суми коштів:
на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;
для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:
на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби;
на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;
5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.
До заяви додаються:
документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;
виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені;
документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО (п. 4 розділу ІІІ Порядку №643).
Відпоідно до пунктів 5, 6 розділу ІІІ Порядку №643 Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.
Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).
Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.
Виходячи з вищенаведеного поверненню надмірно сплаченої суми митних платежів передує відповідна процедура.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.
Так в постанові від 10.10.2019 в справі №810/4436/15 Верховний Суд зазначив, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
Судом під час розгляду справи встановлено, що наразі позивач не звертався до відповідного органу з заявою про повернення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Таким чином, вказана частина позовних вимог є передчасною, відтак задоволенню не підлягає.
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Наявною в матеріалах справи квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №3 від 13.04.2023 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1073,60 грн.
Суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь позивача судовий збір у сумі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст.139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці ДМС (вул. Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення митного посту «Дніпро-Лівобережний» Дніпровської митниці ДМС про коригування митної вартості товару від 22.02.2023 №UA110000/2023/000008/2.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці ДМС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість ) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона